Постанова

від 03.06.2013 по справі 2а-3142/12/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

03 червня 2013 року справа № 2а-3142/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Єнтіної А.П., при секретарі судового засідання Западнюк К.А.,

за участю представників

від позивача: не з'явився;

від відповідача представник1: Маркарян М.Г. (довіреність № 61/10/10-010 від 22.01.2013 р.);

від відповідача представник2: Шаганець О.О. (довіреність № 529/10/10-00 від 27.05.2013 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1

доЮжноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Енергобудівників, 5, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000

проскасування податкового повідомлення - рішення від 29.05.2012р. № 0000051702,від 29.05.2012р. № 000061702, керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 29.05.2012 р. №0000051702.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 07.08.2012 р. №0000491702.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Відшкодувати судові витрати в сумі 1098,00 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 38115806) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (код НОМЕР_2).

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення/отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А. П. Єнтіна

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Миколаїв.

03 червня 2013 року справа № 2а-3142/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Єнтіної А.П., при секретарі судового засідання Западнюк К.А.,

за участю представників

від позивача: не з'явився;

від відповідача представник1: Маркарян М.Г. (довіреність № 61/10/10-010 від 22.01.2013 р.);

від відповідача представник2: Шаганець О.О. (довіреність № 529/10/10-00 від 27.05.2013 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1

доЮжноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Енергобудівників, 5, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000

проскасування податкового повідомлення - рішення від 29.05.2012р. № 0000051702,від 29.05.2012р. № 000061702, В С Т А Н О В И В:

Фізична особа підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.05.2012р. №0000051702, №0000061702, мотивуючи свої вимоги тим, що вказані податкові повідомлення-рішення є безпідставними та не ґрунтуються на нормах законодавства України. В ході судового розгляду збільшив позовні вимоги - просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.05.2012р. №0000051702, №0000061702, від 07.08.2012року №0000501702, 0000491702.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав. Представник відповідача проти позову заперечував, виклавши свої заперечення в письмовому вигляді та підтримавши їх у судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, діюче законодавство, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов наступного:

Южноукраїнською об'єднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області Державної податкової служби проведено документальну планову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 26.04.2012 року №9/17-106/НОМЕР_2.

По результатах перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.05.2012р. №0000051702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість 278438 за основним платежем, 44084,75 за штрафними санкціями, №0000061702 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб, що є СПД та самозайнятих осіб, яким нараховано податкове зобов'язання за основним платежем 22 409, 40 грн та за штрафними санкціями 5602,35 грн.

За результатами розгляду скарги ФОП ОСОБА_3 Державною Податковою Службою у Миколаївській області було прийнято Рішення про результати розгляду скарги від 01.08.2012 року, яким первинну скаргу ФОП ОСОБА_3 було задоволено частково: податкове повідомлення рішення Южноукраїнської ОДПІ Миколаївської області ДПС від 29.05.2012року №0000061702 скасовано в частині застосування штрафної (фінансової) санкції по податку з доходів фізичних осіб у сумі 3088,57 та збільшено в частині визначення податку з доходів фізичних осіб на суму 2555, 72 грн.; податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської ОДПІ Миколаївської області ДПС від 29.05.2012року №0000051702 залишено без змін; збільшено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 600 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 150 грн.

За результатами розгляду скарги Державною Податковою Службою у Миколаївській області та прийняття Рішення про результати розгляду скарги ОСОБА_3 відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.08.2012року №0000501702 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб, що є СПД та самозайнятих осіб, яким нараховано податкове зобов'язання за основним платежем 24 965, 12 грн. та за штрафними санкціями 2513,78 грн., від 07.08.2012року № 0000491702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість - 600 грн. за основним платежем, 150 грн. за штрафними санкціями.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що в порушення п.п. 7.4.5 ЗУ "Про податок на додану вартість" ФОП ОСОБА_3 завищено податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 176 335,00 грн. за квітень, травень, грудень 2010 року: за квітень та травень 2010 року завищено податковий кредит по господарським відносинам з ПП "Мега - Мікс", так як дане підприємство визнано банкрутом на підставі постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2010 року та в декларації з ПДВ не відобразило відносини з ФОП ОСОБА_3; за грудень 2010 року по господарським відносинам з ТОВ Фірма "Клотто", яка відсутня за місцезнаходженням та в декларації з ПДВ не відобразило відносини з ФОП ОСОБА_3; за квітень 2011 року по господарським відносинам з ТОВ "Торг Стандарт", згідно якої прийнято рішення про початок ліквідаційної процедури та в декларації з ПДВ яка не відобразила відносини з ФОП ОСОБА_3; за квітень 2011 року по господарським відносинам з ТОВ "Нафто Сервіс", яке віднесено до підприємств, що формують податковий кредит від контрагентів, що мають ознаки фіктивності.

Судом було проаналізовано первинні документи, які були надані позивачем на підтвердження права на податковий кредит по відносинам з вищезазначеними підприємствами. Всі документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що «податкова накладна видається платником податку, який поставляє товар (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту...».

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а також «... у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами».

Так, доводами правомірності дій Відповідача є те, що контрагенти позивача за основним місцем обліку відсутні, не задекларували відносини з позивачем та ТОВ "Нафто Сервіс" формує податковий кредит від контрагентів, що мають ознаки фіктивності.

Однак суд звертає увагу, що Податковий кодекс України, а також інші законодавчі акти України не передбачають обов'язків або прав одного платника податків вимагати від іншого суб'єкта господарювання інформації чи підтвердження фактів належного подання ними звітності, сплати податків до бюджету, або контролювати показники податкової звітності по ПДВ, або сплату ПДВ іншими платниками податків.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 р. № 96-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З досліджених доказів вбачається наявність як у позивача, так і у його контрагентів, з яким позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

В силу ст. 9 Закону України від 16.07.99 р. № 96-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. У бухгалтерському та податковому обліку позивача податковий кредит, сформований в податковій декларації, відображений у податкових накладних. Актом перевірки не встановлено факту не належного оформлення даних документів передбачених Законом України від 16.07.99 р. № 96-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України № 88.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та її не обґрунтував.

Разом з тим, податковим органом не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними договорами.

Окрім вказаного суд звертає увагу, що згідно ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою відповідача, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Відповідачем не надано доказів, а так само судом не встановлено фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентами правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Ст. 20 Податкового кодексу України передбачено, що органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Слід звернути увагу, що в акті відсутні докази, які б підтверджували що договори, які були укладені між позивачем та його контрагентами визнані судом недійсним.

Відповідно до роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу-землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне, правове навантаження. Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Разом з тим, відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже наявні у матеріалах справи документи на підтвердження реальності операції та податкові накладні є належними доказами по справі.

Стосовно скасування податкового повідомлення-рішення №0000061702 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб, що є СПД та самозайнятих осіб, яким нараховано податкове зобов'язання за основним платежем 22 409, 40 грн та за штрафними санкціями 5602,35 грн., податкового повідомлення - рішення від 07.08.2012року №0000501702 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб, що є СПД та самозайнятих осіб, яким нараховано податкове зобов'язання за основним платежем 24 965, 12 грн та за штрафними санкціями 2513,78 грн., суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині, так як ні до перевірки ні в судовому засіданні позивачем не надано необхідних первинних документів, що підтверджують господарські операції та на підставі яких було зроблено записи в бухгалтерському обліку та складена податкова звітність.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 29.05.2012 р. №0000051702.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 07.08.2012 р. №0000491702.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Відшкодувати судові витрати в сумі 1098,00 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 38115806) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (код НОМЕР_2).

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення/отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А. П. Єнтіна

Повний текст складено 07.06.2013 р.