Ухвала

від 17.07.2013 по справі 2а-12353/12/0170/15

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12353/12/0170/15

17.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л. ) від 25.04.13 у справі № 2а-12353/12/0170/15

за позовом Кримського республіканського підприємства "Бахчисарайська ПМК №2" (вул. Промислова, 2,Бахчисарай,Автономна Республіка Крим,98403)

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби (вул. Сімферопольська, 3,Бахчисарай,Автономна Республіка Крим,98403)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.04.13 позовні вимоги Кримського республіканського підприємства "Бахчисарайська ПМК №2" до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволені.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби № 0000392300 від 05.10.2012р. , № 0000402300 від 05.10.2012р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Кримського республіканського підприємства "Бахчисарайська ПМК №2" (ЄДРПОУ 20668898) 2146,00 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.04.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що посадовими особами податкового органу була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Кримського республіканського підприємства "Бахчисарайська ПМК №2" з питань взаємовідносин з КП "Альянс", БВП "Строитель Плюс", ПП "Комманд", ТОВ "Кримстройіндустрія", Фірма "Капітель-плюс", ПП "Севелітстрой", ПП "Визит Торг", ПП "Кримторг", ПП "Сіті Буд", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Пан Буд", ПП "Габарит-груп" за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012 р.

За результатами перевірки був складений акт від 24.09.2012р. №143/40/22/20668898 (далі акт перевірки), яким встановлені порушення позивачем:

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), п. 44 ст. 44, п. 138.1., п. 138.2., п. 138., п. 138.8. ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме у зв'язку з завищенням валових витрат позивачем за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012 р. на суму 1849545 грн. внаслідок включення до їх складу витрат на придбання товарів, робіт у контрагентів КП "Альянс", БВП "Строитель Плюс", ПП "Комманд", ТОВ "Кримстройіндустрія", Фірма "Капітель-плюс", ПП "Севелітстрой", ПП "Визит Торг", ПП "Кримторг", ПП "Сіті Буд", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Пан Буд", ПП "Габарит-груп" за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012 р., в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього у сумі 455171 грн.

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", п. 198.1, п. 198.3., п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України по операціям з придбання товарів, робіт у контрагентів КП "Альянс", БВП "Строитель Плюс", ПП "Комманд", ТОВ "Кримстройіндустрія", Фірма "Капітель-плюс", ПП "Севелітстрой", ПП "Визит Торг", ПП "Кримторг", ПП "Сіті Буд", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Пан Буд", ПП "Габарит-груп" за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012 р., в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 312645,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000392300 від 05.10.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 386884,75 грн., у тому числі за основним платежем - 312645 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 74239,75 грн.;

- № 0000402300 від 05.10.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 539744,00 грн., у тому числі за основним платежем - 455171 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 84573 грн.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення - рішення № 0000402300 від 05.10.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 539744,00 грн., у тому числі за основним платежем - 455171 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 84573 грн., судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, валові витрати по операціях з КП "Альянс", БВП "Строитель Плюс", ПП "Комманд", ТОВ "Кримстройіндустрія", Фірма "Капітель-плюс", ПП "Севелітстрой", ПП "Визит Торг", ПП "Кримторг", ПП "Сіті Буд", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Пан Буд", ПП "Габарит-груп" були сформовані позивачем у період 2009, 2010 та 2011 роки, отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню як норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", так і норми ІІІ розділу Податкового кодексу України "Податок на прибуток підприємств", який набрав чинності з 01.04.2011 року.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. №334/94-ВР (надалі Закон №334 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Пунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону №334, не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334 ).

П.5.11 ст. 5 Закону №334 заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначено статтею 11 Закону №334, однак вказана стаття не містить переліку обов'язкових документів, якими повинні бути підтверджені валові витрати.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу), згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З 01.04.2011р. порядок формування валових витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, встановлений ІІІ розділом Податкового кодексу України.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, КРП "Бахчисарайська ПМК №2" до валових витрат 2009-2011 рр. включені витрати по операціям з придбання товарів, робіт у контрагентів КП "Альянс", БВП "Строитель Плюс", ПП "Комманд", ТОВ "Кримстройіндустрія", Фірма "Капітель-плюс", ПП "Севелітстрой", ПП "Визит Торг", ПП "Кримторг", ПП "Сіті Буд", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Пан Буд", ПП "Габарит-груп" за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р.

За даними податкового органу, завищення валових витрат пов'язане з тим, що КРП "Бахчисарайська ПМК №2" необґрунтовано включило до їх складу витрати на придбання товарів, робіт у контрагентів КП "Альянс", БВП "Строитель Плюс", ПП "Комманд", ТОВ "Кримстройіндустрія", Фірма "Капітель-плюс", ПП "Севелітстрой", ПП "Визит Торг", ПП "Кримторг", ПП "Сіті Буд", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Пан Буд", ПП "Габарит-груп" за відсутністю об'єкту оподаткування, а саме операцій поставки товарів, робіт.

Згідно актів про неможливість проведення зустрічних звірок не підтверджено реальність проведення господарських операцій КП "Альянс", БВП "Строитель Плюс", ПП "Комманд", ТОВ "Кримстройіндустрія", Фірма "Капітель-плюс", ПП "Севелітстрой", ПП "Визит Торг", ПП "Кримторг", ПП "Сіті Буд", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Пан Буд", ПП "Габарит-груп" з контрагентами-покупцями та контрагентами постачальниками, у тому числі з КРП "Бахчисарайська ПМК №2" за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р.

З урахуванням викладеного, відповідач дійшов висновку про нікчемність укладених позивачем з КП "Альянс", БВП "Строитель Плюс", ПП "Комманд", ТОВ "Кримстройіндустрія", Фірма "Капітель-плюс", ПП "Севелітстрой", ПП "Визит Торг", ПП "Кримторг", ПП "Сіті Буд", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Пан Буд", ПП "Габарит-груп" угод, оскільки, на думку податкового органу, вказані контрагенти здійснювали діяльність, спрямовану на вчинення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачу.

Крім того, відносно посадових осіб контрагентів позивача порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємства.

З акту перевірки вбачається, що витрати у сумі 131098,66 грн. були віднесені позивачем до складу валових витрат у 1-2 кварталах 2009 р.

Відповідно до п.102.1. ст. 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З урахуванням викладеного, судова колегія приходить до висновку, що витрати у сумі 131098,66 грн., які були понесені позивачем по взаємовідносин з БВП "Строитель-Плюс" у червні 2009р. (2 кварталі 2009р.) на суму 19286,80 грн.; Фірма "Капитель-плюс" у червні 2009р. (2 кварталі 2009р.) на суму 35404,80 грн., ; "Кримторг" у лютому 2009р. та квітні 2009р. (1-2 квартали 2009р.) на суму 33078,00 грн.; ПП "Габарит Групп" у травні 2009р. та червні 2009р. (2 квартал 2009р.) на суму 69548,80 грн . - не повинні досліджуватись у межах названої адміністративної справи, як такі, що вишли за межі дії Податкового кодексу України, у зв'язку з чим, при розрахунку грошових зобов'язань з податку на прибуток податковий орган помилково донарахував позивачу грошові зобов'язання у зв'язку з включенням зі складу валових витрат у 1-2 кварталах 2009р. суму у розмірі 131098,66 грн.

Судом встановлено, що у період з 2009-2012 позивач мав господарські відносини з контрагентами, а саме: з КП "Альянс", БВП "Строитель Плюс", ПП "Комманд", ТОВ "Кримстройіндустрія", Фірма "Капітель-плюс", ПП "Севелітстрой", ПП "Визит Торг", ПП "Кримторг", ПП "Сіті Буд", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Пан Буд", ПП "Габарит-груп" .

На підтвердження виконання договорів з зазначеними контрагентами позивачем долучені до матеріалів справи податкові накладні, видаткові накладні, акти прийому виконаних робіт, виписки з банку по особовому рахунку позивача, що підтверджує отримання та сплата товару(послуг) у перевіреному періоді, а також його використання платником податків у своїй господарській діяльності.

Судовою колегією встановлено, що господарські операції з КП "Альянс", БВП "Строитель Плюс", ПП "Комманд", ТОВ "Кримстройіндустрія", Фірма "Капітель-плюс", ПП "Севелітстрой", ПП "Визит Торг", ПП "Кримторг", ПП "Сіті Буд", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Пан Буд", ПП "Габарит-груп" здійснені у зв'язку з укладенням договорів позивача з суб'єктами господарювання на виконання будівельних та монтажних робіт, отже вчинені господарські операції пов'язані з господарською діяльністю позивача, вчинені в межах оподаткованих операціях платника податків - позивача у справі.

За результатом вказаних операцій позивачем нараховані податкові зобов'язання з ПДВ, які були відображені в документах податкової звітності позивача. У зв'язку з чим, вчинені господарські операції з придбання товарів, робіт з вищевказаними контрагентами призвели до зміни у структурі активів та зобов'язань платника податків.

Таким чином, з залучених до матеріалів справи належним чином завірених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

З урахуванням викладеного, судова колегія приходить до висновку, що витрати у сумі 1709447,96 грн. по взаємовідносинам з контрагентами позивача правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат, понесених позивачем у 2009-2012 роках.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що збільшення податковим органом грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 539744,00 грн., у тому числі за основним платежем - 455171 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 84573 грн. є протиправним.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкових повідомлень - рішень № 0000392300 від 05.10.2012р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 386884,75 грн., у тому числі за основним платежем - 312645 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 74239,75 грн., судова колегія зазначає наступне.

Податковий кредит по операціям з КП "Альянс", БВП "Строитель Плюс", ПП "Комманд", ТОВ "Кримстройіндустрія", Фірма "Капітель-плюс", ПП "Севелітстрой", ПП "Визит Торг", ПП "Кримторг", ПП "Сіті Буд", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Пан Буд", ПП "Габарит-груп" був сформований позивачем у періоді 2009, 2010, 2011 рр., отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню як норми Закону України "Про податок на додану вартість" так і норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій під час формування позивачем податкового кредиту у 2010 року були визначені в Законі України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі Закон №168).

Згідно з підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Нормами ст. 201 ПК України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

За висновками акту податкового органу КРП "Бахчисарайська ПМК №2" безпідставно нарахувало податковий кредит з ПДВ по операціям з придбання товарів, робіт у КП "Альянс", БВП "Строитель Плюс", ПП "Комманд", ТОВ "Кримстройіндустрія", Фірма "Капітель-плюс", ПП "Севелітстрой", ПП "Визит Торг", ПП "Кримторг", ПП "Сіті Буд", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Пан Буд", ПП "Габарит-груп" у розмірі 312645,00 грн.

Сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що згідно актів про неможливість проведення зустрічних звірок не підтверджено реальність проведення господарських операцій КП "Альянс", БВП "Строитель Плюс", ПП "Комманд", ТОВ "Кримстройіндустрія", Фірма "Капітель-плюс", ПП "Севелітстрой", ПП "Визит Торг", ПП "Кримторг", ПП "Сіті Буд", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Пан Буд", ПП "Габарит-груп" з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками, у тому числі з КРП "Бахчисарайська ПМК №2" за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р.

З акту перевірки вбачається, що формування податкового кредиту позивачем на загальну суму ПДВ 57284 грн. по операціям з КП "Альянс", БВП "Строитель Плюс", ПП "Комманд", ТОВ "Кримстройіндустрія", Фірма "Капітель-плюс", ПП "Севелітстрой", ПП "Визит Торг", ПП "Кримторг", ПП "Сіті Буд", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Пан Буд", ПП "Габарит-груп" відбулось у лютому-серпні 2009р.

Відповідно до п.102.1. ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, формування податкового кредиту позивачем по операціям з КП "Альянс", БВП "Строитель Плюс", ПП "Комманд", ТОВ "Кримстройіндустрія", Фірма "Капітель-плюс", ПП "Севелітстрой", ПП "Визит Торг", ПП "Кримторг", ПП "Сіті Буд", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Пан Буд", ПП "Габарит-груп" у лютому-серпні 2009р. на загальну суму ПДВ 57284,00 грн. не повинно досліджуватись у межах названої адміністративної справи, оскільки операції, які стали підставою для нарахування податкового кредиту, вишли за межі 1095 днів.

Крім того, суд зазначає, що при винесені податкового повідомлення-рішення податковий орган (при розрахунку суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість) також не приймав до уваги формування податкового кредиту позивачем по взаємовідносинах з КП "Альянс", БВП "Строитель Плюс", ПП "Комманд", ТОВ "Кримстройіндустрія", Фірма "Капітель-плюс", ПП "Севелітстрой", ПП "Визит Торг", ПП "Кримторг", ПП "Сіті Буд", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Пан Буд", ПП "Габарит-груп" у розмірі 57284 грн. у лютому-серпні 2009р., у зв'язку з тим, що платник податку (позивач) звільнений від сплати грошового зобов'язання за лютий-серпень 2009р. після закінчення граничного строку сплати, а саме 1095 днів (як це передбачено п. 102.1 ст.102 Податкового кодексу України).

Суд зауважує, що у висновках акту перевірки (т. І, а.с.54) з урахуванням п.102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, встановлені заниження ПДВ у розмірі 312625 грн., проте при розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000392300 від 05.10.2012р., податковим органом допущена арифметична помилка при визначені суми ПДВ, яка була на думку перевіряючих занижена позивачем, а саме зазначена сума у розмірі 312645 грн.

Судом були досліджені та перевірені документи, надані позивачем на підтвердження виконання договорів позивача з його контрагентами у період з 2009- по 2012 та встановлено, що позивачем вірно задекларовано податковий кредит на підставі податкових накладних, отримання та оплата послуг підтверджена актами виконаних робіт та платіжними дорученнями, у зв'язку з чим висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту в сумі 312645,00 грн. - є необґрунтованими та безпідставними.

Колегія суддів зазначає, що контрагенти позивача, відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України, мали право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як були зареєстровані платниками ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Зокрема, безпідставними є також висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладеного позивачем з контрагентами правочинів на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів звертає увагу, що надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходить тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мали місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично мало місце суспільно-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки від 24.09.2012р. №143/40/22/20668898 про порушення платником податків вимог Податкового законодавства України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача № 0000392300 від 05.10.2012р. та № 0000402300 від 05.10.2012р.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.04.13 у справі № 2а-12353/12/0170/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва