Рішення

від 25.07.2013 по справі 913/1729/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

25 липня 2013 року Справа № 913/1729/13

Провадження №30/913/1729/13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», м. Київ

до відповідача Підприємства «Автопасажиртранс» громадської організації «Автопасажиртранс», м. Луганськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Калюжний Василь Петрович , м. Луганськ

про стягнення 8 082 грн. 28 коп.

Суддя Голенко І.П.

Секретар судового засідання: Лисенко В.П.

В засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: Ковалюк О.В., довіреність б/н від 05.01.2013;

від третьої особи: представник не прибув,

в с т а н о в и в:

Суть спору: Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Підприємства "Автопасажиртранс" громадської організації "Автопасажиртранс" про стягнення в порядку регресу матеріальних збитків в сумі 8 082,28 грн.

Позов мотивований статтями 993, 1172, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та тим, що в результаті ДТП був пошкоджений застрахований у позивача транспортний засіб. Постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 20.02.2012 у справі № 3-459/12 Калюжного Василя Петровича, який працював у відповідача та керував застрахованим транспортним засобом марки "СПВ 17 РУТА СПГ", визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Позивач виплатив потерпілій особі Терехову В.М. страхове відшкодування у розмірі 8082 грн. 28 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 25085 від 22.03.2012, та звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача в порядку регресу матеріальних збитків.

Відповідач заперечив проти позову, посилаючись на те, що відносини, які склалися між позивачем та відповідачем у справі внаслідок укладання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АА 2859224 від 11.04.2011), повинні регулюватися спеціальним законом в цій сфері, а саме: Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Підстави, передбачені ст. 38 вказаного Закону, для задоволення позову відсутні, оскільки як вбачається з довідки про ДТП № 8943581, наданої позивачем до позовної заяви, технічні несправності забезпеченого транспортного засобу на момент ДТП не виявлені, страхувальник своєчасно повідомив страховика про ДТП, поліс наявний, водій знаходився у тверезому стані, з місця ДТП не зникав, ДТП сталося внаслідок порушення водієм перевищення безпечної швидкості.

25.07.2013 позивач у судове засідання не прибув, але через канцелярію суду надав клопотання б/н від 24.07.2013 про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю у іншому судовому засіданні. Дане клопотання судом відхиляється з огляду на наступне.

Згідно п. п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Таким чином, з урахуванням обставин даної справи неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню спору за наявністю достатніх матеріалів.

Третя особа у судове засідання не прибула, причини неявки суду не повідомила, хоча належним чином повідомлена про час та місце проведення судового засідання, про що свідчить наявне у справі рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Третя особа витребувані судом документи до матеріалів справи не надала, що не є перешкодою для розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи викладене, суд розглядає дану справу за наявними в ній

матеріалами.

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

11.04.2011 між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" (страховик, позивач) та Підприємством "Автопасажиртранс" громадської організації "Автопасажиртранс" (страхувальник, відповідач) був укладений договір (поліс) № АА/2859224 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі за текстом - поліс).

Згідно п. 6 цього полісу забезпеченим транспортним засобом є автомобіль "СПВ 17 РУТА СПГ", державний реєстраційний номер ВВ1275ВО. Розмір франшизи складає 510 грн. (п. 2 полісу).

13.01.2012 о 08 годині 40 хвилин по вулиці Ватутіна у місті Луганську сталося ДТП за участю транспортного засобу «СПВ 17 РУТА СПГ» (державний номер ВВ1275ВО) під керуванням Калюжного Василя Петровича, який працював у відповідача, та транспортного засобу «HYNDAI ACCENT» (державний номер ВВ8297ВН) під керуванням Терехова Володимира Миколайовича.

Внаслідок ДТП зазнав пошкодження автомобіль «СПВ 17 РУТА СПГ», а також автомобіль «HYNDAI ACCENT», який був застрахований у ПАТ «СК «Країна» (довідка про ДТП № 8943581 від 13.01.2012, а. с. 9).

Відповідач (страхувальник) повідомив позивача (страховика) про ДТП протягом 3 робочих днів шляхом подання відповідної заяви від 17.01.2012 (а.с. 12-15).

Постановою Жовтневого районного суду міста Луганська від 20.02.2012 у справі № 3-459/12 встановлено, що 13.01.2012 о 08 годині 40 хвилин Калюжний В.П., керуючи автомобілем марки «СПВ 17 РУТА СПГ» (держаний номер ВВ1275ВО) по вулиці Ватутіна міста Луганська для забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був перевірити перед виїздом технічний стан транспортного засобу, крім того, не стежив за технічним станом транспортного засобу, що призвело до відділення заднього лівого колеса з місця кріплення та зіткнення його з автомобілем «HYNDAI ACCENT», державний номер ВВ 8297ВН, чим порушив Правила дорожнього руху.

Вищезазначеною постановою Жовтневого районного суду міста Луганська встановлено вину Калюжного В.П. у скоєнні правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та стягнено штраф у розмірі 340 грн. 00 коп. на користь держави.

Постанова Жовтневого районного суду міста Луганська від 20.02.2012 не оскаржувалась та набрала законної сили.

Матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «HYNDAI ACCENT» (державний номер ВВ 8297ВН ) внаслідок пошкодження при ДТП, становить 8592 грн. 28 коп., що підтверджується рахунком-фактурою № ЛГ-0003537 від 17.01.2012, письмовою заявою-погодженням Терехова В.М. про вартість відновлювального ремонту від 24.01.2012 (а. с. 19, 22).

Визначення вартості відновлювального ремонту без проведення відповідної експертизи передбачено п. 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Потерпіла особа (Терехов В.М.) звернулась до позивача у даній справі з заявою про виплату страхового відшкодування від 24.01.2012 (а. с. 20).

Відповідно до страхового акту № 3243Р/15/202 від 09.02.2012 (а. с. 16) було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 8082 грн. 28 коп., яка виплачена позивачем, що підтверджується наявним у справі платіжним дорученням № 25085 від 22.03.2012 (а. с. 18).

Оскільки відповідальність власника транспортного засобу, яким керувала винна особа ДТП, застрахована відповідачем за полісом № АА 2859224 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач звернувся з позовом про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 8082 грн. 28 коп. в порядку регресу саме до відповідача.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення з таких підстав.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Порядок виплати страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Законом України „Про страхування".

Закон України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.

Частиною 2 ст. 18 Закону України "Про страхування" передбачено, що факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Пунктом 36.4 ст. 36 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Правила щодо регресного позову страховика встановлені статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху (п. г п. п. 38.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Згідно ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Постановою Жовтневого районного суду міста Луганська від 20.02.2012 у справі № 3-459/12 встановлено вину Калюжного В.П. під час керування застрахованим автомобілем марки «СПВ 17 РУТА СПГ» (держаний номер ВВ1275ВО) та факт незадовільного технічного стану вказаного транспортного засобу, що стало безпосереднім наслідком дорожньо-транспортної пригоди.

Вказана постанова суду не оскаржувалась та набрала законної сили.

Згідно вимог ст. 27 Закону України "Про страхування" , ст. ст. 993 , 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право зворотної вимоги (регресу), яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Особою, відповідальною за настання страхового випадку та завдані у даному випадку збитки у межах, передбачених договором страхування, є відповідач у справі.

Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як вбачається з п. 2 полісу № АА 2859224 від 11.04.2011 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, розмір франшизи дорівнює 510 грн.

Матеріалами справи підтверджено факт виплати позивачем потерпілому Терехову В.М. страхового відшкодування у розмірі 8082 грн. 28 коп. у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 13.01.2012, під час якої були пошкоджені вищевказані транспортні засоби.

Враховуючи викладене, до позивача переходить право зворотної вимоги (регресу) до відповідача в межах обов'язкового ліміту відповідальності страхувальника за винятком франшизи в розмірі 8082 грн. 28 коп.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення в порядку регресу суми відшкодування у розмірі 8082 грн. 28 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача судом відхиляються у зв'язку з їх безпідставністю.

Згідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Підприємства «Автопасажиртранс» громадської організації «Автопасажиртранс», 91005, м. Луганськ, вул. Ломоносова, 73, кв. 224, код 30995805, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», 03062, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 65, код 30115243, матеріальні збитки в порядку регресу у розмірі 8082 грн. 28 коп., судовий збір у розмірі 1720 грн. 50 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписано - 29.07.2013

Суддя І.П. Голенко

Згідно з оригіналом

помічник судді С.О. Сипачова

29.07.2013