Постанова

від 22.07.2013 по справі 805/8964/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2013 р. Справа № 805/8964/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50-Гвардійської дивізії, 17

Час прийняття постанови: 10 година 05 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

суддів Логойди Т.В., Куденкова К.О.

при секретарі судового засідання Островській О.М.

за участю

представника позивача - Мясникова А.М. - на підставі довіреності,

представника відповідача - Кранц Г.А. - на підставі довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тімірязевське» до Державної реєстрації служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Амвросіївського районного управління юстиції, про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

17 червня 2013 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Тімірязевське» (далі - Позивач або Товариство) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом Державної реєстраційної служби України (далі - Відповідач або Укрдержреєстр), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Амвросіївського районного управління юстиції (далі - Третя особа), в якому просило:

- визнати протиправними дії Державної реєстраційної служби України;

- скасувати рішення Державної реєстраційної служби України про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 25 травня 2013 року № 2533939;

- зобов'язати Державну реєстраційну службу України провести державну реєстрацію права та їх обтяжень щодо права власності на нерухоме майно, форма власності: приватна, будівлю ферми № 1, що розташована за адресою: Донецька обл., Амвосіївський р-н, с. Победи, вул. без назви, № 18, за суб'єктом: «Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Тімірязевське», податковий номер 30905313;

- внести відповідний запис до Державного реєстру прав;

- надати Витяг з Державного реєстру прав про зареєстроване право.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив, що 19 квітня 2013 року Товариство звернулося до Відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Амвросіївського управління юстиції з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на будівлю ферми № 1, що розташована за адресою: Донецька обл., Амвосіївський р-н, с. Побєди, вул. Без назви, 18. До заяви були додані всі необхідні документи, передбачені ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Проте, 04 червня 2013 року Товариством отримане рішення Укрдержреєстру за № 2533909 від 23 травня 2013 року про відмову в державній реєстрації права власності на підставі ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме у зв'язку з тим, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Позивач вважав це рішення таким, що не ґрунтується на вимогах Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки, на його думку, подані документи цілком відповідають вимогам діючого законодавства та дають змогу встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові, надав пояснення, аналогічні тим, що наведені у позовній заяви, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала у повному обсязі та пояснила, що в блоці «Тип об'єкта» заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Товариством був вказаний об'єкт «будівля», в той час, коли в свідоцтві про право власності на нерухоме майно вказаний тип об'єкта «будівлі ферми № 1», що зумовило висновок про невідповідність заявлених прав, документам, що їх посвідчують.

Також відзначила, що відповідно до ч.4 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

З урахуванням наведеного у задоволенні позовних вимог просила відмовити.

Третя особа явку свого представника в судове засідання не забезпечила, надала клопотання про розгляд справи за його відсутності, вказавши, що не має власних клопотань, доводів і міркувань стосовно вищезазначеного адміністративного позову, оскільки рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 2533909 від 23 травня 2013 року приймав державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України - Гуляєв О.О. (а.с.24).

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Тімірязевське» (ідентифікаційний код 30905313) зареєстроване у якості юридичної особи Амвросіївською районною державною адміністрацією Донецької області 16 березня 2000 року, що встановлено на підставі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 639481 та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 568020 (а.с.8-9).

На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 16 березня 2007 року Виконавчим комітетом Кленівської сільської ради, на праві приватної власності Товариству належить об'єкт - будівлі ферми № 1, розташований за адресою: Донецька обл., Амвросіївський р-н, сел. Побєда, вул. Без назви, 18. Вказаний об'єкт нерухомості являє собою будинок животноводів, А-1, 194,70 кв.м., вісову, Б, 13,70 кв.м., сарай (корпус № 12), В, 915,80 кв.м., сарай (корпус № 11), Г, 458,60 кв.м., сарай (корпус № 10), Д, 454,30 кв.м., сарай (корпус № 8), Е, 458,50 кв.м., будівлю кормоскладу, Ж, 366,00 кв.м., сарай (корпус № 0), З, 1462,90 кв.м., сарай (корпус № 4), М, 745,40 кв.м., сарай (корпус № 2), К, 452,90 кв.м., сарай (корпус № 3), Л, 466,50 кв.м., сарай (корпус № 1), И, 433,10 кв.м. (а.с.12).

Право власності на цей об'єкт нерухомого майна зареєстровано на ім'я позивача 16 березня 2007 року, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий Амвросіївським бюро технічної інвентаризації 16 березня 2007 року за № 13907293 (а.с.13).

04 травня 2013 року Товариство звернулося до Відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Амвросіївського районного управління юстиції із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яка була зареєстрована у базі даних реєстрації заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 04 травня 2013 року за реєстраційним номером 1076785 (а.с.40).

Зміст картки прийому заяви № 2127580 свідчить, що разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень уповноваженою особою Товариства надані наступні документи: свідоцтво про право власності, за рішенням виконавчого комітету Кленівської сільської ради № 6 від 22 лютого 2006 року, серія та номер: б/н, виданий 16 березня 2007 року, видавник: Виконавчий комітет Кленівської сільської ради; наказ № 53-к, паспорт уповноваженої особи, статут СТОВ «Тімірязевське», серія та номер б/н, виданий 16 березня 2000 року, видавник: СТОВ «Тімірязевське» (а.с.32).

На виконання вимог Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2013 року № 607/5, у зв'язку з тим, що подана позивачем заява про державну реєстрацію права власності стосувалася нерухомого майна загальною площею понад 5000 кв. метрів, третя особа забезпечила виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом їх сканування та розміщення у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з метою проведення державної реєстрації речових прав на вказане майно державним реєстратором прав на нерухоме майно Укрдержреєстру.

23 травня 2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Укрдержреєстру Гуляєвим О.О. за результатами розгляду заяви Товариства та документів, поданих для проведення державної реєстрації прав, дійшов висновку, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Ураховуючи викладене та керуючись ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.п.16, 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703, державним реєстратором прав на нерухоме майно Укрдержреєстру прийнято рішення за № 2533909, яким позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності форма власності: приватна на будівля, будівля ферми № 1, що розташований за адресою: Донецька обл., Амвросіївський р-н, сщ Побєда, вул. Без назви, буд.18, за суб'єктом: СТОВ «Тімірязевське», податковий номер 30905313 (а.с.11).

Вказане рішення надіслано на адресу позивача із супровідним листом № 598/06-22-13, в якому повідомлялося про відмову в державній реєстрації права власності та про можливість оскарження дій або бездіяльності державного реєстратора в судовому порядку (а.с.10).

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства (ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)).

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що передбачено абз.2 ч.1 ст.2 Закону № 1952.

Згідно з ч.1 ст.3 Закону № 1952 державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Право власності, як одне з речових прав на нерухоме майно, підлягає обов'язковій державній реєстрації, що передбачено п.1 ч.1 ст.4 Закону № 1952.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону № 1952 систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Згідно з приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

П.1 ч.1 ст.8 Закону № 1952 визначено, що до повноважень органу державної реєстрації прав належить проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмова у їх реєстрації.

П.п.1-2 ч.2 ст.9 Закону № 1952 встановлено, що державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Згідно з Положенням про Державну реєстраційну службу України, затвердженим указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 401/201, Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України та входить до системи органів виконавчої влади. Укрдержреєстр є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади міста Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності. Укрдержреєстр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства юстиції України, іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра юстиції України.

П.1 наказу Міністерства юстиції України «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб» від 02 квітня 2013 року № 607/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за № 534/23066, встановлено, що у разі подання до структурних підрозділів головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, заяви про державну реєстрацію права власності та/або інших речових прав на нерухоме майно загальною площею понад 5000 кв. метрів, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводяться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до цього наказу.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії; 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; 9) з урахуванням права на особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч.3 ст.2 КАС України.

У спірних правовідносинах відповідач виступає у якості суб'єкта владних повноважень, а публічно-правовий спір між сторонами виник внаслідок реалізації ним владних управлінських функцій в сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, отже оскаржуване рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень має бути перевірено судом на відповідність критеріям, наведеним у ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України № 1952 державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених ст.18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Правові норми, що містяться у ч.ч.1, 3, 5, 7 ст.16 Закону № 1952, передбачають наступне.

Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.

Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

При отриманні заяви та документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, проводиться реєстрація заяви у базі даних про реєстрацію заяв та запитів із зазначенням дати і часу реєстрації.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону № 1952 державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Ч.14 ст.15 Закону № 1952 передбачено, що форма і вимоги до заповнення заяв, що подаються до органу державної реєстрації прав, а також форма і вимоги до оформлення рішень, що приймаються у зв'язку з проведенням державної реєстрації прав, взяттям на облік безхазяйного нерухомого майна та наданням інформації з Державного реєстру прав, установлюються відповідно до законодавства.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, визначає Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (далі - Порядок № 703).

Відповідно до п.7 Порядку № 703 для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

П.10 Порядку № 703 передбачено, що заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Згідно з вимогами п.12 Порядку № 703 під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

За результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації, що передбачено п.16 Порядку № 703.

П.23 Порядку № 703 визначено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Як слідує зі змісту п.26 Порядку № 703 для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Пп.7 п.26 Порядку № 703 у якості одного з документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, визначено свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності цим Порядком.

Крім того, згідно з вимогами п.п.92-93 Порядку № 703 під час розгляду заяви про державну реєстрацію, відповідно до якої державну реєстрацію прав у Державному реєстрі прав заявлено вперше, державний реєстратор використовує дані Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна для цілей справляння державного мита та/або перенесення записів про обтяження речових прав на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації права власності або іншого речового права на таке майно.

Державний реєстратор встановлює наявність (відсутність) записів про:1) державну реєстрацію права власності або іншого речового права на нерухоме майно у Реєстрі прав власності на нерухоме майно; 2) обтяження нерухомого майна іпотекою в Державному реєстрі іпотек; 3) обтяження речових прав на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; 4) обтяження податковою заставою речових прав на нерухоме майно у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, порядок доступу до якого встановлює Мін'юст.

Як встановлено судом, для проведення державної реєстрації прав Товариство надало свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Виконавчим комітетом Кленівської сільської ради 16 березня 2007 року, тобто документ, передбачений пп.7 п.26 Порядку № 703.

Наявний в матеріалах справи витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16 березня 2007 року, зумовлює висновок, що право власності на об'єкт - будівлі ферми № 1 було зареєстроване за Товариством відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такого права.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону № 1952 у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена, що визначено ч.4 ст.24 Закону № 1952.

За приписами ч.2 ст.24 Закону № 1952 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

При цьому суд відзначає, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність, рішень дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Як зазначено в рішенні від 23 травня 2013 року № 2533909, Товариству відмовлено у державній реєстрації у зв'язку із тим, що документи, подані для проведення державної реєстрації прав не відповідають вимогам або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Надаючи оцінку доводам представника відповідача про те, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало те, що подані позивачем документи не дозволяли встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, оскільки в блоці «Тип об'єкта» заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Товариством був вказаний тип об'єкта «будівля», в той час, коли в свідоцтві про право власності на нерухоме майно вказаний тип об'єкта «будівлі ферми № 1», що зумовило висновок про невідповідність заявлених прав, документам, що їх посвідчують, суд відзначає наступне.

Заява від 04 травня 2013 року за № 1076785 подана товариством за формою, затвердженою наказом Міністерства юстиції України «Про впорядкування відносин, пов'язаних із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 17 квітня 2004 року № 595/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 квітня 2012 року за № 590/20903.

Вимоги до заповнення заяв у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначені цим же наказом Міністерства юстиції України і полягають у наступному: 1. заява заповнюється українською мовою розбірливими друкованими літерами кульковою ручкою синього кольору; дати у заявах заповнюються арабськими цифрами у форматі - "день, місяць, рік"; 2. прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, найменування юридичної особи, в тому числі органу державної влади та органу місцевого самоврядування, вказуються повністю; 3. не допускаються у заяві підчищення, дописки, закреслення чи інші виправлення; 4. у блоках заяви, які містять альтернативні значення (наприклад, форма власності, тип об'єкта тощо), обирається необхідне значення, яке позначається символом; 5. додаток до заяви заповнюється у разі, коли власників (користувачів, обтяжувачів) декілька; 6. заява (додаток у разі його заповнення) засвідчується підписом заявника з проставлянням дати її (його) заповнення; 7. заява, що подається в електронному вигляді, підписується електронним цифровим підписом заявника, сумісного з програмним забезпеченням Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За твердженням представника відповідача, тип об'єкта «будівля» вказаний Товариством в заяві не відповідає типу об'єкта «будівлі ферми № 1», вказаному у свідоцтві про право власності на нерухоме майно.

Формою заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) в блоці тип об'єкта передбачені наступні варіанти «земельна ділянка», «житловий будинок», «квартира», «приміщення», «об'єкт незавершеного будівництва», «будівля», «споруда», «інший».

Позивачем обраний тип об'єкта «будівля», що відповідає типу об'єкта, вказаному у свідоцтві про право власності на нерухоме майно, а саме «будівлі ферми 1».

Суд критично оцінює доводи представника відповідача стосовно того, що Товариство мало обрати тип об'єкта «інший», оскільки це твердження не має нормативного обґрунтування.

Крім того, суд відзначає, що спірне рішення взагалі не містить висновків держаного реєстратора про те, що саме невірне визначення заявником типу об'єкта зумовило висновок державного реєстратора про невідповідність поданих документів вимогам або неможливість встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, і слугувало фактичною підставою для відмови у державній реєстрації прав.

Посилання представника відповідача на те, що рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень приймаються за формою, затвердженою Міністерством юстиції України, виготовляються у спеціальному програмному забезпеченні, внаслідок чого державний реєстратор не має технічної можливості наводити в його тексті відповідне обґрунтування, за висновком суду є безпідставним.

Так, спірне рішення прийнято за формою, наведеною у додатку 8 до наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2011 року № 3601/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2011 року № 1538/200276, «Про затвердження форм рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно та вимог до їх оформлення».

Водночас в матеріалах справи наявне рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, виготовлено за допомогою того самого програмного забезпечення, що і оспорюване рішення, проте на відміну від останнього, воно міститься обґрунтування причин відмови, що спростовує твердження представника відповідача про відсутність у державного реєстратора технічної можливості навести в рішенні обґрунтування причин відмови (а.с.42).

З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги те, що відповідачем не доведена наявність передбачених ст.24 Закону № 1952 підстав для відмови в державній реєстрації прав, заявлених Товариством, а також не доведена правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку, що рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 23 травня 2013 року № 2533909 підлягає визнанню таким, що порушує права позивача, зокрема право вільного розпорядження своїм майном, та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

За висновком суду, належним способом відновлення порушеного права позивача має бути покладання на відповідача обов'язку прийняти рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності на нерухоме майно: форма власності приватна, будівлю ферми №1, що розташована за адресою: Донецька область, Амвосіївський район, селище Побєди, вул. Без назви, № 18 за суб'єктом: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Тімірязевське" (ідентифікаційний код 30905313) на підставі заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятої 04 травня 2013 року за реєстраційним номером 1076785 та доданих до неї документів у відповідності до вимог чинного законодавства.

При цьому суд відзначає, що відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини у державі, тому покладання на відповідача обов'язку прийняти рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності на нерухоме майно, як обраний судом спосіб захисту прав товариства, порушених внаслідок протиправної відмови відповідача у здійсненні такої реєстрації, не є втручанням в діяльність державного реєстратора.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій Укрдержреєстру суд відзначає наступне.

Оскаржувані дії відповідача самі по собі не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для позивача. Правові наслідки для Товариства має рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, саме воно впливає його права та інтереси.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав Товариства безпосередньо діями відповідача.

Позовні вимоги Товариства про зобов'язання відповідача внести запис до Державного реєстру прав та надати позивачу витяг з Державного реєстру прав про зареєстроване право також не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до п.п.18, 20 Порядку № 703 державний реєстратор на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вносить записи до Державного реєстру прав; після внесення записів до Державного реєстру прав державний реєстратор формує витяг з Державного реєстру прав та оформляє його у двох примірниках, один з яких державний реєстратор долучає до реєстраційної справи, тобто підставою для вчинення цих дій є прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Вказані позовні вимоги заявлені Товариством передчасно з огляду на те, що на час звернення позивача до суду із вказаним позовом рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відповідачем не приймалося.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 34,41 грн., з урахуванням часткового задоволення позовних вимог присудженню позивачу підлягають судові витрати в сумі 17,21 грн.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 69-72, 94, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Адміністративний позов позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тімірязевське" до Державної реєстрації служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Амвросіївського районного управління юстиції, про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва О.О. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 23 травня 2013 року № 2533909.

Зобов'язати Державну реєстраційну службу України прийняти рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності на нерухоме майно: форма власності приватна, будівлю ферми №1, що розташована за адресою: Донецька область, Амвосіївський район, селище Побєди, вул. Без назви, № 18 за суб'єктом: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Тімірязевське" (ідентифікаційний код 30905313) на підставі заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятої 04 травня 2013 року за реєстраційним номером 1076785 та доданих до неї документів у відповідності до вимог чинного законодавства.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тімірязевське" (ідентифікаційний код 30905313) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 17 (сімнадцять) гривень 21 копійка.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 22 липня 2013 року.

Постанова складена у повному обсязі 25 липня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя Кравченко Т.О.

Судді Логойда Т.В.

Куденков К.О.