cpg1251
УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "22" липня 2013 р. Справа № 906/917/13
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кудряшової Ю.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Герасимов М.В. - довіреність №14/20-51-13 від 14.01.13р.;
від відповідача: Тарнавський В.Я. - довіреність від 08.07.13р.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (м. Київ)
до Комунального підприємства "Топільнянське" Топільнянської сільської ради (с.Топільня Лугинський район Житомирська область)
про стягнення 286688,76 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 286688,76 грн. - заборгованості, з яких: 21003,25 грн. - заборгованість зі сплати лізингових платежів, 20253,14 грн. - неустойка, 245432,37 грн. - збитки, завдані неналежним користуванням предметом лізингу.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позові, просив задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, у відзиві на позов зазначив наступне.
08.11.12 року предмет лізингу було вилучено позивачем у відповідача, що підтверджується актом державного виконавця про вилучення від 08.11.12р. (а.с. 29), тобто дію договору було достроково припинено.
Вимога позивача після припинення договору по сплаті лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмету лізингу, у тому числі за періоди, що передували достроковому припиненню договору, не відповідає правовій природі такого платежу оскільки його мета - перехід до відповідача права власності на предмет лізингу не буде сторонами досягнута.
Оскільки договір був розірваний позивачем, предмет лізингу було вилучено у відповідача, а право власності на предмет лізингу до відповідача не перейшло, та ніколи не перейде, вимогу про стягнення з відповідача вартості майна, яке залишилось у власності позивача є неправомірними.
Тобто, відмовляючись від договору фінансового лізингу шляхом його дострокового припинення, позивач не вправі вимагати від відповідача сплати суми, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу.
Щодо вимоги позивача про стягнення неустойки за період з 12.10.12р. по 08.11.12р., відповідач зазначив, що договір лізингу був розірваний в односторонньому порядку 13.10.13р. (доказом чого є рішення Господарського суду Житомирської області від 24.12.13р. що набрало законної сили по справі № 5/5007/1137/12), а 08.11.12р. предмет лізингу було фактично вилучено у відповідача (доказом чого є акт державного виконавця про вилучення від 08.11.12р.). Відповідно, якщо припустити правомірність нарахування неустойки, то остання має бути нарахована з 14.10.12р. по 07.11.12р. (не більше ніж за 25 днів).
Також відповідач, заперечуючи вимогу про стягнення з відповідача 245432,37 грн. посилався на положення ст. 22 ЦК України, ст. 224 ГК України, відповідно до яких для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно- правова відповідальність не настає. Висновок про ринкову вартість комбайну, який міститься в Звіті №187/7 про оцінку колісного транспортного засобу, згідно з яким визначена ринкова вартість КЗС-950 «Єнісей» 08.11.12р., не підтверджує наявність збитків, оскільки різниця між залишковою та ринковою вартістю комбайна, який був в експлуатації є зносом, а не збитками. Зменшення ринкової вартості предмета договору лізингу (зернозбирального комбайна) відбулося не внаслідок протиправної поведінки відповідача, а внаслідок нормального зносу предмета договору лізингу (амортизація). Позивачем було отримано плату за користування предметом договору лізингу у повному обсязі за весь час користування зернозбиральним комбайном у вигляді лізингових платежів.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, 10.08.10р. між ВАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", правонаступником якого є Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (лізингодавець/позивач) та Комунальним підприємством "Топільнянське" Топільнянської сільської ради (лізингоодержувач/відповідач) укладено договір фінансового лізингу №6-10-371 стс-фл/530 (а.с. 11-18) з додатками (а.с. 19-20), згідно якого лізингодавець (позивач) передає лізингоодержувачу (відповідачу) у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного лізингоодержувачем, та визначений у додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах договору (п.п. 1 договору).
Відповідно до п.п. 2.1. договору, лізингодавець на письмове замовлення лізингоодержувача для потреб останнього купує у постачальника предмет лізингу згідно порядку використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи за операціями фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1904.
Згідно з п.п. 2.2. договору, строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між сторонами (далі-акт), що укладається у 5 (п'яти) автентичних примірниках.
Відповідно до п.п. 2.3. договору, постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі предмета лізингу встановлюються додатками до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу". Передача предмета лізингу здійснюється на умовах EXW (місце передачі визначається в додатку) згідно з Міжнародними правилами Інкотермс в редакції 2000 року.
Згідно з п.п. 3.4.3. договору, лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.
Також лізингоодержувач зобов'язаний в разі несплати частково або повністю лізингових платежів протягом 30 календарних днів або порушення правил утримання чи використання предмета лізингу на вимогу лізингодавця, надіслану згідно п.п. 8.5. договору, протягом 17 календарних днів повернути йому предмет лізингу у визначене лізингодавцем місце разом з технічною документацією, одержаною від постачальника, згідно акту в технічно справному та комплектному стані. В разі відсутності технічного паспорту та іншої документації, яка ідентифікує предмет лізингу, лізингоодержувач за власний рахунок в десятиденний термін поновлює та передає втрачені документи лізингодавцю. На дату повернення предмету лізингу лізингоодержувач зобов'язаний підписати акт приймання-передачі предмету лізингу та надати товарну та податкову накладні на суму залишкової вартості або на суму експертної оцінки предмету лізингу (п.п. 3.4.4. договору).
Відповідно до п.п. 4.1. договору, за користування предметом лізингу лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, що включають:
- попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 10 (десяти) відсотків його вартості (включаючи ПДВ), на який не нараховується лізинговий платіж в частині одноразової комісії за організацію поставки предмета лізингу;
- відшкодування вартості предмета лізингу рівними частинами за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу;
- комісію за супроводження договору в розмірі 7 (семи) відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість;
- одноразову комісію за організацію поставки предмета лізингу в розмірі 7 (семи) відсотків (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість.
Згідно з п.п. 4.3. договору, черговість сплати лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу та сплати комісії за супроводження договору кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізинговою платежу встановлюється числом дати підписання акту. Перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання акту, подальші платежі - через кожні три місяці.
Відповідно до п.п. 4.4. договору, розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів".
У разі вилучення предмета лізингу у термін між двома черговими лізинговими платежами останній лізинговий платіж визначається у розмірі відповідно до графіка сплати лізингових платежів та фактичного терміну користування предметом лізингу (п.п. 4.7. договору).
Також відповідно до п.п. 7.1. договору за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожен календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.
В разі дострокового припинення дії договору лізингоодержувач відшкодовує лізингодавцю збитки: в тому числі спричинені внаслідок неналежної експлуатації чи зберігання предмета лізингу; неустойки (пені, штрафи), що виникли внаслідок дострокового припинення дії договору (п.п. 7.3. договору).
Відповідно до п.п. 8.3. договору лізингодавець має право повністю або частково відмовитись від договору за несплату лізингоодержувачем протягом 30 календарних днів лізингового платежу.
При цьому договір вважається розірваним починаючи з 10 (десятого) дня дати відправлення цінного листа, з повідомлення про відмову від договору на адресу лізингоотримувача, зазначену у договорі, з врахуванням п.п. 9.2. договору.
З моменту відправлення лізингодавцем цінного листа з повідомленням про відмову від договору, лізингоодержувач протягом 17 (сімнадцяти) календарних днів зобов'язаний повернути лізингодавцю предмет лізингу в технічно справному і комплектному стані на підставі акту приймання-передачі та сплатити заборгованість згідно чергових лізингових платежів та неустойку в розмірі подвійного лізингового платежу за фактичний строк користування предметом лізингу лізингодавцем (п.п. 8.5. договору).
Згідно п.п. 7.6. договору за неповернення та/або користування предметом лізингу з дати, зазначеної п.п. 3.4.4. або п.п. 8.5. договору, лізингоодержувач сплачує подвійну плату з розрахунку, проведеного на підставі графіку сплати лізингових платежів та штраф у розмірі 20% від невідшкодованої вартості предмету лізингу.
Відповідно до додатку №1 (а.с. 19) до договору фінансового лізингу №6-10-371стс-фл/530 від 10.08.10р. предметом лізингу є зернозбиральний комбайн Єнісей КЗС-950, вартість якого становить разом з ПДВ - 795185,00 грн. Постачальником предмету лізингу являється ТОВ "ВТК "Білоцерківський комбайно-тракторний завод".
Додатком №2 до вищезгаданого договору (а.с. 20) визначений графік сплати лізингових платежів.
17.08.10р. між ТОВ "ВТК "Білоцерківський комбайно-тракторний завод" (постачальник), НАК "Украгролізинг" та Комунальним підприємством "Топільнянське" Топільнянської сільської ради підписано акт приймання-передачі зернозбиральний комбайн Єнісей КЗС-950 (а.с. 21).
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість.
Так рішенням господарського суду Житомирської області від 24.12.12р. по справі №5/5007/1137/12 (а.с. 77-79) з Комунального підприємства "Топільнянське" Топільнянської сільської ради стягнуто 49080,76 грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів за період з 17.11.10р. по 17.08.12р.
В зв'язку із порушенням відповідачем строку сплати лізингових платежів, позивач листом від 02.10.12р. за №14/2262 відмовився від договору, вимагав повернення предмету лізингу та погашення заборгованості, яка виникла зі сплати чергових лізингових платежів перед лізингодавцем по момент розірвання договору.
Таким чином, договір фінансового лізингу №6-10-371 стс-фл/530 від 10.08.2010р. з урахуванням п.8.3 договору є розірваним з 13.10.12р., як встановлено рішенням господарського суду Житомирської області від 24.12.12р. по справі №5/5007/1137/12.
Відповідач в порушення умов встановлених договором від 10.08.10р., об'єкт лізингу у визначений договором строк не повернув.
08.11.2012р. старшим державним виконавцем ВДВС Лугинського РУЮ Карпенковим С.М. при примусовому виконанні виконавчого напису №1805 від 17.10.2012р., виданого Приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Гринько А.П. вилучено у КП "Топільнянське" на користь лізингодавця ДАК "НАК "Украгролізинг" об'єкт фінансового лізингу - зернозбиральний комбайн Єнісей КЗС-950 №0109 держ. №02080 А, про що складено відповідний акт (а.с. 29).
За таких обставин позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 21003,25 грн. заборгованості по сплаті часткового лізингового платежу, нарахованого за період з 18.08.12р. по 12.10.12р., неохопленого рішенням господарського суду Житомирської області від 24.12.12р. по справі №5/5007/1137/12.
При обрахуванні розміру часткового лізингового платежу позивач врахував наступні обставини. Черговий лізинговий платіж за період з 17.08.12р. по 17.11.12р. за 92 дні становить 34505,35 грн. Фактичний термін користування предметом лізингу до моменту розірвання договору лізингу складає 56 днів з 18.08.12р. по 12.10.12р. А тому слід 34505,35 грн.:92 дні*56 днів =21003,35 грн. (частковий лізинговий платіж).
Згідно з ч. 1 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" №723/97-ВР від 16.12.1997р., лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Згідно ст.16 даного Закону, сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати:
а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;
б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;
в) компенсацію відсотків за кредитом;
г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.ст. 525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вимоги стосовно стягнення 21003,25грн. заборгованість зі сплати лізингових платежів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відносно заперечень відповідача суд зазначає наступне.
Згідно ч. 2, 3 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.
За змістом наведеної норми права, розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання угоди.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 19.12.11 р. по справі №7/114/10, що є обов'язковою для всіх судів України відповідно до ст.111-28 ГПК України.
Крім цього позивач просить стягнути з відповідача 20253,14 грн. неустойки, нарахованої згідно п.п 7.6. договору.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Згідно з ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Так, перевіривши розрахунок неустойки за неповернення та/або користування предметом лізингу, наведений позивачем в позовній заяві (а.с. 4), суд вважає правомірним нарахування неустойки в сумі 15002,32 грн. з наступних підстав.
Як вбачається з п.п. 3.4.4. договору лізингоодержувач зобов'язаний в разі несплати частково або повністю лізингових платежів протягом 30 календарних днів або порушення правил утримання чи використання предмета лізингу на вимогу лізингодавця, надіслану згідно п.п. 8.5. договору, протягом 17 календарних днів повернути йому предмет лізингу у визначене лізингодавцем місце разом з технічною документацією, одержаною від постачальника, згідно акту в технічно справному та комплектному стані.
В свою чергу п.п. 8.5. договору встановлено, що строк виконання зобов'язання щодо повернення предмету лізингу починається з моменту відправлення лізингодавцем цінного листа з повідомленням про відмову від договору, а кінцевою датою виконання даного обов'язку є 17 (сімнадцятий) календарний день.
Як зазначалося раніше, 02.10.12р. за №14/2262 позивач направив відповідачу лист, згідно змісту якого відмовився від договору, вимагав повернення предмету лізингу та погашення заборгованості, яка виникла зі сплати чергових лізингових платежів перед лізингодавцем по момент розірвання договору.
Отже враховуючи положення ст. 530, ч. 1 ст. 612 ЦК України та умови договору фінансового лізингу №6-10-371стс-фл/530 від 10.08.10р. зобов'язання щодо повернення предмету лізингу мало бути виконане в строк з 02.10.12р. по 19.10.12р. (включно).
За таких обставин кінцевою датою повернення предмету лізингу є 19.10.12р.
Кількість днів користування предметом лізингу за період з 20.10.12р. по дату вилучення зернозбиральний комбайн Єнісей КЗС-950, тобто 08.11.12р., становить 19 днів.
Отже сума неустойки нараховується наступним чином.
Черговий лізинговий платіж за період з 17.08.12р. по 17.11.12р. за 92 дні становить 34505,35 грн.:92 дні*19 днів (термін користування)*2 (подвійний лізинговий платіж) =15002,32 грн. (неустойка).
Отже обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення суд вважає суму неустойки, що становить 15002,32 грн., в стягненні 525,82 грн. неустойки суд відмовляє за необґрунтованістю.
Також позивач просить стягнути з відповідача 245432,37 грн. збитків, завданих неналежним користуванням технікою.
В задоволенні даної вимоги суд відмовляє з наступних підстав.
За змістом ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, у тому числі щодо відшкодування особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди (позадоговірна шкода).
Водночас, позивачем не враховано необхідність обов'язкової наявності підстав для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності як збитки, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Згідно зі ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.
Згідно з приписами ст. 22 ЦК України, ч. 2 ст. 224 ГК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
З огляду на положення ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
При цьому важливим елементом об'єктивної сторони правопорушення є причинний зв'язок між збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які виражені у порушенні ним взятих на себе зобов'язань. Тобто, протиправна дія є причиною, а збитки - наслідком протиправної дії.
Отже, позивач мав довести наявність викладених ним обставин у спірних правовідносинах.
Як вбачається з розрахунку (а.с. 5-6), позивач визначив розмір збитків з різниці між залишковою та ринковою вартістю предмета лізингу.
В підтвердження нарахування суми збитків позивач надав суду звіт ТОВ "Експертна компанія "Укравтоекспертиза - Стандарт" про визначення ринкової вартості КТЗ (а.с. 56-69).
З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про те, що в даному випадку, відсутній склад цивільного правопорушення, зокрема, відсутній причинний зв'язок між збитками, які виникли у позивача та протиправними діями відповідача.
Отже, у суду відсутні підстави для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків - стягнення з відповідача 245432,37грн.
(Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 20.12.2010 у справі №06/113-38).
Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 21003,25 грн. - заборгованість по сплаті лізингових платежів, 15002,32 грн. - неустойка обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Топільнянське" Топільнянської сільської ради (11331, Житомирська область, Лугинський район, с. Топільня, вул. Центральна, 34, ід. код 36128022)
- на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16а, ід. код 30401456) 36005,57 грн. - заборгованості, з яких: 21003,25 грн. - заборгованість по сплаті лізингових платежів, 15002,32 грн. - неустойка, а також 720,11 грн. - сплаченого судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 29.07.13р.
Суддя Кудряшова Ю.В.
Віддрукувати:
1 - в справу.
Суд | Господарський суд Житомирської області |
Дата ухвалення рішення | 22.07.2013 |
Оприлюднено | 31.07.2013 |
Номер документу | 32685787 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Житомирської області
Кудряшова Ю.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні