Постанова

від 24.07.2013 по справі 902/665/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2013 року Справа № 902/665/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Крейбух О.Г. , суддя Юрчук М.І.

при секретарі судового засідання Кнапець М.В.

від позивача: не з'явився

від відповідача: Скрипник Валерій Павлович (довіреність №б/н від 22.07.2013 року)

розглянула апеляційну скаргу відповідача ТОВ "Науково-дослідне виробниче підприємство "Біоресурс" (суддя - Грабик В.В.)

на рішення господарського суду Вінницької області від 04.06.13 р. у справі № 902/665/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС-Агромаш"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідне виробниче підприємство "Біоресурс"

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "МТС - Агромаш", 23400, Вінницька обл.., смт. Муровані Кирилівці, вул.. Комарова, 1/131 (надалі - позивач) звернулось в господарський суд Вінницької області з позовною заявою (а.с. 2-3) до ТОВ «Науково-дослідне виробниче підприємство "Біоресурс", 21008, м. Вінниця, вул.. Корольова, 18а (надалі - відповідач), в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 31066,67 грн. орендної плати, 3000,27 грн. пені.

30.05.13 р. позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 36774,18 грн. заборгованості з орендної плати, 4216,44 грн. пені (а.с. 37).

04.06.13 р. позивач подав заяву про відмову від позову в частині стягнення орендної плати за серпень 2012р., та заявив клопотання про збільшення позовних вимог за травень 2013р. з суми 3870,97грн. до 4000,00 грн. (а.с.46).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 04.06.13 р. (а.с. 51-53) позов задоволено частково.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що оскільки відповідач відмовився від позову в частині стягнення заборгованості за серпень 2012 р., то пеню слід рахувати за період з вересня 2012 р. по травень 2013 р., враховуючи п. 4.1 Договору оренди, суд приходить до висновку, що першим днем прострочки є 20.10.12 р., отже саме з цієї дати належить проводити нарахування пені по 31.05.13 р. з урахуванням положень ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 ГК України.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 63-65) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 04.06.13 року у даній справі скасувати.

Скаржник зокрема зазначає, що договір припинив свою дію 25.08.12 р., тому у відповідача відсутній обов'язок по сплаті орендної плати з 25.08.12 р. по травень 2013 р.

В підтвердження викладеного посилається, зокрема, на: п.п. 3.3, 7.2 Договору, ч. 1ст. 782 ЦК України.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, проти апеляційної скарги заперечив, оскільки вважає, що посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими. Водночас, просив провести розгляд апеляційної скарги за відсутністю представника позивача.

Враховуючи приписи статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 906/435/13 у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л., суддя Дужич С.П.

До початку розгляду апеляційної скарги по суті, розпорядженням голови суду від 22.07.13 р. внесені зміни до складу колегії суддів та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Крейбух О.Г., суддя Юрчук М.І.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи 25.06.2012р. між ТОВ "МТС-Агромаш" (орендодавець) та ТОВ "Науково-дослідне виробниче підприємство "Біоресурс" (орендар) укладено договір на оренду приміщення. Вказаний договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками.

Відповідно до п. 11 Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення загальною площею 709 м.кв., яке розташоване за адресою: Вінницька область, смт. Муровані Курилівці, вул. Комарова, 1/131 (п.1.1.).

Приміщення, що орендується, повинно бути передано орендодавцем та прийняте орендарем по акту прийому-передачі не пізніше, ніж протягом 5-ти днів з моменту підписання договору (п. 3.1.).

Орендар вступає у користування майном негайно після підписання сторонами акта прийому-передачі майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на майно. Після закінчення строку дії договору орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку встановленому у разі передачі майна орендарю за цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі. Обов'язок по складанню акту прийому-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору (п.3.2.).

Згідно п. 3.3 Договору, передача приміщення здійснюється за актом прийому-передачі, підписаного обома сторонами, скріпленими печатками, із зазначенням стану приміщення. У момент підписання акту прийому-передачі орендодавець передає орендарю приміщення в належному стані.

Відповідно до п. 7.2 Договору, договір укладений строком на 2 (два) місяці.

Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.7.3).

Дослідивши докази наявні в матеріалах справи, а саме: акт прийому-передачі від 25.06.2012р. (а.с. 27), Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що на виконання умов Договору, позивач передав, а відповідач прийняв у користування приміщення загальною площею 709 м.кв., яке розташоване за адресою: Вінницька область, смт. Муровані Курилівці, вул. Комарова, 1/131 (перший поверх лінійно-монтажної дільниці).

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

Пунктом 1 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

В силу дії статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч.1 ст.763 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що ч. 4 ст. 284 ГК України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, він вважається продовжений на такий саме строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Крім того, пунктом 8.6 сторони обумовили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору за 1 (один) місяць до закінчення строку його чинності цей договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Колегія суду констатує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач звертався до позивача з вимогою про припинення договору оренди та докази повернення відповідачем орендованого приміщення (акт прийому-передачі).

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що договір оренди від 25.06.12 р. продовжений на тих самих умовах та був діючим на час винесення оскаржуваного рішення.

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 3 ст. 18 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, за користуванням орендованим майном орендар сплачує орендодавцеві орендну плату у розмірі 4000 грн. на місяць з урахуванням ПДВ єдиним платежем в строк до 20 числа наступного місяця на розрахунковий рахунок орендодавця, починаючи з 25 червня 2012 року і до закінчення строку дії договору.

Водночас договором передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації і сплачується орендодавцю з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Розмір орендної плати не включає в себе плату за користування електроенергією, водою, опаленням (п.4.2.).

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України та ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Із звіту операцій по рахунку ТОВ "МТС-Агромаш" вбачається, що 27.06.2012р. відповідачем було сплачено 4000 грн. та 30.07.2012р. сплачено 4000 грн. (а.с. 28, 29).

Враховуючи вищевказане, колегія суду констатує той факт, що відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором від 25.06.12 р. в частині оплати орендованого майна, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за період з серпня 2012 року по травень 2013 року у розмірі 36 774,18 грн.

Крім того, з урахуванням заяви позивача про відмову від позову в частині стягнення заборгованості за серпень 2012 р. в сумі 903,21 грн. та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог за травень 2013 р. в сумі 4000 грн., суд приходить до висновку, що сума боргу по орендній платі за період з вересня 2012р. по травень 2013р. за договором оренди становить 36 000 грн.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства України та умови оскаржуваного договору, колегія суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі в сумі 36 000 грн. (за серпень 2012 р. - травень 2013 р.).

Оскільки відповідач є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, то з урахуванням ст. 230 ГК, ч. 6 ст. 232 ГК України, п. 4.2 Договору, суд приходить до висновку, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій у вигляді пені.

Суд враховує те, що відповідач відмовився від позову в частині стягнення заборгованості за серпень 2012 р., а відтак судом першої інстанції правомірно визначено період для нарахування пені з вересня 2012р. по травень 2013р..

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій про правомірне нарахування орендодавцем, передбаченої ст. 230 ГК України та п. 4.2 Договору, неустойки за час користуванням об'єктом оренди, що становить 1457,36 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача згідно ст.49 ГПК.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 04.06.13 р. у справі № 902/665/13 залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ "Науково-дослідне виробниче підприємство "Біоресурс" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №902/665/13 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.