Постанова

від 25.07.2013 по справі 917/34/13-г

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 17» липня 2013 р. Справа №917/34/13-г

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Кравець Т.В., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Ісаєвій А.Ю.,

за участю представників сторін:

апелянта - ОСОБА_1, за довіреністю від 01.07.2013 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_2, м.Полтава (вх.№1628П/2-7) на постанову господарського суду Полтавської області від 17.01.2013 року по справі №917/34/13-г,

за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Кагарлик,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус ЛТД», м.Полтава,

про банкрутство, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою господарського суду Полтавської області від 17.01.2013 року по справі №917/34/13-г (суддя Іванко Л.А.) визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «Крокус ЛТД» (36000, м.Полтава, Октябрський район, майдан Незалежності, буд.7, ідент. код 21040989).

Відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_4 (ліцензія АВ№456359 від 18.02.2009 року) з наданням йому повноважень відповідно до вимог вищевказаного закону.

Зобов'язано ліквідатора до 27.03.2013 року здійснити інвентаризацію майна, яке може належати банкруту. Засідання суду з розгляду першого звіту призначено на 16.04.2013 року о 9 год. 30 хв.

Скасовано арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном боржника. Постановлено, що накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Постановлено вважати строки виконання зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус ЛТД» такими, що настали та відомості про фінансове становище банкрута не є конфіденційними і не становлять комерційну таємницю.

Припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов'язаннями підприємства.

Припинено стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус ЛТД» за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян.

Зобов'язано ліквідатора направити копію постанови про визнання підприємства банкрутом всім відомим йому кредиторам.

Зобов'язано ліквідатора в десятиденний строк з дня прийняття цієї постанови з'явитися до державного реєстратора для проведення перереєстрації підприємства-банкрута (заповнення реєстраційної картки форма 6).

Постановлено ліквідатору надати суду звіт та ліквідаційний баланс банкрута після закінчення ліквідаційної процедури.

ОСОБА_2 з постановою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Полтавської області від 17.01.2013 року по справі №917/34/13-г та припинити провадження по справі.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що ініціюючим кредитором при звернені до суду із заявою про порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою не надано суду належних доказів безспірності грошових вимог ТОВ «Крокус ЛТД» перед ФОП ОСОБА_3, з огляду на вимоги ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (в частині належності та допустимості доказів, а також в частині всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи), що свідчить про порушення судом при винесені постанови цих норм процесуального права, а також п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, та таких норм матеріального права, як ст. 19 Конституції України (в частині керування судом як органом судової влади лише законом), ст. ст. 1, 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Апелянт вказує, що судом першої інстанції не з'ясовано та не звернуто належної уваги на той факт, що договір, на підставі якого нібито виник борг ТОВ «Крокус ЛТД» перед ФОП ОСОБА_3, від імені боржника, ТОВ «Крокус ЛТД» підписано його учасником ОСОБА_5, а не керівником ОСОБА_6, який є таковим для цього підприємства та єдиною особою, що має право на підписання документів від імені товариства відповідно до Витягу з ЄДРПОУ від 03.01.2013 року, наданому заявником до суду разом з заявою.

На думку скаржника, висновок суду про наявність підстав для застосування статті 52 Закону України про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є передчасним та таким, що зроблений без комплексного аналізу всіх доказів, що є в матеріалах справи та норм законодавства. Суд, не встановивши наявність подання заявником належних та достатніх доказів, які б свідчили про фактичне припинення боржником господарської діяльності; неможливість встановити місцезнаходження боржника (місце функціонування його органів); ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, порушує провадження по справі про банкрутство ТОВ «Крокус ЛТД» та своєю постановою визнає це товариство банкрутом. При цьому, в постанові суд зазначає про отримання боржником ухвали від 09.01.2013 року, що надає підстави стверджувати про наявність боржника за місцезнаходженням.

Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що в матеріалах справи відсутні клопотання щодо призначення ліквідатором боржника арбітражного керуючого ОСОБА_4 В такому випадку в порядку ч. 4 ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд повинен був звернутися до відповідного органу з питань банкрутства з приводу призначення арбітражного керуючого (ліквідатора) по справі. Проте, судом в порушення цієї норми права зазначеного здійснено не було, що є порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

19.06.2013 року від представника апелянта надійшло клопотання (вх.№5092), в якому він просить суд долучити до матеріалів справи документи та надав додаткові письмові пояснення, а саме, що на момент підписання договору керівником ТОВ «Крокус ЛТД» та єдиною особою, яка право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, в т.ч. підписувати договори, за даними ЄДРПОУ був ОСОБА_6, про що свідчить витяг з ЄДРПОУ станом на 09.10.2012 року. Навіть станом на 03.11.2008 року керівником ТОВ «Крокус ЛТД» за даними ЄДРПОУ був ОСОБА_6, що підтверджується листом Головного управління статистики у Полтавській області вих.№09/2-13-1716з від 03.11.2008 року. Копія протоколу №1 загальних зборів засновників ТОВ «Крокус ЛТД» від 25.07.2011 року не може вважатися належним доказом наявності у ОСОБА_5 повноважень на представництво інтересів ТОВ «Крокус ЛТД», оскільки, як вбачається із витягу з ЄДРПОУ від 09.10.2012 року, навіть через місяць з моменту укладання договору, єдиною особою, яка мала право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, в т.ч. підписувати договори, за даними ЄДРПОУ був ОСОБА_6. Крім того, апелянт зазначає, що постановою Харківського апеляційного господарського суду по справі №18/2133/12 від 04.05.2013 року рішення загальних зборів учасників ТОВ «Крокус ЛТД» від 25.07.2011 року визнано недійсним.

Додатково скаржник звертає увагу суду, що у власності ТОВ «Крокус ЛТД» знаходилось нерухоме приміщення, розташоване в центрі м.Полтава по Майдану Незалежності, 7, яке з 2002 року неодноразово незаконно відчужувалося з ініціативи одного з учасників цього товариства, ОСОБА_5, особи, яка є підписантом за договором. Наслідком вищевказаного останнього було притягнуто до кримінальної відповідальності на підставі вироку Октябрського районного суду м.Полтави від 13.05.2005 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 21.11.2006 року. 16.06.2009 року це нежитлове приміщення знову було відчужено з ініціативи ОСОБА_5 на підставі рішення зборів учасників ТОВ «Крокус ЛТД», яке, в подальшому, було визнано недійсним рішенням господарського суду Полтавської області від 28.12.2010 року по справі №20/167, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.03.2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року. Станом на цей час в Октябрському районному суді м.Полтави слухається кримінальна справа за ч.ч. 1, 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України, порушена на підставі заяви іншого учасника цього товариства через незаконне відчуження цього нежитлового приміщення 16.06.2009 року, де підсудним знову ж таки є ОСОБА_5

Ухвалою суду від 19.06.2013 року розгляд справи відкладено для забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду апеляційної скарги.

16.07.2013 року від ліквідатора боржника - арбітражного керуючого ОСОБА_4, до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№5923), в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції від 17.01.2013 року - без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги ліквідатор боржника вказує, що до заяви ФОП ОСОБА_3 додані та містяться в матеріалах справи копії підписаних керівником підприємства акти звірки взаєморозрахунків між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Крокіс ЛТД» за період з 03.09.2012 року по 26.10.2012 року, згідно з якими боржник погоджується із тим, що у ТОВ «Крокус ЛТД» існує заборгованість перед ФОП ОСОБА_3 у сумі 14450,00 грн. Отже, визнання боржником вимог кредитора шляхом підписання актів звірки взаєморозрахунків між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Крокус ЛТД» з урахуванням положень ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 92 Цивільного кодексу України має вважатися належним доказом безспірності вимог такого кредитора.

Крім того, ліквідатор боржника зазначає, що факт відсутності юридичної особи - ТОВ «Крокус ЛТД», за її місцезнаходженням підтверджується належними та допустимими доказами, а саме, довідкою та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Щодо договору, на підставі якого виник борг ТОВ «Крокус ЛТД» перед ФОП ОСОБА_3, а саме те, що він підписаний директором ОСОБА_5, а не ОСОБА_6, ліквідатор зазначає, що на час укладення зазначеного договору за рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Крокус ЛТД» від 08.09.1993 року і 25.07.2011 року ОСОБА_5 був наділений правом підпису документів від імені товариства. При цьому, станом на момент звернення з заявою про порушення справи про банкрутство та на момент розгляду справи про банкрутство ТОВ «Крокус ЛТД» вищевказаний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнаний, а отже є чинним.

Боржник та ініціюючий кредитор відзиву на апеляційну скаргу не надали, свого представника у судове засідання Харківського апеляційного господарського суду не направили, ліквідатор боржника також не з'явився, про причини неявки суд не сповістили, про час та місце судового засідання були належним чином повідомлені. У відповідності до штампу вихідної кореспонденції Харківського апеляційного господарського суду (вих.№009288) ухвала про відкладення розгляду справи була направлена 25.06.2013 року у кількості чотирьох примірників, що підтверджує належне надіслання копій процесуальних документів - ухвали про відкладення розгляду справи від 19.06.2013 року учасникам судового процесу.

Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на те, що ухвала про відкладення розгляду справи направлялась учасникам судового процесу, а також на те, що явка представників боржника, ініціюючого кредитора та ліквідатора у судове засідання не була визнана обов'язковою та на строки розгляду апеляційної скарги на постанову суду, у відповідності до приписів статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників боржника, ініціюючого кредитора та ліквідатора.

У судовому засіданні 17.07.2013 року представник апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника апелянта, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

04.01.2013 року ФОП ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Полтавської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус ЛТД» в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Ухвалою суду від 09.01.2013 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Крокус ЛТД», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з наслідками, передбаченими ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ухвалено кредитору повідомити суду прізвище ліквідатора з числа арбітражних керуючих, які мають відповідну ліцензію, надавши його письмову згоду та копію ліцензії.

17.01.2013 року господарським судом Полтавської області прийнято постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване судове рішення, виходив з того, що існування підприємства як господарюючого суб'єкта недоцільне, та наявні підстави для застосування до боржника ліквідаційної процедури в порядку, визначеному ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Банкрутство згідно ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, а ліквідація це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» неплатоспроможністю в розумінні зазначеного Закону визнається неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено Законом.

Інше передбачено ч. 1 ст. 52 Закону України про банкрутство, яка визначає особливості банкрутства відсутнього боржника. Згідно з вказаною нормою заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань боржником.

Отже, за приписами Закону про банкрутство для порушення справи про банкрутство як за загальною так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

Як вбачається із матеріалів справи, ФОП ОСОБА_3, звертаючись до суду з заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ «Крокус ЛТД», обґрунтувала її тим, що між нею та боржником в особі ОСОБА_5 укладено 03.09.2012 року рамковий договір №АО-02/12 про надання юридичних послуг. ФОП ОСОБА_3 свої зобов'язання за вказаним договором виконала, однак ТОВ «Крокус ЛТД», в порушення п.п. «в» п. 3.1 договору не були оплачені надані послуги. Так, в матеріалах справи містяться копії підписаних керівником підприємства актів звірки взаєморозрахунків між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Крокус ЛТД» за період з 03.09.2012 року по 26.10.2012 року, згідно з якими за боржником перед ФОП ОСОБА_3 обліковується заборгованість у сумі 14450,00 грн.

Однак, положеннями абз. 8 ст. 1 Закону України про банкрутство встановлено, що безспірні вимоги кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Стаття 1071 Цивільного кодексу України визначає підстави списання грошових коштів з рахунка.

За приписами ч. 1 цієї статті банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження.

Без такого розпорядження грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта на підставі рішення суду, а також у випадку, встановлених договором між банком і клієнтом.

Враховуючи те, що списання коштів з рахунку боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливо лише після відкриття останньою виконавчого провадження.

Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки його неплатоспроможності.

Перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Факт заборгованості боржника перед кредитором має бути підтверджений відповідними доказами. Відповідно до положень Закону у справі про банкрутство, судом встановлюється грошові вимоги кредиторів та лише дійсні вимоги, що відповідають чинному законодавству.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що вказані докази повинні надаватися заявником на момент порушення судом справи про банкрутство за процедурою, яка передбачена ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», можливість витребування судом вказаних документів після порушення провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, спеціальним Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачена.

Ініціюючий кредитор, звертаючись до суду із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ «Крокус ЛТД», у підтвердження безспірності своїх грошових вимог до боржника належних та допустимих доказів не надав, що свідчить про те, що провадження у даній справі порушено без наявності правових підстав, з якими Закон України про банкрутство пов'язує можливість ініціювання справи про банкрутство в порядку статті 52 названого Закону.

Як вже зазначалося, відповідно до приписів частини 1 статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

У відповідності до приписів п.104 постанови пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15 «Про судову практику у справах про банкрутство» заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону, а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав.

Тобто, якщо вимоги кредитора мають безспірний характер та наявні обставини, які визначені ч. 1 ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» можливо ініціювати справу про банкрутство відсутнього боржника.

ФОП ОСОБА_3 у своїй заяві про порушення справи про банкрутство ТОВ «Крокус ЛТД» в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зазначила, що 14.11.2012 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ «Крокус ЛТД» внесено запис №7, а саме, «внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою». В підтвердження зазначеного, ФОП ОСОБА_3 надано довідку серія АБ№755186 та витяг серія АБ№755184 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 03.01.2013 року. Згідно довідки та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням ТОВ «Крокус ЛТД» є 36000, Полтавська область, місто Полтава, Октябрський район, майдан Незалежності, будинок 7.

Однак, в оскаржуваній постанові суд першої інстанції зазначає, що ухвала суду від 09.01.2013 року про порушення справи про банкрутство, яка направлялася на адресу боржника - ТОВ «Крокус ЛТД», зазначеною в заяві про порушення справи про банкрутство, що відповідає юридичній адресі боржника відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отримана адресатом 15.01.2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Таким чином, твердження, що боржник відсутній за місцезнаходженням є сумнівним, незважаючи на наявність довідки та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Стаття 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд Полтавської області неповно з'ясував обставини справи та дійшов помилкового висновку про те, що наявні всі підстави для застосування до боржника ліквідаційної процедури в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки, твердження щодо відсутності боржника за місцезнаходженням є спірним, а вимоги ініціюючого кредитора не є безспірними.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд Полтавської області дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для визнання боржника банкрутом, за таких обставин, постанова суду першої інстанції від 17.01.2013 року підлягає скасуванню повністю, а провадження у справі №917/34/13-г - припиненню, у зв'язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 3 ст. 103, п. 1, 2 ч.1 ст. 104, ст.ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову господарського суду Полтавської області від 17.01.2013 року у справі №917/34/13-г скасувати.

Провадження по справі №917/34/13-г - припинити.

Повний текст постанови складено 22 липня 2013 року.

Головуючий суддя Пуль О.А.

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Хачатрян В.С.