cpg1251
донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
23.07.2013 р. справа №905/1436/13-г
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Марченко О.А. суддівРадіонової О.О., Татенко В.М. за участю представників сторін: від позивача: Климчук Т.В. - довіреність №11 від 02.01.2013р. від відповідача: Романов І.О. - довіреність б/н від 05.10.2012р.; Шарий А.М. - довіреність б/н від 31.12.2012р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа", м. Донецьк на рішення господарського судуДонецької області від 21.05.2013р. (повний текст рішення підписано 22.05.2013р.) у справі№905/1436/13-г (суддя Соболєва С.М.) за позовомКомунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа", м. Донецьк до Командитного товариства "Рубін Н", м. Донецьк про стягнення 35 361,12грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 21.05.2013р. у справі №905/1436/13-г в задоволенні позовних вимог Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа", м. Донецьк до Командитного товариства "Рубін Н", м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 35 361,12грн., у тому числі 33 166,91грн. основного боргу, 1 653,02грн. пені, 408,53грн. 3% річних та 132,66грн. інфляційних витрат - відмовлено.
Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа", м. Донецьк подана апеляційна скарга, в якій йдеться про скасування судового рішення у зв'язку з тим, що висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають дійсності та не ґрунтуються на нормах матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник вважає хибним висновок місцевого суду щодо недоведеності та безпідставності позовних вимог.
Позивач наполягає на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні судового рішення та задоволенні позову.
Відповідач проти скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, у задоволенні скарги відмовити, про що також зазначив у наданому відзиві на апеляційну скаргу.
Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.
Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа", м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Командитного товариства "Рубін Н", м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 35 361,12грн., у тому числі 33 166,91грн. основного боргу, 1 653,02грн. пені, 408,53грн. 3% річних та 132,66грн. інфляційних витрат.
Позовні вимоги до Командитного товариства "Рубін Н", м. Донецьк обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання теплової енергії №3001 від 01.01.2008р. Як зазначає позивач, за наведеним договором останній у період з 15.10.2008р. по 31.12.2012р. включно надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 423 196,61грн., що підтверджує доданими до матеріалів справи рахунками та актами на включення (відключення) теплопостачання, при цьому, вартість поставленої теплової енергії відповідач оплатив частково на суму 390 029,70грн. Таким чином, зобов'язання відповідача на загальну суму 33 166,91грн. за рахунками №3001 від 23.11.2012р., №3001 від 20.12.2012р., за твердженням позивача, є невиконаними. На підставі ст.625 Цивільного кодексу України на суму заборгованості позивачем нараховані інфляційні витрати та 3% річних. Також, на підставі п.4.4 договору на суму заборгованості позивачем нарахована пеня.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог до Командитного товариства "Рубін Н", м. Донецьк суд першої інстанції виходив із недоведеності факту існування заборгованості за вказаний позивачем період за укладеним договором теплопостачання.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним та обґрунтованим виходячи з наступного.
Так, між Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" (підприємство) та Командитним товариством "Рубін Н" (абонент) укладено договір на постачання теплової енергії №3001 від 01.01.2008р.
За умовами договору підприємство взяло на себе зобов'язання постачати теплову енергію до елеваторного вузла, вказаного власником будівлі, а абонент зобов'язався прийняти та оплати використану теплову енергію (п.п.1.1, 1.2 договору).
Як зазначено в п.2.2 договору облік відпущеної теплової енергії здійснюється за приладами обліку, встановленими на тепловому вводі абонентом.
Відповідно до 2.3 договору при відсутності приладів обліку оплата здійснюється згідно затвердженим тарифам. Теплова енергія для опалення та гарячого водопостачання приміщень абонента повинна відповідати умовам чинних нормативно-правових актів.
Аналогічні умови передбачені приписом п.23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198, згідно якого розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться відповідно до договору, на підставі показів приладу обліку у відповідності до діючих тарифів (цін), які затверджені у встановленому порядку. У споживачів, які не мають приладів комерційного обліку розрахунку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного в договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури зовнішнього повітря та кількості часів роботи тепловикористовуючого обладнання за розрахунковий період.
Відповідно до додатку до наведеного договору теплова енергія постачається за адресою: вул. Артема, 119 опалювальна площа 94,6 м. кв, пр. Ілліча, 1/119 опалювальна площа 480,7 м. кв., вул. Постишева, 129 опалювальна площа 73,8 м. кв., вул. Університетська, 56 а опалювальна площа 348,50 м. кв., вул. Університетська, 104 опалювальна площа 175,4 м. кв.
Позивач у позовній заяві зазначає, що опалювальною площею опалювальних об'єктів за договором є приміщення за вищезазначеними адресами.
За твердженням позивача, останній свої зобов'язання за договором виконав належним чином та поставив відповідачу теплову енергію за період з 15.10.2008р. по 15.04.2009р., з 23.10.2009р. по 15.04.2010р., з 05.10.2010р. по 18.04.2011р., з 14.10.2011р. по 15.04.2012р. та з 15.10.2012р. по 31.12.2012р. на загальну суму 423 196,61грн. На підтвердження викладеного позивачем надані рахунки за спожиту теплову енергію за вказаний період та відповідні акти на включення (відключення) теплопостачання.
За приписами п.3.1 договору абонент здійснює оплату за теплопостачання приміщень, які належать йому на праві власності, знаходяться у нього у оперативному управлінні, або приміщення, що ним орендуються.
Постачання теплової енергії, згідно п.3.2 договору, здійснюється абоненту на умовах 100% передоплати чи оплати не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітнім, на підставі встановлених тарифів.
Як стверджує позивач, відповідач за вказаний період за отриману теплову енергію сплатив грошові кошти у розмірі 390 029,70грн., в підтвердження чого надав банківські виписки з особового рахунку за 29.10.2008р., за 28.11.2008р., за 29.12.2008р., від 28.01.2009р., за 26.02.2009р., за 30.03.2009р., за 28.04.2009р., за 09.11.2009р., за 10.12.2009р., за 21.12.2009р., за 25.12.2009р., за 28.01.2010р., за 11.03.2010р., за 15.03.2010р., за 31.03.2010р., за 28.04.2010р., за 30.11.2010р., за 07.12.2010р., за 30.12.2010р., за 11.02.2011р., за 28.02.2011р., за 28.03.2011р., за 06.05.2011р., за 29.11.2011р., за 29.12.2011р., за 06.02.2012р., за 19.03.2012р., за 29.05.2012р., за 26.06.2012р., за 21.11.2012р., за 03.12.2012р., за 28.12.2012р., за 01.02.2013р.
З матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду по даній справі є стягнення з відповідача основної суми заборгованості у розмірі 33 166,91грн. відповідно до рахунків за листопад 2012р. (рахунок за спожиту теплову енергію №3001 від 23.11.2012р. на суму 18 757,45грн.) - грудень 2012р. (рахунок за спожиту теплову енергію №3001 від 20.12.2012р. на суму 18 757,45грн.) за спірним договором.
Як свідчать відмітки відповідача на вказаних рахунках, останнім вони отримані: рахунок №3001 від 23.11.2012р. на суму 18 757,45грн. - 23.11.2012р., рахунок №3001 від 20.12.2012р. на суму 18 757,45 грн. - 20.12.2012р.
При цьому, позивач зазначає, що причиною виникнення основної суми заборгованості за надані спірні послуги у листопаді 2012р. - грудні 2012р., не зважаючи на оплати відповідача, є наявна заборгованість за минулі періоди.
Дане твердження позивача опосередковано посиланням на п.3.3 договору, за змістом якого у платіжному дорученні абонент повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання, призначення платежу. При наявності заборгованості у абонента за цим договором підприємство зараховує оплату, що надійшла у рахунок погашення заборгованості за теплову енергію, спожиту у минулому періоді, незалежно від призначення платежу, зазначеного у платіжному дорученні.
Так, керуючись вказаним пунктом договору, позивачем здійснено зарахування сплачених відповідачем коштів у рахунок існуючої заборгованості по сплати послуг теплопостачання за період з жовтня 2008р. по грудень 2012р. Отже, виходячи з цього сума основного боргу за спожиту теплову енергію, на думку позивача, становить безпосередньо 33 166,91грн. що й стало підставою для його звернення з даним позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд погоджується з правильністю висновків місцевого суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог та вважає позов необґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне:
Відповідно до ст.4 3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.
Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Правовідносини сторін у даній справі регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України „Про теплопостачання" та умовами укладеного договору.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України , цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Приписами ст.629 Цивільного Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 3 ст.24 Закону України „Про теплопостачання" передбачено, що основними обов'язками споживача теплової енергії є, зокрема додержання вимог договору та нормативно-правових актів.
Пунктом 5 ч.3 ст.20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).
Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Як зазначено вище, предметом розгляду по даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію за спірним договором у розмірі 33 166,91грн. відповідно до рахунків №3001 від 23.11.2012р. на суму 18 757,45грн., №3001 від 20.12.2012р. на суму 18 757,45грн.
При цьому, строк виконання грошового зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії встановлений договором №3001 від 01.01.2008р., укладеним між учасниками даного судового провадження, за змістом приписів його п.3.2, поставка теплової енергії здійснюється на умовах 100% передоплати або оплати не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітнім, на підставі встановлених тарифів.
Тобто, з огляду на спірний період, за теплову енергію, отриману у листопаді 2012р., відповідач повинен сплатити не пізніше 10.12.2012р., а за теплову енергію, отриману у грудні 2012р. - не пізніше 10.01.2013р.
Приймаючи до уваги викладені норми матеріального права, а також умови договору №3001 від 01.01.2008р., належним виконанням зобов'язання з оплати, є її вчинення відповідачем у межах зазначеного періоду, а саме у наступному місяці до 10 числа за попередній місяць, у якому надавались послуги. Порушенням є його невиконання або виконання поза межами встановленого строку.
Відповідно до ст.255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
В контексті приписів п.3.2 договору, ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України, які закріплюють вимоги щодо виконання зобов'язання, у тому числі зі строком, цілком логічним є висновок про існування певного строку (терміну), в межах якого виконання відповідного зобов'язання (у даному випадку поставка теплової енергії) вважатиметься належним (не простроченим).
Одночасно, з фактичних матеріалів справи вбачається вчинення відповідачем дій, направлених на належне виконання грошових зобов'язань за спірним правочином, які виражені у сплаті сум відповідно до банівських виписок за 03.12.2012р., 28.12.2012р. у межах строку, встановленого договором.
Так, відповідачем вчинені дії щодо вчасного перерахування суми вартості спожитої теплової енергії на підставі договору №3001 від 01.01.2008р., зокрема:
- рахунок №3001 від 23.11.2012р. в сумі 18 757,45грн. сплачений згідно платіжного доручення №3594 від 03.12.2012р. на суму 18 757,45грн. Призначенням платежу вказано договір №3001 від 01.01.2008р. та рахунок №3001 від 23.11.2012р.
- рахунок №3001 від 20.12.2012р. в сумі 18 757,45грн. сплачений згідно платіжного доручення №3888 від 28.12.2012р. на суму 18 757,45грн. Призначенням платежу вказано договір №3001 від 01.01.2008р. та рахунок №3001 від 20.12.2012р.
Законом України від 05.04.2001 №2346-III "Про платіжні системи та перевід грошей в Україні" визначено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (ст.1 п.1.30).
Відповідно до п.20.1. ст.20 вказаного Закону, ініціатором переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.
Ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа (ст.21 п.21.1 Закону України "Про платіжні системи та перевід грошей в Україні").
Згідно п.1.4 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженій Постановою НБУ від 21.01.2004р. №22, платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.
За приписом п.3.8 вказаної Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.
Таким чином, при розрахунку розміру сплачених відповідачем грошових коштів в рахунок оплати наданих позивачем послуг за договором на постачання теплової енергії №3001 від 01.01.2008р., отриманих відповідачем згідно платіжних доручень №3594 від 03.12.2012р., №3888 від 28.12.2012р., до уваги приймається призначення платежу, відображене у наданих платіжних дорученнях.
З огляду на зазначене, не є наявним факт прострочення строків (терміну) оплати за рахунками №3001 від 23.11.2012р., №3001 від 20.12.2012р., а тому судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відмову у позові щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 33 166,91грн. за рахунками №3001 від 23.11.2012р., №3001 від 20.12.2012р., оскільки позивачем не доведено наявності у відповідача боргу за заявлений період.
Твердження позивача щодо наявності заборгованості за спірний період судом першої інстанції правомірно не прийняті з огляду на наступне:
Так, згідно розрахунку суми основного боргу, наданого позивачем до позовної заяви, вбачається, що кошти, які сплачувались відповідачем згідно наявних у справі банківських виписок за період з 2008р. по 2012р., зараховувались позивачем згідно приписів п.3.3 договору в рахунок погашення заборгованості за минулі періоди.
Проте, з наявних у справі рахунків за період з жовтня 2008р. по грудень 2012р. вбачається, що вказані рахунки виставлені на сплату відповідачем теплової енергії наданої, у тому числі по об'єкту за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 56 а.
Одночасно, рішенням господарського суду Донецької області від 10.11.2011р. по справі №29/40пн, яке залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2011р. та постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2012р., зобов'язано Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" та Комунальне підприємство "Служба єдиного замовника Київського району м. Донецька" провести перерахунок розміру плати за споживання послуг з централізованого опалення терміном з 01.10.2008р. по 01.05.2011р. приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Університетська, 56, опалювальна площа якого складає 348,5 кв.м.
При цьому, докази здійснення вказаного перерахунку суду першої інстанції не представлено, зокрема сторонами не надано ані акту звірки взаєморозрахунків за вказаний період, ані постанови державної виконавчої служби про закінчення виконавчого провадження по справі №29/40пн, тощо.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на здійснення відповідного перерахунку колегією суддів не приймаються, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами. Зокрема, наданий позивачем до апеляційної скарги витяг з особового рахунку відповідача, який на думку позивача свідчить про здійснений на виконання рішення господарського суду Донецької області від 10.11.2011р. по справі №29/40пн перерахунку - колегією суддів не приймається, оскільки: по-перше, є одностороннім документом, який не може розглядатись в якості належного та допустимого доказу по даній справі; по-друге, з наданого позивачем витягу з особового рахунку вбачається, що відповідні зміни в перерахунку відображені у рахунку №3001 від 28.11.2008р., в той час, як рішення суду по справі №29/40пн, яким позивача зобов`язано здійснити відповідний перерахунок, винесено лише 10.11.2011р.
Твердження скаржника про ненадання господарським судом перед винесенням рішення по даній справі позивачу можливості надати додаткові докази та письмові пояснення спростовуються протоколом судового засідання від 21.05.2013р. по справі №905/1436/13-г, з якого не вбачається, що позивачем заявлялись будь-які усні чи письмові клопотання з цього приводу; зауважень на вказаний протокол судового засідання, передбачених ст.81-1 ГПК України, позивачем не надавалось.
З огляду на такі обставини, місцевий суд дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав вважати дійсною вартість теплової енергії, поставленої до об'єкту Університетська 56-а, а саме згідно приведених рахунків, а отже, вона (вартість теплової енергії за спірним об'єктом) не може бути включена до загальної вартості наданої теплової енергії у період з жовтня 2008р. по грудень 2012р., і тому не може братись до уваги при розрахунку суми основного боргу у даному спорі.
Таким чином, за надану вищеобумовлену теплову енергію відповідачем здійснений повний розрахунок та не вбачається наявності заборгованості за минулі періоди.
Вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 1 653,02грн., 3% річних в розмірі 408,53грн. та інфляційних витрат в розмірі 132,66грн. також правомірно залишені місцевим судом без задоволення з огляду на відсутність правових підстав для стягнення суми основного боргу.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості посилань позивача та недоведеності позовних вимог, у зв'язку із чим судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову, оскільки з матеріалів справи не вбачається наявності у позивача порушення права або охоронюваного законом інтересу на подання даного позову.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що місцевим господарським судом в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм законодавства при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Рішення господарського суду Донецької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.
Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 21.05.2013р. у справі №905/1436/13-г ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги по справі.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа", м. Донецьк залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 21.05.2013р. у справі №905/1436/13-г залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
У судовому засіданні 23.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови підписаний 26.07.2013р.
Головуючий О.А. Марченко
Судді: О.О. Радіонова
В.М. Татенко
Суд | Донецький апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 29.07.2013 |
Оприлюднено | 30.07.2013 |
Номер документу | 32659376 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Донецький апеляційний господарський суд
Марченко О.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні