Постанова

від 04.11.2013 по справі 910/11672/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2013 р. Справа№ 910/11672/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Масауд Ю.К. - представник, дов. № 301 від 09.09.2013;

від відповідача: Сафронов В.І. - представник, б/н від 17.07.2013;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Слон"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2013

у справі № 910/11672/13 (суддя Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Август-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слон"

про стягнення 154 064,39 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/11672/13 відкладено на 04.11.2013.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2013 у справі № 910/11672/13 позов задоволено частково; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 125 567,00 грн., пеня у розмірі 10 337,17 грн., штраф у розмірі 13 765,75 грн., 3% річних у розмірі 2 467,23 грн., 3 042,74 грн. судового збору; в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що матеріалами справи (видаткові накладні, підписані сторонами за період з 25.06.2012 по 25.09.2012) підтверджується передача відповідачу товару за видатковими накладними згідно із договором на суму 179 168,23 грн.; з урахуванням часткової сплати відповідачем вартості поставленої продукції на суму 53 601,23 грн., заборгованість відповідача за поставлений товар становить 125 567,00 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав; оскільки судом встановлено факт прострочення виконання зобов'язання з поставки товару більше ніж на 60 днів, то правомірним є стягнення з відповідача штрафу у розмірі 13 765,75 грн.; суд, перевірив та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 10 337,17 грн.; за перерахунком суду розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 2 467,23 грн.; індекс інфляції за вказаний період має від'ємне значення, тому у задоволенні вимог про стягнення з відповідача інфляційних необхідно відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2013 у справі № 910/11672/13 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково, в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 74 449,44 грн.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує, що не визнає суму у розмірі 51 117,56 грн. як заборгованість, та вважає, що позивач передав товар з порушенням умов чинного законодавства та договору, оскільки позивачем не було надано сертифікату якості виробника цього товару; невиконання позивачем умов чинного законодавства та договору, порушує право відповідача стосовно захисту свої прав та інтересів, а також обов'язків, передбачених ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2013 у справі № 910/11672/13, а саме, відповідач не мав можливості надати обґрунтований відзив на позов, оскільки в порушення ст. 56 ГПК України, позивач не надіслав на адресу відповідача документи, яких не було і не могло бути у відповідача, а саме: сертифікати якості виробника цього товару, у зв'язку із чим, відповідач визнає позовні вимоги позивача щодо заборгованості частково, в сумі 74 449,44 грн.

На думку скаржника, позивач не скористався положеннями п. 4.4 договору № 48 та ч. 5 ст. 692 ЦК України, що призвело до штучно створеної заборгованості відповідача.

Також скаржник вказує на те, що згідно із поданою в процесі судового розгляду заявою позивача про зменшення позовних вимог, судом неправомірно та не обґрунтовано не здійснено перерахунку штрафу, пені та 3% річних, які пропорційно, згідно із умовами договору та чинним законодавством, залежать від суми заборгованості.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2013 у справі № 910/11672/13 залишити без змін, вказує на те, що від відповідача жодного письмового чи усного звернення стосовно якості товару, або надання сертифікату якості виробника не надходило, у свою чергу, відповідачем направлялись гарантійні листи про визнання заборгованості та з проханням реструктуризації заборгованості, копії який відповідачем додано.

Відповідно до ухвали Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 у справі № 910/11672/13 позивачем та відповідачем надані документи.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача 137 843,44 грн. основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, пені в розмірі 10 337,17 грн., штрафу в розмірі 13 756,75 грн., 3% річних в розмірі 4 127,03 грн.; судового збору.

На підставі ст. 22 ГПК України позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій позивач, у зв'язку із тим, що відповідачем 01.07.2013 та 08.07.2013 здійснено оплату на загальну суму 12 000,00 грн., просив врахувати викладене та зменшити суму основного боргу з 137 567,00 грн. до 125 567,00 грн. й стягнути з відповідача основний борг, з урахуванням встановленого індексу інфляції, в сумі 125 843,44 грн., пеню в розмірі 10 377,17 грн., штраф в розмірі 13 756,75 грн., 3% річних в розмірі 4 127,03 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.02.2011 між позивачем та відповідачем укладено договір № 48 купівлі-продажу, відповідно до п. 1.1 якого, предметом цього договору є папір та картон, в подальшому товар; позивач, за договором продавець, зобов'язується передати у власність відповідача, за договором покупця, а відповідач зобов'язується прийняти й оплатити товар на умовах, що передбачені цим договором.

Згідно із п. 3.4 договору № 48 датою переходу права власності на товар є дата видаткової накладної, яка підтверджує його фактичну передачу від позивача до відповідача.

Позивач, на підставі видаткових накладних № 1572 від 25.06.2012 на суму 89 933,33 грн., № 1607 від 27.06.2012 на суму 9 897,48 грн., № 1743 від 12.07.2012 на суму 5 045,60 грн., № 1840 від 20.07.2012 на суму 8 560,42 грн., № 1913 від 27.07.2012 на суму 19 068,42 грн., № 1957 від 01.08.2012 на суму 22 849,44 грн., № 1983 від 03.08.2012 на суму 7 956,82 грн., № 2049 від 10.08.2012 на суму 7 136,80 грн., № 2314 від 06.09.2012 на суму 3 349,50 грн., № 2509 від 25.09.2012 на суму 5 370,42 грн. передав, а відповідач, в свою чергу, прийняв товар на загальну суму 179 168,23 грн.

Зазначені накладні підписані обома сторонами.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.3 договору № 48 відповідач оплачує товар по цінах, зазначених в рахунках-фактурах та накладних, що видаються позивачем на кожну партію товару; оплата за товар здійснюється на підставі рахунку-фактури позивача протягом 14-ти календарних днів від дати передачі товару відповідачу, зазначеної у видатковій накладній.

Відповідачем частково здійснено оплату за переданий товар, також, як вже зазначалось, 01.07.2013 та 08.07.2013 відповідачем, після подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва, були перераховані позивачу кошти, на загальну суму 12 000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем, враховуючи вартість переданого позивачем товару за видатковими накладними № 1572, № 1607, № 1743, № 1840, № 1913, № 1957, № 1983, № 2049, № 2314, № 2509 відповідачу та часткову оплату отриманого товару відповідачем, складає суму у розмірі 125 567,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).

В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати заборгованості перед позивачем у розмірі 125 567,00 грн. за переданий позивачем товар згідно із договором № 48.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 125 567,00 грн. заборгованості за переданий товар згідно із договором № 48, є такою, що підтверджена матеріалами справи та відповідає чинному законодавству.

Згідно із ч. 2 ст. 193, ч. 1. ст. 216 ГК України порушення стороною зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 5.3 договору № 48 за прострочення оплати вартості отриманого товару, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, за кожний день прострочення платежу, а також штраф у розмірі 10% від суми простроченої заборгованості, якщо її термін становить більше 60-ти календарних днів.

Здійснивши перерахунок суми пені та штрафу, наведених позивачем у позовній заяві, апеляційний господарський суд, з урахуванням того, що чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що суми пені у розмірі 10 337,17 грн. та штрафу у розмірі 13 765,75 грн. є правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, здійснивши перерахунок суми 3% річних, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що сума 3% річних у розмірі 2 467,23 грн., є правильною та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Перевіривши розрахунок суми інфляційних втрат з урахуванням періоду нарахування, зазначеного позивачем у розрахунку, доданому до позовної заяви, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що позивачем сума інфляційних втрат нарахована без врахування від'ємних індексів інфляції, тому вимога позивача про стягнення інфляційних втрат не підлягає задоволенню. Зазначена правова позиція підтверджується судовою практикою, а саме, постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2011 у справі № 37/327.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Відповідно до п. 2.5 договору № 48 якість товару повинна відповідати сертифікату якості виробника цього товару.

Згідно із п. 3.7 договору № 48 відповідач зобов'язаний повідомити позивача про порушення умов цього договору щодо кількості та/або якості товару протягом 5-ти робочих днів з дати поставки товару; у разі невиконання цього обов'язку, позивач має право частково, або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог відповідача.

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем було повідомлено позивача про виявлення невідповідності товару по якості.

Умовами договору № 48 сторонами не погоджено порядок передання позивачем відповідачу сертифікатів якості.

Статтею 666 ЦК України передбачено, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання; якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідач не надав до матеріалів справи доказів того, що ним було встановлено позивачу розумний строк для передання сертифікатів якості, у зв'язку з тим, що такі документи не були передані відповідачу разом із товаром.

Додана відповідачем до клопотання від 30.10.2013 про залучення документів до матеріалів справи копія листа від 29.10.2013 № 3-29/10/13 про надання сертифікатів якості виробника, не є доказом виконання відповідачем положень ст. 666 ЦК України, оскільки свідчить про направлення зазначеної вимоги не після одержання товару, а лише після прийняття ухвали апеляційним господарським судом від 14.10.2013, а на момент прийняття оскаржуваного рішення, згаданої вимоги відповідач не надсилав.

Оскільки позовна заява подана до Господарського суду міста Києва 18.06.2013, нарахування пені та 3% річних припинено позивачем 15.04.2013 та 01.03.2013, відповідно, а останні часткові сплати здійснено відповідачем лише 01.07.2013 та 08.07.2013, то здійснення зазначених платежів не вплинуло на розмір сум пені та 3% річних.

Розгорнуті розрахунки основного боргу, в частині здійснення платежів, надані позивачем та відповідачем, співпадають, крім платежу від 16.07.2012, із якого позивачем сумою 1 679,89 грн. було закрито заборгованість по видатковій накладній № 1635 від 27.06.2012, яка не є спірною та не включена до розрахунку суми основного боргу.

Згідно з п. 4.4 договору № 48 у випадку, якщо при розрахунках за поставлений товар виникає різниця по оплачених рахунках (як переплата, так і заборгованість), позивач залишає за собою право зараховувати цю різницю в обліку по розрахунках.

Отже, позивачем обґрунтовано суму 1 679,89 грн. було враховано у рахунок виконання обов'язку по оплаті товару, поставленого за видатковою накладною № 1635 від 27.06.2012.

Як вже зазначалось, відповідачем не надано доказів здійснення оплати поставлених позивачем товарів, а положення ч. 5 ст. 692 ЦК України та п. 4.4 договору № 48 передбачає право, а не обов'язок позивача, у той час, як нормою ст. 655 ЦК України встановлено обов'язок покупця сплатити за прийнятий товар певну грошову суму.

Апеляційний господарський суд не вбачає порушень господарським судом першої інстанції норм ГПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2013 у справі № 910/11672/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Слон" без задоволення.

2. Справу № 910/11672/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Ропій Л.М.

Судді Кондес Л.О.

Рябуха В.І.