Постанова

від 25.06.2013 по справі 826/3675/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 червня 2013 року 19:05 № 826/3675/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Медведєвій А.С. та за участю представників: позивача - Недибалюк В.Д., відповідача - Нагірняка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клює Сервіс Менеджмент» доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 жовтня 2012 року № 0005452208/0 та від 17 січня 2013 року № 0000222208/0, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Клює Сервіс Менеджмент» (далі - ТОВ «Клює Сервіс Менеджмент»позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 жовтня 2012 року № 0005452208/0 та від 17 січня 2013 року № 0000222208/0.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним були виконані усі законодавчі умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Укрторгсервіс» ЛТД», ТОВ «Тантал-1», ТОВ «РБ Медіа центр», ПП «Продукт-Сервіс», ТОВ «Терра Гранд», а тому висновки, викладені в акті перевірки від 08 жовтня 2012 року № 6464/22-817/34964482, є необґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував та в обґрунтування своєї позиції посилався на те, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми та валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Укрторгсервіс» ЛТД», ТОВ «Тантал-1», ТОВ «РБ Медіа центр», ПП «Продукт-Сервіс», ТОВ «Терра Гранд», які не дають права на їх формування, оскільки відповідні правочини є нікчемними, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Клює Сервіс Менеджмент» (код ЄДРПОУ 34964482) зареєстроване Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією 05 березня 2007 року, відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 № 695488 (номер запису № 1 073 102 0000 012753). Місцезнаходження ТОВ «Клює Сервіс Менеджмент»: 03067, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 94.

ТОВ «Клює Сервіс Менеджмент» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 07 березня 2007 року за № 20153 та перебуває на обліку в ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС.

Згідно зі свідоцтвом від 17 червня 2008 року № 100122296 ТОВ «Клює Сервіс Менеджмент» станом на момент проведення перевірки мав статус платника податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 349644826583).

До видів діяльності ТОВ «Клює Сервіс Менеджмент» за КВЕД відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 23 травня 2012 року серії АБ № 524496 відносяться: 10.84 Виробництво прянощів і приправ, 10.89 Виробництво інших харчових продуктів, н.в.і.у., 22.29 Виробництво інших виробів із пластмас, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.

ДПІ у Солом'янському м. Києва ДПС, проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Клює Сервіс Менеджмент» (код ЄДРПОУ 34964482) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 17 червня 2008 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складено акт від 08 жовтня 2012 року № 6464/22-817/34964482.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- пункту 138.1, підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статті 138, підпункту 139.1.9 статті 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 494 283, 00 грн., у тому числі: за 2010 рік на суму 221 951, 00 грн., за І квартал 2011 року на суму 81 006, 00 грн., за ІІ квартал 2011 року на суму 178 825, 00 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на суму 191 326, 00 грн., за ІІ-ІV квартали 2011 року на суму 191 326, 00 грн.;

- пункту 201.1, пункту 201.4, пункту 201.6 статті 201, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 201.10, пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 353 256, 00 грн., у тому числі: за грудень 2010 року на суму 177 581, 00 грн., за січень 2011 року на суму 3 200, 00 грн., за лютий 2011 року на суму 1 268, 00 грн., за березень 2011 року на суму 60 337, 00 грн., за червень 2011 року на суму 50 000, 00 грн., за липень 2011 року на суму 50 000, 00 грн., за вересень 2011 року на суму 10 870, 00 грн.

12 жовтня 2012 року № 71 позивачем подано до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС заперечення (вих. № 71) на акт перевірки від 08 жовтня 2012 року № 6464/22-817/34964482, за результатами розгляду якого податковий орган рішенням від 19.10.2012 року № 22158/10/22-810 висновки, викладені в акті перевірки, залишив без змін.

24 жовтня 2012 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС на підставі акту перевірки прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0005452208/0, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України розділу ХХ Перехідних положень підрозділу 10 п. 7 Податкового кодексу України за порушення пункту 201.1, пункту 201.4, пункту 201.6 статті 201, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 201.10, пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV ТОВ «Клює Сервіс Менеджмент» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 412 870, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 353 256, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 59 614, 00 грн.

- № 0005462208/0, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України розділу ХХ Перехідних положень підрозділу 10 п. 7 Податкового кодексу України за порушення пункту 138.1, підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статті 138, підпункту 139.1.9 статті 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV ТОВ «Клює Сервіс Менеджмент» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 517 022, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 494 283, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 75 739, 00 грн.

ТОВ «Клює Сервіс Менеджмент» оскаржено вказані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС в адміністративному порядку до ДПС у м. Києві та до ДПС України.

Рішенням ДПС у м. Києві від 29 грудня 2012 року № 9142/10/12-114 податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 24 жовтня 2012 року № 0005452208/0 залишено без змін, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 24 жовтня 2012 року № 0005462208/0 скасовано в частині 20 250, 00 грн. штрафної (фінансової) санкції, в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги ТОВ «Клює Сервіс Менеджмент» задоволено частково.

17 січня 2013 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС на підставі вказаного вище рішення ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000222208/0, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України розділу ХХ Перехідних положень підрозділу 10 п. 6, 7 Податкового кодексу України за порушення пункту 138.1, підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статті 138, підпункту 139.1.9 статті 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV ТОВ «Клює Сервіс Менеджмент» визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 549 772, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 494 283, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 55 489, 00 грн.

Рішенням ДПС у м. Києві від 07 лютого 2013 року № 1249/10/12-1-03 податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 17 січня 2013 року № 0000222208/0, за результатами розгляду скарги ТОВ «Клює Сервіс Менеджмент» від 25.01.2013 р. (вх. № 7), залишено без змін, а скарга без задоволення.

Рішенням ДПС України від 07 березня 2013 року № 3637/6/10-2115 залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 24 жовтня 2012 року № 0005452208/0, № 0005462208/0 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинних скарг (податкове повідомлення-рішення від 17 січня 2012 року № 0000222208), скарги ТОВ «Клює Сервіс Менеджмент» залишено без задоволення.

Незгода з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з доводами ТОВ «Клює Сервіс Менеджмент», виходячи з наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (який частково втратив чинність, в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 січня 2011 року) (далі - Закон № 334/94-ВР), який був спеціальним законом з податку на прибуток на момент спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт містить загальне визначення валових витрат.

Пункт 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат.

В силу підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У відповідності до п 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (застосовується до спірних правовідносин, що виникли після 01 січня 2011 року) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічна норма містяться в пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, якою визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення;

Водночас, загальне визначення валових витрат повинно тлумачитись у системному зв'язку з п. 1.32 ст. 1 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі -Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, у відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) осно.в ст.. них фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічно відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту/пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.) (абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР/абз. 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Обов'язкові реквізити податкової накладної визначені в пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Абзацом 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до абз. 1 п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року за № 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037 (далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість (п. 6.2 Порядку).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредиту формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Водночас, приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.

В підтвердження позовних вимог, позивачем надано:

- договір на транспортно-експедиційного обслуговування № 0108-2 від 01 серпня 2011 року, укладений між ТОВ «Клює Сервіс Менеджмент» (Замовник) та ПП «Продукт-Сервіс» (Експедитор) та додані до нього документи, а саме: додаткову угоду до договору, заявки на транспорті замовлення акт здачі-приймання робіт (надання послуг), податкові накладні, товарно-транспорті накладні, банківські виписки;

- договір постачання товару № 011211-1 від 01 грудня 2010 року, укладений між ТОВ «Укрторгсервіс ЛТД» (Постачальник) та ТОВ «Клює Сервіс Менеджмент» (Замовник) та додані до нього документи, а саме: специфікацію на 2010-2011 рр., податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки;

- договір на сервісне обслуговування та ремонт обладнання № 01 від 04 січня 2010 року, укладений між ТОВ «Клює Сервіс Менеджмент» (Замовник) та ТОВ «Тантал-1» (Виконавець) та додані до нього документи, а саме: протоколи погодження робіт по ремонту та сервісному обслуговуванню обладнання, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки;

- договір про надання рекламних та маркетингових послуг № 0405-2 від 04 травня 2011 року, укладений між ТОВ «Клює Сервіс Менеджмент» (Замовник) та ТОВ «Терра Гранд» (Виконавець) та додану до нього документи, а саме: завдання до договору, акти здачі-прийняття робі (надання послуг), податкові накладні, банківські виписки;

- договори постачання № 29-11 від 01 серпня 2010 року, укладені між ДП «Ф.Формула» (Замовник) та ТОВ «Клює Сервіс Менеджмент» (Виконавець);

- договір № 01/11-3 від 01 листопада 2010 року, укладений між ТОВ «Клює Сервіс Менеджмент» (Замовник) та ТОВ «Рекламне Бюро «Медіа Центр» (Виконавець), та додані до нього документи, а саме: завдання до договору, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунки-фактури, податкові накладні, банківські виписки;

Позивачем суми за результатами вказаних вище взаємовідносин включені до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу валових витрат з податку на прибуток.

Однак, вказані документи судом не беруться до уваги, як належні докази, з огляду на наступне.

З досліджених судом вищевказаних договорів та доданих до них документів вбачається, зокрема, що від ТОВ «Тантал-1» первинні документи підписані ОСОБА_3, як директором останнього.

Відповідачем в підтвердження нікчемності укладеного з ТОВ «Тантал-1» правочину надано протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 11 січня 2012 року та постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 25.11.2011 р.

Зокрема, відповідно до наданого протоколу допиту, ОСОБА_3 пояснив, що ТОВ «Тантал-1» зареєстрував за винагороду без мети здійснення господарської діяльності.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 25.11.2011 р. ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, у зв'язку із застосуванням до нього п. «є» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 08.07.2011 року.

Вказаною постановою суду встановлено, що органами досудового слідства підсудний ОСОБА_3 обвинувачувався в тому, що він протягом 2007 року, за співучасті з ОСОБА_4 та невстановленою досудовим слідством особою на ім'я «ОСОБА_6», використовуючи осіб необізнаних у своїх цілях і дійсних намірах створив ряд суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності. Дії підсудного ОСОБА_3 кваліфіковані органом досудового слідства за частиною другою статті 27, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України як співвиконання у фіктивному підприємництві, тобто створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), в тому числі і ТОВ «Тантал-1» з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненого повторно.

Водночас, відповідно до наданого акту Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 28 квітня 2012 року № 302/1/1520/37384060 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрторгсервіс ЛТД» (код ЄДРПОУ 37384060) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у періоді з 01 грудня 2010 року по 31 березня 2011 року», податковим органом за результати звірки встановлено порушення:

- п. 3 ст. 5, ст.7 Господарського Кодексу України від 16.01.03 p. №436-IV (із змінами та доповненнями), п.2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-X1V «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), п. 185.1 ст.185, пп. «а» п. 187.1 ст.187 п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу У країн від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями;

- п.1 ст.9, п.2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 p. № 996-X1V «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями;

- ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України №435-IV від 16.01.2003р. (зі зміна та доповненнями) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ЮК «Правові гаранти» (код ЄДРПОУ 37384034), як наслідок не спричиняють реального настання правове наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Окрім цього, з наданого акту також вбачається, що за результатами опрацювання співробітниками ГВПМ Кіровоградської ОДПІ підприємств групи ризику, ТОВ «Укрторгсервіс ЛТД» (код ЄДРПОУ 37384060) за юридичною адресою (м. Кіровоград, вул. Орджонікідзе, буд. 2В) не знаходиться.

Згідно інформаційної бази даних Кіровоградської ОДПІ з початку створення підприємства директором, головним бухгалтером та засновником значиться ОСОБА_5, який пояснив, що жодної причетності до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Укрторгсервіс ЛТД» (код ЄДРПОУ 37384060) не має.

Судом також береться до уваги наданий відповідачем акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 07 липня 2012 року № 463/22-911/33097044 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Продукт-сервіс» (код ЄДРПОУ 33097044) щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Захід-УА» (код ЄДРПОУ 37567727) за період з 01 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року» відповідно до якого податковим органом встановлено відсутність у останнього об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст. 22, ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємства-постачальника ТОВ «Захід-УА» та по операціях з продажу цих товарів (робі, послуг) підприємствам-покупцям у вересні 2011 року.

Окрім цього, з акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлено відсутність ПП «Продукт-сервіс» інформації про наявність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, що є необхідним для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Вказане свідчить про те, що правочини між ПП «Продукт-сервіс» та контрагентами-покупцями, визначеними ним у додатку № 5 до податкових декларацій з ПДВ за вересень 2011 року здійснені без мети настання реальних наслідків. При цьому, на момент проведення звірки, стан платника ПП «Продукт-сервіс» згідно АІС «Податки» - 9 «Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходження» та відповідно до службової записки ГВПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва № 5674/7/2609/6 від 11.11.2011 року, місцезнаходження ПП «Продукт-сервіс» не встановлено.

З акту перевірки позивача від 08 жовтня 2012 року № 6464/22-817/34964482 вбачається, що згідно наданих позивачем актів здачі-приймання робіт (надання послуг) (складених за результатами виконання договору про надання рекламних та маркетингових послуг № 0405-2 від 04 травня 2011 року) № ОУ -01/06-1 від 01 червня 2011 року та № ОУ -30/06-1 від 03 червня 2011 року ТОВ «Терра Гранд» було надано рекламні та маркетингові послуги на 250 000, 00 грн. та відповідно на 250 000, 00 грн., втім податковому органу і суду не надано документів з описом фактично наданих (деталізованих) послуг, які б дозволяли підтвердити зв'язок цих витрат з господарської діяльністю підприємства.

При цьому, суд зазначає, що позивачем за результатами його взаємовідносин з ТОВ «Рекламне Бюро «Медіа Центр» на виконання договору № 01/11-3 від 01 листопада 2010 року, не надано відповідних первинних документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення господарського обліку та наявність яких доводили б зв'язок включених за результатами вказаних взаємовідносин до складу валових витрат, пов'язаних з підготовкою, організацією, веденням виробництва та продажем продукції (робіт, послуг).

Враховуючи викладене вище, надані позивачем договори та додані до них документи, суд вважає неналежними, оскільки належним чином оформлені (підписані невідомими особами) первинні документи не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту та валових витрат при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг та поставленого товару.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких задекларовано податковий кредит та валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на їх формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що фінансово-господарська діяльність вказаних товариств здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право дієздатності останніх, а тому укладені правочини вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались ними.

При цьому, вказане ставить під сумнів надання ТОВ «Укрторгсервіс» ЛТД», ТОВ «Тантал-1», ТОВ «РБ Медіа центр», ПП «Продукт-Сервіс», ТОВ «Терра Гранд» послуг позивачу за умовами вищевказаних договорів.

Виходячи з аналізу встановлених фактів, суд також зазначає наступне.

Згідно п. 83.1 ст. 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є:

- документи, визначені цим Кодексом;

- податкова інформація;

- експертні висновки;

- судові рішення;

- інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року за № 2657-XII визначено, що податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Джерела отримання податкової інформації, яка може бути використана Державною податковою службою для забезпечення її діяльності визначені ст. 72 ПК України.

Зокрема, відповідно до пп. 72.1.5 п. 72.1 ст. 72 ПК України податковою службою використовується інформація від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (у редакції чинній на момент спірних правовідносин) в державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями (далі - податкова міліція).

Враховуючи викладене, використання податковим органом під час проведення перевірки та складання за її результатами висновку матеріалів досудового слідства, що здійснюється органами податкової міліції, є правомірним, оскільки вони підтверджують або спростовують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється та отримані у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Водночас, згідно акту перевірки від 14 листопада 2011 року № 1472/23-10/32852159, за висновками якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідачем зроблено висновок про нікчемність правочинів позивача з контрагентами.

Доводи позивача щодо відсутності компетенції у податкового органу робити такі висновки судом не приймаються з огляду на таке.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається, в своєму акті податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем ч. 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Клює Сервіс Менеджмент» при придбанні послуг. Послуги по вказаних правочинах не були передані в порушення ст. ст. 662, 655 та 656 ЦК України.

Аналіз норм вищевказаного законодавства дає суду підстави вважати, що податковий орган та його посадові особи під час здійснення податкового контролю, в тому числі і у формі позапланової виїзної перевірки, вправі використовувати будь-яку податкову інформацію для складання відповідних висновків що стосується дотримання вимог податкового законодавства платниками податків. При цьому, такі висновки ґрунтуються на оцінці посадовою особою органу державної податкової служби певних фактів та відомостей. А тому, визнання в акті перевірки угод укладених позивачем із його контрагентами нікчемними не тягне за собою жодних юридичних наслідків до таких угод та є лише позицією податкового органу, яка за наявності підстав, має бути доведена в суді.

Відповідні докази неможливості виконання обов'язків за вказаними вище договорами контрагентами позивача податковим органом були надані, у зв'язку із чим вищевказані висновки відповідача знайшли своє підтвердження в суді.

Виходячи зі змісту статей 109-113 ПК України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 24 жовтня 2012 року № 0005452208/0, та від 17 січня 2013 року № 0000222208/0 ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому, скасуванню не підлягають.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Клює Сервіс Менеджмент» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 01.07 .2013 р.