Постанова

від 18.06.2013 по справі 814/2427/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

18 червня 2013 року справа № 814/2427/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Єнтіної А.П., при секретарі судового засідання Западнюк К.А.,

від позивача: Щедров Є.В. (довіреність б/н від 26.11.2012 р.);

від відповідача: Панчук С.Ю. (довіреність №539/9/10-00 від 14.02.2013 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Стивідорна інвестиційна компанія", вул. Заводська, 23/26, м. Миколаїв, 54002

доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Г.Петрової, 2-А, м. Миколаїв,54029

проскасування податкового повідомлення - рішення від 21.05.2013р. №0000712202, № 0000702202, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стивідорна інвестиційна компанія" (далі - позивач, ТОВ "Стивідорна інвестиційна компанія") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 21.05.2013 р. №0000702202 та № 0000712202, якими визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 197169,50 грн., за основним платежем 798113,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 399056,50 грн., та з податку на прибуток у сумі 1 257027,00 грн., за основним платежем 838018,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 419009,00 грн. Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що вказані податкові повідомлення-рішення є безпідставними та не ґрунтуються на нормах законодавства України.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав. Представник відповідача проти позову заперечував, виклавши свої заперечення в письмовому вигляді та підтримавши їх у судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, діюче законодавство, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов наступного:

Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Стивідорна інвестиційна компанія" (код за ЄДРПОУ 36487633) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" (код за ЄДРПОУ 37269136) за період з 01.01.2010 р. по 01.04.2013 р.

За результатами даної перевірки відповідачем складено акт від 29.04.2013 р. №1322/22-200/36487633, згідно висновків якого, перевіркою встановлено порушення:

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 838 018,00 грн. (в. т.ч. за 2012 р. в сумі - 838018,00 грн. грн. у т.ч. за IV квартал 2012 року у сумі 838018,00 грн.).

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 798113,00 грн. (в т.ч. за листопад 2012 року у сумі 426112,00 грн., за грудень 2012 року у сумі 372001,00 грн.).

На підставі зазначеного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.05.2013 р. №0000702202 - яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1197169,50 грн., за основним платежем 798113,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 399056,50 грн., та № 0000712202 - яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1257027,00 грн., за основним платежем 838018,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 419009,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "Стивідорна інвестиційна компанія" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу від 28.08.2012 р. № 28-08 з ТОВ "САНОІЛ ТОРГ" (Постачальник) сільськогосподарської продукції - люпін, соя, макуха з насіння соняшника, шрот соняшниковий.

Суд відзначає, що характер придбаної позивачем продукції узгоджується із основними видами його діяльності за КВЕД, наведеними в довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (оптова торгівля зерном, необробленим тюттюном, насінням і кормами для тварин; складське господарство; допоміжне обслуговування водного транспорту; транспортне оброблення вантажів, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту).

Факт реальності здійснення господарської операції за вищевказаним договором підтверджується наявними в матеріалах справи податковими та видатковими накладними, рахунками - фактурами, платіжними дорученнями, розрахунками, актами приймання передачі.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Висновок ДПІ про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на отриманні від інших ДПІ податкової інформації та на постанові старшого слідчого з ОВС СВ ДПС у Миколаївській області ДПС від 08.04.2013 р., відповідно до якої у провадженні розслідування особливо важливих справ ГСУ ДПС України перебувають матеріали досудового розслідування №32013110100000031 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України та щодо невстановлених осіб за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. Проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що групою осіб створено злочинну схему незаконної мінімізації податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток підприємств шляхом використання реквізитів та банківських рахунків суб'єктів господарської діяльності, у тому числі, що здійснюють фіктивну діяльність.

Згідно вказаної схеми, невстановлені розслідуванням особи, створили документальне оформлення купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу постачання за участю суб'єктів господарської діяльності, в тому числі, що здійснюють фіктивну діяльність, та за участю ТОВ "САНОІЛ ТОРГ", яке задіяли в якості транзитного підприємства в злочинному ланцюзі незаконної мінімізації податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства.

Таким чином, своїми діями група осіб сприяла діючим підприємствам, серед яких ТОВ "Стивідорна інвестиційна компанія" в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах.

Крім того, за результатами актів отриманих від ДПІ, відповідач приходить до висновку, що позивачем сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ "САНОІЛ ТОРГ", яким в свою чергу сформовано податковий кредит з ПДВ за рахунок ТОВ "ТРИТИКУМ-КОММЕРЦ" (код ЄДРПОУ 38270256) та ТОВ ВКФ "Сніта, ЛТД" (код ЄДРПОУ 22757778).

Проте, суд зазначає, що ТОВ "Стивідорна інвестиційна компанія" не мало господарських відносин з ТОВ "ТРИТИКУМ-КОММЕРЦ" та ТОВ ВКФ "Сніта, ЛТД".

Крім того, Податковий кодекс України, а також інші законодавчі акти України не передбачають обов'язків або прав одного платника податків вимагати від іншого суб'єкта господарювання інформації чи підтвердження фактів належного подання ними звітності, сплати податків до бюджету, або контролювати показники податкової звітності по ПДВ, або сплату ПДВ іншими платниками податків.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у ТОВ "САНОІЛ ТОРГ", з яким позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

В силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" №996 від 16.07.1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. У бухгалтерському та податковому обліку позивача податковий кредит, сформований в податковій декларації, відображений у податкових накладних. Актом перевірки не встановлено факту не належного оформлення даних документів передбачених Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову діяльність в Україні" від 16.07.1999 року № 996, а також Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України № 88.

Відповідно до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та її не обґрунтував.

Разом з тим, податковим органом не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним договором.

Відповідачем не було представлено суду доказів наявності рішення (вироку) суду по кримінальній справі. До того ж протягом досудового розслідування кваліфікація дій винної особи може змінюватись, що передбачено Кримінально-процесуальним кодексом України.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже наявні у матеріалах справи документів на підтвердження реальності операції та податкові накладні є належними доказами по справі.

Щодо встановлених відповідачем порушень щодо нарахування податку на прибуток, суд зазначає, що згідно ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

П.138.2 ст.138 Податкового кодексу України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

На підтвердження ркалізованих робіт позивач надав суду наступні документи: рахунки - фактур, платіжні доручення, податкові накладні.

Ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Представником відповідача не доведена належним чином правомірність та законність оскаржуваних повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, ст.7,ст. 158, ст. 161- 163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 21.05.2013 р. №0000712202.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 21.05.2013 р. №0000702202.

4. Відшкодувати судові витрати в сумі 2294,00 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 34034315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стивідорна інвестиційна компанія" (код ЄДРПОУ 36487633).

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення/отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А. П. Єнтіна

Повний текст складено 24.06.2013 р.