Ухвала

від 10.07.2013 по справі 801/2992/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/2992/13-а

10.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Дудкіної Т.М.

при секретарі судового засідання Карпової І.І.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Радар"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби - Будан Євгенія Георгіївна, довіреність № 2753/9/10-00 від 13.08.12

розглянувши матеріали справи № 801/2992/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Аблякимов Е.Е. ) від 24.04.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Радар" (вул. Свердлова, буд.9,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (вул.Васильєва,буд.16,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Радар" звернулось до суду першої інстанції з позовом, яким просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим ДПС від 15.11.12 № 0005462301 та № 0005472301.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.04.13 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 15.11.12 № 0005462301 та № 0005472301.

Стягнуто із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державне податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Радар (ідентифікаційний код юридичної особи 20750364) судовий збір у розмірі 556,32 грн.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.04.13 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, апелянт посилається на те, що позивачем занижено податок на прибуток на суму 24142 грн., в тому числі за 4 квартал 2011 року у сумі 24142, грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 20993 грн., у тому числі за жовтень 2011 року на суму 18050 грн., за листопад 2011року на суму 2943 грн.

На думку апелянта, господарські операції позивача з контрагентами є нікчемними, оскільки не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду сповіщений належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби з 18.10.12 тривалістю 5 робочих днів проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Радар" (ЄДРПОУ 20750364) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Лігал-Едвайзинг" (ЄДРПОУ 37883181) за жовтень 2011, листопад 2011 року, за результатами якої складено акт від 31.10.2012 № 2220/22-01/20750364/216.

В ході перевірки встановлені, зокрема, порушення пп. 14.1.36 пп. 14.1.202, пп. 14.1.203, п.14.1 ст. 14,. п. 1.38.1. п.138.2. п. п. 138.8.5. п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.10 р. № 2756-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у загальній сумі 24142 грн. в тому числі за 4 квартал 2011 р. у сумі 24142 грн.

Позаплановою невиїзною перевіркою ТОВ "Фірма Радар" по взаємовідносинам з ТОВ "Лігал-Едвайзинг" (ЄДРПОУ 37883181) з 01.10.2011 по 31.12.2011 встановлено заниження податку на прибуток всього на сум 24 142 грн., в тому числі за 4 квартал 2011 року у сумі 24142, грн. та заниження податку на додану вартість на загальну сум 20993 грн., у тому числі за жовтень 2011 року на суму 18050 грн., за листопад 2011року на суму 2943 грн.

"Нікчемність" правочинів та "сумнівність" господарських операцій ТОВ "Фірма Радар" з ТОВ "Лігал-Едвайзинг", податковий орган пов'язує із наявністю акта від 22.05.12 № 1431/2208/37883181 про неможливість проведення зустрічної звірки з контрагентами з метою встановлення факту реальності проведення взаємовідносин з платниками податків за період з 01.11.11 по 30.11.11, відповідно до якого встановлено порушення ч. 1, 3, 5 ст. 203, ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 228, 234 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинених правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків та відсутність платника податків за юридичною адресою.

На підставі названого акту перевірки Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби 15 листопада 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 005472301, яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість загальною сумою 31 490 грн., з яких штрафні (фінансові) санкції складають 10 497 грн., а також прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005462301, яким з податку на прибуток приватних підприємств збільшено суму грошових зобов'язань загальною сумою 24 142 грн.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 185 Податкового кодексу України закріплено визначення об'єкта оподаткування, де у п. б) п.п. 185.1. закріплено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України).

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

03 жовтня 2011 року між ТОВ "Фірма Радар" та ТОВ "Лігал-Едвайзинг" (ЄДРПОУ 37883181) укладено договір про надання послуг, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язався надати послуги згідно даного договору, а замовник - прийняти та оплатити надані послуги у розмірі та строки відповідно до умов договору. Вид та кількість послуг, що надаються виконавцем замовнику за даним договором, замовник визначає самостійно шляхом направлення відповідних замовлень виконавцю.

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ АБ № 191977, основними видами діяльності ТОВ "Фірма Радар" за КВЕД є: діяльність ресторанів, діяльність готелів, послуги з організації подорожувань тощо.

Виконання договору підтверджуються фінансово-господарськими та податковим документами, що наявні в матеріалах справи, а саме: Акт виконаних робіт від 25.10.2011, від 28.10.2011, від 30.11.2011, від 30.11.2011, податкова накладна. Згідно реєстру виданих та отриманих податкових накладних від 01.11.2011 по 30.11.2011 ТОВ " "Фірма Радар" задекларована податкова накладна від 25.10.2011 № 505 на суму 43000,00 грн. у тому числі ПДВ 7166,67 грн., від 28.10.2011 №600 на суму 65300,00 грн., у тому числі ПДВ 10883,33грн., від 31.11.2011 №702 на суму 17 658,00 грн., у томі числі ПДВ 2943,00 грн.

На підтвердження використання придбаних за договором послуг у своїй господарській діяльності ТОВ " "Фірма Радар" надала оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 за 2011-2012 роки.

Виписка з журналу-ордеру і Відомості по рахунку 631- розрахунки з вітчизняними постачальниками за 2011 рік - підтверджують перерахування грошових коштів позивачем за отримані послуги за вказаним контрагентом.

За таких підстав, судова колегія приходить до висновку, що документи первинного обліку, фіксують факти здійснення господарських операцій, наявні в матеріалах справи, за своїм змістом вказують на відповідність господарських дій, направлених на виконання господарських взаємовідносин між ТОВ " "Фірма Радар" та ТОВ "Лігал-Едвайзинг" та спростовують доводи податкового органу про фіктивність господарських взаємовідносин, нереальність та безтоварності правочинів по взаємовідносинам, що перевірялися.

Окрім того, щодо доводів апелянта, відносно нікчемності правочинів позивача з його контрагентами, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім того, судова колегія зазначає, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагентів, з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податковим органом не доведено наявність у позивача умислу на укладання правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим 24.04.13 у справі № 801/2992/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 15 липня 2013 р.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Т.М. Дудкіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко