Ухвала

від 17.07.2013 по справі 13/116/06-ап

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" липня 2013 р. м. Київ К-42143/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя

на постанову Господарського суду Запорізької області від 17 серпня 2010 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року

у справі № 13/116/06-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авісталь-Сервіс»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватне підприємство «Міг»

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авісталь-Сервіс» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя (далі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 13 січня 2006 року № 0000012307/0/927.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 17 серпня 2010 року позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя № 0000012307/0/927 від 13 січня 2006 року. Судові витрати присуджено з державного бюджету.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року постанову Господарського суду Запорізької області від 17 серпня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 17 серпня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Авісталь-Сервіс», посилаючись на те, що постанова Господарського суду Запорізької області від 17 серпня 2010 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя провела виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Авісталь-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Міг» за період діяльності з 01 липня 2003 року по 01 жовтня 2005 року, за результатами якої був складений акт № 225/23-07/32573498 від 29 грудня 2005 року.

За висновками акта, позивачем були порушені вимоги пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено чисту суму податкових зобов'язань з податку на прибуток, який належить сплаті до бюджету за 2 квартал 2005 року, у розмірі 128800,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, позивач неправомірно включив до складу валових вартість придбаних у ПП «Міг» на підставі договору № 05/04 від 01 квітня 2005 року запасних частин у розмірі 514316,62 грн. (без податку на додану вартість), з огляду на те, що відповідно до постанови слідчого СВ Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області від 03 грудня 2005 року ОСОБА_1 03 листопада 2003 року придбала та здійснювала «фіктивну» діяльність суб'єкта підприємницької діяльності - ПП «Міг» з метою прикриття незаконної діяльності, у зв'язку з чим товарні накладні № 12 від 05 квітня 2005 року, № 16 від 25 квітня 2005 року та № 21 від 06 травня 2005 року виписані ПП «Міг» без законних підстав та, як наслідок, не є первинними документами.

13 січня 2006 року ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000012307/0/927, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ТОВ «Авісталь-Сервіс» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 167440,00 грн., у тому числі: 128800,00 грн. - за основним платежем, 38640,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податковим органом не було доведено правомірності визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток, оскільки витрати позивача підтверджені належними первинними бухгалтерськими та платіжними документами, зокрема, актами прийому - передачі, накладними, податковими накладними, виписками банку, з урахуванням того, що в подальшому придбані у вказаного контрагента запасні частини були реалізовані позивачем на експорт, що підтверджено відповідними вантажними митними деклараціями та не заперечувалось податковим органом. Також суд виходив з того, що вироку суду, постановленого у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, сторонами правочину ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя не надано.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Тобто Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язує виникнення у платника податків права на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що господарські операції з придбання позивачем у ПП «Міг» запасних частин мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: актами прийому - передачі, накладними, податковими накладними, виписками банку (арк. справи 21-27, 40-42, 90-91), з урахуванням того, що в подальшому придбані у вказаного контрагента запасні частини були реалізовані позивачем на експорт, що підтверджено відповідними вантажними митними деклараціями (арк. справи 43-45), що не заперечувалось податковим органом та знайшло своє підтвердження у пункті 3.1.6 акту ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 23 серпня 2006 року № 142/23-32573498 «Про результати виїзної планової перевірки ТОВ «Авісталь-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2003 року по 31 березня 2006 року» (арк. справи 136-168).

Також суди правомірно виходили з того, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, тоді як доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, тоді як згідно довідки МВС України від 09 березня 2006 року № 13/3-2397, наданої на запит ТОВ «Авісталь-Сервіс» (арк. справи 107), та згідно довідки Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області від 28 квітня 2010 року № 43/4479, наданої на запит суду першої інстанції (арк. справи 131), кримінальна справа відносно ОСОБА_1 була закрита на підставі пункту 2 статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Запорізької області від 17 серпня 2010 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Запорізької області від 17 серпня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна