Ухвала

від 17.07.2013 по справі 2а-6228/11/0170/4

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-6228/11/0170/4

17.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Дугаренко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 2а-6228/11/0170/4 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 01.04.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим Грейн" (вул. Радищева, 83,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Крим Грейн" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.05.2011 року № 0004562301, № 0004622301 та частково визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.05.2011 року № 0004651701, № 0004612301.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.04.13 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправнім і скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі від 16.05.2011 року № 0004612301 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Крим Грейн" (ідентифікаційний код 36583248) суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 818276,00 грн., у тому числі 654621,00 гри. за основним платежем та 163655,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі від 16.05.2011 року №0004562301 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Крим Грейн" (ідентифікаційний код 36583248) суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 653629,00 грн., у тому числі 522903,00 грн. за основним платежем та 130726,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі від 16.05.2011 року №0004622301 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим Грейн" (ідентифікаційний код 36583248) штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 992,50 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі від 16.05.2011 року №0004651701 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Крим Грейн" (ідентифікаційний код 36583248) суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 843,65 грн., у тому числі 674,92 грн. за основним платежем та 168,73 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.04.13 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, апелянт посилається на те, що за висновками акту перевірки позивача, відповідачем встановлено порушення позивачем вимог законодавства, що виразилось у заниженні податку на прибуток всього в сумі 656648 грн., у тому числі за 1 квартал 2010 року в сумі 993 грн.; за 2 квартал 2010 року в сумі 2079 грн.; за 3 квартал 2010 року в сумі 656648 грн.; заниження податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 2303,70 грн.

На думку апелянта, висновки податкового органу відповідають вимогам діючого законодавства, а прийняті податкові повідомлення-рішення прийняті в межах повноважень та не підлягають скасуванню.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код 36583248, на час спірних правовідносин був зареєстрований у якості платника ПДВ, перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Сімферополі (а.с.293-305 т.2).

Посадовими особами податкового органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 23.07.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 23.07.2009 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 27.04.2011 року №5455/23-2/36583248 (далі - акт) (а.с.22-58 т.1).

За висновками акту встановлено порушення позивачем:

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР (із змінами та доповненнями) - занижено податок на прибуток всього в сумі 656648 грн., у тому числі за 1 квартал 2010 року в сумі 993 грн.; за 2 квартал 2010 року в сумі 2079 грн.; за 3 квартал 2010 року в сумі 656648 грн.;

- п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР року (із змінами та доповненнями) - донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 522903 грн., у т.ч. за липень 2010 року у сумі 522903 грн.;

- п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.1.19 ст.1, п.17.2 ст.17, п.п.8.1.1 п.8.1 та п.п.8.2.2 п.8.2, п.п.9.10.1, п.п.9.10.2, п.п.9.10.3 п.9.10 ст.9, п.3.4 ст.3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року - занижено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 2303,70 грн.;

- п.2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637 щодо терміну звітності готівки на суму 3970 грн., у зв'язку з чим нараховано штраф у розмірі 25% від суми, що складає 992,50 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.05.2011 року:

№0004612301 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 820810,00 грн., у тому числі 656648,00 грн. за основним платежем та 164162,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.63 т.1);

№0004562301 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 653629,00 грн., у тому числі 522903,00 грн. за основним платежем та 130726,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а. с. 62 т.1);

№0004622301, про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 992,50 грн. (а. с. 61 т.1);

№0004651701 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2879,62 грн., у тому числі 2303,70 грн. за основним платежем та 575,92 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а. с. 64 т.1).

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

В ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення позивачем законодавства в частині оподаткування податком на прибуток підприємств, податком додану вартість, податку на доходи фізичних осіб та порядку обігу готівки за період до 2011 року.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження, обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Розділом ІІІ цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств, Розділом V цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на додану вартість, а Розділом ІV ПК України визначено порядок оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Проте, в п.1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення ПК України зроблено зауваження про те, що Розділ ІІІ цього Кодексу набирає чинності з 01.04.2011 року.

До набрання чинності Розділом ІІІ ПК України порядок оподаткування податком на прибуток підприємств було врегульовано нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"№334/94-ВР від 28.12.1994 року (зі змінами і доповненнями, далі - Закон №334),(в редакції, чинній на час спірних правовідносин), порядок оподаткування податком на додану вартість до набрання чинності ПК України було врегульовано нормами Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), податку на доходи фізичних осіб - Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року №889-ІV (далі - Закон №889) ,

Таким чином, при визначенні суми податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб до вказаних періодів позивач мав керуватися нормами вищезазначених законів.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"№334/94-ВР від 28.12.1994 року (зі змінами і доповненнями, далі - Закон №334) об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону№334, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону№334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази. Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

В силу п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Вичерпний перелік витрат, які не відносяться до складу валових, наведений у п.5.3 ст.5 Закону №334. Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону №334 установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Необхідність підтвердження проведеної господарської операції відповідними документами було встановлено також нормами Закону №168.

Цим Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону №168 є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст. 7 Закону №168.

Відповідно до п. п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п. п. 7.2.3 Закону №168 Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна повинна містити наступні реквізити: порядковий номер, дату виписування податкової накладної, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, податковий номер платника податку (продавця, покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'їм), повну назву отримувача, ціну продажу без врахування податку, ставку податку та відповідну суму у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037.

Отже, зі змісту норм Закону України "Про податок на додану вартість" слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 656648 грн. і за штрафними санкціями в сумі 164162 грн. визначене у податковому повідомленні - рішенні від 16.05.2011 року №0004612301 у зв'язку з висновками перевірки про завищення позивачем валових витрат на суму 2626592 грн., у т.ч. у 1 кв. 2010 року на суму 3970 грн., у 2 кв. 2010 року на суму 4346 грн., у 3 кв. 2010 року на суму 2618276 грн., внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 656648 грн., у т.ч у 1 кв. 2010 року на суму 993 грн., півріччя 2010 року на суму 2079 грн., 3 квартали 2010 року на суму 656648 грн.

Так, на думку відповідача, позивачем необґрунтовано завищені валові витрати всього в сумі 8109 грн., у т.ч. в 2 кв.2010 року в сумі 4346 грн. в 3 кв. 2010 року в сумі 3763 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 2027,25 грн. по операції позички від ОСОБА_3 за договором користування автотранспортного засобу, укладеним без додержання його форми - обов'язкового нотаріального посвідчення, зокрема, щодо витрат на ремонт та обслуговування транспортного засобу, які сплачувались за рахунок позивача.

Проте, позивачем не надано документів на підтвердження правомірності включення витрат в сумі 8109 грн. до складу валових витрат відповідних періодів.

Крім того, позивачем не оскаржується правомірність дій податкових органів щодо визначення такого завищення валових витрат.

Податкове повідомлення - рішенні від 16.05.2011 року №0004612301 в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 2027 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 507 грн. позивачем не оскаржується.

На думку відповідача позивачем необґрунтовано завищені валові витрати у 1 кв. 2010 року на суму 3970 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 993 грн.

З акту вбачається, що таке порушення визначене податковим органом в результаті того, що 23.02.2010 року та 26.03.2010 року з каси підприємства видані кошти під звіт працівнику ОСОБА_4 в сумі 1000 грн. і 3000 грн. відповідно, які не були повернуті в касу підприємств, авансові звіти у встановлений законом термін не надані (повернення за авансовим звітом склало 30 грн.).

Між позивачем та ОСОБА_4 був укладений договір позики, згідно з яким ТОВ "Крим Грейн" (позикодавець) передає у власність другій стороні - ОСОБА_4 (позичальникові) грошові кошти в сумі 5000 грн., а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) у встановлений договором термін (а.с.99 т.1).

На виконання умов договору позики позивачем видано ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 1000 грн. - 23.02.2010 року та у сумі 3000 грн. - 26.03.2010 року, що підтверджується видатковими касовими ордерами №№4,5 (а.с.5,8 т.4).

Зазначені грошові кошти були повернуті позичальником 30.06.2010 року, що підтверджується прибутковим касовим ордером № 18 (а.с.10, 9).

Відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N637 касова книга заповнюється на підставі первинних документів, підтверджуючих видачу грошових коштів з каси - витратних касових ордерів, тобто витратні касові ордери є первинним документом, підтверджуючим проведення господарської операції.

Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі.

З викладеного вище виходить, що господарська операція по видачі грошових коштів в касі по первинним документам - видатковим касовим ордерам № 4 від 23.02.2010 року і № 5 від 26.03.2010 року оформлена позивачем, як операція видачі грошових коштів за договором позики.

Окрім того, судова колегія зазначає, що підтверджено проведеною у справі судово-економічною експертизою, з урахуванням пояснень експерта, що сума запозичених коштів в розмірі 4000,00 грн. взагалі не була віднесена позивачем до складу валових витрат у 1 кв. 2010 року, як про це зазначено в Акті перевірки (в акті встановлено розбіжність 3970 грн.), що підтверджується матеріалами справи - реєстром кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку позивача та показників валових витрат за 1-й квартал 2010 року, у якому відсутні записи по кредиту 37.7. "Розрахунки з різними кредиторами", по дебету коду 3775 "Розрахунки з іншими кредиторами" (додаток 2 до акту перевірки, а.с.23-27 т.4).

Отже, матеріалами справи та висновком проведеної у справі судово-економічної експертизи спростовуються висновки податкового органу про завищення позивачем валових витрат за 1-й квартал 2010 року в сумі 3970 грн., підстави для збільшення позивачу у податковому повідомленні - рішенні від 16.05.2011 року №0004612301 грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 993 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 248 грн. на підставі підпункту 123.1 Податкового кодексу України відсутні.

На думку відповідача позивачем необґрунтовано завищені валові витрати у 3 кв.2010 року в сумі 2614513 грн. за рахунок віднесення до них витрат у грошовій формі, здійснених як компенсація вартості товарів, придбаних у контрагента (постачальника) ТОВ "Трейдагрострой" та завищено податковий кредит з ПДВ за липень 2010 року в сумі 522903 грн., в результаті віднесення до нього сум ПДВ по цих операціях, внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 653628 грн. та податок на додану вартість в сумі 522903 грн.

У липні 2010 року позивач мав правовідносини з ТОВ "Трейдагрострой", зокрема на підставі договорів №37/07 від 02.07.2010 року №38/07 від 07.07.2010 року, №39/07 від 08.07.2010 року, №40/07 від 11.07.2010 року №41/07 від 19.07.2010 року №42/07 від 14.07.2010 року позивач придбав у ТОВ "Трейдагрострой" товари - пшеницю, ячмінь, рапс врожаю 2010 року (а.с.2-7 т.2).

Зазначений контрагент позивача згідно відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб (http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) станом на день розгляду справи не перебуває у процесі припинення.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 №755-ІУ якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Матеріалами справи встановлено, що у позивача наявні необхідні первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з ТОВ "Трейдагрострой" у липні 2010 року всього на суму 3137416 грн., у т.ч. 522903 грн. ПДВ, зокрема: видаткові накладні №РН-0000021 від 02.07.2010 року на суму 94400,00 грн., №РН-0000022 від 07.07.2010 року на суму 318978,00 грн., №РН-0000023 від 08.07.2010 року на суму 200819,00 грн., №РН-0000024 від 11.07.2010 року на суму 383809,00 грн., №РН-0000025 від 14.07.2010 року на суму 1571050,00 грн., №РН-0000026 від 19.07.2010 року на суму 568360,00 грн. (а. с.9-14 т.2).

Оплата позивачем придбаного у ТОВ "Трейдагрострой" товару у готівковій формі підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів №1 від 02.07.2010 року, №2 від 07.07.2010 року, №3 від 08.07.2010 року, №4 від 11.07.2010 року, №6 від 19.07.2010 року, №5 від 14.07.2010 року. Ці платіжні документи включено до авансових звітів про використання коштів, отриманих під звіт працівником позивача ОСОБА_5: №6 від 02.07.2010 року, №7 від 07.07.2010 року, №8 від 08.07.2010 року, №9 від 11.07.2010 року, №11 від 19.07.2010 року, №10 від 14.07.2010 року (а.с.21-26 т.2).

Використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача одержаних від ТОВ "Трейдагрострой" товарів підтверджується документами по правовідносинам позивача з іншими контрагентами. Фактично товари (пшеницю, ячмінь, рапс врожаю 2010 року), отримані в липні 2010 року від ТОВ "Трейдагрострой", реалізовані покупцю - підприємству з іноземними інвестиціями "Серна", що підтверджується видатковими накладними, довіреностями, товаро-транспортними накладними (а.с.81-98 т.1, а.с.216-222 т.2, а.с.104-254 т.3).

Право позивача на формування податкового кредиту за липень 2010 року по вказаним господарським операціям з ТОВ "Трейдагрострой" підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними: №21 від 02.07.2010 року на суму 94400,00 грн., у т.ч. ПДВ 15733,33 грн., №22 від 07.07.2010 року на суму 318978,00 грн., у т.ч. ПДВ 53163,00 грн., №23 від 08.07.2010 року на суму 200819,00 грн., у т.ч. ПДВ 33469,83 грн., №24 від 11.07.2010 року на суму 383809,00 грн., у т.ч. ПДВ 63968,17 грн., №26 від 19.07.2010 року на суму 568360,00 грн., у т.ч. ПДВ 94726,67 грн., №25 від 14.07.2010 року на суму 1571050,00 грн., у т.ч. ПДВ 261841,67 грн. (а.с.15-20 т.2).

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/vat/search) свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Трейдагрострой" анульовано 24.12.2010 року, тобто на момент здійснення відповідних операцій контрагент мав повноваження виписувати податкові накладні.

Позивач формував податковий кредит та валові витрати за реально здійсненими господарськими операціями з ТОВ "Трейдагрострой", який був окремим платником податків, а тому за приписами статті 61 Конституції України несе самостійну (індивідуальну) відповідальність за своєчасність нарахування та повноту сплати податкових зобов'язань за такими господарськими операціями.

Окрім того, щодо доводів апелянта, відносно нікчемності правочинів позивача з його контрагентами, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім того, судова колегія зазначає, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагентів, з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податковим органом не доведено наявність у позивача умислу на укладання правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні.

Крім того, однією з підстав, за якою відповідач не визнає правомірність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за операціями з ТОВ "Трейдагрострой" є відсутність його за місцезнаходженням.

В той же час, доказів про відсутність посадових осіб за зареєстрованим місцезнаходженням та про дату внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про відсутність підприємств за зареєстрованим місцезнаходженням не зазначено в акті перевірки і не надано відповідачем під час судового розгляду справи.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим, законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та право на декларування понесених витрат в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

До того, акт перевірки має суперечливі відомості щодо відображення ТОВ "Трейдагрострой" у податковій звітності правовідносин з позивачем та формування податкових зобов'язань з ПДВ за липень 2010 року, а постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.04.2012 року, яка набрала законної сили, позов Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим ДПС до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдагрострой" задоволено, стягнуто з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдагрострой" у банках, обслуговуючих такого платника податків, податковий борг з податку на додану вартість у сумі 731733,06 грн.

Виходячи з мотивувальної та описової частин рішення, зазначений податковий борг у розмірі 732063,74 грн. складається з суми боргу 522902,67 грн. (за липень 2010 року) за основним платежем та 209161,07 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, отже подвійне стягнення ПДВ за однією операцією суперечить вимогам чинного законодавства.

З урахуванням наведеного вище, матеріалами справи та висновком проведеної у справі судово-економічної експертизи спростовуються висновки податкового органу про завищення позивачем валових витрат за 3-й квартал 2010 року в сумі в сумі 2614513 грн., завищення податкового кредиту з ПДВ за липень 2010 року в сумі 522903 грн. по правовідносинам з ТОВ "Трейдагрострой", підстави для збільшення позивачу у податковому повідомленні - рішенні від 16.05.2011 року №0004612301 грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 653628 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 163407 грн. відсутні; підстави для збільшення позивачу у податковому повідомленні - рішенні від 16.05.2011 року №0004562301 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 522903 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 130726 грн. відсутні.

Збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2879,62 грн., у тому числі 2303,70 грн. за основним платежем та 575,92 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), визначене у податковому повідомленні - рішенні від 16.05.2011 року №0004651701 у зв'язку з висновками перевірки про порушення Закону №889.

На думку податкових органів позивачем не утримано податок з доходів фізичних осіб з доходу, сплаченого приватному нотаріусу, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 169,24 грн.; не утримано податок з доходу фізичної особи у вигляді вартості технічного обслуговування, технічних робіт та пального для автотранспортного засобу, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1459,54 грн.; не утримано податок з доходу фізичної особи, що утворився у зв'язку з неповерненням в касу підприємства виданих під звіт коштів, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 674,92 грн.

Судова колегія зазначає, що під час перевірки, позивачем не надано документів на підтвердження правомірності не включення до сукупного оподатковуваного доходу сплаченого приватному нотаріусу, не включення до сукупного оподатковуваного доходу фізичної особи у вигляді вартості технічного обслуговування, технічних робіт та пального для автотранспортного засобу.

Також, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 1.2 ст.1 Закону №889 (чинного на час спірних правовідносин) визначено, що дохід це - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Згідно зі ст.4 Закону №889 до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: п.п.4.2.1. доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору. Відповідно до п.9.10 Закону №889 податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме: а) на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; б) під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій. Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що надала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку. Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт. За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку у касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала, до або під час подання зазначеного звіту. Якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного строку, встановленого підпунктом 9.10.2 цього пункту, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку, то такий платник податку сплачує штраф у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів, який стягується за процедурою утримання податку, встановленою підпунктом 9.10.1 цього пункту. Якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 9.10.1 цього пункту, та платник податку сплачує штраф, у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів.

Фактично між позивачем і ОСОБА_4 був укладений договір позики, згідно з якими позивачем надано грошові кошти в сумі 5000 грн. (у тому числі 23.02.2010 року в сумі 1000 грн. за видатковим касовим ордером №4 та 26.03.2010 року у сумі 3000 грн. за видатковим касовим ордером №5).

Запозичені грошові кошти були повернуті позичальником 30.06.2010 року, що підтверджується прибутковим касовим ордером №18.

Тобто, сума запозичених грошових коштів не є сумою, виданою працівнику "під звіт" і не повернутою в касу і ці кошти не є доходом фізичної особи - працівника у розумінні п.1.2 ст.1 N889-IV.

З урахуванням наведеного вище, матеріалами справи та висновком проведеної у справі судово-економічної експертизи спростовуються висновки податкового органу про заниження позивачем податку з доходу фізичної особи в сумі 674,92 грн. ( у т.ч. в лютому 2010 року у сумі 145,50 грн. та в березні 2010 року у сумі 529,42 грн.), що утворився у зв'язку з неповерненням в касу підприємства виданих під звіт коштів, підстави для збільшення позивачу у податковому повідомленні - рішенні від 16.05.2011 року №0004651701 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 674,92 грн. та штрафу в сумі 168,73 грн. відсутні.

Судова колегія зазначає, що застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 992,50 грн. у податковому повідомленні - рішенні від 16.05.2011 року пов'язано з порушенням терміну звітності готівки, п. 2.11 " Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою НБУ від 19.02.01р. № 72, що виразилося у неповерненні у касу підприємства виданих під звіт коштів до закінчення третього банківського дня.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента від 12.06.95 N436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (далі - Указ №436/95) у разі порушення суб'єктами господарювання встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 25 відсотків, виданих під звіт сум, а контроль за додержанням зазначених вище норм віднесено до компетенції органів державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби тощо (ст. 3 Указу).

Видача коштів ОСОБА_4 була здійснена 23.02.2010 року та 26.03.2010 року на підставі договору позики за відповідними первинними документами - касовими ордерами, кошти повернені позичальником, господарська операція по видачі грошових коштів по первинним документам (прибутковим касовим ордерам) проведена як операція видачі грошових коштів за договором позики, що також підтверджено висновком проведеної у справі судово-економічної експертизи.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Згідно з ч.1 ст. 250 ГК України (у редакції, чинній на час допущення позивачем порушення правил здійснення господарської діяльності) адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідачем застосовано штрафну санкцію за порушення правил здійснення господарської діяльності, яке на думку податкового органу вчинене позивачем 23.02.2010 року та 26.03.2010 року.

Тобто, з дня порушень, вчинених позивачем, до дати прийняття спірного податкового повідомлення-рішення (16.05.2011 року) минув період, що є більшим за календарний рік.

Санкції, застосовані відповідачем за спірним рішенням є адміністративно-господарськими і на них поширюється правило щодо строків їх застосування, встановлене ст. 250 ГК України.

Частиною 2 статтю 250 ГК України доповнено Законом України від 02.12.2010 року N2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", який набрав чинності 01.01.2011 року.

Згідно з ч.2 ст.250 ГК України (у редакції, згідно з Законом України від 02.12.2010 року N2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України") дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Згідно зі ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №І-рп/99 зазначається, що перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпо середня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

У вказаному Рішенні також зазначено, що дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності. Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб'єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативного акта, а також необхідною умовою довіри до держави і права.

Враховуючи викладене, до спірних відносин (які виникли до 01.01.2011 року) підлягає застосуванню норма ст.250 ГК України, у редакції, що діяла до 01.01.2011 року.

Отже, строк застосування до позивача штрафних фінансових санкцій за порушення (на думку податкових органів), яке мало місце 23.02.2010 року та 26.03.2010 року сплинув після закінчення одного року.

З урахуванням наведеного вище, матеріалами справи та висновком проведеної у справі судово-економічної експертизи спростовуються висновки податкового органу порушення позивачем строків використання виданої під звіт готівки, підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 992,50 грн. у податковому повідомленні - рішенні від 16.05.2011 року №0004622301 відсутні.

Аналізом норм чинного законодавства, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток підприємств в частині 654621,00 грн., податку на додану вартість в сумі 522903,00 грн., податку з доходів фізичних осіб в сумі 674,92 грн.

Застосування санкцій у податкових повідомленнях-рішеннях від 16.05.2011 року №0004612301 в сумі 163655,00 грн., від 16.05.2011 року №0004562301 в сумі 130726,00 грн., від 16.05.2011 року №0004651701 в сумі 168,73 грн. та від 16.05.2011 року №0004622301 в сумі 992,50 грн. обумовлено визначенням сум грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки.

За таких підстав, судова колегія враховуючи усі обставини справи, приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; ст. 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.04.13 у справі № 2а-6228/11/0170/4 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис О.В.Дугаренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко