Ухвала

від 19.07.2013 по справі 805/7222/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - Блохін А. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2013 року справа №805/7222/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Блохіна А.А., суддів: Міронової Г.М., Юрко І.В., при секретарі Діденко О.С., за участю представників: від позивача - Городецької О.М., від відповідача - Приймак О.Ю., від третьої особи - Синявського О.О., третьої особи особисто ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року у справі № 805/7222/13-а за позовом Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору - Державне підприємство «Макіїввугілля», Донецька філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг Групп», ОСОБА_5 про визнання дій неправомірними щодо передачі майна, яке знаходиться у податковій заставі до реалізації та зобов'язання виключити з акту опису від 30.11.2011 року будівлю спорткомплексу, яке знаходиться у податковій заставі,-

ВСТАНОВИВ:

Макіївська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - Державне підприємство «Макіїввугілля», Донецька філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг Групп», ОСОБА_5 про визнання дій неправомірними щодо передачі майна, яке знаходиться у податковій заставі до реалізації та зобов'язання виключити з акту опису від 30.11.2011 року будівлю спорткомплексу, яке знаходиться у податковій заставі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ДП «Макіїввугілля» надало до Макіївської ОДПІ перелік надлишкового майна, яке не задіяне або не використовується у виробничій діяльності і може бути відчужене у рахунок погашення податкового боргу. Вказане майно, в тому числі будівлю спорткомплексу (інв. № 10401), податковий орган включив до акта опису майна від 26 липня 2009 року за № 7. Податкова застава зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Листом від 8 січня 2013 року ДП «Макіїввугілля» повідомило Макіївську ОДПІ про те, що вказане вище майно описане ВДВС, а також про те, що реалізація цього майна відбудеться 18 травня 2013 року.

Правову підставу для звернення до суду із вказаним позовом Макіївська ОДПІ вбачає в положеннях ст.ст. 12, 14, 31 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст.6, ч.4 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначає, що державний виконавець не повідомив позивача про проведення опису майна третьої особи, що знаходиться в податковій заставі, чим позбавив податковий орган можливості своєчасно оскаржити дії державного виконавця та порушив право позивача на отримання інформації про правовий статус майна, що перебуває в податковій заставі.

Крім того, посилаючись на приписи п. 95.23 ст. 95 Податкового кодексу України, Макіївська ОДПІ стверджує, що відповідачем порушені права третьої особи щодо самостійної реалізації вказаного вище майна з метою погашення податкового боргу.

З урахуванням наведеного, Макіївська ОДПІ просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, просив постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В апеляційній скарзі позивач зазначив, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції не правильно застосував та порушив норми матеріального та процесуального права.

Всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Третя особа - Донецька філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг Групп» правом бути присутніми на судовому розгляді не скористалася.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги проти чого заперечував представники відповідача, третьої особи та третя особа, які вважали рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно із ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди у тому числі перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що третя особа - Державне підприємство «Макіїввугілля» зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області з 29.04.2003р. за № 1 273 120 0000 000106, код ЄДРПОУ 32442295, за адресою: 86157, Донецька область, м. Макіївка, пл. Радянська, 2, що підтверджується статутом ДП «Макіїввугілля» (а.с. 8-9), свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 10), витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 11-13), довідкою про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 23).

Згідно довідки № 7-25-591 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 23) та Статуту ДП «Макіїввугілля», затвердженого наказом Міністерства вугільної промисловості України від 13 січня 2006 року за № 7 і зареєстрованого в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 19 січня 2006 року, (а.с. 8-9), ДП «Макіїввугілля» засноване на державній формі власності.

З 15 травня 2003 року ДП «Макіїввугілля» перебуває на обліку в Макіївській ОДПІ за № 58, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 22 вересня 2006 року № 1/10/29-014-8 (а.с. 20).

Зі змісту корінця першої податкової вимоги від 12 вересня 2002 року вбачається, що сума податкового боргу ДП «Макіїввугілля» станом на 12 вересня 2002 року становила 2091,21 грн. (а.с. 6).

Згідно з корінцем другої податкової вимоги від 15 жовтня 2002 року сума податкового боргу третьої особи станом на 15 жовтня 2002 року становила 184006,27 грн. (а.с. 7).

23 червня 2003 року Позивачем прийнято рішення за № 6340/10/24-013-4 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення податкового боргу

(а.с. 21).

07 серпня 2009 року Міністерством вугільної промисловості України виданий наказ за № 331 «Про затвердження переліків майна ДП «Макіїввугілля», яким затверджені Перелік майна, що входить до складу цілісного майнового комплексу ДП «Макіїввугілля», та Перелік надлишкового майна, яке не задіяне або не використовується у виробничій діяльності і може бути відчужене у рахунок погашення податкового боргу ДП «Макіїввугілля» та може бути відчужено органами державної податкової служби України в рахунок погашення податкового боргу за попередньою згодою Мінвуглепрому (а.с. 22).

До переліку надлишкового майна, яке не задіяне або не використовується у виробничій діяльності, включена будівля спорткомплексу (інв. 10401) (а.с. 24).

Станом на 17 травня 2013 року заборгованість ДП «Макіїввугілля» по сплаті податків становила 131466049,10 грн., що вбачається зі змісту наданої позивачем довідки (а.с. 19).

26 червня 2009 року податковим керуючим Нечай В.О. проведено опис активів, на які поширюється податкова застава на загальну суму 7624322,43 грн., про що складений акт за № 7 (а.с.16-17). До вказаного акта під номером 23 включена будівля спорткомплексу, площею 1241,3 кв.м., інвентарний номер № 10401, розташована за адресою: м. Макіївка, вул.. Театральна,1 залишковою балансовою вартістю 3132,00 грн. (зворотній бік а.с. 16).

Публічне обтяження у вигляді податкової застави, яка виникла на підставі акта опису від 26 червня 2009 року № 7, в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна взагалі не реєструвалося. До Державного реєстру обтяжень рухомого майна окремий запис на підставі акта опису від 26 червня 2009 року № 7 не вносився. Водночас, 09 липня 2009 року до Запису 44, зареєстрованого 5 лютого 2007 року за № 4449516, внесена зміна - виправлення помилки, сутність якої полягала у додаванні об'єктів за актом опису № 6 від 26 червня 2009 року та за актом опису № 7 від 26 червня 2009, що вбачається зі змісту Розширеного витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а.с. 14).

На примусовому виконанні у ВДВС перебуває зведене виконавче провадження № 8, розпочате 18 липня 2003 року на підставі виконавчих листів, виданих починаючи з 1999 року місцевими загальними, адміністративними, господарськими судами, а також виконавчих документів, виданих іншими органами. Зведене провадження ВП № 31699307 об'єднує 1566 виконавчих проваджень.

27 січня 2004 року державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с. 64), про що внесено запис до Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна за № 2259351 від 5 серпня 2005 року. Арешт накладено на все майно Третьої особи в межах суми стягнення.

Зведене виконавче провадження неодноразово зупинялося та поновлювалося, про що свідчать відповідні постанови державного виконавця (а.с. 43, 49, 50, 51, 52-55).

Постановою від 11 лютого 2011 року зведене виконавче провадження № 8 зупинено, за винятком рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими правовідносинами.

Постановою від 17 червня 2011 року поновлено виконавче провадження з примусового виконання зведеного виконавчого провадження № 8 в частині стягнення боргу з ДП «Макіїввугілля» на користь УПФУ та районних ФССНВ м. Макіївки.

30 листопада 2011 року державним виконавцем складений акт опису й арешту майна боржника - ДП «Макіїввугілля» (а.с. 53-55). До зазначеного акта, крім іншого майна, включена будівля спорткомплексу (інв. 10401).

30 листопада 2012 року суб'єктом оцінної діяльності складений звіт про визначення ринкової вартості об'єкта нерухомого майна - будівлі спорткомплексу (а.с.165-195).

Листом ДП «Макіїввугілля» від 13.05.2013 року № 08-81/311 повідомлено в.о. начальника Макіївської ОДПІ ДПС Биценко Т.М. щодо проведення прилюдних торгів майна 18.05.2013 року, а саме спорткомплексу, що перебуває на балансі ВП ш/у ім. С.М. Кірова ДП «Макіїввугілля» (а.с. 18).

18.05.2013 року о 12:00 год. проведені прилюдні торги по реалізації нерухомого арештованого майна, що є власністю ДП «Макіїввугілля», а саме, спорткомплекс, нежитлове приміщення, загальна площа 1129 кв.м., адреса: Донецька область, м. Макіївка, с. Н. Кринка, вул.. Театральна, буд.1, переможцем торгів оголошений ОСОБА_5, про що Донецькою філією ТОВ «Укрспецторг Групп» складений протокол № 05-0524/13(А)-Лот № 1 (а.с. 63).

Судом першої інстанції досліджений Витяг з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 36476269, виданий 14 червня 2012 року на запит відповідача (а.с. 65-66).

Запит зроблений за наступними параметрами: тип обтяження - «Заборона», «Арешт»; власник - ДП «Макіїввугілля». За вказаними параметрами в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна знайдено 5 записів, в тому числі:

- Запис 3 (архівний) від 5 серпня 2005 року № 2259351 тип обтяження - арешт, підстава обтяження - постанова державного виконавця ВДВС від 21 січня 2004 року, об'єкт обтяження - все майно, боржник - ДП «Макіїввугілля»;

- Запис 5 від 2 березня 2012 року № 12235937, тип обтяження - арешт нерухомого майна, підстава обтяження - постанова про арешт нерухомого майна та заборона його відчуження від 2 березня 2012 року, об'єкт обтяження - все нерухоме майно за винятком Дитячих ясел «Троянда № 17» (інв. 5508) та Дитячого садка № 37 (інв. 5514), власник - ДП «Макіїввугілля», обтяжувач - ВДВС.

Докази наявності в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записів про обтяження нерухомого майна, належного ДП «Макіїввугілля», обтяжувачем за якими є Макіївська ОДПІ, суду ані першої, а ні апеляційної інстанції не надані.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить визнати неправомірними дії щодо передачі спірного майна на реалізацію та зобов'язати виключити з акту опису зазначене майно.

Відповідно до п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є органи державної податкової служби.

Законом України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції державних податкових інспекцій, у тому числі, щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.

Таким чином, позивач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Згідно ст. 1 зазначеного Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладений обов'язок по примусовому виконанню рішень.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження» визначені заходи примусового виконання рішень, відповідно до якої заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець в процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до п.п. 5.6.1 п.5.6 Інструкції «Про поведення виконавчих дій» (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин), затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158, арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам.

Абзацем 5 частини 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» та п.п. 5.6.2 п. 5.6 Інструкції «Про проведення виконавчих дій» визначено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначений статтею 52 Закону України «Про виконавче провадження», частиною 1 якої визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що державному виконавцю під час вчинення виконавчих дій по примусовому виконанню виконавчих документів з метою повного виконання рішень надане право описувати майно боржника, передавати його на реалізацію та жодним нормативно - правовим актом не обмежене це право у разі знаходження такого майна у податковій заставі.

Посилання апелянта на положення ч. 1 ст. 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є безпідставними виходячи з наступного.

Відповідно до зазначеної норми Закону якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог.

За Преамбулою зазначеного Закону, цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Тобто, вказаним Законом може встановлюватись пріоритет лише стосовно обтяжень, які зареєстровані відповідно до цього Закону, та його дія не розповсюджується на всі інші види обтяжень.

Є необґрунтованим посилання позивача на порушення відповідачем права третьої особи - ДП «Макіїввугілля» на самостійну реалізацію спірного майна, оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що ДП «Макіїввугілля» добровільно передало таке майно для реалізації державній виконавчій службі та ця обставина не є спірною між сторонами.

Щодо вимог позивача про зобов'язання виключення будівлю спорткомплексу (інв. № 10401) з акта опису та арешту майна боржника від 30 листопада 2011 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Будівля спорткомплексу (інв. № 10401) була реалізована на прилюдних торгах, що відбулися 18 травня 2013 року (тобто ще до звернення Макіївської ОДПІ до суду із вказаним позовом), за результатами торгів, як вже зазначено судом, переможцем оголошений ОСОБА_5

Аналіз положень Закону № 606 свідчить про те, що він не встановлює порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють такий спосіб реалізації майна і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.

Державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір.

Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна боржника, на яке звернено стягнення, та переході права власності до покупця - переможця торгів, слід зазначити, що має місце правочин, який може визнаватись недійсним в судовому порядку з підстав порушення встановлених законодавством правил проведення торгів.

Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про відсутність обставин, які б свідчили про незаконність дій Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції при передачі майна ДП «Макіїввугілля», яке знаходиться у податковій заставі до реалізації та порушення прав чи інтересів Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області і відсутність підстав для задоволення позову.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

З огляду на вищезазначене та керуючись ст.ст. 195, 196, п.1, ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року у справі № 805/7222/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року у справі № 805/7222/13-а за позовом Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору - Державне підприємство «Макіїввугілля», Донецька філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг Групп», ОСОБА_5 про визнання дій неправомірними щодо передачі майна, яке знаходиться у податковій заставі до реалізації та зобов'язання виключити з акту опису від 30.11.2011 року будівлю спорткомплексу, яке знаходиться у податковій заставі - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 24 липня 2013 року.

Головуючий: А.А.Блохін

Судді: Г.М.Міронова

І.В.Юрко