Постанова

від 23.07.2013 по справі 813/4675/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2013 року м. Львів № 813/4675/13-а

16 год. 40 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Надич М.О. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники Зуб А.Я., Суходольська Н.Є.;

відповідача: представник не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Західприлад» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Західприлад» (далі - ПП «Західприлад») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі -ДПІ у Залізничному районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000712210/6545 від 26 березня 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, оскаржуване рішення прийнято на підставі акта перевірки № 484/22-10/33665921 від 04.03.2013 року, у якому податковий орган зазначив про відсутність підтвердження здійснення господарської діяльності та фактичного придбання товарно - матеріальних цінностей у ТОВ «Сталевий дім». Позивач з такими висновками не погоджується, оскільки такі ґрунтуються лише на акті перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова №1556/23-4/37399035 від 23.08.2011 року «Про проведення аналізу діяльності ТОВ «Сталевий дім», код ЄДРПОУ 37399035 з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за червень 2011 року». Позивач зазначив про те, що відповідач не надав належної правової оцінки документам, які підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з названим вище контрагентом, а також доказам, які пов'язані із господарською діяльністю ПП «Західприлад». Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про порушення податкового законодавства щодо заниження податку на додану вартість, а тому прийняте на основі таких висновків податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву від 05.07.2013 року, в яких зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта № 484/22-10/33665921 від 04.03.2013 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Західприлад» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Сталевий дім» за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року». В основу акта перевірки позивача покладено висновки акта ДПІ у Франківському районі м. Львова №1556/23-4/37399035 від 23.08.2011 року «Про проведення аналізу діяльності ТОВ «Сталевий дім», код ЄДРПОУ 37399035 з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за червень 2011 року», у якому, серед іншого, зазначено про те, що місцезнаходження ТОВ «Сталевий дім» не встановлено, про відсутність у підприємства будь-яких виробничих потужностей та ресурсів для здійснення господарської діяльності та, як наслідок, відсутність реального проведення господарських операцій та здійснення діяльності, спрямованої на надання податкової вигоди третім особам. На цій підставі податковий орган дійшов висновку про відсутність підтвердження здійснення господарської діяльності та фактичного придбання ТМЦ у контрагента позивача на загальну суму 249 082,02 грн. та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), не доведено їх використання позивачем у власній господарській діяльності. Крім цього, вказав, що позивачем не представлено будь - яких товаросупровідних документів, які б свідчили про транспортування ТМЦ від ТОВ «Сталевий дім». У підсумку відповідач зазначив, що ПП «Західприлад» занижено податок на додану вартість в сумі 41 513,67 грн. за червень 2011 року внаслідок віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченого у вартості ТМЦ, придбаних у ТОВ «Сталевий дім». Саме з цих мотивів податковий орган прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 41 513,67 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн., всього на суму 41 514, 67 грн., і на думку відповідача підстав для його скасування немає.

В судове засідання представник відповідача не прибув, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка, наявна в матеріалах справи. Причин неприбуття суду не повідомив, за таких обставин, у відповідності до вимог ч. 2, 4 ст. 128 КАС України, суд ухвалив розглянути справу на підставі наявних у ній доказів.

Суд заслухав пояснення представника позивача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

ПП «Західприлад» зареєстроване як юридична особа 05.07.2005 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради. Видами діяльності названого підприємства, згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України відповідно до довідки АА №793550, є оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням, виробництво інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження та навігації, ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устаткування, роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет, неспеціалізована оптова торгівля.

04.03.2013 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «Західприлад» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Сталевий дім» за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року, за наслідками якої складено акт № 484/22-10/33665921 від 04.03.2013 року (далі - акт перевірки від 04.03.2013 року).

Під час перевірки податковий орган встановив, що формування показників податкового кредиту за червень 2011 року здійснювалось на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Сталевий дім». Даючи оцінку правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у вартості ТМЦ, відповідач врахував висновки акта ДПІ у Франківському районі м. Львова №1556/23-4/37399035 від 23.08.2011 року «Про проведення аналізу діяльності ТОВ «Сталевий дім», код ЄДРПОУ 37399035 з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за червень 2011 року», в якому податковий орган встановив, що ТОВ «Сталевий дім» здійснювало діяльність, спрямовану на надання безпідставної вигоди третім особам. Тому діяльність такого підприємства є фіктивним підприємництвом і усі правочини, які були укладені з ним, не створюють жодних правових наслідків. Крім того, відповідач зазначив про те, що у названого контрагенту позивача відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Тому на думку податкового органу, господарські операції позивача із ТОВ «Сталевий дім» фактично не відбулися, а тому є нікчемними, оскільки не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

У висновках акта перевірки від 04.03.2013 року відповідач зазначив про порушення ПП «Західприлад» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (із змінами і доповненнями), внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 41 513,67 грн. за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року, у тому числі за червень 2011 року в сумі 41 513,67 грн.

На основі таких висновків було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000712210/6545 від 26 березня 2013 року, яке позивач оскаржив в адміністративному порядку.

За наслідками розгляду первинної скарги ДПС у Львівській області прийнято рішення №7050/10/10-2005/486 від 22.04.2013 року, відповідно до якого зазначене вище податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Платник податку оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення від 26.03.2013 року, але рішенням Міністерства доходів і зборів України №4130/6/99-93-10-01-15 від 03.06.2013 року скаргу ПП «Західприлад» залишено без задоволення, після чого позивач звернувся з даним позовом до суду.

На реалізацію принципу офіційного з'ясування обставин справи суд витребував у позивача додаткові докази на підтвердження використання приданих ТМЦ у господарській діяльності. Дослідивши долучені до справи письмові докази суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача та його контрагента:

ПП «Західприлад» (Покупець) та ТОВ «Сталевий дім» (Постачальник) уклали договір купівлі - продажу від 04.05.2011 року № 129/0405, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність, а Покупець зобов'язується приймати товар (прилади та обладнання) та своєчасно здійснювати його оплату. Відповідно до умов п.4.5. даного договору, постачальник зобов'язаний поставити товар Покупцю протягом п'яти днів з моменту погодження умов разової поставки.

На виконання умов даного договору Постачальник передав у власність Покупцю прилади та обладнання відповідно до видаткових накладних: №РН-0000320 від 01 червня 2011 року на суму 54211,00 грн., в т.ч. ПДВ 9035,17 грн.; №РН-0000321 від 02 червня 2011 року на суму 46360,00 грн., в т.ч. ПДВ 7726,67 грн.; №РН-0000345 від 10 червня 2011 року на суму 46052,00 грн., в т.ч. ПДВ 7675,33 грн.; №РН-0000398 від 21 червня 2011 року на суму 31205,00 грн., в т.ч. ПДВ 5200,84 грн.; №РН-0000435 від 23 червня 2011 року на суму 71254,00 грн., в т.ч. ПДВ 11875,67 грн.

ТОВ «Сталевий дім», у свою чергу, виписало позивачу податкові накладні: №258 від 23.06.2011 року на загальну суму 71254,00 грн., в т.ч. ПДВ 11875,67 грн.; №255 від 21.06.2011 року на загальну суму 31205,00 грн., в т.ч. ПДВ 5200,83 грн.; №126 від 10.06.2011 року на загальну суму 46052,00 грн., в т.ч. ПДВ 7675,32 грн.; №32 від 02.06.2011 року на загальну суму 46360,00 грн., в т.ч. ПДВ 7726,67 грн.; №15 від 01.06.2011 року на загальну суму 54211,00 грн., в т.ч. ПДВ 9035,17 грн., що відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за червень 2011 року.

Зі змісту пояснень представника позивача, вбачається, що поставка товарно-матеріальних цінностей здійснювалась власним транспортом працівників підприємства, оскільки такі прилади та обладнання малогабаритні, а контрагент зареєстрований і знаходиться у м.Львові.

За отримане від ТОВ «Сталевий дім» обладнання та прилади позивач розрахувався, що підтверджується банківськими виписками про рух коштів на рахунку: від 08.06.2011 року, від 10.06.2011 року, від 21.06.2011 року та 23.06.2011 року, долученими до матеріалів справи.

У бухгалтерському обліку дані операції відображено у відповідному періоді у картці рахунку 631 по контрагенту ТОВ «Сталевий дім». Суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Сталевий дім» відображено у податковій звітності ПП «Західприлад», про що свідчить копія додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ за червень 2011 року.

На підтвердження використання обладнання та приладів у господарській діяльності при виконанні умов договору від 04.05.2011 року № 129/0405, позивач також долучив наступні документи:

- договір №129 від 07.02.2011 року на надання робіт (послуг); договір №1060м-2011 від 28 березня 2011 року про виконання метрологічних робіт та послуг; договір на виконання метрологічних робіт №400241 від 10.01.2011 року;

- акти здачі приймання робіт (перевірки обладнання) №15094, №15070, №15065, №15079, №25034, №35126, №35171, №35215, №25074, №55166 за червень 2011 року; №50218202 від 25.06.2011 року, №1757622 від 14.06.2011 року; протоколи погодження вартості робіт;

- видаткові накладні №492 від 07 вересня 2011 року, №473 від 18 серпня 2011 року, №447 від 28 липня 2011 року, №435 від 25 липня 2011 року, №431 від 22 липня 2011 року, №414 від 13 липня 2011 року, №413 від 13 липня 2011 року, №410 від 12 липня 2011 року, №409 від 11 липня 2011 року, №408 від 11 липня 2011 року, №407 від 08 липня 2011 року, №406 від 08 липня 2011 року, №405 від 08 липня 2011 року, №400 від 05 липня 2011 року, №399 від 05 липня 2011 року, №398 від 05 липня 2011 року, №397 від 19 липня 2011 року, №396 від 05 липня 2011 року, №395 від 05 липня 2011 року, №392 від 01 липня 2011 року, №391 від 04 липня 2011 року, №390 від 30 червня 2011 року, №398 від 04 липня 2011 року, №388 від 04 липня 2011 року, №387 від 01 липня 2011 року, №386 від 01 липня 2011 року, №385 від 01 липня 2011 року, №384 від 01 липня 2011 року, №383 від 30 червня 2011 року, №382 від 30 червня 2011 року, №380 від 30 червня 2011 року, №378 від 30 червня 2011 року, №375 від 30 червня 2011 року, №381 від 30 червня 2011 року, №374 від 30 червня 2011 року, №373 від 30 червня 2011 року, №370 від 29 червня 2011 року, №369 від 29 червня 2011 року, №367 від 29 червня 2011 року, №365 від 24 червня 2011 року, №364 від 24 червня 2011 року, №363 від 24 червня 2011 року, №362 від 24 червня 2011 року, №359 від 22 червня 2011 року, №356 від 2 червня 2011 року, №354 від 22 червня 2011 року, №352 від 20 червня 2011 року, №350 від 20 червня 2011 року, №344 від 17 червня 2011 року, №343 від 17 червня 2011 року, №340 від 16 червня 2011 року, №339 від 01 липня 2011 року, №331 від 10 червня 2011 року, №330 від 10 червня 2011 року, №326 від 09 червня 2011 року, №325 від 09 червня 2011 року, №321 від 08 червня 2011 року, №318 від 07 червня 2011 року, №317 від 06 червня 2011 року, №316 від 06 червня 2011 року, №314 від 03 червня 2011 року, №282 від 02 червня 2011 року;

- довіреності на отримання цінностей 12 ААВ № 699044 від 18.08.2011 року, №310 від 27 липня 2011 року, №1119 від 25 липня 2011 року, ААГ № 032904/1362 від 21 липня 2011 року, №120 від 11 липня 2011 року, 12 ААВ №410807 від 12 липня 2011 року, №1442 від 08 липня 2011 року, №875 від 06 липня 2011 року, №451 від 07 липня 2011 року, №917 від 07 липня 2011 року, №49 від 05 липня 2011 року, №529 від 05 липня 2011 року, №274 від 27 червня 2011 року, №729 від 19 липня 2011 року, №327 від 30 червня 2011 року, №168 від 01 липня 2011 року, 12 ААВ №332709 від 04 липня 2011 року, №26 від 01 липня 2011 року, 12 ААВ №769472 від 30 червня 2011 року, №404 від 30 червня 2011 року, №00171 від 29 червня 2011 року, №00170 від 29 червня 2011 року, №Х0000649 від 29 червня 2011 року, №168 від 30 червня 2011 року, №ФЛ352 від 29 червня 2011 року, ЯПН №764290 від 30 червня 2011 року, №131 від 30 червня 2011 року, №139 від 30 червня 2011 року, №346 від 29 червня 2011 року, №14 від 24 червня 2011 року, №316 від 19 липня 2011 року, №942 від 24 червня 2011 року, №0000203 від 22 червня 2011 року, №00813 від 22 червня 2011 року, №21 від 24 червня 2011 року, №11/0622 від 22 червня 2011 року, №598 від 20 червня 2011 року, №2256 від 20 червня 2011 року, №443 від 15 червня 2011 року, №954 від 14 червня 2011 року, №484 від 16 червня 2011 року, №807 від 01 липня 2011 року, №1412 від 09 червня 2011 року, №3588 від 09 червня 2011 року, ЕС №0806-2 від 08 червня 2011 року, №717 від 07 червня 2011 року, №77 від 25 червня 2011 року, №319 від 07 червня 2011 року, ЯОЗ №334465 від 20 травня 2011 року, №199 від 06 червня 2011 року, №2 від 31 травня 2011 року, №096478 від 03 червня 2011 року, №22 від 01 червня 2011 року, №96 від 23 травня 2011 року.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Податковий кодекс України містить наступні нормативні положення щодо порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

При вирішенні спору суд виходить з наступного:

ПП «Західприлад» є суб'єктом господарювання, серед іншого, у сфері оптової торгівлі іншими машинами та устаткуванням, виробництва інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження та навігації, ремонту і технічного обслуговування електронного й оптичного устаткування. Для здійснення організації обраного ним виду господарської діяльності, підприємством було придбано і оплачено наступне обладнання та прилади: зокрема, калібратор, динамометр, амперметр, газоаналізатор та запасні частини до нього, барометр, міліамперметр, ватметр, кіловольтметр, тахометр, перетворювач, частотомір, фазометр, тензодатчик, ін., що свідчить про наявність у позивача матеріально - технічної бази, необхідної для здійснення обраного ним виду господарської діяльності і яким відповідач, втім, не надав належної оцінки під час проведення перевірки позивача.

Підставою для формування податкового кредиту ПП «Західприлад» за червень 2011 року в сумі 41 513,67 грн. були податкові накладні встановленої форми та змісту, виписаних ТОВ «Сталевий дім» за наслідками операцій з поставки вищезазначеного обладнання та приладів. Зауважень щодо оформлення первинних документів відповідач не зазначив. Виконання договірних зобов'язань підтверджується належно оформленими первинними документами, які в цілому у повній мірі відображають зміст господарських операцій та їх вартісні показники. Отже, реальність господарських операцій ПП «Західприлад» по придбанню та використанню ТМЦ підтверджується долученими до справи письмовими доказами та не викликає сумнівів.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача щодо порушення податкового законодавства позивачем по суті ґрунтуються на акті перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова №1556/23-4/37399035 від 23.08.2011 року «Про проведення аналізу діяльності ТОВ «Сталевий дім», код ЄДРПОУ 37399035 з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за червень 2011 року».

З приводу такого підходу відповідача до перевірки правомірності декларування платником сум податку на додану вартість, сплаченого у ціні придбаних ним товарно-матеріальних цінностей, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагент позивача в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Закон не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару, є податковим зобов'язання продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця.

Доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, на думку податкового органу, діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди не надано відповідачем. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до цієї особи.

Щодо відсутності товарно-транспортних документів, то необхідно вказати наступне:

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за №128/2568:

подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство;

товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, жоден з перерахованих вище документів (подорожній лист, товарно-транспортна накладна) не є документами, що засвідчують отримання будь-яким підприємством товарно-матеріальних цінностей (послуг). Це документи, які свідчать про фізичне переміщення цінностей, визначають осіб які відповідають за збереження майна під час транспортування.

Податковим кодексом України визначено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної. Отже, єдиними факторами, які можуть впливати на формування податкового кредиту є наявність податкової накладної та наявність господарської операції.

Суд погоджується з твердженнями позивача про недопустимість такого підходу відповідача до правової оцінки правовідносин щодо формування податкового кредиту. З цього приводу слід також зазначити, що висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарської операції, є безпідставними і не доводять правомірності збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 41 513,67 грн.

Тому прийняте на основі таких висновків податкове повідомлення-рішення №0000712210/6545 від 26 березня 2013 року не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень пункту 1 частини другої статті 162 КАС України суд приходить до висновку, що таке податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправне.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби №0000712210/6545 від 26 березня 2013 року.

Присудити із Державного бюджету на користь Приватного підприємства «Західприлад» (вул. Суботівська, 9а/2, м. Львів, 79052, код ЄДРПОУ 33665921) судовий збір у розмірі 415 (чотириста п'ятнадцять) 14 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.07.2013 року.

Суддя Клименко О.М.