Ухвала

від 04.02.2014 по справі 813/4675/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 р. Справа № 10872/13/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

Головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів: Попка Я.С., Сеника Р.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.07.2013 року у справі за позовом приватного підприємства «Західприлад» до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Західприлад» звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова (далі - ДПІ у Залізничному районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000712210/6545 від 26 березня 2013 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.07.2013 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 0000712210/6545 від 26 березня 2013 року.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарської операції, є безпідставними і не доводять правомірності збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 41 513,67 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, її в апеляційному порядку оскаржив відповідач - державна податкова інспекція у Залізничному районі м.Львова, яка покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до безпідставного задоволення позовних вимог, просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Як на доводи апеляційної скарги апелянт посилається на те, що наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, чи його оплата) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що 04.03.2013 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «Західприлад» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Сталевий дім» за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року, за наслідками якої складено акт № 484/22-10/33665921 від 04.03.2013 року.

За наслідками перевірки податковим органом встановлено, що формування показників податкового кредиту за червень 2011 року здійснювалось на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Сталевий дім». Даючи оцінку правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у вартості ТМЦ, відповідач врахував висновки акта ДПІ у Франківському районі м. Львова №1556/23-4/37399035 від 23.08.2011 року «Про проведення аналізу діяльності ТОВ «Сталевий дім» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за червень 2011 року», в якому податковий орган встановив, що ТОВ «Сталевий дім» здійснювало діяльність, спрямовану на надання безпідставної вигоди третім особам. Тому діяльність такого підприємства є фіктивним підприємництвом і усі правочини, які були укладені з ним, не створюють жодних правових наслідків. Отже, на думку податкового органу, господарські операції позивача із ТОВ «Сталевий дім» фактично не відбулися, а тому є нікчемними, оскільки не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

У висновках акта перевірки від 04.03.2013 року відповідач зазначив про порушення ПП «Західприлад» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 41513,67 грн. за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року, у тому числі за червень 2011 року в сумі 41513,67 грн. На основі таких висновків було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000712210/6545 від 26 березня 2013 року.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, які знайшли своє підтвердження у матеріалах справи, виходячи з наступного.

Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

У відповідності до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Вілповідно до п. 201.7. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 135.2. ст. 135 цього ж Кодексу, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Згідно з п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно з п. 2 цього ж Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Таким чином, враховуючи вищенаведені положення, колегія суддів приходить до висновку про те, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Судом першої інстанції встановлено, що приватне підприємство «Західприлад» перебувало у правовідносинах з придбання товаро-матеріальних цінностей у ТОВ «Сталевий дім» протягом червня 2011 року.

ПП «Західприлад» (покупець) та ТОВ «Сталевий дім» (постачальник) уклали договір купівлі - продажу від 04.05.2011 року № 129/0405, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність, а покупець зобов'язується приймати товар (прилади та обладнання) та своєчасно здійснювати його оплату. Відповідно до умов п.4.5. даного договору, постачальник зобов'язаний поставити товар покупцю протягом п'яти днів з моменту погодження умов разової поставки.

На виконання умов даного договору постачальник передав у власність покупцю прилади та обладнання відповідно до видаткових накладних: №РН-0000320 від 01 червня 2011 року на суму 54211,00 грн., в т.ч. ПДВ 9035,17 грн.; №РН-0000321 від 02 червня 2011 року на суму 46360,00 грн., в т.ч. ПДВ 7726,67 грн.; №РН-0000345 від 10 червня 2011 року на суму 46052,00 грн., в т.ч. ПДВ 7675,33 грн.; №РН-0000398 від 21 червня 2011 року на суму 31205,00 грн., в т.ч. ПДВ 5200,84 грн.; №РН-0000435 від 23 червня 2011 року на суму 71254,00 грн., в т.ч. ПДВ 11875,67 грн.

ТОВ «Сталевий дім», у свою чергу, виписало позивачу податкові накладні: №258 від 23.06.2011 року на загальну суму 71254,00 грн., в т.ч. ПДВ 11875,67 грн.; №255 від 21.06.2011 року на загальну суму 31205,00 грн., в т.ч. ПДВ 5200,83 грн.; №126 від 10.06.2011 року на загальну суму 46052,00 грн., в т.ч. ПДВ 7675,32 грн.; №32 від 02.06.2011 року на загальну суму 46360,00 грн., в т.ч. ПДВ 7726,67 грн.; №15 від 01.06.2011 року на загальну суму 54211,00 грн., в т.ч. ПДВ 9035,17 грн., що відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за червень 2011 року.

За отримане від ТОВ «Сталевий дім» обладнання та прилади позивач розрахувався, що підтверджується банківськими виписками про рух коштів на рахунку: від 08.06.2011 року, від 10.06.2011 року, від 21.06.2011 року та 23.06.2011 року, долученими до матеріалів справи.

У бухгалтерському обліку дані операції відображено у відповідному періоді у картці рахунку 631 по контрагенту ТОВ «Сталевий дім». Суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Сталевий дім» відображено у податковій звітності ПП «Західприлад», про що свідчить копія додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ за червень 2011 року.

Таким чином, позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період було надано видаткові накладні, податкові накладні, виписки по особовому рахунку підприємства з відмітками банку, акти здачі приймання робіт (перевірки обладнання), які свідчать про підставність виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Сталевий дім», та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Вищевказані первинні документи оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

На підтвердження використання обладнання та приладів у господарській діяльності при виконанні умов договору від 04.05.2011 року № 129/0405, позивач також долучив наступні документи: - договір №129 від 07.02.2011 року на надання робіт (послуг); договір №1060м-2011 від 28 березня 2011 року про виконання метрологічних робіт та послуг; договір на виконання метрологічних робіт №400241 від 10.01.2011 року; - акти здачі приймання робіт (перевірки обладнання) №15094, №15070, №15065, №15079, №25034, №35126, №35171, №35215, №25074, №55166 за червень 2011 року; №50218202 від 25.06.2011 року, №1757622 від 14.06.2011 року; протоколи погодження вартості робіт; видаткові накладні; довіреності на отримання цінностей.

Відповідачем, належними та допустимими доказами не спростовано мету та реальність здійснення господарських операцій з придбання вищевказаних товарів, а також факту використання позивачем вищевказаних товарів у власній господарській діяльності.

Надані позивачем докази дають колегії суддів достатні підстави для висновку про сплату позивачем сум ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) у контрагента, який мав статус платника податку на додану вартість.

Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити те, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відтак, колегія суддів вважає правильними твердження суду першої інстанції про те, що відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до цієї особи.

Крім того, згідно з Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства вбачається, що податкові повідомлення - рішення, що приймаються за наслідками документальних перевірок фінансово - господарської діяльності суб'єктів господарювання, у тому числі позапланових виїзних, можуть бути складеними на підставі фактичних даних, зазначених виключно в актах перевірок фінансово - господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Оскаржуване податкове повідомлення - рішення, складене з покликанням на акт перевірки фінансово - господарської діяльності суб'єкта господарювання ТОВ «Сталевий дім» (акт перевірки ДПІ у Франківському районі м.Львова №1556/23-4/37399035 від 23.08.2011 року), який не може бути визнаний допустимим доказом по справі та зумовлює безпідставність складення зазначеного податкового повідомлення - рішення.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, відповідачем не наведено достатньо переконливих доводів про наявність обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника податків. З урахуванням наведеного, на думку апеляційного суду, оскаржуване податкове повідомлення - рішення не ґрунтується на нормах права, внаслідок чого його слід визнати протиправним та скасувати.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до переконання про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, постанова Львівського окружного адміністративного суду від 23.07.2013 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Керуючись ст. 160, ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.07.2013 року по справі № 813/4675/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

Судді Я.С. Попко

Р.П. Сеник