Рішення

від 25.07.2013 по справі 910/9791/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9791/13 25.07.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк ЛЗТА»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.ДІ.СІ. Холдинг»

Про стягнення 417 240,09 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Лютенко К.Т. представник за довіреністю № б/н від 02.07.13.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк ЛЗТА» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.ДІ.СІ. Холдинг» (далі - відповідач) про стягнення 417 240,09 грн., а саме: заборгованість по сплаті орендних платежів 307 260,00 грн.; заборгованість по відшкодуванню комунальних послуг 33 712,27 грн.; пеня 23 747,41 грн.; штраф 30 726,00 грн.; 3% річних 21 794,41 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди нежитлового приміщення № Т/1-5-10/250 від 01.12.10., у останнього перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Технопарк ЛЗТА» виникла заборгованість по сплаті орендних та комунальних платежів, що зумовило нарахування пені, штрафу, 3% річних та звернення позивача з даним позовом до суду.

Крім того, разом із позовною заявою позивачем на підставі ст. ст. 66, 67 ГПК України подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.13. порушено провадження у справі № 910/9791/13; розгляд справи призначено на 18.06.13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.13., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, невиконання останнім та часткове невиконання позивачем вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 27.05.13. про порушення провадження у справі № 910/9791/13, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 25.07.13.

В судовому засіданні 16.07.13. представником позивача подано письмові пояснення у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.13., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, невиконання ним вимог ухвал суду, розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 25.07.13.

При цьому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.13. на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору у справі № 910/9791/13 на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 25.07.13. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 25.07.13. вкотре не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача, що наданий позивачем.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/9791/13.

В судовому засіданні 25.07.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.12.10. між позивачем (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) укладено Договір № Т/1-5-10/205 оренди нежитлового приміщення (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передає в тимчасове платне користування на умовах оренди (найму), а Орендар - приймає нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, 72, у корпусі № 1 на другому поверсі, в осях 22-26/А-Д, загальною площею 341,4 кв.м (далі - об'єкт оренди) та зобов'язується вчасно та у повному розмірі сплачувати плату за користування об'єктом оренди.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 Договору, передача об'єкта оренди в користування Орендарю відбувається за актом приймання-передачі протягом 10 календарних днів з моменту підписання Договору. Орендар набуває права користування об'єктом оренди з моменту підписання обома сторонами акта прийому-передачі об'єкта оренди. З моменту передачі об'єкта оренди за відповідним актом здійснюється нарахування встановленої Договором орендної плати, яку Орендар зобов'язується сплачувати Орендодавцеві.

Згідно з п. 3.1 Договору, Орендар вправі користуватися об'єктом оренди на умовах, визначених цим Договором, зокрема, до 31.10.13.

Пунктом 12.1 Договору сторонами погоджено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін та діє до моменту повного та належного виконання сторонами всіх своїх зобов'язань, передбачених ним.

Актом здавання-приймання від 30.09.11. об'єкт оренди повернуто відповідачем з орендного користування позивачу.

За користування Об'єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату з розрахунку 90,00 грн., в тому числі ПДВ, за один квадратний метр площі на місяць. Загальна сума орендної плати за цим Договором становить 30 726,00 грн., в тому числі ПДВ, за один місяць. До суми орендної плати включено відшкодування плати за земельну ділянку, забезпечення об'єкту оренди водопостачанням та водовідведенням. Забезпечення об'єкта оренди каналами зв'язку здійснюється за рахунок Орендаря. Обчислення розміру орендної плати здійснюється без урахуванням індексу інфляції. Орендна плата нараховується з дня підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди до дня підписання акта повернення об'єкта оренди (включно). Орендна плата за неповний місяць користування об'єктом оренди нараховується пропорційно терміну фактичного користування. Орендна плата вноситься шляхом безготівкового переказу суми орендної плати на банківський рахунок Орендодавця, вказаний в цьому Договорі. Всі розрахунки між сторонами здійснюються у гривні. Орендна плата за кожний повний або неповний місяць оренди сплачується Орендарем не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним (тим, протягом якого Орендар користувався об'єктом оренди) (п. п. 4.1 - 4.4 Договору).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по сплаті орендної плати за період з грудня 2010 р. по вересень 2011 р., по оплаті комунальних платежів за період з грудня 2010 р. по вересень 2011 р.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані прокуратурою докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Орендар зобов'язується вчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 5.3.3 Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте відповідач свого обов'язку по сплаті орендної плати в терміни, визначені Договором, в повному обсязі не виконав, доказів оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті передбачених Договором орендних платежів за користування приміщенням не виконав, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за період з грудня 2010 р. по вересень 2011 р. становить 307 260,00 грн., яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги позивача в частині стягнення 307 260,00 грн. заборгованості зі сплати орендної плати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 4.8 Договору, Орендар окремо від орендної плати зобов'язаний відшкодовувати Орендодавцю витрати на забезпечення об'єкта оренди комунальними послугами, які не включені в орендну плату і понесені Орендодавцем , відповідно до Договору про відшкодування витрат Орендодавця на забезпечення об'єкта комунальними послугами, який укладається між сторонами.

На виконання вказаного пункту Договору 01.12.10. між позивачем та відповідачем було підписано угоду про відшкодування витрат Орендодавця на забезпечення об'єкта оренди комунальними послугами (далі - Угода), відповідно до умов якої (п. п. 1.1, 1.2) об'єкт оренди забезпечується тепловою енергією (в опалювальний період водопостачанням та водовідведенням (в санвузлах та кухнях), електроенергією при ІІІ категорії надійності електропостачання (далі - комунальними послугами) через інженерні мережі Орендодавця, які знаходяться у будівлі, в якій розташований об'єкт оренди, та на території Орендодавця (далі - інженерні мережі). Орендодавець як власник інженерних мереж несе витрати по забезпеченню об'єкта оренди комунальними послугами, які Орендар зобов'язується відшкодовувати Орендодавцю порядку та у строки, передбачені даною Угодою. Інженерні мережі Орендодавця обладнані приладами обліку: електроенергії (встановлені в щитових кожного блоку будівлі та здійснюють облік споживання електроенергії по кожному нежитловому приміщенні блоку); води (встановлені на вводах води в кожному блоці будівлі та здійснюють облік споживання води поблочно).

Згідно з п. 2.1 Угоди, витрати Орендодавця по забезпеченню об'єкта оренди комунальними послугам визначаються відповідно до показів приладів обліку і тарифів постачальних організацій, урахуванням витрат на регламентне обслуговування (у тому числі, ремонт) інженерних мереж та втрат при передачі (надалі разом - витрати).

Орендодавець несе витрати по забезпеченню Об'єкта оренди тепловою енергією до початку календарного місяця, протягом якого здійснюється забезпечення об'єкта оренди комунальними послугами (надалі - звітний місяць). Орендар зобов'язаний відшкодовувати витрати на підставі виставлених Орендодавцем рахунків, шляхом перерахування на банківський рахунок Орендодавця сум коштів, вказаних рахунках, у наступні строки: до 05-го числа місяця, наступного за звітним - витрати на забезпечення об'єкта оренди електроенергією, водопостачанням та водовідведенням; протягом двох робочих днів з моменту підписання сторонами акта приймання передачі об'єкта в оренду та до 10-го числа другого та наступних звітних місяців - витрати на забезпечення об'єкта оренди тепловою енергією (п. 2.3 Договору).

Пунктом 6.5 Угоди сторонами погоджено, що вона діє до моменту підписання сторонами акта про повернення об'єкта оренди Орендодавцю та фактичного звільнення об'єкта оренди Орендарем, що не звільняє Орендаря від обов'язку погасити заборгованість по відшкодуванню витрат Орендодавця у випадку її наявності на момент підписання вказаного акта.

В матеріалах справи наявні рахунки, що виставлялись позивачем відповідачу, зокрема, на відшкодування витрат за спожиту активну електричну енергію, витрат при передачі спожитої електроенергії, витрат по тепловій енергії, витрат по водопостачанню і водовідведенню та наявні докази здійснення позивачем платежів (платіжні доручення, рахунки на планові платежі) щодо забезпечення об'єкта оренди водопостачанням, водовідведенням, електричною та тепловою енергією.

З огляду на викладене, судом встановлено, що заборгованість відповідача по відшкодуванню наданих комунальних послуг становить 33 712,27 грн., внаслідок чого позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 33 712,27 грн. відшкодування комунальних послуг є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача 23 747,41 грн. - пені за несвоєчасну сплату орендної плати, суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 9.2 Договору, у разі прострочення сплати орендної плати Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , яка діяла в період прострочення, від суми боргу (несплаченої суми орендної плати) за кожний день прострочення.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Як вбачається з поданого позивачем розрахунку пені, останнім пеню розраховано без врахування приписів ст. 232 Господарського кодексу України та на всю суму заборгованості за період з 11.01.11. по 11.07.11. без зауваження того, що остаточна сума заборгованості у відповідача утворилась станом на вересень 2011 року.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, проте судом здійснено перерахунок пені з урахуванням всього викладеного вище, та встановлено, що позивачем вказану суму завищено, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8 363,79 грн. - пені. В іншій частині в розмірі 15 383,62 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

В зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору, позивач на підставі п. 9.2 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 30 726,00 грн. штрафу.

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

В силу приписів ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

При цьому, суд відзначає, що приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Згідно зі ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, вказана стаття поширюється і на майнові відносини, що регулюються Господарським кодексом України. У зв'язку з цим на положення Господарського кодексу України про господарські договори також поширюються принцип свободи договору, крім випадків, передбачених абзацем другим ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України (яка встановлює обмеження права сторін договору відступати від положень нормативно-правових актів).

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань (правова позиція, викладена в постанові Верховного суду України від 22.11.10.).

Сторони пунктом 9.2 Договору передбачили, що у випадку прострочення сплати орендної плати більш ніж на 2 місяці, Орендар зобов'язаний додатково сплатити на користь Орендодавця штраф у розмірі одномісячної орендної плати, встановленої на момент виникнення такого прострочення.

Відповідачем обґрунтованих пояснень щодо неможливості виконати взяті на себе зобов'язання за спірним Договором, доказів визнання вказаного пункту недійсним не подано, при цьому відповідних клопотань про зменшення штрафних санкцій також не подано.

З огляду на все вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 30 726,00 грн. штрафу, є такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 21 794,41 грн. - 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Суд відзначає, що прострочене грошове зобов'язання визначено у гривні, а тому нарахування 3% річних є правомірним.

За перерахунком суду, розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 16 532,82 грн. В іншій частині 5 261,59 грн. 3% нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу, як і не оспорено розрахунок пені, штрафу та 3% річних.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.ДІ.СІ. Холдинг» (01601, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, б. 24/1; ідентифікаційний код 36086936) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопарк ЛЗТА» (79018, м. Львів, вул. Героїв УПА, б. 72; ідентифікаційний код 32326890) 307 260 (триста сім тисяч двісті шістдесят) грн. 00 коп. - заборгованості по орендній платі, 33 712 (тридцять три тисячі сімсот дванадцять) грн. 27 коп. відшкодування комунальних послуг, 8 363 (вісім тисяч триста шістдесят три) грн. 79 коп. - пені, 30 726 (тридцять тисяч сімсот двадцять шість) грн. 00 коп. - штрафу, 16 532 (шістнадцять тисяч п'ятсот тридцять дві) грн. 82 коп. - 3% річних та 7 931 (сім тисяч дев'ятсот тридцять одну) грн. 90 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.07.13.

Суддя Т.М. Ващенко