Ухвала

від 18.07.2013 по справі 801/1607/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/1607/13-а

18.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Омельченка В. А. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Гоголева І.А.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогірське кар'єроуправління"- Бібіков Юрій Сергійович, довіреність № 80 від 18.01.13

представник відповідача, Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим- Чакал Айше Раджепівна, довіреність № 20/10.25 від 25.03.13

розглянувши апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Петренко В.В. ) від 21.02.13 у справі № 801/1607/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогірське кар'єроуправління" (вул. Індустріальна, 19,Білогірськ,Автономна Республіка Крим,97600)

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Бєлова, 2,Мирне,Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Білогірське кар'єроуправління" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000062301 та №0000082301 від 25.01.2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.02.13 у справі № 801/1607/13-а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогірське кар'єроуправління" - задоволені.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення №0000062301 та №0000082301 від 25.01.2013 року .

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.02.2013 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримала, наполягала на її задоволенні.

Представник позивача просив залишити скаргу без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.02.2013 року залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим ДПС з 08.10.2012 року по 12.10.2012 року проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Білогірське кар'єроуправління» (ЄДРПОУ 03379655) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Новатрейд-Буд» (ЄДРПОУ 37231787) за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 19.10.2012 року №1838/22-0/03379655, в якому було зафіксовано порушення позивачем податкового законодавства:

- ст.185, п.188.1 ст.188 п.198.2 ст.198, ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за рахунок завишення податкового кредиту на загальну суму 2083,00грн, у тому числі: за червень 2011 року на суму 2083,00грн;

- п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України - заниження податку на прибуток за рахунок завищення валових витрат на загальну суму 2396,00грн, у тому числі за 2 квартал 2011 року на суму 2396,00грн.

На підставі акту перевірки Сімферопольською МДПІ АР Крим ДПС були винесені податкові повідомлення рішення:

-№0000062301 від 25.01.2013 року, яким ТОВ «Білогірське кар'єроуправління» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем у сумі 2396,00грн;

-№0000082301 від 25.01.2013 року, яким ТОВ «Білогірське кар'єроуправління» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 2083,00грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1,00грн (а.с.75).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно нарахував позивачеві грошові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість та штрафні санкції, оскільки помилково дійшов висновку про нікчемність господарських операцій позивача з його контрагентами та як наслідок, безпідставно виніс податкові повідомлення - рішення щодо позивача, нарахувавши грошові зобов'язання та штрафні санкції

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Висновки Сімферопольської МДПІ АР Крим ДПС обґрунтовуються в акті тим, що одним із контрагентів ТОВ «Білогірське кар'єроуправління» було ТОВ «Новатрейд-Буд» у якого, в зв'язку з відсутністю об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів у підприємств-постачальників, не підтверджено реальність здійснення ТОВ «Білогірське кар'єроуправління» фінансово-господарських операцій з придбання та реалізації товарів за період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що сумнівний податковий кредит отриманий ТОВ «Білогірське кар'єроуправління» від ТОВ «Новатрейд-Буд» фактично не було використано у власній господарський діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість. А також при відсутності придбання товару у ТОВ «Білогірське кар'єроуправління» відсутня можливість його реалізації.

В акті перевірки відповідачем вказується, що заниження податку на прибуток за рахунок завищення валових витрат на загальну суму 2396,00грн встановлено в наслідок не підтвердження реальності здійснення фінансово-господарських операцій з суб'єктом господарювання, а саме з ТОВ «Новатрейд-Буд» (ЄДРПОУ 37231787).

При апеляційному розгляді постанови суду першої інстанції колегією суддів встановлено, що 01.03.2011 року між ТОВ «Білогірське кар'єроуправління» (покупець) та ТОВ «Новатрейд-Буд» (продавець) було укладено договір №1-03 купівлі-продажу товару, найменування, кількість і вартість якого вказані в рахунках-фактурах або накладних на товар, що є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання умов договору ТОВ «Новатрейд-Буд» було виписано рахунок-фактуру №НО-0000061 від 25.03.2011 року на загальну суму 19500,00грн, у тому числі ПДВ 20% - 3250,00грн.

Факт постачання товарів підтверджується:

видатковою накладною №НО-000034 від 23.03.2011 року на загальну суму 19500,00грн, у тому числі ПДВ у сумі 3250,00грн;

податковою накладною №33 від 23.03.2011 року на загальну суму 19500,00грн, у тому числі ПДВ у сумі 3250,00грн.

На виконання умов договору ТОВ «Білогірське кар'єроуправління» перерахувало на користь ТОВ «Новатрейд-Буд» грошові кошти у сумі 19500,00грн, у тому числі ПДВ у сумі 3250,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №3330 від 05.04.2011 року.

Суд першої інстанції вірно послався та проаналізував приписи ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та встановив, що позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а встановлені у акті перевірки порушення податкового законодавства мають містити посилання на них.

Колегією суддів установлено, що придбані позивачем товари, відповідно до їх номенклатури, вказаної у видаткових накладних та податковій накладній, пов'язані з господарською діяльністю позивача, та враховуючи види його діяльності, будуть використані при здійсненні останньої.

Відповідно до пп. 138.1.1. п.138.1. ст.138 ПКУ встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до положень п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, викладені норми свідчать про відсутність права платника податків включати до податкового кредиту суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Колегією суддів безперечно встановлено, що позивач формував податковий кредит на підставі податкових накладних, оформлених належним чином та які виписані за господарськими операціями, які мають реальний характер та відображені в первинних бухгалтерських документах.

Об'єкт оподаткування податком на прибуток також визначений позивачем вірно, оскільки валові витрати позивачем не завищені та сформовані за наслідками товарних господарських операцій, відображених у первинних бухгалтерських документах.

Стосовно нікчемності правочину необхідне наголосити на такому.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Належними та допустимими доказами відповідач не довів нікчемність угоди між позивачем та ТОВ «Новатрейд-Буд», як цього вимагають приписи ст. 69,71 КАС України, а лише виклав в акті перевірки свою суб'єктивну думку, оскільки власних повноважень на визнання угод нікчемними податковий орган не має.

Зазначені обставини вірно встановив суд першої інстанції та дав правильну правову оцінку.

Також, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав у податкового органу для застосування штрафних санкцій, оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги в зв'язку з їх спростуванням матеріалами справи і встановленими обставинами, а тому, відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, отже підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.02.13 у справі № 801/1607/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 липня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна