Постанова

від 24.07.2013 по справі 820/4740/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 липня 2013 р. № 820/4740/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Чепурній Т.В.,

за участю представників сторін: позивач - Лейба С.В., відповідач - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Куп`янської об`єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби до Слов`янського культурного фонду про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Куп`янська об`єднана державна податкова інспекція у Харківській області Державної податкової служби, звернувся до суду із адміністративним позовом до Слов`янського культурного фонду, в якому просить суд стягнути з відповідача кошти в рахунок погашення податкового боргу у розмірі 13031,64 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за відповідачем станом на час звернення до суду мається податковий борг із земельного податку, який виник внаслідок несплати у встановлений строк суми податкового зобов'язання, яка була самостійно визначена у поданих податкових деклараціях з податку на землю (9415,62 грн.) та нарахована на підставі податкових повідомлень-рішень №0002771520 від 03.09.2012 року (1417,77 грн.), №0003521520 від 19.12.2012 року (9 грн.), 0000181510 від 26.03.2013 року (143,83 грн.). Крім того, у зв'язку з несплатою у встановлений строк податкових зобов'язань, відповідачу була нарахована пеня у розмірі 2045,42 грн. Вказує, що оскільки платником податків в добровільному порядку не було сплачено суму податкового боргу, а вжиті податковим органом заходи не призвели до погашення заборгованості, дана сума підлягає стягненню у примусовому порядку.

Відповідач письмових заперечень проти позову не надав, у судових засіданнях представник відповідача заперечував проти заявлених позовних вимог. Вказує, що заявлені податковим органом позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки відповідачем в повному обсязі були сплачені суми податкового зобов'язання, що підтверджується відповідними квитанціями. Крім того, оскільки позовні вимоги з приводу стягнення даної суми заборгованості вже були предметом судового розгляду по справі №2а-914/11/2070, то даний позов підлягає залишенню без розгляду.

Представники сторін у судовому засіданні 24.07.2013 року підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з такого.

Як було встановлено під час розгляду справи, Слов`янський культурний фонд пройшов передбачену законом процедуру державної реєстрації та перебуває на обліку як платник податків та зборів в Куп`янській ОДПІ.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до облікової картки платника податків, за відповідачем станом на час розгляду справи рахується податковий борг із земельного податку з юридичних осіб у розмірі 9415,62 грн., який був самостійно визначено платником на підставі поданих податкових декларацій та розрахунків, а саме:

- розрахунку № 688 від 26.01.2011р. нараховано податкове зобов'язання у розмірі 450,93 грн., термін сплати 30.08.2011 р. Залишок несплаченої суми 138,30 грн.;

- по декларації № 12175 від 21.03.2011р. нараховано податкове зобов'язання у розмірі 12,32 грн., термін сплати 30.08.2011 р.;

- по розрахунку № 688 від 26.01.2011р. нараховано податкове зобов'язання у розмірі 450,93 грн., термін сплати 30.09.2011 р.;

- по декларації № 12175 від 21.03.2011р. нараховано податкове зобов'язання у розмірі 12,32 грн., термін сплати 30.09.2011 р.;

- по розрахунку № 688 від 26.01.2011р. нараховано податкове зобов'язання у розмірі 450,93 грн., термін сплати 30.10.2011 р.;

- по декларації № 12175 від 21.03.2011р. нараховано податкове зобов'язання у розмірі 12,32 грн., термін сплати 30.10.2011 р.;

- по розрахунку № 688 від 26.01.2011р. нараховано податкове зобов'язання у розмірі 450,93 грн., термін сплати 30.11.2011 р.;

- по декларації № 12175 від 21.03.2011р. нараховано податкове зобов'язання у розмірі 12,32 грн., термін сплати 30.11.2011 р.;

- по розрахунку № 688 від 26.01.2011р. нараховано податкове зобов'язання у розмірі 450,93 грн., термін сплати 30.12.2011 р.;

- по декларації № 12175 від 21.03.2011р. нараховано податкове зобов'язання у розмірі 12,32 грн., термін сплати 30.12.2011 р.;

- по розрахунку № 688 від 26.01.2011р. нараховано податкове зобов'язання у розмірі 450,94 грн., термін сплати 30.01.2012 р.;

- по декларації № 12175 від 21.03.2011р. нараховано податкове зобов'язання у розмірі 12,31 грн., термін сплати 30.01.2012 р.;

- по декларації № 1115 від 13.02.2012р. нараховано податкове зобов'язання у розмірі 463,25 грн., термін сплати 01.03.2012 р.;

- по декларації № 1115 від 13.02.2012р. нараховано податкове зобов'язання у розмірі 463,25 грн., термін сплати 30.03.2012 р.;

- по декларації № 1115 від 13.02.2012р. нараховано податкове зобов'язання у розмірі 463,25 грн., термін сплати 30.04.2012 р.;

- по декларації № 1115 від 13.02.2012р. нараховано податкове зобов'язання у розмірі 463,25 грн., термін сплати 30.05.2012 р.;

- по декларації № 1115 від 13.02.2012р. нараховано податкове зобов'язання у розмірі 463,25 грн., термін сплати 30.06.2012 р.;

- по декларації № 1115 від 13.02.2012р. нараховано податкове зобов'язання у розмірі 463,25 грн., термін сплати 30.07.2012 р.;

- по декларації № 1115 від 13.02.2012р. нараховано податкове зобов'язання у розмірі 463,25 грн., термін сплати 30.08.2012 р.;

- по декларації № 1115 від 13.02.2012р. нараховано податкове зобов'язання у розмірі 463,25 грн., термін сплати 30.09.2012 р.;

- по декларації № 1115 від 13.02.2012р. нараховано податкове зобов'язання у розмірі 463,25 грн., термін сплати 30.10.2012 р.;

- по декларації № 1115 від 13.02.2012р. нараховано податкове зобов'язання у розмірі 463,25 грн., і термін сплати 30.11.2012 р. ;

- по декларації № 1115 від 13.02.2012р. нараховано податкове зобов'язання у розмірі 463,25 грн., термін сплати 30.12.2012 р.;

- по декларації № 1115 від 13.02.2012р. нараховано податкове зобов'язання у розмірі 463,25 грн., термін сплати 30.01.2013 р.;

- по податковому розрахунку земельного податку № 9004917183 від 07.02.2013р. нараховано податкове зобов'язання у розмірі 463,25грн., термін сплати 02.03.2013р.;

- по податковому розрахунку земельного податку № 9004917183 від 07.02.2013р. нараховано податкове зобов'язання у розмірі 463,25 грн., термін сплати 30.03.2013р.;

- по податковому розрахунку земельного податку № 9004917183 від 07.02.2013р. нараховано податкове зобов'язання у розмірі 463,25 грн., термін сплати 30.04.2013р.

Крім того, як було встановлено під час розгляду справи, Куп'янською ОДП1 було проведено камеральні перевірки Слов`янського культурного фонду, за наслідками яких складено відповідні акти:

- №276/15-21258688 від 28.08.2012 року, на підставі якого податковим повідомленням-рішенням від 03.09.2012 року №0002771520 відповідачу визначену суму податкового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 1417,77 грн. Зазначене рішення вручено відповідачу 03.09.2012 року.

- №530/15.1-21258688 від 18.12.2012 року, на підставі якого податковим повідомленням - рішенням від 19.12.2012 року № 0003521520 відповідачу визначену суму податкового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 9,00 грн. Зазначене рішення вручено відповідачу 29.12.2012 року.

- №93/15.1-21258688 від 20.03.2013 року, на підставі якого податковим повідомленням-рішенням від 26.03.2013 року № 0000181510 відповідачу визначену суму податкового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 143,83 грн. Зазначене рішення вручено відповідачу 26.03.2013 року.

Крім того, у зв'язку з несплатою у встановлений строк податкових зобов'язань, відповідачу нараховано пеню у розмірі 2045,42 грн.

В зв'язку з тим, що платником податків в добровільному порядку не було сплачено суму податкового боргу, а вжиті податковим органом заходи не призвели до погашення заборгованості, податковий орган звернувся до суду із даним позовом.

При вирішенні справи суд бере до уваги те, що як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) відповідач в силу ч.1 ст.67 Конституції України зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Водночас з цим, відповідач зобов'язаний дотримуватись також і приписів ч.1 ст.68 Конституції України, де вказано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Пунктом 30 статті 2 Бюджетного Кодексу України податкові органи визначені як органи стягнення, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову контролюючого органу, судом враховується, що 01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України (далі - ПК України), який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до положень статей 269, 270, 271 ПК України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності. Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до пп. 14.1.34. п. 14.1 ПК України власниками земельних ділянок є юридичні та фізичні особи, які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно. Фізичні особи набувають право власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю); прийняття спадщини (ст. 81 ЗК України).

Землекористувачами є юридичні та фізичні особи, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп.14.1.73 п.14.1 ПК України).У фізичних осіб земельні ділянки державної та комунальної власності можуть знаходитись у користуванні лише на праві оренди (ст. 93 ЗК України). Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до п.285.1 та п.285.2 ст.285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно п.287.1 ст.287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Приписами п.287.3 ст.287 ПК України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Положеннями п.11 ст.56 Кодексу встановлено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно з п.57.1 ст.57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується матеріалами справи, відповідачем у встановлені ПК України строки не було сплачено узгодженої суми податкового зобов'язання.

Щодо заявлено до стягнення суми податкового боргу, визначеної на підставі податкових повідомлень-рішень №0002771520 від 03.09.2012 року (1417,77 грн.), №0003521520 від 19.12.2012 року (9 грн.), 0000181510 від 26.03.2013 року (143,83 грн.), суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 56.17 ст. 56 ПК України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Згідно із п. 56.18 ст. 56 ПК України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів оскарження відповідачем у адміністративному або судовому порядку податкових повідомлень-рішень №0002771520 від 03.09.2012 року, №0003521520 від 19.12.2012 року, 0000181510 від 26.03.2013 року. Дану обставину також підтвердив під час розгляду справи представник відповідача.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких відповідачу було визначено суму грошового зобов'язання є узгодженими.

Також, відповідно до вимог ст. 129 ПК України пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу.

Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Судом встановлено, що у зв'язку з несплатою у встановлений строк податкових зобов'язань, відповідачу нараховано пеню у розмірі 2045,42 грн.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом платника податків.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується матеріалами справи, відповідачем у встановлені ПК України строки не було самостійно сплачено суму податкового зобов'язання та пені, в зв'язку з чим, вони набули статусу податкового боргу.

Щодо доводів відповідача про те, що спірна сума податкового боргу була сплачена у добровільному порядку, на підтвердження чого ним надано відповідні квитанції, суд зазначає наступне.

Як пояснив під час розгляду справи представник позивача, відповідачем у період з 30.08.2011 року по 23.07.2013 року було сплачено 14084,99 грн. у тому числі у 2011 році-5315,17 грн., у 2012 році - 6072,99 грн., у 2013 році-2696,83 грн. В свою чергу, вищезазначені кошти на підставі .87.9 ст. 89 ПК України були зараховані податковим органом в рахунок погашення податкового боргу який виник до 30.08.2011 року.

Перевіряючи правомірність дій суб'єкта владних повноважень, та як наслідок наявність або відсутність у відповідача суми заборгованості зі сплати земельного податку, суд першої інстанції дійшов висновку про наступне.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції до 01.01.2011 року), який був спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, було визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів були відсутні зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Разом з тим, з 01.01.2011 року порядок обчислення і сплати земельного податку платниками податку визначений ПК України.

Відповідно до п.1 ч.2 Р. ХІХ Податкового кодексу України, що набув чинності 01.01.2011 р., Закон України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визнано таким, що втратив чинність з 01.01.2011р.

Згідно п.87.9 ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків (абз.1 п.87.9); спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (абз.2 п.87.9).

З урахуванням абз.2 п.2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, оскільки в даному випадку контролюючим органом було вчинено дії по зарахуванню коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, то суд вважає, що до спірних правовідносин мають застосовуватися норми законодавства, які ці дії (повноваження) врегульовують. Тобто у випадку зарахування податковим органом платежів зі зміною їх призначення, які були вчинені до набуття чинності ПК України, застосуванню підлягали би положення Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яким податковій інспекції не було надано повноважень змінювати призначення платежів. Проте, в даному випадку зарахування податковим органом платежів зі зміною їх призначення було вчинено вже після набуття чинності ПК України, а тому застосуванню підлягають саме положення п.87.9. ст.87 ПК України, відповідно до яких контролюючому органу надано право на зарахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

З огляду на вищевикладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про добровільну сплату спірної суми податкового боргу. Окрім того, як вказав представник відповідача у судовому засіданні 24.07.2013 року, платник податків у повному обсязі сплатив заборгованість з податку на прибуток, яка була предметом стягнення по справі № 2а-914/11/2070, та продовжує сплачувати решту заборгованості по податку на землю, яка була предметом стягнення по вказаній справі.

Суд також не приймає до уваги доводи відповідача про те, що позовні вимоги з приводу стягнення даної суми заборгованості вже були предметом судового розгляду по справі №2а-914/11/2070, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2011 року по справі №2а-914/11/2070 адміністративний позов Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області до Слов'янського культурного фонду, третя особа - ОСОБА_1 було задоволено, стягнуто зі Слов'янського культурного фонду заборгованість до Державного бюджету в загальній сумі 14336,34 грн.

В свою чергу, згідно із змісту вказаного судового рішення, підставою для стягнення суми заборгованості слугувала наявність у відповідача заборгованості із земельного податку, яка виникла внаслідок несплати у встановлений строк суми податкового зобов'язання, яка була самостійно визначена у поданих податкових розрахунках земельного податку №978 від 31.01.2008 р. (на 2008 рік), №902 від 30.01.2009 р. (за 2009 рік), №1248 від 27.01.2010 р. (за 2010 рік) та нарахована на підставі податкових повідомлень-рішень №0000141500/0 від 23.01.2009 р. про застосування штрафу у розмірі 1278,42 грн., №0000611500/0 від 26.02.2010 р. про застосування штрафу у розмірі 217,98 грн., №0003311500/0 від 02.06.2010 р. про застосування штрафу у розмірі 644,13 грн. Крім того, за відповідачем малась заборгованість з податку на прибуток у сумі 1615,49 грн., яка нарахована: 06.02.2009 р. по податковому повідомленню - рішенню № 0000151500 від 23.01.2009 р. нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1072,68 грн.; 19.02.2009 р. нараховано по декларації № 37348 від 04.02.2009 р. податкові зобов'язання у розмірі 10,00 грн., термін сплати 19.02.2009 р.; 23.03.2009 р. по податковому повідомленню - рішенню № 0000781500 від 11.03 2009 р. нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1,07 грн.; 20.05.2009 р. нараховано по декларації № 9931 від 07.05.2009 р. податкові зобов'язання у розмірі 68,00 грн., термін сплати 20.05.2009 р.; 19.08.2009 р. нараховано по декларації № 18899 від 04.08.2009 р. податкові зобов'язання розмірі 10,00 грн., термін сплати 19.08.2009 р.; 19.11.2009 р. нараховано по декларації № 24124 від 08.10.2009 р. податкові зобов'язання у розмірі 80,00 грн., термін сплати 19.11.2009 р.; 19.02.2010 р. нараховано по декларації № 37926 від 09.02.2010 р. податкові зобов'язання у розмірі 105,00 грн., термін сплати 19.02.2010 р.; 20.05.2009 р. нараховано по декларації № 11295 від 07.05.2010 р. податкові зобов'язання у розмірі 93,00 грн., термін сплати 20.05.2010 р.; 19.08.2010 р. нараховано по декларації № 20366 від 05.08.2010 р. податкові зобов'язання у розмірі 81,00 грн., термін сплати 19.08.2010 р.

Таким чином, оскільки стягнута за вказаним рішення суду сума податкового боргу виникла в інший період та на підставі інших податкових повідомлень-рішень, ніж заявлена до стягнення по даній справі, то твердження відповідача про те, заявлені позовні вимоги вже були предметом судового розгляду та є тотожними, суд до уваги не приймає, в зв'язку з чим, вимоги про залишення позовної заяви без розгляду, з підстав наведених відповідачем, задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 59.1. ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У зв'язку з непогашенням платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань у законодавчо встановлені строки, податковою інспекцією було прийнято першу та другу податкові вимоги №1/86 від 14.09.2006 року та №2/136 від 16.10.2006 року, які були отримані представником відповідача 14.09.2006 року та 16.10.2006 року відповідно.

Як було встановлено під час розгляду справи, з дати формування податкової вимоги та на час розгляду справи податковий борг відповідача не переривався.

Відтак, зважаючи на положення п.59.5 ст.59 ПК України, якими передбачено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги, зазначені податкові вимоги не втратили юридичної сили, а тому у контролюючого органу не виникло обов'язку повторного надіслання податкових вимог платнику податків.

У той же час, податковою інспекцією надано суду належне документальне підтвердження того, що податковий борг відповідача після надіслання (вручення) йому зазначеної податкової вимоги існував не припиняючись.

Пунктом 95.1 ст.95 ПК України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності -шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

У п.95.2 цієї ж статті зазначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Станом на день розгляду справи загальна сума заборгованості перед бюджетом відповідачем добровільно сплачена не була.

Наявність спірної суми заборгованості підтверджується також наявною в матеріалах справи роздруківкою картки особового рахунку, яка за правилами ст.70 КАС України та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України (затверджено наказом ДПА України від 18.07.2005р. №276, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.08.2005р. за №843/11123) є належним та допустимим доказом невиконаного податкового обов'язку з боку відповідача.

Відповідачам на підставі вимог ч. 1 ст. 71 КАС України не було надано доказів відсутності суми заборгованості.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення суми заборгованості, яка виникла внаслідок несплати в установлений строк суми податкових зобов'язань з земельного податку з юридичних осіб та нарахованої пені.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем-фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Куп`янської об`єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби до Слов`янського культурного фонду про стягнення податкового боргу - задовольнити.

Стягнути з Слов`янського культурного фонду (63701, Харківська обл., м. Куп'янськ, вул. Тітова, 2, код 21258688) до Державного бюджету податкову заборгованість в сумі 13 031 (тринадцять тисяч тридцять одну) грн. 64 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 29.07.2013 року.

Суддя Горшкова О.О.