Постанова

від 25.07.2013 по справі 906/432/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

25 липня 2013 року Справа № 906/432/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Гулова А.Г. ,

судді Петухов М.Г.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача на рішення господарського суду Житомирської області від 14.05.13 р. у справі № 906/432/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" (м.Київ)

до приватного підприємства "Поділля" (с. Бистрик)

про стягнення 34092,87 грн.

в с т а н о в и в :

Відповідно до рішення господарського суду Житомирської області від 14.05.2013 р. у справі № 906/432/13 частково задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" до приватного підприємства "Поділля" про стягнення 34092,87 грн. Підлягає до стягнення з приватного підприємства "Поділля" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" 9600,00 грн. боргу, 130,98 грн. річних, та 497,07 грн. витрат по оплаті судового збору. В частині стягнення 24361,89 грн. відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області в частині відмови в позові про стягнення 24361,89 грн. скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що роботи по збиранню врожаю проводилися ще до призначення нового директора ПП "Поділля". Відповідач відповідно до вимог ст.ст.853, 882 ЦК України не відмовився від прийняття робіт за договором, не заявив про їх недоліки, тому він не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.

Також, на думку скаржника, відповідач зобов'язаний був повідомити позивача про те, що у приватного підприємства "Поділля" змінився директор.

У додаткових поясненнях, наданих апеляційному суду, скаржник зазначає, що основним первинним документом для обліку роботи тракторів, комбайнів та інших самохідних машин є "Дорожній лист трактора" (с.-г. об., ф.№68). Доказом того, що комбайн КЗС-812 державний реєстраційний номер 52646АА під керуванням водія-комбайнера Поліщук О.В. завершив працювати 26.09.2012 р. на полях приватного підприємства "Поділля" та 29.09.2012 р. здійснював виїзд з підприємства "Поділля" до автотранспортного підрозділу ТОВ "ДПЗКУ-МТС" є дорожній листок від 29.09.2012 р. та фіскальний чек №1635 від 27.09.2012 р. про здійснення заправки дизельним паливом у кількості 230 літрів на АЗС №05/006, яка розташована у Житомирській області, м.Бердичів, вул.Елінг,8.

Також скаржник звертає увагу, що згідно п.6.3. договору від 05.06.2012 р. № КОЖТ-9/12 сторони домовились, що у разі наявності спірних питань щодо обсягів зібраної площі врожаю їхні представники здійснюють обмір площі поля за допомогою технічних пристроїв "GPS треку BeniFone GH 1202 EI97G4", "ГеоМетр S4" та інших GPS пристроїв та використовують такі дані при підписанні актів приймання-передачі виконаних робіт. Так, на момент виконання робіт по збиранню соняшника на полях приватного підприємства "Поділля" у період з 31.08.2012 р. по 26.09.2012 р. жодних заперечень, претензій, вимог, листів, факсограм та інших від відповідача не надходило, хоча фіксування GPS пристроєм згідно з договором виконувалось.

Керуючись вищезазначеним пунктом договору, на комбайні КЗС-812 державний реєстраційний ний номер 52646АА під керуванням водія-комбайнера Поліщук О.В. було встановлено GPS пристрій, який здійснював фіксування його переміщення.

Даний GPS пристрій було встановлено компанією ТОВ "Беніш Джі Пі еС Україна" на підставі договору між ТОВ "ДПЗКУ-МТС" та ТОВ "Беніш Джі Пі еС Україна" від 01.10.2011 р. № 388.

Доказом роботи комбайна КЗС-812 державний реєстраційний ний номер 52646АА (після перереєстрації 12.10.2012 р. - державний реєстраційний ний номер 56376 АА) на полях ПП «Поділля» є лист ТОВ «Беніш Джі Пі еС Україна» від 22.07.2013 р. № 1382-13.

Скаржник звертає увагу, що згідно з договором про виконання роботи від 27.04.2012 р. № 71 укладеного між ТОВ "ДПЗКУ-МТС" та фізичною особою Поліщуком Олегом Вікторовичем останнім були виконані роботи по збиранню сільськогосподарських культур на полях ПП «Поділля» у вересні 2012 року, про що складено та підписано відповідний Акт приймання-передачі виконаної роботи від 30.09.2012 р.

За виконані роботи комбайнеру Поліщуку О.В. було виплачено 1214,00 грн., доказом чого є довідка від 19.07.2013 р. № 130-480/2013.

Скаржник зазначає, що згідно з п.4.1.3. договору від 05.06.2012 р. № КОЖТ-9/12 замовник зобов'язується щоденно забезпечити присутність свого представника на полях від початку та до закінчення роботи техніки. При цьому зауваження до якості виконання робіт повинні надаватися представнику виконавця письмово негайно - не пізніше наступного дня.

За період виконання робіт за договором і в момент здачі-прийняття цих робіт від відповідача не надходило жодних заяв щодо виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків щодо збирання зернових та соняшнику.

Прийняття саме цих робіт підтверджується актом передачі-приймання виконаних робіт від 05.11.2012 р. на загальну суму 22800,00 грн., в т.ч. ПДВ, підписаним сторонами.

Також, скаржник, посилаючись на ст.ст.92, 204 ЦК України вважає, що суд першої інстанції помилково визнав договір неукладеним.

Позивач/скаржник звертає увагу колегії суддів на те, що у відзиві підприємства "Поділля" на позовну заяву від 15.04.2012 р. відповідач зазначає, що печатка ніби-то була втрачена 07.08.2012 р., а директор Корсун В.А. звільнений 14.09.2012 р., хоча акт виконаних робіт за договором від 05.06.2012 р. № КОЖТ-9/12 було підписано 10.08.2012 р., коли директор Корсун В.А. ще займав посаду та на акті проставив ніби-то втрачену печатку. Це підтверджує той факт, що печатка не була втрачена, а директору Корсун В.А. про цей факт також нічого не було відомо, так само як і позивачу.

Судом першої інстанції також було відхилено заперечення відповідача щодо прийняття робіт за актом від 10.08.2012 р., на підставі того, що печатка, яка була проставлена на акті виконаних робіт від 10.08.2012 р., і яка на той момент вважалась втраченою, не є належним доказом, в свою чергу як сам акт виконаних робіт від 10.08.2012 р. є належним доказом виконання робіт.

В свою чергу, за вимогами юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які надають послуги з виготовлення печаток підприємств, установ, організацій та інш., для виготовлення печатки замовник (юридична особа або фізична особа - підприємець) повинні надати Виписку з Єдиного державного реєстру, Довідку управління статистики про включення до ЄДРПОУ (для юридичної особи), копію паспорта керівника (вказаного у виписці та довідці статистики).

Тобто, на момент виготовлення печатки ПП "Поділля" 09.08.2012 р. у ФОП "Козіч І.О.", директором був саме Корсун В.А., і саме він повинен був подавати документи на виготовлення дублікату печатки підприємства.

Крім того, газета "Ріо-Бердичів", на яку посилається відповідач, є тільки Бердичівською районною газетою (Житомирської області), яка не розповсюджується не тільки в Житомирській області, а і відповідно у інших територіально-адміністративних областях України та у м.Києві, а тому позивач не знав і не міг знати про те, що відбувається у ПП "Поділля", оскільки жодних підтверджуючих документів з цього не отримував.

Хоча, відповідно до п.8.3. Договору Сторони зобов'язуються в термін не більше як 5 робочих днів письмово сповістити іншу сторону про зміни їх місцезнаходження, банківських та поштових реквізитів, номерів телефонів, порушення справи про банкрутство та про інші фактори, що можуть вплинути на виконання договору.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Сторони не забезпечили явку представників у судове засідання 25.07.2013 р., хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштових відправлень /а.с. 103-104/.

25.07.2013 р. на адресу суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника у судовому засіданні господарського суду Сумської області /а.с.127/. Просить суд дозволити скористатись правом згідно зі ст.ст.4-3, 22 ГПК України.

Колегія суддів відхиляє клопотання позивача про відкладення розгляду справи як необґрунтоване, враховуючи наступне.

Коло представників у господарському процесі не є обмеженим, і позивач не позбавлений можливості забезпечити участь іншого представника у судовому засіданні.

Крім того, позивач у клопотанні не зазначає, які додаткові докази та пояснення він має намір подати і яке значення для справи матимуть такі пояснення і докази. Крім того, позивачем не обґрунтовано, які обставини унеможливили подання доказів та пояснень у повному обсязі під час розгляду справи судом першої інстанції, тоді як відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу за наявними у справі і додатково поданими доказами, при цьому додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

З матеріалів справи вбачається, що сторони були завчасно повідомлені про час і місце розгляду справи як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді. Отже, судом були створені належні умови для подання сторонами доказів, пояснень та міркувань по суті позовних вимог.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у даному судовому засіданні без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що сторони 05.06.2012 р. уклали договір № КОЖТ-9/12, за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" (виконавець/позивач) зобов'язався на території сільгоспугідь відповідача приватного підприємства "Поділля" (замовник/відповідач) виконати роботи по збиранню врожаю сільгоспкультур на загальну суму 166000 грн. /а.с.6-7/.

Відповідно до умов п.3.3 договору замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи в строк не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дати підписання відповідного акту передачі-приймання виконаних робіт.

Договір підписаний представниками сторін і скріплений їх печатками.

Від приватного підприємства "Поділля" договір підписаний директором підприємства Корсун В.А., який призначений 01.10.2008 р. згідно з наказом № 40-К /а.с.42/.

У пункті 8.4 статуту приватного підприємства "Поділля" зазначено, що до виключної компетенції засновника належать, зокрема, затвердження угод, правочинів на суму, що перевищує 30000,00 грн. Директор здійснює поточне керівництво діяльністю підприємства і вирішує усі питання діяльності підприємства, за винятком тих, які входять до виключної компетенції засновника, зокрема - укладає і підписує угоди, правочини на суму, що не перевищує 30000 грн./а.с.33/.

З п.1.2 договору № КОЖТ-9/12 від 05.06.2012 р. вбачається, що вартість замовлених робіт складає 166000,00 грн., тобто - перевищує суму, в межах якої директор цього підприємства уповноважений укладати угоди, і відсутні відомості про затвердження угоди засновником.

Частина 2 статті 203 ЦК України передбачає, що особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5,6 ст.203 ЦК України (ч.1 ст.215 ЦК України).

Згідно із ч.3 ст.92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до п. 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) в частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Позивач не довів свою необізнаність з відповідними положеннями статуту приватного підприємства "Поділля" з огляду на зазначене у договорі про повноваження директора Корсуна В.А. на підставі статуту.

Разом з тим, відповідно до ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

З матеріалів справи вбачається, що сторони приступили до виконання договору.

Так, виконання робіт зі збирання зернових підтверджено актом приймання-передачі виконаних робіт від 10.08.2012 р., який містить посилання на договір № КОЖТ-9/12 від 05.06.2012 р. як на підставу виконання /а.с.8/. Акт підписаний представниками сторін і скріплений їх печатками. Зокрема, про прийняття робіт підприємством "Поділля" свідчить підпис директора Корсуна В.А., скріплений печаткою.

Отже, відсутні підстави для визнання договору № КОЖТ-9/12 від 05.06.2012 р. недійсним з огляду на подальше схвалення його умов шляхом вчинення дій, які свідчать про прийняття його до виконання.

З урахуванням наведених обставин є помилковим висновок суду першої інстанції про те, що вказаний договір є неукладеним, оскільки відповідно до ч.8 ст.181 ГК України, неукладеним (таким, що не відбувся) є договір, при підписанні якого сторони не досягли згоди з усіх істотних умов. Разом з тим, така помилкова оцінка не призвела до прийняття неправильного рішення.

Отже, на умовах договору № КОЖТ-9/12 від 05.06.2012 р. між сторонами відбулись правовідносини з надання послуг.

За умовами п.3.3 договору підставою для розрахунків за виконані роботи є акти передачі-приймання виконаних робіт.

Виконання робіт на суму 9600 грн. підтверджено актом приймання-передачі робіт № 1991 від 10.08.2012 р. Строк оплати з урахуванням умов п.3.3. договору настав 17.08.2012 р.

Згідно з ст.ст.525,526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач не виконав розрахунків за збирання зернових на 32 га на суму 9600 грн., отже є правомірною позовна вимога про стягнення цієї суми боргу.

Колегія суддів критично оцінює доводи відповідача про те, що на час підписання актів приймання-передачі виконаних робіт печатка приватного підприємства "Поділля" такого зразка, відбиток якої міститься на актах, була втрачена та проставлена директором неправомірно. Колегія суддів звертає увагу, що після розміщення в газеті 07.08.2012 р. оголошення про втрату печатки керівник підприємства підписав акт приймання-передачі робіт №1991 від 10.08.2012 р. і його підпис скріплений відбитком печатки, про втрату якої було розміщено оголошення. Тому зміст оголошення очевидно не відповідає дійсності на 10.08.2012 р.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та три проценти річних від простроченої суми.

Оскільки несвоєчасне виконання розрахунків має місце, є правомірною також вимога позивача про стягнення 3% річних, розмір яких із суми 9600 грн. згідно розрахунку позивача за період з 20.08.2012 р. по 01.02.2013 р. становить 130,98 грн.

Крім того, за умовами п.5.3 договору сторони погодили відповідальність за прострочення оплати виконаної роботи у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що нараховується на суму боргу за кожний день прострочення. За наведених обставин є обгрунтованою і підлягає задоволенню також позовна вимога про стягнення 653,11 грн. пені. За період прострочення з 20.08.2012 р. по 01.02.2013 р.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення боргу 22800 грн. з урахуванням відсотків річних та пені 756,89 грн.

З матеріалів справи вбачається, що акт приймання-передачі виконаних робіт № 2679 від 05.11.2012 р. на суму 22800,00грн. /а.с.9/ підписаний від приватного підприємства "Поділля" Корсуном В.А. Однак, відповідно до наказу № 35-к від 14.09.2012 р. Корсуна В.А. звільнено з посади директора ПП "Поділля" /а.с. 45/. Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджено, що з 14.09.2012 р. директором приватного підприємства "Поділля" є Роїк М.П. /а.с.36/.

В матеріалах справи відсутні документи на підтвердження повноважень Корсуна В.А. на приймання робіт і підписання акту (довіреність, наказ тощо).

Також колегія суддів враховує, що згідно з п.3.4 договору сторони погодили, що їх представники здійснюватимуть щоденний облік обсягу виконаної роботи шляхом підписання відомостей, на підставі яких представники сторін підписують акт передачі-приймання виконаних робіт за кожних зібраних 200 га врожаю або при закінченні обсягів виконаної роботи протягом 3-х календарних днів з моменту настання відповідної події. Крім того, за п.6.3 договору визначено, що у разі наявності спірних питань щодо обсягів зібранох площі врожаю представники сторін здійснюють обмір площі поля за допомогою технічних пристроїв та використовують такі дані при підписанні актів передачі-приймання виконаних робіт.

Враховуючи заперечення позивача щодо достовірності акту приймання-передачі від 05.11.2012 р., колегія суддів звертає увагу на умови договору щодо щоденного обліку виконаних робіт шляхом підписання представниками сторін відомостей та обліку за допомогою технічних пристроїв. Такі відомості про щоденне погодження чи обмір обсягу робіт, які є первинними документами, та могли бути доказом фактичного надання послуг зі збирання соняшника, у матеріалах справи відсутні.

Отже, акт приймання-передачі виконаних робіт від 05.11.2012 р. не є належним доказом виконання і приймання робіт на суму 22800 грн., оскільки підписаний особою, яка не мала будь-яких повноважень на вчинення такої дії від імені юридичної особи. За відсутності інших, визначених договором, документів на підтвердження виконання робіт, зазначений акт не створює наслідків для юридичної особи. Отже, позов в частині стягнення 22800 грн. боргу з урахуванням 3% річних та пені задоволенню не підлягає.

Подані позивачем додаткові докази (маршрутні листи, чеки, дані GPS-навігаторів) не містять необхідних реквізитів, за якими можна кореспондувати ці документи і не підміняють первинних облікових документів, які передбачені договором, тому не є належними доказами у даній справі відповідно до ст.34 ГПК України.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Житомирської області від 14.05.2013 р. у справі №906/432/13 підлягає зміні в частині стягнення пені 653,11 грн., в решті доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують, і не можуть бути підставою згідно зі ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу позивача задоволити частково. Рішення господарського суду Житомирської області від 14.05.2013 р. у справі № 906/432/13 скасувати в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення 653,11 грн. пені, виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Поділля" (13370,Житомирська область, Бердичівський район, с.Бистрик,вул.Шевченка,19; код 32888033) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" (01033, м.Київ, Печерський район, вул.Саксаганського,1; код 37702357) - 9600,00 грн. боргу, 130,98 грн. річних, 653,11 грн. пені та 207,68 грн. витрат на оплату судового збору.

3. Відмовити у позові в частині стягнення 23708,78 грн. боргу, відсотків річних та пені."

Стягнути з приватного підприємства "Поділля" (13370,Житомирська область, Бердичівський район, с.Бистрик,вул.Шевченка,19; код 32888033) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" (01033, м.Київ, Печерський район, вул.Саксаганського,1; код 37702357) 23,05 грн. витрат на оплату судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Житомирської області видати накази на виконання цієї постанови.

Справу № 906/432/13 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Петухов М.Г.