Постанова

від 24.07.2013 по справі 911/798/13-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2013 р. Справа№ 911/798/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Реуцька Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Швець О.А. ( за довіреністю)

від відповідача: Жижейко Я.А. ( за довіреністю)

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Митра-Хатей"

на рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2013р.

у справі № 911/798/13-г (Суддя: Бацуца В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Фрут"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Митра-Хатей"

про стягнення 383 410, 57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.05.2013 року по справі №911/798/13-г позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Митра-Хатей" на користь ТОВ «Гранд Фрут» 325 801,69 грн. основної заборгованості, 21 631,10 грн. пені, 977,41 грн. інфляційних збитків, 4 338,07 грн. - 3% річних та судові витрати 7 054,96 грн. - судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Митра-Хатей" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить відстрочити та скласти графік погашення боргу, пені, судового збору. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що оскаржуване рішення є об'єктивним та обґрунтованим. Однак, на даний момент підприємство знаходиться в складному матеріальному становищі та не має змоги виконати рішення суду. Вказали також, що контрагент останнього - ТОВ «Трейд.Ком-Ін» заборгувало підприємству грошові кошти в розмірі 684 159,08 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2013 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Митра-Хатей" та призначено розгляд справи на 24.07.2013 року.

В судовому засіданні 24.07.2013 року представник позивача вказав , що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Представник відповідача просив відстрочити або розстрочити сплату боргу у зв'язку з тяжким матеріальним становищем підприємства боржника.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04.05.2012 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № 11/05-12. ( а.с.40)

За умовами зазначеного договору, продавець зобов'язується передавати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов'язується приймати та сплачувати за ці товари у асортименті та у кількості, передбаченому накладними, які є невід'ємною частиною цього договору ( п. 1.1.), найменування та кількість товару вказується у накладних. Товар згідно даного договору передається товарними партіями, розмір яких визначається у кожному конкретному випадку(п. 1.2.), перехід права власності відбувається в момент передачі товару від продавця покупцю, що оформляється видатковою накладною(п. 2.2.), ціна за одиницю товару вказується у кожному окремому випадку у видатковій накладній (п. 3.1.), товар може оплачуватися на умовах: 1) передплати; 2) сплати згідно факту отримання товару; 3) 90-денна відстрочка платежу (п.3.2), факт оплати рахується у день перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку покупця на розрахунковий рахунок продавця(п.3.4.), строк його дії, згідно якого цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012 р.(п.6.1.).

13.06.2012р. позивачем на виконання умов договору, було передано у власність (поставлено) відповідачу товар на загальну суму 1 847 633, 45 грн., що підтверджується видатковою накладною № 92 від 13.06.2012 р. на суму 1 847 633, 45 грн., рахунком для здійснення передплати за товар № 201 від 22.05.2012 р. на суму 548 190, 81 грн., рахунком для здійснення передплати за товар № 165 від 25.05.2012 р. на суму 101 021, 95 грн. та рахунком для сплати решти коштів за фактом доставки товару № 192 від 13.06.2012 р. на суму 1 198 420, 69 грн., які містяться в матеріалах справи (а.с.9-29).

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання договору за період його дії відповідачем було лише частково виконано свій обов'язок по оплаті товару та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 1 521 831, 76 грн., що підтверджується виписками по рахунках позивача від 24.05.2012 по 21.08.2012 рік, які містяться в матеріалах справи (а.с.54-68).

21.08.2012 р. між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.08.2012 року по 21.08.2012 рік становила 345 801, 69 грн.(а.с.30) Акт підписаний представниками обох сторін та наявність боргу не заперечувалась в судовому засіданні.

07.02.2013 р. позивач звернувся до відповідача із претензію вих. № 07/02-4-13, в якій просив відповідача погасити заборгованість за отриманий товар у розмірі 325 801, 69 грн. Відповідачем була отримана зазначена претензія 13.02.2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.33).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу № 11/05-12 від 04.05.2012 року виконав в повному обсязі, проте відповідач своєчасно не розрахувався та за ним обчислюється борг в розмірі 325 801,69 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст. 692 ЦК України.)

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, та докази які містяться в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 325 801, 69 грн. за договором купівлі продажу № 11/05-12 від 04.05.2012 р. Слід зазначити, що скаржник в апеляційній скарзі не заперечує проти стягнення суми основної заборгованості за неналежне виконання договору купівлі продажу № 11/05-12 від 04.05.2012 р.

Також, в позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача, передбачену договором купівлі продажу № 11/05-12 від 04.05.2012 р. пеню за періоди прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару з 18.06.2012 р. по 20.02.2013 р. всього на загальну суму 34 543, 91 грн., свій розрахунок пені позивач надав до суду.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки .

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, відповідно до п. 5.5. договору за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар покупець виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про стягнення пені за період 12.09.2012 по 20.02.2013 рік в розмірі 21 631, 10 грн. (період заборгованості - з 12.09.2012 р. - по 20.02.2013 р., сума основної заборгованості - 325 801, 69 грн., кількість днів заборгованості - 162 дні. розмір облікової ставки НБУ - 7, 50 %. (325 801, 69 грн. х 7, 50 % х 2 х 162/365 = 21 631, 10 грн.)

Окрім того, вірними також є висновки суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми основної заборгованості за період прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару на загальну суму 977 грн. 41 коп. та 4 338, 07 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції було перевірено розрахунок інфляційних збитків та 3% річних, який був поданий позивачем, та дійшла висновку, що він виконаний невірно.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно було розраховано інфляційній збитки за період 12.09.2012 по 20.02.2013 рік, від суми основної заборгованості 325 801,69 грн., які складають 977,41 грн. (325 801, 69 грн. х 1, 003 = 326 779, 10 грн.; 326 779, 10 грн. - 325 801, 69 грн. = 977, 41 грн.) та розраховано 3 % річних що складає 4 338, 07 грн. (325 801, 69 грн. х 0, 03 % х 162/365 = 4 338, 07 грн.).

Щодо вимог апеляційної скарги про можливість надання відстрочки виконання рішення господарського суду Київської області по справі № 911/798/13-г, колегія суддів вважає за необхідне зазначити на наступне.

У відповідності до статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. В необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю.

Згідно пункту 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду від 12.09.1996 року № 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України", підставою, зокрема, для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання, зокрема, про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини сторони у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

За таких обставин, колегія суддів дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апелянт із заявою про відстрочку, або розстрочку судового рішення до суду першої інстанції, що повинен видати виконавчий документ не звертався, що також підтвердив представник апелянта в судовому засіданні, а отже апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що суперечить нормам чинного законодавства, а тому задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладені, а також те, що апелянт погоджується з рішенням суду першої інстанції в повному обсязі, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно, з дотриманням норм чинного законодавства було частково задоволенно позовні вимоги.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладене, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду Київської області від 22.05.2013 року у справі № 911/798/13-г, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Митра-Хатей" на рішення господарського суду Київської області від 22.05.2013 року у справі № 911/798/13-г залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 22.05.2013 року у справі № 911/798/13-г залишити без змін.

Матеріали справи № 911/798/13-г повернути до місцевого господарському суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Руденко М.А.

Судді Дідиченко М.А.

Пономаренко Є.Ю.