Рішення

від 17.07.2013 по справі 919/556/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 року справа № 919/556/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Альошиної С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Монопорстройсервіс"

(вул. М. Музики, буд. 82-А, офіс 2, м. Севастополь, 99029)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Малфарб Трейд-Україна"

(вул. Приморська, буд. 4, кв. 9, м. Севастополь, 99016)

про розірвання договору та стягнення 75 966,00 грн.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача - Іванова А.В. - представник за довіреністю від 26.11.2012,

від відповідача - не з'явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Монопорстройсервіс" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Малфарб Трейд-Україна" про розірвання договору підряду № 32/27/07 від 30.07.2012, укладеного між сторонами у даній справі, та стягнення з відповідача 77 004,22 грн., у тому числі 53 000,00 грн. основного боргу, 22 966,00 грн. штрафу, 3% річних у розмірі 932,22 грн. та 106,00 грн. збитків від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за вищевказаним договором та відмовою останнього повернути отримані як передплата за підрядні роботи грошові кошти, у зв'язку з чим позивач просив розірвати договір підряду та стягнути заборгованість, яка склалась за відповідачем, на яку позивачем були нараховані штраф, 3 % річних та збитки від інфляції.

При цьому, позовні вимоги про стягнення грошових коштів у сумі 53 000,00 грн. як безпідставно одержаних коштів мотивовані тим, що відповідач одержав вказані грошові кошти підчас дії договору та після припинення його дії повинен їх повернути, як такі, що одержані без достатньої правової підстави, тобто на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України .

Ухвалою суду від 17.05.2013 прийнято позовну заяву до розгляду і порушено провадження у справі № 919/556/13.

У зв'язку з неявкою у судові засідання представника відповідача розгляд справи неодноразово відкладався на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, востаннє на 17.07.2013.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду заяву від 17.07.2013, в якій, у зв'язку з виявленими позивачем помилками у розрахунках 3% річних і збитків від інфляції та оскільки строк вирішення спору спливає 17.07.2013, що унеможливлює здійснення перерахунків сум 3% річних та збитків від інфляції, просив суд позовну заяву ТОВ „Монопорстройсервіс" в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 932,22 грн. та 106,00 грн. збитків від інфляції залишити без розгляду.

Також у цій же заяві представник позивача просив суд задовольнити решту позовних вимог про розірвання договору та стягнення з відповідача 53 000,00 грн. боргу і 22 966,00 грн. штрафу.

Ухвалою суду від 17.07.2013 на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Монопорстройсервіс" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Малфарб Трейд-Україна" 3% річних у розмірі 932,22 грн. та 106,00 грн. збитків від інфляції було залишено без розгляду .

Представник позивача у судовому засіданні решту позовних вимог у розмірі 75 966,00 грн. підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Ухвалою від 09.07.2013 суд відклав розгляд справи на 17.07.2013, попередивши відповідача, що у разі ненадання ним відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом документів, справу буде розглянуто за наявними в ній матеріалами на підставі статті 75 ГПК України.

У засідання суду 17.07.2013 відповідач явку свого представника знову не забезпечив, вимоги ухвал суду від 17.05.2013, від 03.06.2013, від 20.06.2013 та від 09.07.2013 не виконав, хоча про час та місце розгляду справи у судовому засіданні кожен раз повідомлявся належним чином - рекомендованою кореспонденцією, про причини неявки суд не повідомив.

Однак копії ухвал суду від 17.05.2013 (про порушення провадження у справі) та від 03.06.2013 (про відкладення розгляду справи), які надсилались на адресу відповідача, зазначену у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (арк. справи 17, 25-26) були повернені на адресу суду з відмітками підприємства зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до підпункту 3.9.1 підпункту 3.9 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зі статті 22 ГПК України вбачається, що явка в судове засідання представників сторін - це їх право, а не обов'язок, а тому справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (підпункт 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Враховуючи те, що матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини сторін, суд визнав можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

30 липня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Монопорстройсервіс" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Малфарб Трейд-Україна" (підрядник) був укладений договір підряду № 32/27/07 (далі-договір).

Відповідно до Розділу 1 договору замовник (позивач) доручив, а підрядник (відповідач) зобов'язувався виконати згідно з умовами даного договору роботу. Замовник зобов'язувався прийняти цю роботу та оплатити її.

Пунктом 2.1 Розділу 2 договору встановлено, що за цим договором виконанню підлягають наступні види робіт: декоративно-художня обробка лицьового боку вхідних двостулкових дверей (1640мм*3045мм - 3 шт.) у Свято-Володимирському соборі (усипальниці), м. Севастополь, вул. Суворова, 3. Виконання елементів декору: розетки великі та малі (чеканка ручним способом). Виготовлення декоративної та монтажної фурнітури шляхом штампування, вальцювання. Виготовлення спец. кріплення (декоративні мідні цвяхи, болти і т.д.). Виготовлення декоративних дверних ручок (6 штук), демонтаж і монтаж дверей.

Вищевказаний обсяг робіт виконується відповідно до ескізу та проекту, який наданий замовником (пункт 2.2 Розділу 2 договору).

Згідно з пунктом 2.3 Розділу 2 договору роботи виконуються з матеріалу підрядника.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 та 3.3 Розділу 3 договору підрядник зобов'язується розпочати виконання робіт протягом трьох робочих днів з моменту отримання передплати за даним договором.

Підрядник зобов'язується виконати роботи до 20 вересня 2012 року з правом дострокового виконання.

Після виконання робіт підрядник повинен виконати монтаж готових виробів, а замовник зробити повний розрахунок за виконану роботу.

Положеннями пункту 4.1 Розділу 4 договору для повної гарантії виконання робіт за пунктом 2 підрядником і прийняттям виробів, згідно з раніше обговореними ескізами, кресленнями, замовник робить передплату в сумі 53 000,00 грн. (вартість матеріалу - 30 034,00 грн., аванс за виконання - 22 966,00 грн.).

30.07.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю „Монопорстройсервіс" оплатило Товариству з обмеженою відповідальністю „Малфарб Трейд-Україна" аванс за роботи за договором № 32/27/07 у сумі 53 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 434 від 30.07.2012, належно завірена копія якого міститься у матеріалах справи.

Після завершення робіт, монтажу на об'єкті, замовник зобов'язаний здійснити повний розрахунок у сумі 57 065,00 грн. (пункт 4.2 Розділу 4 договору).

Згідно з пунктами 4.3 та 4.4 Розділу 4 договору загальна вартість виконаних робіт за даним замовленням складає 110 065,00 грн.

Вид розрахунків - безготівковий.

Пункт 7.1 Розділу 7 договору здача-прийняття виконаних робіт здійснюється сторонами після завершення монтажних робіт, згідно з актом здачі-прийомки робіт (додаток № 2).

Оскільки у строк, встановлений договором відповідач не приступив та не виконав роботи за вищевказаним договором, ТОВ „Монопорстройсервіс" надіслало на адресу відповідача претензію від 05 жовтня 2012 року з повідомленням про розірвання договору і пропозицією повернути аванс у сумі 53 000,00 грн. та сплатити штраф у розмірі 22 966,00 грн.

Також у цій же претензії позивач повідомив відповідача, що у випадку незадоволення претензії ТОВ „Монопорстройсервіс" звернеться до суду з позовною заявою про стягнення з ТОВ „Малфарб Трейд-Україна" зазначеної суми заборгованості та додаткових витрат.

Вищевказана претензія була повернена на адресу позивача з відміткою підприємства зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до пункту 5.1 Розділу 5 договору за порушення умов даного договору винна сторона відраховує завдані цим витрати, у тому числі втрачену вигоду в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Вищевказані обставини обумовили звернення позивача до господарського суду з даним позовом з відповідними вимогами про захист своїх прав.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані позивачем докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір № 32/27/07 від 30.07.2012 є договором підряду.

Саме цей договір є підставою виникнення у відповідача зобов'язань щодо оплати виконаних позивачем робіт.

Частиною другою статті 317 Господарського кодексу України передбачено, що загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 610, частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 53 000,00 грн. документально встановлений та підтверджений матеріалами справи.

За невиконання відповідачем умов договору відповідач також просив суд стягнути з ТОВ „Малфарб Трейд-Україна" 3% річних у розмірі 932,22 грн. та 106,00 грн. збитків від інфляції.

Проте, як вже зазначалось вище, ухвалою суду від 17.07.2013 на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Монопорстройсервіс" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Малфарб Трейд-Україна" 3% річних у розмірі 932,22 грн. та 106,00 грн. збитків від інфляції було залишено без розгляду .

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, перерахувавши за платіжним дорученням № 434 від 30.07.2012 відповідачеві аванс для виконання передбачених договором робіт в сумі 53 000,00 грн.

Однак матеріалами справи підтверджується, що відповідачем передбачений договором обсяг робіт не виконано, також не надано доказів того, що відповідач розпочав виконувати роботи за договором взагалі. Отже, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за договором підряду № 32/27/07 від 30.07.2012.

Стаття 615 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Згідно з частинами другою та четвертою статті 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем дотримано загальної процедури розірвання господарських договорів, встановленої статтею 188 Господарського кодексу України, шляхом направлення відповідачеві претензії від 05.10.2012, згідно з якою позивач повідомив, що з моменту отримання цієї претензії договір підряду № 32/27/07 від 30.07.2012 вважається розірваним.

Проте доказів отримання відповідачем претензії та, відповідно, згоди або відмови сторонами щодо розірвання договору підряду № 32/27/07 від 30.07.2012 матеріали справи не містять.

Згідно з пунктом 4 Оглядового листа Вищого господарського суду України „Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)" № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 претензія за своєю правовою природою є пропозицією про розірвання договору в порядку, передбаченому статтею 188 Господарського кодексу України, а не односторонньою відмовою від договору.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо виконання робіт, не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що невиконання умов договору підряду № 32/27/07 у встановлений ним строк є істотним порушенням договору, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо розірвання договору підряду № 32/27/07 від 30.07.2012 є обґрунтованими.

Позивач також просив стягнути з відповідача на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України суму 53 000,00 грн. - надмірно сплачених грошових коштів.

Згідно зі статтею 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Тобто, до відсутності правової підстави вищенаведена стаття відносить також і випадок, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.

Розірвання договору підряду № 32/27/07 від 30.07.2012 і є тією підставою, яка відпала в розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, як вже зазначалось вище, кошти позивачем перераховувались відповідачу на підставі договору № 32/27/07 від 30.07.2012, який, в свою чергу, припинив дію.

Доказів виконання, приймання-передачі виконаних робіт за договором № 32/27/07 від 30.07.2012 відповідно до умов договірних правовідносин та вимог чинного законодавства України, з оформленням актів здачі-приймання робіт на суму 53 000,00 грн., суду не надано. Доказів повернення відповідачем перерахованої позивачем суми авансу у розмірі 53 000,00 грн. матеріали справи також не містять.

Отже, враховуючи встановлення судом факту невиконання відповідачем робіт, передбачених договором № 32/27/07 від 30.07.2012, та факту відмови позивача від договору, наявні правові підстави для задоволення вимог замовника про повернення коштів, сплачених за роботи, які не були виконані, оскільки відповідач отримав грошові кошти на законних підставах, але у зв'язку з тим що зобов'язання були припинені, то підстави набуття грошових коштів відпали, а отже відповідач повинен повернути безпідставно набуте майно.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 22 966,00 грн. за односторонню необґрунтовану відмову від виконання зобов'язань за вищевказаним договором.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі статтею 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Договором підряду № 32/27/07 від 30.07.2012 передбачено, що за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань протягом дії даного договору винна сторона виплачує штраф у сумі 22 966,00 грн. (пункт 5.4 Розділу 5 договору).

Доказів виконання, приймання-передачі виконаних робіт за договором підряду № 32/27/07 від 30.07.2012 відповідно до умов договірних правовідносин та вимог чинного законодавства України, з оформленням актів здачі-прийомки робіт на суму 53 000,00 грн., суду не надано. Отже, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу за односторонню необґрунтовану відмову від виконання робіт за договором є обґрунтованими.

Однак стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз цієї статі свідчить, що вона не є імперативною та застосовується за визначених умов на розсуд суду.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру суми штрафу, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Аналогічне положення міститься і в статті 233 Господарського кодексу України.

Підпунктом 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Частиною першою статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Судом приймається до уваги, що розмір неустойки (штрафу) заявлений до стягнення позивачем - 22 966,00 грн. є надмірно великим в порівнянні з сумою основної заборгованості, яка складає всього 53 000,00 грн., позивач не вказав, що останнім було отримано які-небудь збитки внаслідок односторонньої необґрунтованої відмови відповідача від виконання робіт за договором підряду, тому суд, керуючись пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 233 Господарського кодексу України, пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, до 10 000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення штрафу суд відмовляє.

З урахуванням наведеного, суд вважає позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Монопорстройсервіс" таким, що підлягає задоволенню частково.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що питання розподілу судових витрат ухвалою суду від 17.07.2013 про залишення позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Монопорстройсервіс" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Малфарб Трейд-Україна" 3% річних у розмірі 932,22 грн. та 106,00 грн. збитків від інфляції без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України судом не вирішувалось, судовий збір в цій частині підлягає покладенню на позивача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, згідно з абзацом четвертим підпункту 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у разі зменшення судом розміру неустойки судовий збір покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись статтями 49, 75, 82, пунктом 3 статті 83, статтями 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір підряду № 32/27/07 від 30.07.2012, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Монопорстройсервіс" (вул. М. Музики, буд. 82-А, офіс 2, м. Севастополь, 99029, ідентифікаційний код 34394034) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Малфарб Трейд-Україна" (вул. Приморська, буд. 4, кв. 9, м. Севастополь, 99016, ідентифікаційний код 32140994).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Малфарб Трейд-Україна" (вул. Приморська, буд. 4, кв. 9, м. Севастополь, 99016, ідентифікаційний код 32140994, п/р № 26002000132795 в ПАТ „ЧБРР", МФО 384577, або з інших рахунків) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Монопорстройсервіс" (вул. М. Музики, буд. 82-А, офіс 2, м. Севастополь, 99029, ідентифікаційний код 34394034, п/р № 26009054800632 у СФ ПАТ КБ "ПриватБанк", м. Севастополь, МФО 324935, або на інші рахунки) 63 000,00 грн., у тому числі 53 000,00 грн. основного боргу та 10 000,00 грн. штрафу, а також 2 844,30 грн. судового збору.

4. В іншій частині в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 19.07.2013.

Суддя С. М. Альошина