Постанова

від 24.07.2013 по справі 820/4691/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 липня 2013 р. справа № 820/4691/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого -Судді Архіпової С.В.

при секретарі - Пєнцові М.В.,

за участю: представника позивача - Курило М.М.,

представника відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеніт" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Спільне кіпрсько-українське товариство з обмеженою відповідальністю «Зеніт» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі по тексту - відповідач) та просив, з урахуванням уточнення позовних вимог, скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001032220 від 24.04.2013р., визнати протиправними дії відповідача з проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань правомірності формування податкових зобов'язань за грудень 2011 року складанню акту перевірки від 10.04.13р. № 1443/2220/32028980, зобов'язати відповідача поновити у системі автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів на рівні ДПС України дані податкової звітності за грудень 2011 року шляхом виключення даних, внесених на підставі акту перевірки від 10.04.13р. № 1443/2220/32028980.

В обґрунтування заявленого позову зазначив, що під час організації та проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідачем порушено вимоги Податкового кодексу України. Крім того, висновки, викладені в Акті перевірки, є безпідставними, не відповідають дійсним обставинам справи, суперечать нормам чинного законодавства, оскільки ґрунтуються виключно на припущеннях посадових осіб відповідача.

З огляду на зазначені обставини, позивач вважає, що дії відповідача щодо складання висновків в акті та внесення на підставі вказаного акту даних до системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів на рівні ДПС України порушують права та законні інтереси позивача.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з урахуванням їх зміни, та просив задовольнити з підстав, що викладені в позовній заяві та заяві про зміну позовних вимог.

Представник відповідача, повідомленого належним чином про дату, час та місце розгляду справи, до суду не прибув без повідомлення причин. Клопотань про відкладення розгляду справи або її розгляд за своєї відсутності не надав. Так само відповідача не представив суду свою обґрунтовану правову позицію щодо заявлених позовних вимог.

Враховуючи наведене суд вважає за можливе розгляд та вирішення справи без участі представника відповідача на підставі наявних у ній доказів, які є достатніми для вирішення справи по суті.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задовольнити, керуючись наступним.

Так, судом встановлено, що ДПІ у Московському районі м. Харкова на підставі направлення на перевірку від 28.03.2013 року № 522 та наказу від 28.03.2013 року № 481, виданих ДПІ у Московському районі м. Харкова, було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкових зобов'язань за грудень 2011 року.

За наслідками перевірки складено акт № 1443/2220/32028980 від 10.04.2013р. (а.с. 14-21 том 1), згідно якого встановлено наступні порушення: не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із покупцями згідно даних Розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ (додаток 1) за грудень 2011 року, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування, та неможливість реального здійснення платником податків ТОВ «Зеніт» операцій у грудні 2011 року у загальній сумі ПДВ 1 395 475,35 грн. - по ланцюгу постачання ТОВ «Метакомп», ТОВ «Маритен».

На підставі розгляду акту перевірки № 1443/2220/32028980 від 10.04.2013р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.04.2013 року № 0001032220 (а.с168 том 2), згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з штрафних санкцій на суму 510,0грн. за порушення п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд враховує, що згідно наданої до суду довідки з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України від 02.07.2013р. позивача зареєстровано Департаментом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Харківської міської ради за № 14801070003002660 від 23.05.2002 року. позивача взято на податковий облік як платника податків 28.05.2002 року за № 5604; станом на час розгляду справи він перебуває на обліку у ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області Державно податкової служби.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 09.02.2008 р. № 100096976, виданого ДПІ у Московському районі м. Харкова (позивач є платником даного податку, податковий номер 320289820344.

Судом при розгляді справи встановлено, що в порушення ст. 75 Податкового кодексу України перевірка була проведена відповідачем без дослідження жодних первинних бухгалтерських документів. Згідно пояснень представника позивача, які не оспорюються, під час перевірки посадовим особам податкового органу була надана можливість знайомитися з первинною бухгалтерською документацією позивача, акт про відмову у наданні документів не складався.

Таким чином, посилання в акті на ненадання документів на перевірку в обґрунтування акту є протиправними.

При цьому суд бере до уваги, що пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п. 75.1.2 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

За змістом наведеної норми, документальна перевірка має проводитись на підставі перелічених у вищезазначеному підпункту документів фінансової і податкової звітності, а також первинних бухгалтерських документів.

Вимога щодо проведення перевірки на підставі первинних бухгалтерських документів та документів фінансової і бухгалтерської звітності, також передбачена Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772.

Всупереч наведеному, будь-які первинні документи щодо правочинів за участю позивача посадовими особами ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області під час перевірки не досліджувалися. Твердження відповідача про відмову у наданні документів не можуть бути прийняті до уваги, адже акт про відмову у наданні документів у порядку передбаченому п. 85.6. ст. 85 Податкового кодексу України, співробітниками податкової служби не складався.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії і відображених в акті № 1443/2220/32028980 від 10.04.2013р. на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд наголошує на такому.

Судом встановлено, що у перевіреному періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Метакомп» та ТОВ «Маритен» по договорах купівлі-продажу № ГД-0000081 від 01.12.2011р. та договору купівлі-продажу № ГД-0000078 від 02.12.2011р. відповідно. Копії вказаних договорів, які викладено у письмовій формі позивачем також надано до матеріалів справи. На виконання вказаних договорів складено специфікації, виписані видаткові накладні та податкові накладні, наявність та належне документальне оформлення яких не викликає сумнівів у суду.

Про транспортування проданого товару свідчить договір про надання транспортно-експедиторського обслуговування № 14021319Т від 01.12.2011р., товарно-транспортні накладні від 06.12.2011р., 02.12.2011р., 02.12.2011р.

На підтвердження фактичної можливості підприємством позивача здійснювати діяльність з оптової торгівлі до матеріалів справи додані копії договору суборенди № 82/11 від 21.04.2011р. з додатками, договору суборенди б/н від 01.01.2012р., договору оренди, юридичного супроводження та надання комбінованих офісно-адміністративних послуг від 01.01.2013р.

Проте відповідачем в акті безпідставно зроблено висновок, що операції з поставки товарів покупцям не спричиняють реального настання правових наслідків, тобто що правочини є фіктивними в розумінні ст. 234 Цивільного кодексу України, що призвело до необґрунтованих висновків щодо відсутності об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів підприємствам-покупцям за грудень 2011 року.

Разом з тим зібраними у справі доказами доводи відповідача, викладені в акті перевірки, про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності не підтверджуються.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні угод дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.

Судом встановлено, що позивачем отримано від його контрагентів належним чином оформлені податкові накладні на весь обсяг поставленого товару, які оплачено позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

Відповідно до п. 2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.2. вказаного розділу визначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Пунктом 2.4. Розділу 2 Положення передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Досліджені судом первинні документи відповідають вимогам, встановленим Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зокрема мають обов'язкові реквізити: найменування платника податків та його контрагента, назву документа, дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис, що дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, відповідачем в акті перевірки не спростовується достовірність відомостей, що містяться у первинних документах, наданих до перевірки та, в подальшому, до суду.

Доводи відповідача, викладені в акті перевірки, про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) при вчиненні господарських операцій позивача з ТОВ «Метакомп» та ТОВ «Маритен» суд розцінює критично.

Суд зауважує, що згідно з ч. 1 ст. 6 ГК України загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Отже, суб'єкти господарювання мають право на власний розсуд визначати напрями своєї господарської діяльності, не забороненої законом, є вільними при виборі контрагентів та укладенні правочинів.

Відповідачем до суду не надано доказів відсутності економічної доцільності спірних господарських операцій. При розгляді справи судом не встановлено, що вони спричинили позивачу збитки або погіршили його становище іншим чином.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки № 1443/2220/32028980 від 10.04.2013р. щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із покупцями згідно даних Розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ (додаток 1) за грудень 2011 року, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування, та неможливість реального здійснення платником податків ТОВ «Зеніт» операцій у грудні 2011 року у загальній сумі ПДВ 1 395 475,35 грн. - по ланцюгу постачання ТОВ «Метакомп», ТОВ «Маритен» ґрунтуються лише на доводі про відсутність первинної документації, що було спростовано в ході судового розгляду, а отже висновки акту не ґрунтуються на системному аналізі первинних документів та не підтверджені допустимими і достатніми доказами, а тому не можуть вважатися об'єктивними та доведеними.

Судом встановлено, що за наслідками здійснення відповідних заходів щодо проведення перевірки, результати якої оформлені актом від 10.04.2013р. № 1443/2220/32028980, податкове повідомлення-рішення про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість не приймались, а відповідно податкові зобов'язання не узгоджувались.

Позовні вимоги про зобов'язання відповідача поновити у системі автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів на рівні ДПС України дані податкової звітності за грудень 2011 року шляхом виключення даних, внесених на підставі акту перевірки від 10.04.2013р. № 1443/2220/32028980 підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Аналізуючи пп. 14.1.156, 14.1.157, 54.3.2 Податкового Кодексу України, які визначають поняття податкових зобов'язань платника податків, податкового повідомлення-рішення, а також обов'язку контролюючого органу самостійно визначати суму грошових зобов'язань, суд доходить висновку, що внесення до облікових карток платника податків змін, які не пов'язані зі зміною податкового навантаження з податку на додану вартість, можливе лише на підставі або самостійно поданої декларації платника податку на додану вартість, або прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення після закінчення строків його узгодження.

Відповідно до положень Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у поданій до податкового органу податковій декларації.

В пункті 46.1. статті 46 Податкового кодексу України зазначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 49.8. статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

В пункті 49.9. статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

З огляду на вищезазначені норми прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. За відсутності зауважень до податкової декларації вона реєструється і вважається прийнятою.

У свою чергу обов'язок платника податків подати податкову декларацію узгоджується з обов'язком контролюючого органу прийняти її і за відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї податкової декларації у відповідних базах податкової звітності.

Таким чином, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в інформаційній базі, формуються на підставі показників, зазначених у поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ, і повинні їм відповідати.

Податковий орган на вправі вносити в інформаційно-електронну базу зміни на підставі акта перевірки, оскільки внесення змін до облікових даних платника податків, не пов'язані із зміною податкового навантаження, можливе лише на підставі або самостійно поданої декларації платника податку або прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення рішення після закінчення термінів його узгодження.

Самостійна зміна органом ДПС в електронних базах даних показників податкової звітності без зміни цих показників самим платником податків шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків) порушує його права та інтереси, оскільки платник податків має право розраховувати на те, що задекларовані ним у податкових деклараціях показники відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Таким чином вимога про поновлення у системі автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів на рівні ДПС України даних податкової звітності відповідає меті поновлення порушеного права позивача.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду не надано доказів законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення та дій, у той час як позивачем подано переконливі докази в обґрунтування своєї позиції, з аналізу яких судом зроблено вичерпні висновки.

В зв'язку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення та дії відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при їх прийнятті/вчиненні невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи.

Згідно ч. 1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Спільного кіпрсько-українського товариства з обмеженою відповідальністю «Зеніт» до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 24.04.2013р. № 0001032220.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки Спільного кіпрсько-українського товариства з обмеженою відповідальністю «Зеніт» з питань правомірності формування податкових зобов'язань за грудень 2011 року та складанню акту перевірки від 10.04.13р. № 1443/2220/32028980.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України поновити у системі автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів на рівні ДПС України дані податкової звітності Спільного кіпрсько-українського товариства з обмеженою відповідальністю «Зеніт» (код ЄДРПОУ 32028980) за грудень 2011 року шляхом виключення даних, внесених на підставі акту перевірки від 10.04.2013р. № 1443/2220/32028980.

Стягнути з державного бюджету (п/р 31217206784011 УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Спільного кіпрсько-українського товариства з обмеженою відповідальністю «Зеніт» (код ЄДРПОУ 32028980) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 114,70 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 26 липня 2013 року.

Головуючий Суддя (підпис) С.В. Архіпова

З оригіналом згідно. Оригінал в справі суду. Постанова не набрала чинності.

Суддя С.В. Архіпова