Ухвала

від 24.07.2013 по справі 5011-28/13802-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"24" липня 2013 р. Справа №5011-28/13802-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Верховця А.А.

Гарник Л.Л.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову господарського суду міста Києва від 04.06.13 року у справі № 5011-28/13802-2012 (суддя Копитова О.С.)

за заявою Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"

до товариства з обмеженою відповідальністю "АМР Інвест"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду міста Києва від 04.06.13 року у справі № 5011-28/13802-2012 (суддя Копитова О.С.) визнано банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю "АМР Інвест"; припинено процедуру розпорядження майном; відкрито ліквідаційну процедуру; припинено повноваження арбітражного керуючого Гороховського А.В. як розпорядника майна боржника та призначено останнього ліквідатором банкрута, якого зобов'язано подати до офіційного друкованого органу у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови оголошення про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю "АМР Інвест" та відкриття ліквідаційної процедури, надати суду докази публікації оголошення в офіційному друкованому органі про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, надати суду ліквідаційний баланс банкрута та звіт ліквідатора до 04.06.2014 року з додатками:

- довідку обслуговуючого банку боржника про закриття рахунків;

- витяг з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна;

- довідку Головного управління Міністерства внутрішніх справ в м. Києві УДАІ про наявність зареєстрованих транспортних засобів у банкрута;

- довідку Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про наявність у власності банкрута цінних паперів;

- довідку Головного управління земельних ресурсів КМДА управління земельного кадастру про наявність зареєстрованих земельних ділянок за банкрутом;

- інформацію з територіальних органів Держземагенства про наявність зареєстрованих за банкрутом земельних ділянок та прав на них, а також інформацію про обмеження при їх використанні;

- довідку Головного управління статистики в м. Києві щодо наявності у боржника структурних підрозділів або підприємств засновником яких є боржник;

- довідку Інспекції державного технічного нагляду щодо реєстрації і перереєстрації боржником тракторної, сільськогосподарської, дорожньо-будівельної та меліоративної техніки;

- довідку Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті (Укрморрічінспекція) про наявність у власності боржника водних транспортних засобів;

- інформацію з територіальних органів державної реєстрації прав Міністерства юстиції України або державних та приватних нотаріусів про наявність у боржника у власності нерухомого майна.

Підприємницьку діяльність банкрута визнано такою, що завершилася; строк виконання всіх грошових зобов'язань визнано таким, що настав; припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута; припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном; зобов'язано Державного реєстратора за місцем знаходження боржника внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запис про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та відомості про ліквідатора банкрута; відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з моменту прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом скасовано арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду міста Києва від 04.06.13 року та припинити провадження у справі № 5011-28/13802-2012.

Розглянувши апеляційну скаргу та додані до неї матеріали, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пункт 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно зі ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу - протягом п'яти з дня їх оголошення місцевим господарським судом.

В ст. 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Так, постанову господарського суду міста Києва було винесено 04.06.2013 року.

Всупереч нормам Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга була направлена скаржником до господарського суду міста Києва лише 20.06.2013 року, тобто з порушенням строку передбаченого ч. 1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

В апеляційній скарзі апелянт просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження постанови господарського суду міста Києва від 04.06.13 року у справі № 5011-28/13802-2012 та прийняти апеляційну скаргу до розгляду, що за своєю суттю є клопотанням про відновлення пропущеного строку. Причину пропуску апелянт мотивує тим, що не брав участі в судовому засіданні, а про оскаржувану постанову суду дізнався з запізненням, оскільки копія даної постанови надійшла до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС лише 10.06.2013 року.

Відповідно до ст. 53 ГПК України відновлення пропущеного строку здійснюється господарським судом за наявності поважної причини його пропуску.

Виходячи зі змісту ст. 53 ГПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах). При цьому своєчасне (у межах встановленого строку) подання первісної апеляційної скарги і невідкладне (одразу після одержання відповідної ухвали) усунення скаржником недоліків, які стали причиною повернення останньої, враховуються апеляційним господарським судом у вирішенні питання про відновлення строку подання апеляційної скарги разом з іншими обставинами, на які посилається скаржник у зазначеному клопотанні. Відповідна позиція відображена в п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 року.

В п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" від 15.03.2007 № 01-8/123 зазначено: "Згідно з частиною першою статті 53 ГПК за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк".

Отже, наведена норма пов'язує можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V ГПК.

Виходячи з положень ст. 53 та ч. 2 ст. 93 ГПК України, апеляційний суд при розгляді клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги має враховувати, що відповідно до норм ст. 53 ГПК України суд може відновити пропущений строк у разі наявності поважних причин пропуску строку.

Приймаючи до уваги, що Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, доводи та обставини, що наведені на обґрунтування клопотання про відновлення строку мають бути підтверджені належними доказами у справі відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України та оцінюватись відповідно до норм ст. 43 ГПК України.

Відповідна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 14.03.2012 року у справі № 50/206-б.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що у скаржника не існувало жодних об'єктивно непереборних, що не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами обставин для своєчасного вчинення такої процесуальної дії, як звернення до суду з апеляційною скаргою, оскільки скаржником взагалі не зазначено таких підстав, не надано доказів існування поважних причин неподання у встановлені процесуальні строки апеляційної скарги; не наведено жодної з поважних причин неможливості подання апеляційної скарги в передбачені законодавством строки.

При наведених обставинах, апеляційний господарський суд вважає, що в клопотанні про поновлення строку на подання апеляційної скарги слід відмовити.

В той же час, вимоги до форми і змісту апеляційної скарги наведені в статті 94 Господарського процесуального кодексу України, згідно з частиною 2 якої до скарги, зокрема, додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Однією з умов прийняття апеляційної скарги є її відповідність ст. 94 ГПК України, якою передбачено обов'язкове приєднання до апеляційної скарги доказів надсилання копії скарги іншій стороні у справі (ч. 3 ст. 94).

Згідно з ч.1 ст. 95 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні.

Згідно статті 1 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", сторонами у справі про банкрутство є кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут), учасники провадження у справі про банкрутство є, зокрема, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор).

Отже, перевіривши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби та додані до неї документи, що надійшли з відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду у прошитому та пронумерованому вигляді, суд апеляційної інстанції встановив факт відсутності у поданих матеріалах доказів надсилання апеляційної скарги ініціюючому кредитору у справі № 5011-28/13082-2012.

Отже, суд апеляційної інстанції встановив, що скаржником в порушення ч. 3 ст. 94, 95 ГПК України, до апеляційної скарги не додані належні докази надсилання копії апеляційної скарги сторонам у справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, а саме доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам).

За даних обставин апеляційна скарга не приймається судом до розгляду і повертається скаржнику у зв'язку з тим, що скарга подана після закінчення строку, встановленого для її подання, а клопотання про його поновлення відхилено, а також тому, що до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 53, 86, 91, 93, 94, 95, п. 2, п. 4 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Відхилити клопотання Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову господарського суду міста Києва від 04.06.13 року у справі № 5011-28/13802-2012 повернути скаржнику з доданими документами.

Головуючий суддя Разіна Т.І.

Судді Верховець А.А.

Гарник Л.Л.