Рішення

від 17.07.2013 по справі 910/11672/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11672/13 17.07.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Август-Трейд» доТовариства з обмеженою відповідальністю «СЛОН» простягнення 154 064,39 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Масауд Ю.К. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Август-Трейд» (надалі - ТОВ «Август-Трейд») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛОН» (надалі - ТОВ «СЛОН») про стягнення 166 064,39 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору купівлі-продажу №48 від 01.02.2011 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 137 567,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 10 337,17 грн., індексу інфляції у розмірі 276,44 грн., 3% річних у розмірі 4 127,03 грн. та штрафу у розмірі 13 756,75 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.06.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 17.07.2013 р.

В судове засідання представник позивача з'явилася, вимоги ухвали суду виконала, надала пояснення стосовно суті спору, надала заяву про зменшення позовних вимог, в якій просила стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 125 567,00 грн., пеню у розмірі 10 337,17 грн., 3% річних у розмірі 4 127,03 грн., індексу інфляції у розмірі 276,44 грн. та штраф у розмірі 13 756,75 грн. Вказана заява приймається судом до розгляду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, до канцелярії суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю з'явитися на судове засідання.

Судом в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено, оскільки, по-перше, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин, а по-друге, відповідач не позбавлений можливості на підставі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України уповноважити будь-яку особу для представництва в судовому засіданні власних інтересів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2011 р. між ТОВ «Август-Трейд» (продавець) та ТОВ «СЛОН» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №48 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору предметом цього договору є папір та картон, в подальшому товар. Продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар на умовах, що передбачені цим договором.

Згідно з п. 4.1 Договору покупець оплачує товар по цінах, зазначених в рахунках-фактурах та накладних, що видаються продавцем на кожну партію товару.

Пунктом 4.3 Договору визначено, що оплата за товар здійснюється на підставі рахунку-фактури продавця протягом 14 календарних днів від дати передачі товару покупцю, зазначеної у видатковій накладній.

На виконання умов Договору позивачем поставлена, а відповідачем прийнята продукція на суму 179 168,23 грн., що підтверджується видатковими накладними за період з 25.06.2012 р. по 25.09.2012 р.

Відповідач частково сплатив вартість поставленої продукції у розмірі 53 601,23 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 125 567,00 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткові накладні, підписані сторонами за період з 25.06.2012 р. по 25.09.2012 р.) підтверджується передача відповідачу товару за видатковими накладними згідно Договору на суму 179 168,23 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 4.3 Договору та видаткової накладної, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар протягом 14 календарних днів від дати передачі товару покупцю, зазначеної у видатковій накладній.

Таким чином, з урахуванням часткової сплати відповідачем вартості поставленої продукції на суму 53 601,23 грн., заборгованість відповідача за поставлений товар становить 125 567,00 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Підприємство обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Август-Трейд» про стягнення з ТОВ «СЛОН» заборгованості у розмірі 125 567,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 10 337,17 грн., індексу інфляції у розмірі 276,44 грн., 3% річних у розмірі 4 127,03 грн. та штрафу у розмірі 13 756,75 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з травня 2012 року по травень 2013 року.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Викладене підтверджується постановами Верховного Суду України від 28.02.2011 р. у справі №23/225 та 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011.

Відповідно до п. 5.3 Договору за прострочення оплати вартості отриманого товару покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, а також штраф у розмірі 10% від суми простроченої заборгованості, якщо її термін становить більше 60 календарних днів.

Таким чином, умовами Договору та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати пені та штрафу.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання зобов'язання з поставки товару більше ніж на 60 днів, то правомірним є стягнення з відповідача штрафу у розмірі 13 765,75 грн.

Суд перевірив та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 10 337,17 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних, обрахованих за період з травня 2012 року по травень 2013 року, проте суд здійснює розрахунок заявлених до стягнення інфляційних та 3% річних з дати виникнення у відповідача заборгованості починаючи з дати поставки першої партії товару згідно видаткової накладної №1572 від 25.06.2012 р.

За перерахунком суду розмір 3% річних, щ підлягає стягненню з відповідача становить 2 467,23 грн. В іншій частині (1 659,80 грн.) 3% річних обраховані невірно.

Крім того, індекс інфляції за вказаний період має від'ємне значення, а тому у задоволенні вимог про стягнення з відповідача інфляційних необхідно відмовити повністю.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «СЛОН» на користь ТОВ «Август-Трейд» заборгованості у розмірі 125 567,00 грн., штрафу у розмірі 13 765,75 грн., пені у розмірі 10 337,17 грн. та 3% річних у розмірі 2 467,23 грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 1 659,80 грн. та інфляційних у розмірі 276,44 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Август-Трейд» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛОН» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 11-Б; ідентифікаційний код 19353617) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Август-Трейд» (04070, м. Київ, вул. Верхній вал, 2-А; ідентифікаційний код 31140259) заборгованість у розмірі 125 567 (сто двадцять п'ять тисяч п'ятсот шістдесят сім) грн. 00 коп., пеню у розмірі 10 337 (десять тисяч триста тридцять сім) грн. 17 коп., штраф у розмірі 13 765 (тринадцять тисяч сімсот шістдесят п'ять) грн. 75 коп., 3% річних у розмірі 2 467 (дві тисячі чотириста шістдесят сім) грн. 23 коп. та судовий збір у розмірі 3 042 (три тисячі сорок дві) грн. 74 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.07.2013 р.

Суддя В.П. Босий