Постанова

від 17.07.2013 по справі 805/2948/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2013 р. Справа №805/2948/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Ушенка С.В.,

при секретарі - Ростові Я.С.,

за участю

представника позивача - Плакси А.В. (за довіреністю),

представника відповідача - Пікалова Д.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олві» до Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 29.01.2013р. №0000041503/2126 та №0000031503/2053, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Олві» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 29.01.2013р. № 0000041503/2126 та № 0000031503/2053.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами проведеної податковим органом документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Олві» щодо взаємовідносин з ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р. встановлено порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, про що складено відповідний акт № 28/15-3-31875400 від 10.01.2013р. На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом винесені податкові повідомлення рішення від 29.01.2013р. № 0000041503/2126, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, відображеної в податковій декларації за серпень 2011 року, на 6 457,00 грн., та № 0000031503/2053, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 8 615,00 грн., з яких за основним платежем - 6 892,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 723,00 грн. На його думку, викладені в Акті перевірки № 28/15-3-31875400 від 10.01.2013р. висновки щодо нікчемності укладеного між ТОВ «Олві» та ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» договору поставки товару № 05/03-11 від 03.05.2011 року та ненастання реальних наслідків вчиненого правочину спростовуються наданими позивачем первинними документами.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, та просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки №28/15-3-31875400 від 10.01.2013р., якою встановлено, що у періоді, який перевірявся, між ТОВ «Олві» та ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» було укладено договір поставки товару № 05/03-11 від 03.05.2011 року на суму 1 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ. Відповідач зазначає, що ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» згідно умов договору в серпні 2011 року поставило позивачеві товар (будівельні матеріали) на загальну суму 80 094,50 грн., в т.ч. ПДВ - 13 349,09 грн., проте до перевірки позивачем не надані документи, що підтверджують виконання укладеного договору, а саме інформацію щодо проведення розрахунків між суб'єктами господарювання за отриманий товар, інформацію щодо стану взаєморозрахунків між підприємствами на кінець періоду, що перевірявся, та на момент перевірки; копію договору про надання транспортних послуг, укладеного з ПАТ «Вестастрой». З урахуванням зазначеного, вважає, що правочин, укладений між позивачем та його контрагентом ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ», є нікчемним, а прийняті спірні податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими. У зв'язку з викладеним просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи і оцінивши їх наявними доказами за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Олві» є юридичною особою, зареєстровано 25.02.2002 року, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Краматорську, є платником податку на додану вартість.

Згідно ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та наказу № 1321 від 21.12.2012р. відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Олві» щодо взаємовідносин з ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» за період з 01.08.2011р. по 31.08.11р., за результатами якої складено відповідний акт № 28/15-3-31875400 від 10.01.2013 року.

В ході перевірки відповідачем встановлено порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

На підставі Акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Олві» №28/15-3-31875400 від 10.01.2013 року, у зв'язку із порушенням позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.01.2013р. № 0000041503/2126, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, відображеної в податковій декларації за серпень 2011 року, на 6 457,00 грн., та № 0000031503/2053, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 8 615,00 грн., з яких за основним платежем - 6 892,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 723,00 грн.

Дані податкові повідомлення-рішення є предметом спору у справі.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 зазначеного Кодексу, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Предметом доказування в цій справі є обставина реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ», правильність відображення їх в податковому обліку, а саме включення позивачем до складу податкового кредиту суми витрат, пов'язаних із виконанням договору поставки, укладеного з ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ».

Спір виник через висновки податкового органу про те, що правочин, який укладений позивачем з ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ», не був спрямований на реальне настання правових наслідків та є нікчемним.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» укладено договір поставки товару від 03.05.2011 року № 05/03-11, згідно якого постачальник (ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ») зобов'язується поставити та передати у власність покупцю (ТОВ «Олві») згідно його заявки товар, а покупець зобов'язується належним чином прийняти та своєчасно оплатити його в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Пунктом 3 договору встановлено, що поставка товару здійснюється за домовленістю сторін. Строк поставки товару складає 5 календарних днів з моменту отримання заявки (усної або письмової) від покупця. Згідно п. 5 договору загальна сума договору складає 1 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ. Розрахунки за зазначеним договором між сторонами здійснюються шляхом перерахування покупцем на розрахунковий рахунок постачальника грошових коштів протягом 5 календарних днів з моменту поставки товару покупцю (п. 6 договору). Розрахунки між сторонами можуть здійснюватись в натуральній, вексельній та іншій, що не суперечить законодавству України, формі. Відповідно до п.7 договору підписання накладних уповноваженою особою покупця, що діє на основі довіреності, свідчить про прийняття товару відповідної якості та кількості. Товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем за кількістю, вказаною в накладних, за якістю - згідно технічним умовам виготовлення товару. Строк дії зазначеного договору згідно п.12 - до 31.12.2011 року.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Податковим кодексом України.

Відповідно до положень пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПКУ, ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПКУ визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до розділу V Податкового кодексу України, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

З аналізу положень V (податок на додану вартість) Податкового кодексу України, яким визначені правила формування податкового кредиту у спірний період часу, вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно підпункту 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Згідно з частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як встановлено в судовому засіданні з пояснень представника позивача на виконання вищезазначеного договору поставки в період з 15 серпня 2011 року по 22 серпня 2011 року ТОВ «Олві» здійснено поставку будматеріалів від ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ», яка відбулась зі складу постачальника (м. Харків) на адресу покупця (ТОВ «Олві») транспортом ПрАТ «Вестастрой» і ПрАТ «Промстроймонтаж», з якими позивачем з метою виконання вищезазначеного договору поставки укладені договори про надання транспортних послуг № 10/08-11 від 10.08.2011р. та № 3/05-11 від 03.05.2011р. відповідно.

З метою повного, всебічного і об'єктивного дослідження обставин укладання і виконання зазначеного вище договору між позивачем і ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ», судом були витребувані усними ухвалами у позивача всі первинні документи бухгалтерського і податкового обліку, складені на виконання зазначеного договору, в тому числі документи щодо подальшого використання товару.

В підтвердження обставини виконання умов договору поставки від 03.05.2011 року № 05/03-11 та виконання усних ухвал суду позивачем надані наступні документи бухгалтерського і податкової обліку: виписані ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» накладні (видаткові) № 6442 від 15.08.2011р., № 6443 від 15.08.2011р., № 6445 від 16.08.2011р., № 6446 від 16.08.2011р., № 6448 від 22.08.2011р. та податкові накладні № 545 від 15.08.2011р., № 604 від 15.08.2011р., № 605 від 16.08.2011р., № 606 від 16.08.2011р. №786 від 22.08.2011р.

В підтвердження факту оплати за договором позивачем до суду надані банківські роздруківки про рух грошових коштів по розрахунковому рахунку позивача, відповідно до яких розрахунки між суб'єктами господарювання за товар проводились у безготівковій формі, на час розгляду справи здійснені не в повному обсязі. Доказів здійснення розрахунків між суб'єктами господарювання за поставлені будматеріали в повному обсязі та відповідних актів звірки як до перевірки, так і до суду позивачем не надано.

Суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного звітного (податкового) періоду.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи в порушення вищенаведених приписів ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо вимог до первинних документів, виписані ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» документи на виконання договору з ТОВ «Олві», а саме: накладні (видаткові) № 6442 від 15.08.2011р., №6443 від 15.08.2011р., № 6445 від 16.08.2011р., № 6446 від 16.08.2011р., № 6448 від 22.08.2011р. та податкові накладні № 545 від 15.08.2011р., № 604 від 15.08.2011р., № 605 від 16.08.2011р., № 606 від 16.08.2011р. №786 від 22.08.2011р. не містять зазначення місця їх складання та посаду особи (від ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ»), відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Згідно п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПКУ) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, відсутність передбачених діючим законодавством обов'язкових реквізитів у документах виключає можливість їх віднесення до первинних документів, які підтверджують обставини здійснення господарської операції і надають право позивачеві на формування на їх підставі податкового кредиту.

Згідно п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Розділом 11 цих Правил передбачено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортного накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передаються Перевізнику.

Накладна є первинним транспортним документом, використання якого є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності та від того, яким транспортом перевозився товар (автомобільним чи залізницею).

Суд зазначає, що в обгрунтування позовних вимог в частині підтвердження факту поставки товару, позивачем надано до суду договір про надання автопослуг від 10.08.2011р. №10/08-11, укладений з ПрАТ «Вестастрой», та складені на його виконання документи бухгалтерського обліку: рахунок-фактура від 31.08.2011р. №31/08-125, акт сдачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.08.2011р. №ОУ-0000352, а також договір на транспортні послуги від 03.05.2011р. №3/05-11, укладений з ПрАТ «Промстроймонтаж», та складені на його виконання документи бухгалтерського обліку: рахунок-фактура від 31.08.2011р. №СчФ-000231, акт сдачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.08.2011р. №ОУ-0000304, товарно-транспорта накладна від 15.08.2011р. б/н.

При цьому суд зазначає, що позивачем ні в ході перевірки, ні в ході судового розгляду справи не надано жодної товарно-транспортної накладної, яка підтверджувала б факт поставки або перевезення ПрАт «Вестастрой» товару.

Також, суд зазначає, що згідно Статуту позивача основними видами діяльності Товариства є виробництво будівельних матеріалів і конструкцій, транспортні і транспортно-експедиторські послуги, автосервіс, утримування автостоянок, і інші послуги, пов'язані із збереженням транспортних засобів і інших товарно-матеріальних цінностей, що, відповідно, виключає необхідність укладення договорів перевезень (надання транспортних послуг) з іншими контрагентами.

В обґрунтування обставин отримання товару від ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» за договором поставки позивачем до суду надано роздруківку по рахунку 281 за серпень 2011 року щодо оприбуткування товарно-матеріальних цінностей і знаходження їх на складі підприємства. Зазначені документи суд не приймає до уваги як такі, що підтверджують реальність здійснення позивачем господарської операції з ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» з вищевикладених підстав, а також виходячи з наступного.

Пунктом 3.1 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів» від 10.01.2007 №2 передбачено, що надходження запасів на підприємство оформлюється відповідними документами, типові форми яких затверджуються Державним комітетом статистики України та іншими центральними органами виконавчої влади.

Згідно з п. 3.6 вищевказаних Методичних рекомендацій приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників або від переробників з переробки на стороні, оформлюється товарно-транспортною накладною з використанням штампу (позначення) про оприбуткування або прибутковим ордером.

Пункт 4.1 Методичних рекомендацій передбачає, що запаси на підприємствах зберігаються у спеціалізованих та інших місцях (склади, комори тощо) зберігання. Склади можуть бути загального та спеціалізованого призначення (центральні, проміжні, експедиторські та інші). Організація зберігання запасів на підприємстві здійснюється залежно від виду запасів, технології виробництва, умов постачання, умов збуту тощо.

Згідно п. 4.3 Методичних рекомендацій приймання, зберігання, відпуск та облік запасів в місцях їх зберігання здійснює матеріально відповідальна особа.

Відповідно до п. 4.4 Методичних рекомендацій керівник підприємства відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» затверджує перелік посадових осіб, яких наділяє правом підписувати документи на отримання та відпуск з місць зберігання запасів, давати дозвіл на вивезення запасів з підприємства та отримання їх від інших підприємств.

Матеріально відповідальними особами у місцях зберігання запасів ведеться кількісний облік руху запасів (крім підприємств, які застосовують метод ціни продажу) (п.4.7 Методичних рекомендацій).

Пунктом 4.8 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів» від 10.01.2007 №2 передбачено, що облік запасів на складі здійснюються із застосуванням картки складського обліку матеріалів (М-12), яка оформляється матеріально відповідальною особою в одному примірнику на основі первинних документів у відповідності з номенклатурою запасів.

Форма картки складського обліку (М-12), яка затверджена Наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 №193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів», застосовується для обліку руху матеріалів на складі за кожним сортом, видом та розміром, заповнюється на кожний номенклатурний номер матеріалу і ведеться матеріально відповідальною особою (комірником, зав. складом). Записи у картці виконують на підставі первинних прибутково-видаткових документів у день, коли відбувається операція.

Документів, передбачених переліченими вище наказами, в підтвердження факту оприбуткування товарів, отриманих від ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ», позивачем до суду не надано, але зазначено, що на ТОВ «Олві» ведеться саме такий (в електронному вигляді) облік товарно-матеріальних цінностей. При цьому суду зазначає, що в обґрунтування своїх доводів і на вимогу суду, викладену в усній ухвалі, позивачем відповідного наказу керівника, який би обумовлював ведення обліку товарно-матеріальних запасів саме в електронному вигляді, а також документів щодо наявності складських приміщень, необхідних для зберігання товарно-матеріальних цінностей, до суду не надано. Також, на підтвердження обставин фактичного отримання товару представником позивача не надано документів щодо здійснених позивачем витрат на відрядження менеджера по поставкам ОСОБА_3

Крім того, як встановлено в судовому засіданні, поставка будівельних матеріалів від ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» до ТОВ «Олві» здійснювалась автотранспортом ПрАТ «Вестастрой» і ПрАТ «Промстроймонтаж» зі складу ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ», який знаходиться у м.Харкові, при цьому позивачем в судовому засіданні не надано до суду жодного обґрунтування економічної необхідності укладання договору з ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» для отримання будівельних матеріалів у м.Харкові при тому, що місцезнаходження позивача - м.Краматорськ, а ТМЦ (будматеріали), які є предметом договору, не є такими, що виготовляються і реалізуються тільки ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ», що в сукупності, на думку суду, підтверджує висновки податкового органу про нікчемність укладеного позивачем з ТОВ «Перша технологічна компанія» правочину (договору поставки від 03.05.2011р. №05/03-11).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про правомірність дій відповідача щодо зменшення позивачеві розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість і донарахування позивачеві податкових зобов'язань з податку додану вартість, оскільки він довів факт відсутності господарських відносин останнього з ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ».

З урахуванням вищенаведених висновків суду, штрафні (фінансові) санкції до позивача відповідачем застосовано у відповідності до п.123.1. ст.123 Податкового кодексу України.

Таким чином позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись ст.ст. 2-14, 17, 18, 24, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Олві» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 29.01.2013р. № 0000041503/2126 та № 0000031503/2053 - відмовити у повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлено 22.07.2012р., її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 17.07.2013р. в присутності представників сторін і приєднано до матеріалів справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ушенко С. В.