Постанова

від 18.06.2013 по справі 814/1878/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

18 червня 2013 року справа № 814/1878/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Єнтіної А.П., при секретарі судового засідання Западнюк К.А.,

від позивача: Коханчук Г.П. (довіреність №129/1 від 25.03.2013 р.);

від відповідача: Радчич О.А. (довіреність №15/9/10-023 від 05.06.2013 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Турбонік", пров. Парусний, 11, кв. 172, м. Миколаїв,54025

доДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв,54030

провизнання протиправними дій, В С Т А Н О В И В: До суду з адміністративним позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Турбонік" (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ).

В адміністративному позові позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки, а також визнати протиправними дії ДПІ щодо визнання нікчемними правочинів, укладених позивачем з контрагентами.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем процедури проведення перевірки та відсутністю правових підстав для висновків, викладених в акті, так як ДПІ не було проведено перевірку безпосередньо на підприємстві позивача з дослідженням первинних документів.

Відповідач позов не визнав, подавши заперечення, в яких зазначив, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки складено у відповідності до наказу ДПА України від 22 квітня 2011 року № 236. Крім того, відповідач просив закрити провадження у справі, так як вважає, що позивач оскаржує акт перевірки, що не може бути предметом судового розгляду.

Посилаючись на обставини, вказані в адміністративному позові, представник позивача в судовому засіданні підтримав позов та просив суд задовольнити його.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях, і просив суд відмовити в задоволенні позову.

У відповідності до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в судовому засіданні 18 червня 2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши всі матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

21 листопада 2012 р. ДПІ складено акт № 914/22-225/33682615 про неможливість проведення зустрічної звірки позивача щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ "Транс Гарант Сервіс" за січень 2012 р., ТОВ "Транспортно-монтажна фірма "Транспосервіс-ЛТД" за лютий, березень 2012 р., ТОВ "ВСТК" за квітень-червень 2011 р., ТОВ "Гражданпромспецпроект" за липень 2011 р., ТОВ "Альфа-Плюс" за серпень 2011 р. та контрагентами-постачальниками. Акт складено в зв'язку з відсутністю відповіді позивача на запит ДПІ та незнаходження його за податковою адресою.

На ст. 57 акту, відповідач зробив висновок нікчемність цивільно-правових відносин та про неможливість підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем за період листопад 2010 р. - січень 2011 р., квітень-серпень 2011 р., січень-березень 2012 р. з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями.

Щодо визнання протиправними дій відповідача щодо складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно ст. 73.5 ПК України, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками. За результатами зустрічних звірок складається довідка про результати звірки.

Відповідно до методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22 квітня 2011 р. № 236, в разі неможливості проведення звірки контролюючим органом складається про це акт, в якому зазначається про причину неможливості проведення зустрічної звірки (у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою)).

Таким чином, право ДПІ складати акт про неможливість проведення зустрічної звірки передбачено на законодавчому рівні, в зв'язку з чим суд не вбачає підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо складання акту від 21 листопада 2012 р. Позовні вимоги у вказаній частині задоволенню не підлягають.

Щодо визнання протиправними дій ДПІ про визнання нікчемними правочинів, укладених позивачем з контрагентами, суд погоджується з доводами позивача з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Вказані в акті висновки є суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. № 9 було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Жодним законом не передбачено право ДПІ самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків у податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма, недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем правочинів. ДПІ також не було обґрунтовано належним чином і не доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено про неможливість підтвердити реальність здійснення господарських операцій. Жодні первинні документи, на підставі яких можна зробити вказаний висновок, ДПІ взагалі не досліджувалися. Позивач вказує, що не отримував письмового запиту відповідача про надання необхідних для перевірки документів. ДПІ також не надала доказів направлення такого запиту та його отримання позивачем.

З огляду на викладене вище, суд вважає протиправними дії ДПІ про визнання нікчемними правочинів, укладених позивачем з контрагентами. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Водночас, не може бути задоволене клопотання відповідача про закриття провадження у справі, оскільки предметом оскарження в адміністративному суді можуть бути як рішення суб'єкта владних повноважень, так і дії чи бездіяльність. У даному випадку, дії ДПІ по визнанню нікчемними правочинів відмінні від оскарження акту про неможливість проведення зустрічної звірки.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Позивач надав суду квитанцію про сплату судового збору в сумі 34,41 грн. Таким чином, відшкодуванню з Державного бюджету України підлягають судові витрати в сумі 17,20 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби щодо визнання нікчемними правочинів, укладених ТОВ "Турбонік" із підприємствами-контрагентами, переліченими у акті про неможливість проведення зустрічної звірки №914/22-225/33682615 від 12.11.2012 р.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Відшкодувати судові витрати в сумі 17,20 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 34034100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Турбонік" (код ЄДРПОУ 33682615).

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення/отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А. П. Єнтіна

Повний текст складено 21.06.2013 р.