Рішення

від 25.07.2013 по справі 905/4643/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.07.2013р. Справа № 905/4643/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М.

при секретарі судового засідання Петраченко К.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовною заявою: публічного акціонерного товариства «Торговельний центр «Білий лебідь», м. Донецьк

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Димитров Донецької області

про стягнення заборгованості, пені та 3% у розмірі 67557,49 гривень

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_2

Від відповідача: не прибув

Публічне акціонерне товариство «Торговельний центр «Білий лебідь» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 81025,04 гривень, пені у розмірі 2692,89 гривень та 3% у розмірі 618,19 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань зі сплати орендної плати, передбачених договором оренди №823 від 20.09.2012р., за період з жовтня 2012р. по травень 2013р. в повному обсязі.

Позивачем було надано заяву про зменшення позовних вимог у зв'язку із частковою оплатою відповідачем суми заборгованості у розмірі 30471,60 гривень, відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 64246,41 гривень, яка прийнята судом до розгляду, отже позовні вимоги розглядаються судом з урахуванням наданої заяви про зменшення позовних вимог.

Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги, вкладені у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців». При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п. 3.9.1. Постанови Пленуму №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. таке повідомлення вважається належним.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки представника відповідача за наявними в ній матеріалами, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ

20.09.2012р. позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) укладено договір оренди №823, за умовами п.1.1. якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти в тимчасове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 112,7 кв.м. на 1-му поверсі нового корпусу блоку В Торгового центру «Білий лебідь», розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (далі - об'єкт оренди).

Передача об'єкту оренду здійснюється уповноваженими представниками сторін по акту приймання-передачі (п. 2.2. договору).

Факт передачі об'єкта оренди орендарю підтверджується актом приймання-передачі основних засобів від 05.10.2012р.

Відповідно до п.3.1. договору за користування об'єктом оренди орендар щомісячно сплачує орендодавцю орендну плату. Розмір орендної плати визначається із рахунку вартості одного кв.м.: за 1 кв.м. - 120,00 гривень, що складає за 112,7 кв.м. - 13524,00 гривень, у т.ч. НДС 2254,00 гривень на місяць. Вартість комунальних послуг, окрім електропостачання, входить до розміру орендної плати. Орендар відшкодовує орендодавцю вартість використаної електроенергії відповідно показникам лічильника (за тарифами встановленими у м.Донецьк для нежилих приміщень юридичних осіб), а також електроенергії, використовуваної системою кондиціювання/вентиляції, пропорційно площі, займаної орендарем, на підставі рахунків, виставлених орендодавцем.

Згідно додаткової угоди від 22.04.2013р. до даного договору, п.3.1 був викладений у наступній редакції: за користування об'єктом оренди орендатор щомісячно сплачує орендодавцю орендну плату. Розмір орендної плати визначається із рахунку вартості одного кв.м.: за період з 01.05.2013р. по 31.07.2013р. за 1 кв.м. торгівельної площі - 108,00 гривень, що за 112,7 кв.м. складатиме 12171,60 гривень, у т.ч. НДС 2028,60 гривень на місяць. З 01.08.2013р. за 1 кв.м. торгівельної площі - 120,00 гривень, що за 112,7 кв.м. складатиме 13524,00 гривень, у т.ч. НДС 2254,00 гривень на місяць. Вартість комунальних послуг, окрім електропостачання, входить до розміру орендної плати. Орендатор відшкодовує орендодавцю вартість використаної електроенергії відповідно показникам лічильника (за тарифами встановленими у м.Донецьк для нежилих приміщень юридичних осіб), а також електроенергії, використовуваної системою кондиціювання/вентиляції, пропорційно площі, займаної орендарем, на підставі рахунків, виставлених орендодавцем. У випадку відсутності лічильника або його несправності відшкодування вартості спожитої електроенергії розраховується орендодавцем та оплачується орендатором з розрахункової потужності електрообладнання.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що нарахування орендної плати починається з дати фактичної передачі об'єкта оренди за актом приймання-передачі основних засобів. Орендна плата сплачується за кожний місяць, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі до дати підписання акту приймання-передачі (повернення) об'єкта оренди орендодавцю, включаючи обидві ці дати.

Згідно із п. 3.3 договору, у зв'язку із зміною тарифів на комунальні послуги, збільшенням витрат на утримання, експлуатацію та обслуговування об'єкта оренди, збільшенням розміру плати за землю, у зв'язку з виданням актів органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, які можуть вплинути на розмір орендної плати, введенням нових або збільшенням існуючих ставок податків, за іншими об'єктивними обставинами, з зв'язку з чим збільшуються витрати орендодавця, розмір орендної плати може бути змінений, про що орендодавець письмово повідомляє орендаря за 20 днів. Зміна розміру орендної плати оформлюється шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Відповідно до п. 3.4 договору орендар сплачує оренду плату на умовах передоплати у строк з 1-го по 10-те число поточного (оплачуваного) місяця шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця або іншим способом відповідно до діючого законодавства України.

Пунктом 3.5 договору встановлено, що орендар сплачує вартість спожитої електроенергії в строк до 10-го числа місяця, наступним на звітним, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця.

Оплата за перший місяць оренди здійснюється орендарем протягом 10 днів з моменту передачі об'єкта оренди за актом приймання-передачі (п.3.6 договору).

Згідно із п. 3.8 договору, орендар зобов'язаний протягом 10 днів після підписання договору оплатити орендодавцю гарантійний платіж в розмірі суми орендної плати за один місяць, який є передоплатою за останній місяць оренди. Гарантійний платіж утримується орендодавцем протягом всього строку дії договору як забезпечення виконання орендарем зобов'язань з повної оплати орендної плати в сумі, визначеній п. 3.1 договору.

Відповідно до п. 3.13 договору, орендар приймає участь у оплаті витрат орендодавця на організацію рекламних кампаній, спрямований на залучення відвідувачів торгівельного центру ( далі - маркетинговий платіж). Орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю маркетинговий платіж одноразово в сумі 250,00 гривень в т.ч. ПДВ 41,67 гривень на підставі рахунку, виставленого орендодавцем. Оплата маркетингову платежу здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку.

Строк дії договору, встановлений у п. 8.2 договору, - з 20.09.2012р. по 05.10.2013р.

Позивач звертався до відповідача з листами від 20.02.2013р. №68, від 31.05.2013р. №229 про необхідність сплати заборгованості з орендної плати та штрафних санкцій, та із претензією від 09.04.2013р. про сплату заборгованості за спірним договором у розмірі 52874,97 гривень.

Повідомленням №176 від 11.04.2013р. позивач повідомив відповідача, що у разі несплати заборгованості до 20.04.2013р. позивач буде змушений достроково розірвати спірний договір в односторонньому порядку з 20.05.2013р. у зв'язку з затримкою сплати орендної плати на строк більш, ніж 2 банківських дні (п. 7.1.2 договору), та просити звільнити площу, що орендується, в строки та на умовах, передбачений п. 4.3.16 договору. Повідомлення складено відповідно до п. 7.1.2 договору та є повідомленням про розірвання договору за 30 днів до дати дострокового розірвання договору.

На повідомленні №176 від 11.04.2013р. стоїть підпис відповідача про те, що він ознайомлений з цим повідомленням.

В заявах від 16.10.2012р., 31.10.2012р., 16.11.2012р.,17.01.2013р. відповідач просив позивача не нараховувати штрафні санкції та зобов'язувався погасити заборгованість за спірним договором.

В матеріалах справи міститься акт звіряння взаємних розрахунків, підписаний сторонами, станом на 15.07.2013р., відповідно до якого заборгованість відповідача за період з жовтня 2012р. по червень 2013р. включно складає 64246,41 гривень, з яких 57270,57 гривень - за оренду, 2116,97 гривень - відшкодування витрат з електроенергії на кондиціонування, 4608,87 гривень - відшкодування витрат з електроенергії, 250,00 гривень - маркетинговий платіж. Сума гарантійного платежу - 13524,00 гривень.

За таких обставин, через неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань за спірним договором за період з жовтня 2012р. по червень 2013р., позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідача (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) суму основного боргу у розмірі 64246,41 гривень, пеню у розмірі 2692,89 гривень та 3% річних у розмірі 618,19 гривень.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором оренди.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами договору оренди №823 від 20.09.2012р

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту прав та обов'язків сторін, визначених договором №823 від 20.09.2012р, його предмету, такий договір кваліфікується судом як договір найму (оренди). Як встановлено ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, в контексті зазначених норм, укладений між сторонам договір оренди №823 від 20.09.2012р є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч.ч.1,5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України про обов'язковість договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання грошових зобов'язань за спірним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Між тим, відповідачем грошові зобов'язання за спірним договором були виконані не в повному обсязі, жодних доказів на спростування зазначених обставин, всупереч вимог ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано.

Як вже зазначалось, 11.04.2013р. позивачем було повідомлено відповідача про дострокове розірвання договору оренди в односторонньому порядку з 20.05.2013р. у зв'язку з порушенням умов договору на підставі п. 7.1.2 договору.

Пунктом 7.1.2 договору встановлено, що договір може бути достроково розірваний, зокрема, за ініціативою орендодавця у випадку затримки орендарем орендної плати на строк більш ніж 2 банківських дні. Договір вважається розірваним у випадку направлення орендарю письмового повідомлення орендодавцем про розірвання договору з відповідної дати. Таке повідомлення орендодавець повинен направити орендарю не пізніше, ніж на 30 днів до дати дострокового розірвання договору оренди.

За змістом ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Положеннями ч. 2 ст. 202 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що договір є розірваним з дати, зазначеній у цьому повідомленні, а саме з 20.05.2013р., отже, нарахування платежів за спірним договором є правомірним з 05.10.2013р. (дати підписання акту-приймання-передачі майна в оренду) по 20.05.2013р., що становить 48051,75 гривень, та саме в цій частині основного боргу позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 2692,89 гривень та 3% річних у розмірі 618,19 гривень.

Надаючи належну юридичну оцінку доводам позивача в цій частині суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату орендної плати, спожитої енергії та гарантійного платежу, орендодавець вправі вимагати, а орендар зобов'язаний виплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення відповідного платежу.

Перевіривши відповідність наданих позивачем розрахунків, суд, з огляду на висновки про часткове задоволення позову в частині стягнення основної суми боргу дійшов висновку про можливість часткового задоволення пені та 3% річних, а саме:

- пені у розмірі 2668,74 гривень;

- 3% річних у розмірі 574,11 гривень.

Різниця у розрахунку утворилася за рахунок невірного визначення розміру заборгованості та періоду нарахування (кількості днів, за які може бути нарахована пеня та 3% річних).

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 4000,00 гривень.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З огляду на вищезазначену норму, суд вважає, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 підтверджуються договором №5/ЛК/2013 про надання юридичних послуг від 29.05.2013р., відповідно до п.1 якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання на представництво його інтересів та надання правової допомоги у підготовці позовної заяви до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в господарський суд Донецької області та підтримання вимог в суді в якості представника з усіма правами сторони, третьої особи, в тому числі подання позовних заяв, скарг, апеляційних та касаційних скарг.

Сплата позивачем юридичних послуг за зазначеним договором підтверджується платіжним дорученням №8639 від 13.06.2013р. на суму 4000,00 гривень., призначенням платежу за яким є нагорода (гонорар) згідно договору №5/ЛК/2013 від 29.05.2013р.

Одночасно, для того, щоб витрати сторони на правову допомогу вважались судовими витратами в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката повинні бути підтвердженні відповідними документами.

За приписом ст.2 Закону України «Про адвокатуру», адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, належним підтвердженням повноважень адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

В підтвердження повноважень адвоката, позивачем до матеріалів справи додано копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №1995 від 29.07.2005р. на ім`я ОСОБА_2.

Виходячи з наведеного, суд робить висновок, що зазначені документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом позивачу.

Однак суд вважає, що витрати по оплаті послуг адвоката є явно завищеними та такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:

Згідно статті 48 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Статтею 12 Закону України «Про адвокатуру» зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Частиною 3 договору про надання правових послуг встановлено, що клієнт сплачує адвокату нагороду (гонорар) у сумі 4000,00 гривень.

Водночас, положеннями п. 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року № 6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром. Аналогічні положення містяться і в пункті 3.4.1 Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятого делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року.

При цьому, до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката ОСОБА_2 у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи №905/4643/13, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 4000,00 гривень неспіврозмірною з розміром заявлених вимог та істотно завищеною.

Враховуючи вказане, а також беручи до уваги гіпотетичний час на підготовку матеріалів до судового слухання, невисоку складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі №905/4643/13, суд вважає розумним обмежити розмір судових витрат по оплаті послуг адвоката сумою в 2000,00 гривень.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Сума зайво сплаченого позивачем судового збору становить 350,35 гривень, що мають бути повернути позивачу з бюджету.

Інші судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 75, 77, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Торговельний центр «Білий лебідь» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити в частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Торговельний центр «Білий лебідь» (83082, м. Донецьк, вул. Артема, 143, код 01558690) заборгованість за договором оренди №823 від 20.09.2012р. у розмірі 48051,75 гривень, пеню у розмірі 2668,74 гривень, 3% річних у розмірі 574,11 гривень, судовий збір у розмірі 1046,44 гривень.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства «Торговельний центр «Білий лебідь» (83082, м. Донецьк, вул. Артема, 143, код 01558690) витрати за послуги адвоката в розмірі 2000,00 гривень.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Повернути публічному акціонерному товариство «Торговельний центр «Білий лебідь» (83082, м. Донецьк, вул. Артема, 143, код 01558690) надмірно сплачену суму судового збору в розмірі 350,35 гривень, сплачену згідно платіжного доручення №857 від 13.06.2013р.

У судовому засіданні 25.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 30.07.2013 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник