Постанова

від 10.07.2013 по справі 801/179/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2013 р. Справа №801/179/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря Богацької А.О., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим

до Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський»

про стягнення,

без участі представників сторін,

Суть спору: До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим до Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» про стягнення заборгованості по відшкодуванню різниці між розміром пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та розміром пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, у сумі 24215,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у порушення норм Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13.12.1991 року № 1977-ХІІ та Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначених науковим (науково-педагогічним) працівникам державних внебюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 року № 372 не відшкодовано позивачу наукову пенсію за період з моменту призначення 01.03.2002 року по листопад 2012 року в сумі 24215,96 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду від 08.01.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою від 25.04.2013р. суддею Окружного адміністративного суду АР Крим Гаманком Є.О. об'єднано в одне провадження адміністративну справу №801/2850/13-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим до Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» про стягнення 1378,65 грн. та адміністративну справу №801/179/13-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим до Державного підприємство Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій» Ялтинський» про стягнення 24215,96 грн. та передано адміністративну справу №801/2850/13-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим до Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» про стягнення 1378,65 грн. для сумісного розгляду зі справою №801/179/13-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим до Державного підприємство Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій» Ялтинський» про стягнення 24215,96 грн.

Сторони явку своїх представників у судове засідання 08.01.2013 року не забезпечили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

До дня розгляду справи від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність його представника (а.с.188).

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином - поштовою кореспонденцією.

В судовому засіданні 08.02.2013р. представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.21-23), в яких зазначив, Управління Пенсійного фонду України у м. Ялта не має підстав визначати ДП МО України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» як підприємство, яке має фінансувати різницю пенсій ОСОБА_1, оскільки в період з 07.09.1981 року по 10.09.1990 рік, вона могла працювати тільки у Ялтинському військовому санаторії ОЛ ЛенВО, який проіснував до моменту виходу України з СРСР, тобто до серпня 1991 року.

Таким чином довідка №92 від 31.05.2002 видана ОСОБА_1 ДП МОУ «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» про те, що вона в період з 07.09.1981 року по 10.09.1990 рік працювала в Ялтинському військовому санаторії не відповідає дійсності.

В запереченнях відповідач зазначив, що створений в перші роки незалежності України Ялтинський військовий санаторій Міністерства оборони України не був правонаступником Ялтинського військового санаторію ОЛ ЛенВО і був розформований Наказом Міністра оборони України від 11.07.2000. Державне підприємство Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» не має жодного відношення до Ялтинського військового санаторію ОЛ ЛенВО та Ялтинського військового санаторію Міністерства оборони України.

Крім того, в обгрунтування заперечень проти позовних вимог відповідач посилається на те, що Управління Пенсійного фонду у м. Ялта направило повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів з листопада 2012 року. В цьому повідомленні було зазначено, що санаторій вже має борг за період з 01.03.2002 року по 31.10.2012 року у розмірі 24215,96 грн., але не зрозуміло у зв'язку з чим цей борг виник.

З посиланням на норми ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159, відповідач зазначає про те, що Управління Пенсійного фонду у м. Ялта не мало жодних підстав покладати на ДП МОУ ЦВС «Ялтинський» обов'язок по виплаті боргу за період з 01.03.2002 року по 31.10.2012 року.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача, керуючись ст.128 КАС України, на підставі наявних доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Згідно з пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2002 за № 442/6730, (далі - Положення про Управління Фонду) управління Пенсійного фонду України (далі - Фонд) у районах, містах і районах у містах (далі - Управління) є органами Фонду, підпорядкованими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні управління), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, останнє, відповідно до покладених на нього завдань, контролює дотримання платниками єдиного внеску вимог законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску надходження страхових внесків, єдиного внеску та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності нарахування та сплати страхових внесків, єдиного внеску, призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, цільового використання коштів Фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.

Отже, контроль за правильним нарахуванням, своєчасним та повним перерахуванням та надходженням єдиного внеску, інших платежів, здійснюється органами Пенсійного фонду.

Таким чином, управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим, реалізуючи свої завдання та функції в правовідносинах з фізичними та юридичними особами виступає як суб'єкт владних повноважень, який здійснює владну компетенцію.

Таким чином, спір, що виникає між фізичними, юридичними особами та органами Пенсійного фонду України є публічно правовим та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 1058) всі відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, та визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону № 1058 страхувальниками визнаються роботодавці, зокрема, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Частиною 1 ст. 15 Закону визначено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Державне підприємство Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Яла за реєстраційним номером 08010134, таким чином, відповідач є страхувальником та платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Стаття 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачає, що виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.

Пенсійне забезпечення та соціальний захист наукового працівника врегульовані ст. 24 Закону України «Про науку і науково-технічну діяльність» № 1977-ХІІ від 13 грудня 1991 року зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 1977), частиною 1 якої визначено, що держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1977 пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», після досягнення чоловіками віку 62 роки за наявності стажу наукової роботи не менш як 20 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності стажу наукової роботи не менш як 15 років. До досягнення віку, встановленого цим абзацом, право на пенсію за віком мають чоловіки - наукові (науково-педагогічні) працівники 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

60 років - які народилися по 31 грудня 1952 року;

60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року;

61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Частиною 3 ст. 24 Закону № 1977 визначено, що пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються в розмірі 80 відсотків від сум заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, яка визначається відповідно до статті 23 цього Закону та частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та на яку відповідно до законодавства нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (внески).

Нормами ч. 5 ст. 24 Закону № 1977 встановлено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата наукового (науково-педагогічного) працівника за основним місцем роботи за весь період страхового стажу на посадах наукового (науково-педагогічного) працівника, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі якщо період страхового стажу на посадах наукового (науково-педагогічного) працівника, починаючи з 1 липня 2000 року, становить менш як 60 календарних місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата за основним місцем роботи за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу на посадах наукового (науково-педагогічного) працівника підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Відповідно до ч. 9 ст. 24 Закону № 1977 різниця між сумою призначеної пенсії по цьому Закону і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету;

для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;

для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Відповідно до ч. 16 ст. 24 Закону № 1977 пенсія науковим (науково-педагогічним) працівникам відповідно до цього Закону призначається з дня звернення за призначенням пенсії та за умов звільнення з посади наукового (науково-педагогічного) працівника, за винятком осіб, які працюють за строковим трудовим договором (контрактом), що укладений після досягнення пенсійного віку.

Згідно статті 24 Закону № 1977 право на призначення пенсії відповідно до цього Закону поширюється на всіх осіб, які вийшли на пенсію до набрання чинності цим Законом та мають стаж наукової роботи, передбачений частиною другою цієї статті. Призначення пенсій таким працівникам здійснюється відповідно до частин третьої - сьомої цієї статті з дня звернення за призначенням пенсії та за умови звільнення з посади наукового (науково-педагогічного) працівника, за винятком осіб, які працюють за строковим трудовим договором (контрактом), що укладений після досягнення пенсійного віку (ч. 24 ст. 24 Закону № 1977).

На час розгляду справи в суді механізм фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, визначається Порядком фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 372 від 24.03.2004 року (надалі - Порядок № 372).

Так, відповідно до п. 9 Порядку № 372 різниця у розмірі пенсій наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації фінансується за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів згідно з пунктами 3 - 8 цього Порядку.

Згідно п. 3 Порядку № 372 фінансування різниці у розмірі пенсії осіб, які мають науковий стаж роботи на кількох підприємствах, в установах, організаціях та вищих навчальних закладах III - IV рівнів акредитації незалежно від форми власності та фінансування, здійснюється пропорційно зарахованому для призначення пенсії науковому стажу роботи за рахунок джерел фінансування, визначених законодавством для відповідних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації.

Відповідно до п. 4 Порядку № 372 у разі ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації чи вищого навчального закладу III - IV рівнів акредитації різниця у розмірі пенсії фінансується за рахунок коштів їх правонаступників у порядку, що діяв стосовно цих підприємств, установ, організацій та закладів до моменту ліквідації або зміни власника.

Розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається.

Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках (п. 5 Порядку № 372).

У разі зміни розміру пенсії або виникнення обставин, які впливають на фінансування різниці у розмірі пенсії (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це відповідні підприємства, установи, організації та заклади у місячний строк з дня виникнення таких обставин (п. 6 Порядку № 372).

У разі порушення строку сплати коштів, які спрямовуються на фінансування різниці у розмірі пенсії, органи Пенсійного фонду стягують відповідні суми у порядку, визначеному законодавством (п. 8 Порядку № 372).

Таким чином, законодавчо визначено обов'язок відшкодування різниці між сумою призначеної пенсії за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник у порядку, що діяв на той час.

Перевіряючи правомірність нарахування наукової пенсії ОСОБА_1, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 має науковий ступень кандидата медичних наук, що підтверджується дипломом кандидата наук серії НОМЕР_1 від 08.08.1979р. (а.с.80).

Згідно Довідки від 31.05.2012р. № 92, виданої генеральним директором ДПЦВС «Ялтинський», ОСОБА_1 працювала в Ялтинському військовому санаторії з 22.04.1981р. по 06.09.1984 р. на посаді лікаря, з 07.09.1981р. по 10.09.1990р. на посаді завідуючої медичним відділенням. В період праці в Ялтинському військовому санаторії ОСОБА_1 займалася науковою роботою: написала та опублікувала 21 наукову статтю, приймала активну участь у виконанні наукових досліджень санаторія, неодноразово виступала з докладами на наукових конференціях, працювала з групою спеціальностей науки, з якої присуджений науковий ступень (а.с.84).

Заявою від 19.02.2001р. ОСОБА_1 звернулась до УПФУ в м. Ялта АРК про призначення їй пенсії за віком (а.с.38).

01.03.2002р. ОСОБА_1 звернулась до УПФУ в м. Ялта АРК із заявою про призначення їй наукової пенсії (а.с.81).

Заявою від 01.06.2004р. ОСОБА_1 просила УПФУ в м. Ялта АРК призначити/перерахувати їй пенсію на підставі Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (а.с.83).

13.11.2008р. ОСОБА_1 звернулась до УПФУ в м. Ялта АРК із заявою про призначення/перерахування пенсії по Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (а.с.108).

Розпорядженням УПФУ в м. Ялта АРК № 138761 від 15.05.2002р. ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії у зв'язку з переходом на пенсію по Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (а.с.82).

Судом встановлено, що розпорядженнями УПФУ в м. Ялта АРК № 138761 від 25.10.2012р., 26.10.2012р. ОСОБА_1 проаедено перерахунок пенсії у зв'язку з:

- переходом з одного виду пенсії на інший;

- зміною надбавки;

- поширенням дії Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» на ОСОБА_1;

- зміною стажу та заробітку;

- індивідуальний перерахунок пенсії (а.с.85-105).

Таким чином, враховуючи науковий ступень ОСОБА_1, досягнення пенсійного віку, подану нею заяву про призначення їй пенсії на підставі Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» УПФУ в м. Ялта АРК призначено ОСОБА_1 пенсію на підставі Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» .

Стосовно посилання відповідача на те, що в перші роки незалежності України Ялтинський військовий санаторій Міністерства оборони України не був правонаступником Ялтинського військового санаторію ОЛ ЛенВО і був розформований Наказом Міністра оборони України від 11.07.2000 та на те, що Державне підприємство Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» не має жодного відношення до Ялтинського військового санаторію ОЛ ЛенВО та Ялтинського військового санаторію Міністерства оборони України, суд зазначає наступне.

Галузевим державним архівом Міністерства Оборони України надано архівну довідку від 17.01.2012р. за № 179/1/9, в якій зазначено, що згідно історичної довідки Ялтинський клінічний санаторій № 2 сформований 15 травня 1944 року (з 1 січня 1951 року - Ялтинський клінічний військовий санаторій, з 14 травня 1956 року - Центральний військовий санаторій № 2, з 5 жовтня 1956 року - Ялтинський санаторій МО СРСР, з 16 листопада 1976 року - Ялтинський військовий санаторій, з 15 листопада 1998 року - військова частина А 0124).

Ялтинський військовий санаторій 20 лютого 1992 року став підпорядковуватися управлінню медичного обслуговування Тилу Збройних Сил України (Указ Президента України від 12 грудня 1991 року, наказ МО України від 19 лютого 1992 року № 19), до лютого 1992 року вищевказаний санаторій входив до складу Медичної служби Тилу Ленінградського військового округу. .

Інформація про розформування Ялтинського військового санаторію в 1991 році та створення нового підприємства в документах вищевказаного санаторію відсутня (а.с.44).

Таким чином, враховуючи норми п. 4 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 372 від 24.03.2004 року, який визначає, що у разі ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації чи вищого навчального закладу III - IV рівнів акредитації різниця у розмірі пенсії фінансується за рахунок коштів їх правонаступників у порядку, що діяв стосовно цих підприємств, установ, організацій та закладів до моменту ліквідації або зміни власника, обов'язок відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, у даному випадку ОСОБА_1 покладається на Державне підприємство Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський».

В судовому засіданні представником відповідача усно було заявлено про оскарження розпорядження УПФУ в м. Ялта АРК про призначення ОСОБА_1 наукової пенсії до Ялтинського міського суду АР Крим, однак доказів зазначеного суду не надано.

Ухвалою від 26.06.2013р. Окружним адміністративним судом АР Крим витребувано від відповідача докази про відкриття провадження Ялтинським міським судом та копію позову, поданого до Ялтинського міського суду. Однак відповідач явку свого представника у судове засідання 10.07.2013р. не забезпечив, витребувані судом документи не надав.

Таким чином, відповідачем не підтверджено належними доказами оскарження розпорядження УПФУ в м. Ялта АРК про призначення ОСОБА_1 наукової пенсії в судовому порядку.

З урахуванням викладеного, зважаючи, що розпорядження УПФУ в м. Ялта АРК про призначення ОСОБА_1 наукової пенсії не визнане протиправним та не скасоване, також те, що суду не надано доказів оскарження такого розпорядження, суд вважає правомірним нарахування ОСОБА_1 пенсії на підставі Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

Відповідно до повідомлень Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим відповідача повідомлено про нарахування різниці між сумою пенсій, призначених науковим робітникам відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, та зазначено про розмір витрат, що підлягають відшкодуванню з листопада 2012 року та з 2013 року, по відшкодуванню витрат на виплату наукових пенсій працівнику ОСОБА_1 за період з 01.03.2002р. по лютий 2013 року в загальному розмірі 25594,61 грн. (а.с.6, 142).

Вказані повідомлення отримані відповідачем 27.11.2012р. та 24.01.2013р. відповідно, про що свідчать поштові повідомлення про вручення (зворотній бік а.с.6, 142).

Таким чином, відповідач повинен відшкодувати понесені позивачем витрати на виплату наукових пенсій за період з 01.03.2002р. по лютий 2013 року в загальному розмірі 25594,61 грн.

Відповідно до п. 8 Порядку № 372 у разі порушення строку сплати коштів, які спрямовуються на фінансування різниці у розмірі пенсії, органи Пенсійного фонду стягують відповідні суми у порядку, визначеному законодавством.

Суд враховує, що суми фактичних витрат на виплату та доставку наукових пенсій на момент розгляду справи не погашені в повному обсязі, тому позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» передбачено порядок, згідно якого відповідач фінансує різницю призначених пенсій і не передбачає підстав звільнення від вказаного обов'язку.

Таким чином, відповідач повинен відшкодувати понесені позивачем витрати на виплату різниці між сумою пенсії призначеної науковому робітнику відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів за період з 01.03.2002р. по лютий 2013 року в загальному розмірі 25594,61 грн.

Приймаючи до уваги, що відповідач суму боргу в загальній сумі 25594,61 грн. не погасив, вона підлягає стягненню з відповідача, та позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, і відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому судові витрати по справі не підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Центральний військовий санаторій «Ялтинський» (ЄДРПОУ 08334083) заборгованість з відшкодування витрат на виплату різниці між сумою пенсій, призначеної науковим робітникам відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, за період з 01.03.2002р. по лютий 2013 року в загальному розмірі 25594,61 грн. на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АРК (на р/р 25607010049001, в КРУ ВАТ «Державний Ощадний банк України», м. Сімферополь, МФО 324805, ЄДРПОУ 22300300).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особа, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А.О. Кушнова