Ухвала

від 16.07.2013 по справі 2а-4011/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4011/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

16 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Шостака О.О.,

суддів - Горяйнова А.М. та Желтобрюх І.Л.,

при секретарі - Лебедєвій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.09.2012 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2012 року позивач звернувся до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС у якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.10.2011 року № 00001222304.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.09.2012 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 10.09.2012 року та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.09.2012 року - без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Київський маргариновий завод» ( далі - ПАТ «КМЗ») було зареєстровано як юридичну особу 19 жовтня 1994 року Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією. 31 березня 2011 року у зв'язку із проведенням реєстрації зміни найменування юридичної особи, позивачу було видано нове Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 372805, номер запису в ЄДР 1 068 1050011 002296.

ДПІ у Голосіївському районі була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «КМЗ» з питань правових відносин з ПП ПКФ «Базис». ПП «Талассо-С» за період січень 2011 року, за результатами якої було складено АКТ від 30.09.2011 року № 459\1-23-40/00333581.

Проведеним в ході перевірки аналізом даних операцій за січень 2011 року не буловстановлено доказів фактичного придбання ПП «Талассо-С» зерна, насіння у TOB «Доміно-2010» та подальшої реалізації на адресу підприємств - ВАТ «Мелітопольський олійноекстраційний завод» і ВАТ «Київський маргариновий завод».

Зокрема, за результатами перевірки встановлено наступний рух сум податку на додану вартість за січень 2011 року: від TOB «Євротурбіна» до TOB «Доміно-2010», далі до ПП «Талассо-С» - до кінцевого Покупця (ВАТ «Мелітопольський олійноекстраційний завод»); аналогічно від TOB «Євротурбіна» до TOB «Доміно-2010», далі до ПП «Талассо-С» - до кінцевого Покупця (ВАТ «Київський маргариновий завод»). При цьому TOB «Євротурбіна, яке знаходиться на обліку в ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова у грудні 2010 року податкові зобов'язання не декларувалися, Товариство не має власних або орендованих виробничих та складських приміщень, кількісний склад працівників відсутні. В АІС «Перелік платників податків за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відсутні відомості щодо декларування іншими суб'єктами господарської діяльності податкових зобов'язань за результатами взаємовідносин з цим підприємством за цей період (тобто відсутні свідчення здійснення TOB «Євротурбіна» господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). ДШ у Комінтернівському районі м. Харкова був складений акт від 11.03.2011р. № 1562, в якому наявні висновки щодо нікчемності правочинів, укладених TOB «Євротурбіна» з суб'єктами господарювання (Покупцями), в т.ч. ПП «Талассо-С». Крім того в іншому акті від 10.03.2011р. № 216/14-409/35070857 зазначено, що TOB «Євротурбіна» за місцем реєстрації не знаходиться, внаслідок чого було складено акт від 08.12.2010р. № 403/15-408 про відсутність підприємства за місцезнаходженням.

Перевіркою було встановлено, що фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Талассо-С» та TOB «Доміно-2010» є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались правочинами. Перевіркою встановлено порушення ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) по правочинах здійснених TOB «Доміно-2010» з постачальниками та покупцями. Товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662,655 та ст. 656 ЦК України.

Також, перевіркою було встановлено, що за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р. ПП «ВКФ «Базис» було задекларовано податкових зобов'язань по контрагентам: ВАТ «Мелітопольський олійноекстраційний завод» в сумі 195 636, 18 грн.; ВАТ «Київський маргариновий завод» в сумі 180 000, 00 грн.

У січні 2011 року ПП «ВКФ «Базис» сформувало податковий кредит за результатами фінансово-господарських операцій з TOB «Доміно 2010» в сумі 287 402, 11 грн., ПП «Нива-09» на суму 36 682, 14 грн., ВАТ «Мелітопольський олійноекстраційний завод» на суму 40 539, 00 грн.

Перевіркою встановлено, що фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «ВКФ «Базис» та підприємствами ПП «Житниця-09», ПП «Агротехнічна компанія 2000», TOB «Гігапрон», ПП «Нива-09», TOB«Євротурбіна», «TOB «Доміно 2010», ПП «Тавріяагроойл-Плюс» є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались правочинами. Перевіркою встановлено порушення норм ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) по правочинах здійснених ПП «ВКФ «Базис» з вказаними підприємствами. Товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. ст. 662, 655 та ст. 656 ЦК України.

У зв'язку з вищезазначеним, операції з формування податкового кредиту ПП «Талассо-С» на підставі первинних документів TOB «Доміно-2010», і ПП «ВКФ «Базис» на підставі первинних документів ПП «Житниця-09», ПП «Агротехнічна компанія 2000», TOB «Гігапрон», ПП «Нива-09», TOB «Євротурбіна», «TOB «Доміно 2010», ПП «Тавріяагроойл-Плюс», та операції з подальшого декларування податкових зобов'язань по ВАТ «Мелітопольський олійноекстраційний завод» і ВАТ «Київський маргариновий завод» не є операціями з купівлі-продажу ТМЦ в межах господарської діяльності, а документи отримані ПП «Талассо-С» на поставку товару та його подальшу реалізацію не є такими, що підтверджують факт здійснення фінансово-господарських операцій з купівлі-продажу. Таким чином, з урахуванням викладеного, суми податку на додану вартість за операціями, що проведені на підставі нікчемних правочинів, на порушення пп. «а» пп. 185.1 ст. 185, пп. 188.1 ст. 188 (з урахуванням пп. 14.1.181 п. 14.1. ст. 14), п. 201.1 ст. 201, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України неправомірно віднесені підприємством ПП «Талассо-С» до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень 2011 року по взаємовідносинам з ВАТ «Мелітопольський олійноекстраційний завод» та ВАТ «Київський маргариновий завод».

На підставі вищевикладеного працівник ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва прийшов до висновків, що в результаті віднесення до складу податкового кредиту за січень 2011 року сум ПДВ по податковим накладним, виписаним ПП «ВКФ «Базис» і ПП «Талассо-С», ПАТ «КМЗ» порушило вимоги п. 198:3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення Товариством залишку від'ємного значення суми ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 26 Податкової декларації з ПДВ) за січень 2011 року в розмірі 555 000, 00 грн.

19 жовтня 2011 року ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва на підставі Акта від 30.09.2011р. № 459/23-40-00333581 прийняла спірне податкове повідомлення-рішення № 00001222304, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 58.1 ст. 58, абз. 1 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу за порушення вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України зменшила ПАТ «КМЗ» розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по податковій декларації з цього податку за звітний місяць - січень 2011 року (вх. № 13977 від 17.02.2011р.) в розмірі 555 000, 00 грн. та нарахувала штрафні (фінансові) санкції на суму 1, 00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з позовом до суду.

Окружний адміністративний суд прийшов до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2011 року, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України).

В силу п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який діяв на момент виписки податкових накладних)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі -Закон № 996-ХІУ), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІУ первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІУ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо

- безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІУ).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи

- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11.

Матеріали справи свідчать, що протягом січня 2011 року між ПАТ «КМЗ» (Покупець) та підприємствами ПП «Талассо-С» і ПП «ВКФ «Базис» (Постачальники) були укладені договори поставки товару (олії соняшникової, далі - Товар), а саме:

- договір поставки від 10.01.2011р. за № 10ВУ, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у встановлені строки у власність Покупцеві Товар згідно Специфікації, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний Товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах цього Договору. Предметом поставки є олія соняшникова нерафінована, недезодорирована, в кількості 100 метричних тон, ціна за одиницю товару - 10 800, 00 грн. (в т.ч. ПДВ). Загальна сума Договору - 1 080 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ) (Специфікація № 1 до вказаного Договору);

- договір поставки від 14.12.2010р. за № 123ВУ, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у встановлені строки у власність Покупцеві Товар згідно Специфікації, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний Товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах цього Договору. Предметом поставки є олія соняшникова нерафінована, недезодорирована, в кількості 500 метричних тон, ціна за одиницю товару - 10 500, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 750, 00 грн.). Загальна сума Договору - 5 250 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 875 000, 00 грн.) (п. 1.2, 3.1 і 3.2 вказаного Договору).

Право власності на Товар переходить до Покупця в момент його отримання (п. 1.3 цих Договорів).

Якісний та кількісний контроль поставленого товару здійснюється на складі Покупця. Приймання поставленого Товару здійснюється у відповідності до умов Інструкцій № П-6, № П-7, які регулюють порядок приймання продукції за кількістю та якістю з обліком даних, що вказані у транспортних та супровідних документах (п. 2.3, 2.4 цих Договорів).

Згідно п. 1.2 Договору за № 10ВУ Товар поставляється партіями, строк поставки кожної партії Товару обумовлюється окремо, та вказується у Специфікаціях, а згідно п. 4.1 Договору за № 123ВУ-строк поставки Товару-з 14.12.2010р. по 20.01.2011р.

Зокрема, у відповідності до пп. 4.2 і 4.4 обох зазначених Договорів відпуск продукції зі складу Постачальника здійснюються на умовах СРТ ВАТ «Мелітопольський МЕЗ» (м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 31). Одночасно з Товаром Постачальник зобов'язаний передати покупцю наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, товарно-транспортну накладну, посвідчення якості товару, завірену копію висновку санітарно-епідеміологічної експертизи.

Відповідно до Інкотермс (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палатиХредакція 2000 року)(Видання МТП № 560)(Введені в дію з 01 січня 2000 року) термін СРТ (CARRIAGE PAID ТО) (...named place of destination) «фрахт/перевезення оплачено до ...» означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. У випадку здійснення перевезення в узгоджений пункт призначення декількома перевізниками, перехід ризику відбувається в момент передачі товару першому з них.

Порядок проведення розрахунків між Сторонами врегульовано положеннями п. 3.2 цих Договорів, згідно якого, зокрема, Покупець сплачує вартість товару протягом 1-го банківського дня з моменту виставлення рахунку-фактури, після поставки Товару Покупцю (склад Мелітопольского ОЕЗ).

Договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2011 року (п. 7.1 Договору за № 10ВУ), та до 31 грудня 2010 року (п. 7.1 договору за № 123ВУ).

При цьому пунктом 7.4 вказаних Договорів передбачено, що зміни, доповнення до умов Договору оформлюються Додатковою угодою.

З матеріалів справи вбачається, що факт поставки Товару підтверджується складеними і підписаними Сторонами видатковими накладними від 14.01.2011р. № РН-0000005 на суму 219 888, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 36 648, 00 грн.), від 15.01.2011р. № РН-0000006 на суму 207 792, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 34 632, 00 грн.), від 18.01.2011р. № РН-0000007 на суму 226 800, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 37 800, 00 грн.), від 19.01.2011р. № РН-0000008 на суму 168 717, 60 грн. (в т.ч. ПДВ - 28 119, 60 грн.) та від 20.01.2011р. № РН-0000009 на суму 256 802, 40 грн. (в т.ч. ПДВ - 42 800, 40 грн.), Специфікацією за № 1 від 10.01.2011р. до Договору поставки за № 10ВУ від 10.01.2011р. (щодо Договору за № 10ВУ), видатковими накладними від 02.01.2011р. № РН-0000001 на суму 357 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ -59 500, 00 грн.), від 03.01.2011р. № РН-0000002 на суму 420 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 70 000, 00 грн.), від 06.01.2011р. № РН-0000003 на суму 483 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 80 500, 00 грн.), від 08.01.2011р. № РН-0000008 на суму 420 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 70 000, 00 грн.) та від 10.01.2011р. № РН-0000005 на суму 840 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 140 000, 00 грн.).

Відповідно до письмових пояснень позивача вбачається, що спочатку Постачальниками за допомогою автомобільного транспорту здійснювалося транспортування давальницької сировини - насіння соняшнику на ВАТ «Мелітопольский оліяекстракційний завод», де вказана сировина на договірних засадах перероблялася останнім на олію нерафіновану (Товар), яка потім і була реалізована Позивачу за вищезгаданими Договорами за № 10ВУ і № 123ВУ. На підтвердження зазначеного позивачем були надані копії наступних документів: договорів надання послуг з переробки насіння соняшника від 01.12.2010р. № 06М-15 (укладеного ВАТ «Мелітопольский оліяекстракційний завод» з ПП «Талоссо-С») та від 04.01.2011р. № 06М-16 (укладеного ВАТ «Мелітопольский оліяекстракційний завод» з ПП «ВКФ «Базис»); реєстрів актів ВАТ «Мелітопольский оліяекстракційний завод» переробки насіння соняшника по ПП «Талассо-С» і ПП «ВКФ «Базис» за період з 01.01.2011р. по 20.01.2011р.; витягів з журналу обліку ВАТ «Мелітопольский маслоекстраційний завод» вантажів, які надійшли ПП «Талассо-С» і ПП «ВКФ «Базис», за періоди з 19.12.2І0іОр. по 23.12.2010р. та з 10.01.2011р. по 20.01.2011р., в яких, зокрема, зазначені відомості про тип і вагу вантажу, дату і час заїзду автомобіля, марка, номер держреєстрації вантажного автомобіля та причепу, прізвище водія.

Прийняття Товару на складі від імені ПАТ «КМЗ» здійснювала уповноважена посадова особа Товариства Савченко І.П. за довіреністю серії ААВ № 237747 від 14.01.2011р.

Якість поставленого Товару засвідчується наданими позивачем копіями посвідчень Асоціації «Укроліяпром» ВАТ «Мелітопольський ОЕЗ» про якість за № 94 від 14.01.2011р., № 120 від 19.01.2011р., № 123 від 20.01.2011р., № 9 від 03.01.2011р., № 1 від 02.01.2011р., № 41 від 06.01.2011р., № 42 від 08.01.2011р., № 50 від 10.01.2011р., № 110 від 18.01.2011р., № 95 від 15.01.2011р. на олію соняшникову нерафіновану, висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 28.04.2011р. № 05.03.02-04/42590 на олію соняшникову, сертифікатом на систему управління безпечністю харчових продуктів ВАТ «Мелітопольский оліяекстракційний завод», зареєстрованого 10 серпня 2009 року за № иА.МО.042.СУБХП 08-09, строком дії до 10 серпня 2014 року.

За результатами здійснення поставок товарів ПП «ВКФ «Базис» були виписані на адресу позивача податкові накладні № 5 від 14.01.2011р. на суму 219 888, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 36 648, 00 грн.), № 6 від 15.01.2011р. на суму 207 792, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 34 632, 00 грн.), № 7 від 18.01.2011р. на суму 226 800, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 37 800, 00 грн.), № 8 від 19.01.2011р. на суму 168 717, 60 грн. (в т.ч. ПДВ - 28 119, 60 грн.) і № 9 від 20.01.2011р. на суму 256 802, 40 грн. (в т.ч. ПДВ - 42 800, 40 грн.), а ПП «Талассо-С» - податкові накладні № 1 від 02.01.2011р. на суму 87 000, 00 грн. (в т.ч. ІІДВ - 14 500, 00 грн.), № 2 від 03.01.2011р. на суму 420 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 70 000, 00 грн.), № 3 від 06.01.2011р. на суму 483 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 80 500, 00 грн.), № 4 від 08.01.2011р. на суму 420 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 70 000, 00 грн.) та № 5 від 10.01.2011р. на суму 840 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 140 000, 00 грн.), які містять усі обов'язкові реквізити, передбачені ст. 201 Податкового кодексу України.

Оплата за придбані товари здійснювалося ПАТ «КМЗ» протягом січня 2011 року зі свого рахунку № 26001009137 в КРД AT «Райффайзен банк Аваль» у м. Києві (МФО 322904), шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок контрагентів, а саме: на рахунок ПП «ВКФ «Базис» № 26003001323536 в AT «ОТП Банк» (МФО 300528), та на рахунок ПП «Талассо-С» № 26002001323537 в AT «ОТП Банк» (МФО 300528), що підтверджується платіжними дорученнями від 19.01.2011р. № 165, від 21.01.2011р. № 200, від 25.01.2011р. № 221, від 05.01.2011р. № 19, від 10.01.2011р. № 46, від 11.01.2011р. № 60 та від 12.01.2011р. № 70, виписками з банківського рахунку позивача за період січень 2011 року і не заперечується Відповідачем.

Отриманий від зазначених контрагентів Товар в подальшому був використаний позивачем для виготовлення саломасу, який є основною складовою продукції, що виготовлюється ПАТ «КМЗ» - маргарину (наявність у позивача відповідних виробничих потужностей складських приміщень і трудових ресурсів для здійснення певних видів господарської діяльності відповідачем не заперечується). Виготовлення саломасу і організація транспортування вказаної продукції на склад позивача здійснювалося ПрАТ «Мелітопольский оліяекстракційний завод» на підставі договору на переробку сировини від 15.09.2010р. № 06-М-112 та договору доручення від 04.01.2011р. № 06М-001 (щодо організації перевезення саломасу за допомогою залізничного транспорту, отриманням відповідних сертифікатів і дозволів, навантаження і розвантаження Товару), що підтверджується наявними матеріалами справи, зокрема: самого договору від 15.09.2010р. № 06М-112 та додаткової угоди до нього від 29.12.2010р. за № 0001; видаткових накладних на переробку сировини від 02.01.2011р. № 01-п, від 03.01.2011р. № 02-п, від 06.01.2011р. № 06-п, від 08.01.2011р. № 04-п, від 10.01.2011р. № 05-п, від 14.01.2011р. № 06-п, від 15.01.2011р. № 07-п, від 18.01.2011р. № 08-п, від 19.01.2011р. № 09-п та від 20.01.2011р. № 10-п; видаткових накладних від 29.12.2010р. № П-00006015, від 04.01.2011р. № П-0000018, від 11.01.2011р. № П-0000058, від 17.01.2011р. № П-00000097, від 18.01.2011р. № П-00000107, від 25.01.2011р. № П-00000142 на готову сировину (саломас нерафінований); актів приймання жирової сировини (саломасу М-2) від 03.01.2011р. № 1, від 08.01.2011р. № 6, від 16.01.2011р. № 11, від 22.01.2011р. за № 21 і № 22, від 29.01.2011р. № 33; договору від 04.01.2011р. № 06М-001; вантажних накладних за № 47126409, № 45014040, № 45151561, № 45324936, № 45297943, № 45477397 і № 45477412 щодо перевезення залізничним транспортом саломасу нерафінованого; актів виконаних робіт від 03.01.2011р. № 1, від 04.01.2011р. № 2, від 05.01.2011р. № 3, від 09.01.2011р. № 4, від 13.01.2011р. № 5, від 14.01.2011р. № 6, від 18.01.2011р. № 7, від 20.01.2011р. № 8, від 21.01.2011р. № 9 та від 10.02.2011р. № 15, складених в ході виконання Договору від 15.09.2010р. № 06-М-112; актів здачі-приймання робіт від 05.01.2011р. № 2, від 10.01.2011р. № 7, від 17.01.2011р. № 10, від 25.01.2011р. № 19, від 26.01.2011р. № 23 та від 31.01.2011р. № 25 (складених в ході виконання Договору № 06М-001 від 04.01.2011р.); листів позивача від 26.11.2010р. № 3117, від 07.12.2010р. № 3144, від 12.11.2010р. № 3062, скерованих на адресу ВАТ «Мелітопольский оліяекстракційний завод» з проханнями виготовлення саломасу марок М2 і М5 з відповідними показниками; виписками з банківського рахунку позивача за січень 2011 року; документів бухгалтерського обліку позивача - оборотної відомості по складу (МСС бак № 1-11) за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р., оборотних відомостей по цеху рафінації за січень 2011 року, лімітно-забірної картки на відпуск сировини (саломас М-2) у виробництво за січень 2011 року; виробничого звіту рафінаційного підрозділу за січень 2011 року.

Кінцевий продукт - маргарин, виготовлений ПАТ «КМЗ» із використанням саломасу, в подальшому реалізовувався іншим суб'єктам господарської діяльності, в т.ч. TOB «ПРОФМАЙСТЕР» і ЗАТ «Універсам Київ» (Замовники) за договорами поставки (копії договорів від 01.01.2010р. № 14 та № 11 наявні в матеріалах даної справи).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-XIV та Положення і підтверджують реальність господарської операції.

Відповідачем не надано доказів відсутності у контрагентів позивача - ПП «ВКФ «Базис» і ПП «Талассо-С» спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що ці підприємства не були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована в грудні 2010 року та січні 2011 року. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за січень 2011 року відповідають вимогам, встановленим ст. 201 Податкового кодексу України.

Також відповідачем не було надано до суду доказів, які б свідчили про відсутність у ПП «ВКФ «Базис» і ПП «Талассо-С» умов для здійснення господарської операції (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, трудових ресурсів, тощо), в т.ч. здійснення такої діяльності із залученням третіх осіб.

Крім того, в силу п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 30.09.2011р. № 459/1-23-40/00333581 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем, Постачальником), шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно з листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 вбачається позиція «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України», де вказується на те, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 27.03.2012р. по кримінальній справі № 1-899/11, за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 212 Кримінального кодексу України, не є належним доказом нікчемності спірних правочинів позивача з його безпосереднім постачальниками товару - ПП «Талассо-С». Оскільки, під час розгляду вказаної кримінальної справи Шевченківським районним судом м. Києва не були встановлені факти нереальності (безтоварності) господарських операцій ПП «Талассо-С» із закупівлі насіння соняшнику. Натомість судом встановлені лише факти маскування ОСОБА_4 (директором ГШ «Талассо-С») операцій з придбання за готівкові кошти насіння соняшнику у невстановлених фізичних осіб - не платників ПДВ, під господарські операції за участі суб'єктів господарської діяльності-юридичних осіб (ГШ «Укроптснаб», TOB «Дельта-Гарант», TOB «Агрофірматехніка», ГШ «Аллюр-2009»), для формуванням сум податкового кредиту з ПДВ, шляхом отримання податкових накладних та інших первинних документів. За результатами умисних дій ОСОБА_4 щодо відображення у податковому обліку ПП «Талассо-С» показників первинних та ін. документів, що містили завідомо неправдиві відомості про придбання насіння соняшнику у юридичних осіб-платників ПДВ, за період з 01.02.2009р. по 31.10.2010р., до державного бюджету не надійшло суми ПДВ в розмірі 1 685 692, 00 грн.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що спірне по справі податкове повідомлення-рішення є незаконним та необгрунтованим.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.09.2012 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволені апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.09.2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.