Постанова

від 26.07.2013 по справі 913/1083/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.07.2013 р. справа №913/1083/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скакуна О.А., суддівКолядко Т.М., Ушенко Л.В. за участю представників сторін: від позивача:Кулик А.В. - за дов., від відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргудержавного підприємства "Дослідне господарство "Агроспілка" Луганської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту рослинництва імені В.Я.Юр'єва Національної академії аграрних наук України", с.Металіст Слов'яносербського району Луганської області на рішення господарського судуЛуганської області від 20.05.2013 року по справі№913/1083/13 (суддя Смола С.В.) за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальна фірма "Еліта", м.Луганськ додержавного підприємства "Дослідне господарство "Агроспілка" Луганської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту рослинництва імені В.Я.Юр'єва Національної академії аграрних наук України", с.Металіст Слов'яносербського району Луганської області простягнення 115114 грн. 81 коп. Рішенням господарського суду Луганської області від 20.05.2013 року у справі №913/1083/13 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальна фірма "Еліта", м.Луганськ (далі - ТОВ «НВФ «Еліта») задоволено частково та стягнуто з державного підприємства "Дослідне господарство "Агроспілка" Луганської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту рослинництва імені В.Я.Юр'єва Національної академії аграрних наук України", с.Металіст Слов'яносербського району Луганської області (далі - ДП "ДГ "Агроспілка" Луганської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту рослинництва імені В.Я.Юр'єва НААН України" заборгованість за поставлений товар у сумі 102825 грн. 00 коп. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач посилається на те, що спір виник фактично на підставі позадоговірних поставок, а видаткові накладні, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Також апелянт вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що полягає у підписанні повного тексту оскаржуваного рішення в період знаходження судді на лікарняному, що є в будь-якому випадку підставою для скасування цього рішення.

Відповідач не скористався наданим правом щодо участі в судовому засіданні, незважаючи на його належне повідомлення про час та місце судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача не заперечував проти розгляду скарги за відсутності представника відповідача, тому, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням строків, передбачених ст.102 цього Кодексу, судова колегія розглядає скаргу по суті за наявними у справі доказами у відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні представник позивача просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для її вирішення. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 16.04.2010р. позивач за видатковою накладною №РН-0000059 від 16.04.2010 року передав, а відповідач прийняв товар - соняшник гідрид "Кій" у кількості 1,750 тон на суму 48825 грн. 00 коп., що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на вказаній накладній, довіреністю № 8 від 16.04.2010 року, податковою накладною №46 від 16.04.2010 року (а.с.а.с.26,27,37).

В подальшому між сторонами 31.05.2011 року було укладено договір поставки №31/05, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар: гідрид соняшника "Боєць" в кількості 2 тон за ціною 27000 грн. 00 коп. (в т.ч. ПДВ - 4500 грн. 00 коп.) на суму 54000 грн. 00 коп. ( в т.ч. ПДВ - 9000 грн. 00 коп.), а покупець прийняти і оплатити його на умовах цього договору. Загальна сума договору складає 54000 грн. 00 коп. ( в т.ч. ПДВ - 9000 грн. 00 коп.) (п.1.1 договору).

Відповідно до п.3.1 договору, поставка товару здійснюється відповідно до заявок покупця, в строки, узгоджені сторонами і вказані в заявках.

Згідно п.3.2 договору, заявки на поставку товару направляються покупцем постачальнику засобами факсимільного, телефонного зв'язку, інтернет або через представника. Заявка вважається прийнятою після узгодження сторонами кількості, асортименту, ціни і строків поставки товару.

В п.4.2 договору сторони передбачили, що оплата за товар здійснюється покупцем в розмірі 100% від суми договору до 30.09.2011.

У випадку порушення покупцем строків оплати отриманого товару, постачальник має право нарахувати покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування пені за весь період прострочення оплати (п.6.4).

Договір діє з моменту підписання до 30.09.2011 року (п.8.1 договору).

На виконання вищевказаного договору позивач поставив відповідачу товар - соняшник гібрид "Боєць" у кількості 2 тон на суму 54000 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною №РН-0089 від 01.06.2011р. (а.с.31), довіреністю (а.с.32) та податковою накладною (а.с.38).

Відповідач поставлений у квітні 2010 року та у червні 2011 року товар не оплатив, претензію позивача №8 від 15.02.2013 року щодо погашення боргу залишив без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з розглядуваним позовом.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставку товару за видатковою накладною №РН-0000059 від 16.04.2010р. у сумі 48825 грн. 00 коп. та за договором поставки №31/05 від 31.05.2011р. в розмірі 54000 грн. 00 коп., пені у сумі 12289 грн. 81 коп.

Задовольняючи вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставку товару за видатковою накладною №РН-0000059 від 16.04.2010р. у сумі 48825 грн. 00 коп. та за договором поставки №31/05 від 31.05.2011р. в розмірі 54000 грн. 00 коп., господарський суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та доведеності матеріалами справи, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за видатковою накладною (а.с.26) у квітні 2010 року поставлено відповідачу товар на суму 48825 грн. 00 коп. та в подальшому, в червні 2011 року, на виконання договору поставки №31/05 від 31.05.2011 року за відповідною видатковою накладною - в розмірі 54000 грн. 00 коп. (а.с.31).

Згідно вказаних накладних позивач передав, а відповідач на підставі довіреностей (а.с.а.с.27,32) прийняв поставлений товар.

Проте, відповідачем не було виконано своїх зобов'язань по оплаті за поставлений товар за видатковою накладною №РН-0000059 від 16.04.2010 року та за видатковою накладною №РН-0089 від 01.06.2011 року (на виконання умов договору поставки №31/05 від 31.05.2011 року), у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму 102825 грн. 00 коп.

Під час розгляду справи відповідач в запереченнях на позов від 20.05.2013 року №б/н позовні вимоги в частині стягнення боргу за видатковою накладною №РН-0000059 від 16.04.2010 року визнав повністю. Що стосується заборгованості за видатковою накладною №РН-0089 від 01.06.2011 року, то відповідач в цій частині позов не визнав, оскільки, на його думку, поставку за вказаною накладною здійснено у спрощений спосіб, оскільки вона не містить посилань на договір поставки №31/05 від 31.05.2011 року. Колегія суддів вважає правомірним відхилення судом першої інстанції доводів відповідача в цій частині, оскільки з податкової накладної (а.с.38) вбачається, що поставка товару - гібрид соняшника "Боєць", яка здійснена позивачем 01.06.2011р., проводилась саме за договором поставки від 31.05.2011р. №31/05. При цьому найменування, кількість, ціна товару, визначена у податковій накладній, співпадає з вказаними у видатковій накладній №РН-0089 від 01.06.2011 року.

Крім того, матеріали справи не містять доказів укладення інших договорів між сторонами за спірний період.

З огляду на те, що існування заборгованості у сумі 102825 грн. 00 коп. підтверджено наявними у справі доказами та не спростовано відповідачем, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволені вимоги про її стягнення в цій частині.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 4 вказаної норми).

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто положення частини шостої статті 232 ГК щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин в разі, якщо інше не встановлено законом або договором (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 18.04.2011 по справі №30/191).

Як вбачається з п.6.4 договору №31/05 від 31.05.2011 року, у випадку порушення покупцем строків оплати отриманого товару, постачальник має право нарахувати покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування пені за весь період прострочення оплати.

Отже, наведеною умовою сторони узгодили право на стягнення з покупця пені за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, без обмеження позивача строком на таке стягнення.

Факт прострочення виконання відповідачем зобов'язань мав місце і підтверджений матеріалами справи, тому позивачем на підставі п. 6.4 договору нараховано пеню за період з 01.10.2011 року по 31.03.2013 року. Отже, нарахування позивачем пені за означений період відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.

З огляду на наведене вище, помилковим є висновок суду першої інстанції про невірне визначення позивачем періоду щодо стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання по сплаті боргу за поставлений товар та неправомірно, без врахування умов спірного договору, застосовано положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідач в запереченнях на позов від 30.04.2013р. №б/н та від 20.05.2013р. №б/н заявив про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені (а.с.а.с.44,70).

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Беручи до уваги, що позивачем заявлені вимоги про стягнення пені за період з 01.10.2011 року по 31.03.2013 року, а з даними вимогами позивач звернувся до господарського суду лише 11.04.2013 року (а.с.16), тому позивач вправі нараховувати пеню до 10.04.2013 року. На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги про стягнення пені за період з 09.04.2012 року по 31.03.2013 року (кінцевий строк, який вказано в позові) в розмірі 7 884,15 грн., а в решті позову про стягнення пені за період з 01.10.2011 року по 08.04.2012 року апеляційний суд відмовляє, оскільки останні заявлено позивачем поза межами річного строку позовної давності.

Доводи апелянта щодо підписання повного тексту оскаржуваного рішення в період знаходження судді на лікарняному до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки апелянтом не доведено період, протягом якого суддя знаходився на лікарняному. Не доведено цього факту і ухвалами господарського суду Луганської області, на які апелянт посилається в обґрунтування цих тверджень.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду скасовує рішення господарського суду Луганської області від 20.05.2013 року у справі №913/1083/13 в частині відмови у стягненні пені в розмірі 7 884,15 грн. як таке, що винесено з порушенням норм матеріального права при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, а в решті дане рішення залишає без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу державного підприємства "Дослідне господарство "Агроспілка" Луганської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту рослинництва імені В.Я.Юр'єва Національної академії аграрних наук України", с.Металіст Слов'яносербського району Луганської області - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 20.05.2013 року у справі №913/1083/13 - скасувати частково.

Викласти резолютивну частину рішення господарського суду Луганської області від 20.05.2013 року у справі №913/1083/13 в наступній редакції:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальна фірма "Еліта" до державного підприємства "Дослідне господарство "Агроспілка" Луганської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту рослинництва імені В.Я.Юр'єва Національної академії аграрних наук України" задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства "Дослідне господарство "Агроспілка" Луганської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту рослинництва імені В.Я.Юр'єва Національної академії аграрних наук України" (вул.Октябрьська, б.14, с.Металіст Слов'яносербського району Луганської області, 93733, код 34201917) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-впроваджувальна фірма "Еліта" (вул.Суходольська, б.6, кв.234, м.Луганськ, 91054, код 31910303) заборгованість за поставлений товар у сумі 102825 грн. 00 коп., пеню за період з 09.04.2012 року по 31.03.2013 року в розмірі 7 884,15 грн., судовий збір за подання позову у сумі 2214,19 грн.

В решті позову відмовити.

Господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Головуючий О.А. Скакун

Судді: Т.М.Колядко

Л.В.Ушенко

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу; 2. відповідачу; 3. у справу; 4 ДАГС; 5.ГСЛО.