Рішення

від 22.07.2013 по справі 901/1650/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.07.2013Справа №901/1650/13

За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до відповідача - комунального підприємства Сакська районна міжгосподарська база відпочинку "Прибій" (АДРЕСА_4)

про стягнення 197950, 00 грн.

Суддя І.І. Дворний.

Представники:

позивач - ОСОБА_1, ФОП;

від позивача - ОСОБА_2, довіреність №10-06/2013 від 10.06.2013, представник;

від відповідача - Мамчур А.М, довіреність №б/н від 08.06.2013, представник;

Суть спору : 22 травня 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою про стягнення з комунального підприємства Сакська районна міжгосподарська база відпочинку "Прибій" на свою користь суму збитків у розмірі 197950,00 грн. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 181, 179, 224, 320 Господарського кодексу України, статей 11, 22, 509, 623, 640, 642 Цивільного кодексу України, статей 1, 19-21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статей 22, 23 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані тим, що відповідач, як виконавець, надає послуги з постачання холодної води і водовідведення власникам літніх будинків, які знаходяться на базі відпочинку "Прибій". Внаслідок того, що відповідач порушує вимоги Закону України «Про житлово-комунальні послуги» подача води у спірний літній будинок відпочинку АДРЕСА_2, власником якого є позивач, у 2012 році не здійснювалась. Позивач пояснює, що йому в результаті бездіяльності відповідача, яка виразилась у ненаданні комунальних послуг з водопостачання та ігноруванні дій позивача по укладанню договору на водопостачання, були завдані збитки, розмір яких у грошовому вираженні складає 197950,00 грн. У свою чергу, відмова відповідача відшкодувати завдані збитки у добровільному порядку послугувала підставою для звернення позивача до суду з вимогою про їх примусове стягнення.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 травня 2013 року позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження по справі.

Відповідач, не погоджуючись з заявленими позовними вимогами, 11 червня 2013 року надав суду відзив на позовну заяву, у якому повідомив суд, що він належним чином підготував типові форми договорів та надав їх позивачу ще у травні 2012 року, крім того, незважаючи на непідписання договору сторонами, постачання комунальних послуг базою відпочинку здійснювалось своєчасно, як і оплата позивачем послуг, що в розумінні пункту 2 статті 640 Цивільного Кодексу України вважається моментом укладення договору (а.с. 69-70).

Комунальне підприємство Сакська районна міжгосподарська база відпочинку "Прибій" також вказує на те, що для укладання договору в письмовій формі та здійснення

підключення до систем водопостачання позивачу необхідно дотриматись відповідної процедури передбаченої законодавством щодо отримання технічних умов. Належним чином оформлене водовідведення до будинку АДРЕСА_2 у позивача відсутнє.

Відповідач пояснив, що було виявлено самовільне підключення спірного будинку позивача до каналізаційних мереж без узгодження з сантехнічною службою у зв'язку з чим, постачання води саме у будинок АДРЕСА_2 не здійснювалось і позивачу доведено про наявність суспільних душової та туалету, розташованих між двориками секторів 1 та 2, де постачання води здійснюється цілодобово, для зручності відпочиваючих позивача.

Відповідач вважає помилковими твердження позивача щодо відсутності водопостачання води у будинок АДРЕСА_2 внаслідок недомовленості про підписання договору, оскільки саме відсутність технічних умов та недотримання позивачем процедури водовідведення передбаченої законодавством спричинили відсутність водопостачання в будинку АДРЕСА_2 та розірвання договору №5 від 30 квітня 2012 року з ППО ВП «Шахта «Степова».

11 червня 2013 року суд в порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголосив перерву в межах встановленого строку вирішення спору.

18 червня 2013 року позивач надав суду додаткові письмові пояснення у яких звертає увагу суду, що договір водопостачання між ним та відповідачем фактично був укладений, оскільки ще у травні 2012 року позивач отримав від відповідача для підписання проект договору водопостачання у типовій формі, ідентичною тій, в якій відповідач і позивач укладали договір з водопостачання у 2011, 2010, 2009, 2008 роках, що не заперечується відповідачем, отримавши від відповідача проекти договору, позивач підписав договір, погодив з усіма службами відповідача та листом від 24 травня 2012 року повернув відповідачу для реєстрації.

Позивач звернув увагу суду на те, що відповідач у відзиві на позов прямо вказав на відсутність письмового оформлення договірних відносин між сторонами та підтвердив фактичне існування таких відносин з позивачем, у підтвердження чого, вказав на виставлені базою відпочинку рахунки на оплату послуг з водопостачання та оплату цих рахунків позивачем у повному обсязі, втім, послуги з водопостачання та водовідведення по спірному будинку так і не надавались.

Комунальне підприємство Сакська районна міжгосподарська база відпочинку "Прибій", у свою чергу, 18 червня 20113 року надало суду доповнення до відзиву на позовну заяву у якому звернуло увагу суду на те, що позивач, констатуючи факт неправомірного відключення водопостачання будинку АДРЕСА_2 з боку відповідача, окрім висловлювань щодо упередженого ставлення та вчинення перешкод у здійсненні підприємницької діяльності відключенням водопостачання, не надав жодного доказу та документу щодо законного оформлення зручностей у будинку та підключення до комунального водопроводу, видавши технічні умови, що були отримані при землевідводі для гарантованого користування суспільних душових та туалетів, нібито за технічні умови, передбачені законодавством для здійснення підключення до комунального водопроводу.

Таким чином, відповідач вважає, що позивач взагалі не має право вимагати стягнення збитку з відповідача внаслідок нібито невиконання останнім свого договірного зобов'язання, бо в розумінні приписів закону такого зобов'язання не існує, оскільки не існує укладеного письмового договору між позивачем та відповідачем про надання послуг та як наслідок і порушеного права позивача.

19 червня 2013 року суд в порядку приписів статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та в порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголосив перерву.

У судове засідання, що відбулось 22 липня 2013 року, з'явились позивач та його представник, які наполягали на заявлених позовних вимогах в повному обсязі. Представник відповідача, у свою чергу, проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та доповненнях до нього.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ :

Комунальне підприємство Сакська районна міжгосподарська база відпочинку "Прибій" (далі за тексом підприємство, база відпочинку) створене за рішенням 6-ї сесії Сакської районної ради Автономної Республіки Крим 23 скликання від 30 вересня 1999 року «Про районну міжгосподарську базу відпочинку по АДРЕСА_4» шляхом перетворення колективного підприємства «Міжгосподарська база відпочинку» та є його правонаступником, підприємство засноване на комунальній власності Сакської районної ради.

Основними напрямками діяльності підприємства, згідно його статуту і відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка АБ №553864), є, серед іншого, забір, очищення, постачання води, каналізація відведення та очищення стічних вод.

Матеріали справи свідчать про те, що 31 травня 2011 року комунальне підприємство Сакська районна міжгосподарська база відпочинку "Прибій" (за договором виконавець) та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (за договором споживач), який є власником літніх будиночків АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, уклали договір про надання послуг відповідно до якого, виконавець зобов'язався надавати комплексну послугу із забезпечення відпочинку, зокрема, надання послуг з постачання холодної води і водовідведення (додатковий договір №1), а споживач зобов'язався сплатити надані послуги за цінами, у строки й у порядку, передбачених цим договором.

Даний договір набув чинності з моменту його підписання та діяв до 31 грудня 2011 року.

На виконання названого договору 31 травня 2011 року виконавець та споживач уклали додатковий договір №1 про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення, відповідно до пункту 1 якого, виконавець зобов'язався надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання холодної води та водовідведення, а споживач зобов'язався своєчасно сплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах передбачених договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є власником нерухомого майна - літній будинок відпочинку АДРЕСА_2, розташований за адресою: АДРЕСА_4, що підтверджується доданою до позову копією нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу від 18 червня 2001 року.

20 травня 2012 року у названому будиночку в водомірному колодязі встановлено водомір - лічильник води ЛК-15, дата виг. 04 квітня 2012 року заводський №2197143, згідно свідоцтва про приймання. Показання обліку споживання зафіксовано на рівні 0, про що складений відповідний акт (а.с. 124).

З огляду на закінчення строку дії договору про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення, укладеного між сторонами, виникла необхідність в укладанні відповідного договору на наступний 2012 рік, у зв'язку з чим, відповідач підготував типові форми договорів про надання послуг та у травні 2012 року направив їх позивачу, що не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи. Позивач, у свою чергу, відповідно до супровідного листа від 24 травня 2012 року направив на адресу відповідача отриманий та підписаний зі свого боку договір про надання послуг від 24 травня 2012 року з додатковими договорами до нього на надання послуг з постачання холодної води та водовідведення №1, а також про спільне використання технологічних мереж №2. У даному листі підприємець запропонував при проведенні взаєморозрахунків враховувати дату підписання договору - 24 травня 2012 року. Вказаний лист з підписаними з боку позивача

договорами був отриманий нарочним уповноваженим представником відповідача про що у нижньому правому куті листа зроблено відповідний запис.

В подальшому, 30 квітня 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (за договором виконавець) та первинна профспілкова організація відокремленого підрозділу «Шахта «Степова» державного підприємства «Лвіввугілля» (за договором замовник) уклали договір №5 відповідно до умов якого, виконавець зобов'язався за заявкою замовника надати сімейні путівки на базі відпочинку «Прибій», розташованої за адресою: АДРЕСА_4. а замовник зобов'язався оплатити вартість сімейних путівок у повному обсязі за договірною ціною, обумовленою у договорі (а.с. 40).

Вартість сімейних путівок відповідно до умов пункту 3 договору складає 185,00 грн. за одну людину за добу. Повна вартість сімейної путівки складає 1850,00 грн. за одну людину за один заїзд. Сторони дійшли згоди, що строк надання послуг (сезон відпочинку) складає не менше ніж 107 днів з 01 червня 2012 року по 20 вересня 2012 року.

Названий договір вступив в силу з моменту підписання та діє до 31 грудня 2012 року.

Разом з тим, 01 червня 2012 року комісія у складі позивача, голови та представника ПП «Євпаторіяжитбуд-2006» (власника будинку АДРЕСА_6), ФОП ОСОБА_4 (власника будинку АДРЕСА_5) склали акт, що станом на 01 червня 2012 року питна водопровідна вода від мереж комунального підприємства Сакська районна міжгосподарська база відпочинку "Прибій" не надається, перекрита на ділянці і в будинку. У зв'язку з відсутністю води використання будиночку за призначенням не виявляється можливим, відпочиваючі у будинку відсутні (а.с. 35).

01 липня 2012 року комісія у складі позивача, голови та представника ПП «Євпаторіяжитбуд-2006» (власника будинку АДРЕСА_6), ФОП ОСОБА_4 (власника будинку АДРЕСА_5) повторно склали акт про те, що станом на 01 липня 2012 року питна водопровідна вода від мереж комунального підприємства Сакська районна міжгосподарська база відпочинку "Прибій" не надається, перекрита на ділянці і в будинку (а.с. 37).

Аналогічні за змістом акти було складено комісією 01 вересня 2012 року та 01 жовтня 2012 року (а.с. 38-39).

16 липня 2012 року відповідач направив на адресу позивача лист (№51) до якого додав проект договору з позивачем (а.с. 20) та 21 липня 2012 року виставив позивачу рахунок НОМЕР_2 на оплату за договором на подачу води та приймання стоків на суму 2846,24 грн. за водопостачання та водовідведення, який оплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру №649 від 26 липня 2012 року (а.с. 54).

У зв'язку з відсутністю водопостачання у спірному будиночку 30 липня 2012 року позивач звертався до відповідача з заявою у якій просив прийняти особисто участь в роботі комісії по складанню акту простою та відсутності води з початку курортного сезону 2012 року в будинку АДРЕСА_2.

Так, 01 серпня 2012 року комісія у складі позивача, голови та представника ПП «Євпаторіяжитбуд-2006» (власника будинку АДРЕСА_6), ФОП ОСОБА_4 (власника будинку АДРЕСА_5) склали акт про те, що станом на 01 серпня 2012 року питна водопровідна вода від мереж комунального підприємства Сакська районна міжгосподарська база відпочинку "Прибій" до спірного будинку не надається, перекрита на ділянці і в будинку. Комісія також зафіксувала, що будинок не експлуатується, відпочиваючих немає через відсутність води (а.с. 35).

З матеріалів справи вбачається, що 30 липня 2012 року первинна профспілкова організація відокремленого підрозділу «Шахта «Степова» державного підприємства «Лвіввугілля» направила позивачу повідомлення про розірвання договору №5 від 30 квітня 2012 року у якому вказала про те, що направлення на відпочинок співробітників підприємства не є можливим, оскільки відсутність води робить неможливим відпочинок та

оздоровлення працівників. Відсутність належних умов, необхідних для перебування людей у будинку АДРЕСА_2 (відсутність водопостачання) зробило неможливим реалізацію договірних відносин. Згідно вказаного повідомлення, з 01 червня 2012 року проблема з водопостачанням не вирішена, умови договору не реалізовані (а.с. 41).

08 жовтня 2012 року споживач звернувся до бази відпочинку з заявою у якій просив надати письмове розшифрування витрат води за вересень 2012 року у обсязі 154 куб.м. на день зняття показань водоміру по кожному належному йому будинку на праві власності та будинку, що знаходяться у нього в управлінні по довіреностям, а саме будинку АДРЕСА_3, АДРЕСА_6, АДРЕСА_2 та АДРЕСА_5, які підключені до водопостачання бази відпочинку.

У відповідь на вказану заяву відповідач направив споживачу лист від 07 листопада 2012 року за вих. №93 зі змісту якого вбачається, що по спірному будиночку АДРЕСА_2 показання водоміру рівні 0.

Позивач переконаний, що відповідач протиправно починаючи з 24 травня 2012 року не надавав комунальні послуги з постачання води у спірний будинок та ігнорував дії позивача по укладенню договору на водопостачання від 24 травня 2012 року.

Як стверджує позивач, комунальне підприємство є виконавцем - суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання комунальної послуги власникам будинків, розташованих на даній базі і виходячи з приписів чинного законодавства, відповідач зобов'язаний був підготувати договір на надання комунальних послуг та надати його на підпис споживачу, що і було зроблено відповідачем у травні 2012 року та не заперечується останнім, втім, надання комунальних послуг у вигляді водопостачання не відбулось, що спричинило зрив господарської діяльності позивача в курортний сезон та, як наслідок, не можливість виконання позивачем договірних обов'язків по розміщенню відпочиваючих по договору з профспілковою організацією, який був розірваний, оскільки використання будинку без води зробило його не придатним для проживання та розміщення відпочиваючих за путівками.

У зв'язку з викладеним, позивач розрахував суму недоотриманого доходу який він не отримав через неправомірну поведінку та бездіяльність відповідача.

З метою врегулювання у досудовому порядку виниклих між сторонами правовідносин 12 листопада 2012 року позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування не отриманого доходу, припинення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, які виразились у відключенні з 01 травня 2012 року по дату надсилання претензії від існуючих комунікацій води/каналізації, що ведуть до домоволодіння - будиночку для відпочинку АДРЕСА_2 та не підписанні підприємством договору про надання послуг по водопостачанню (а.с. 15-16).

У претензії підприємець вказав про те, що сума не отриманого доходу з вини бази відпочинку визначається виходячи з суми невиконаного договору №5 від 30 квітня 2012 року укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та профспілкою відокремленого підрозділу «Шахта «Степова», а саме з урахуванням вартості путівки (1850,00 грн.), періоду надання послуги (107 днів) та койко-місць у будинку, що становить 197950,00 грн. (10*1850*107).

Вказана претензія отримана відповідачем 19 листопада 2012 року, про свідчить що підпис представника останнього на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 17).

27 листопада 2012 року відповідач у листі №100 повідомив підприємця про те, що претензія задоволенню не підлягає та вказав, що підписаний останнім проект договору про надання послуг від 24 травня 2012 року укладений бути не може, оскільки оформлений не належним чином.

Несплата вказаних коштів у добровільному порядку послугувала підставою для звернення позивача з позовними вимогами до суду про їх стягнення в примусовому порядку.

Проаналізувавши норми законодавства, заслухавши представників сторін, оцінивши

докази, наявні в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню на таких підставах.

Так, предметом спору у справі є стягнення з комунального підприємства Сакська районна міжгосподарська база відпочинку "Прибій" суми 197950,00 грн. в якості відшкодування збитків.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені главою 22 Господарського кодексу України. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до положень статті 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При цьому Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Як вбачається з матеріалів справи, постачання холодної води та водовідведення на підставі договору від 24 травня 2012 року, який позивач вважає укладеним, необхідне для подальшої господарської діяльності позивача з надання сімейних путівок для відпочинку у літньому будинку АДРЕСА_2, який розташований на території бази відпочинку відповідача «Прибій», розташованої за адресою: АДРЕСА_4, а відтак, на відносини між сторонами також розповсюджується законодавство у сфері житлово-комунальних послуг.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 цього Закону за функціональним призначенням житлово-комунальні послуги, зокрема, поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо)

За приписами статті 19 названого Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних

засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.

Виконавцем у розумінні статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Матеріали справи містять копію договору №250 від 17 лютого 2010 року на відпуск води з комунального водопроводу та приймання стоків в комунальну каналізацію укладеного між Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Саки» та комунальним підприємством Сакська районна міжгосподарська база відпочинку "Прибій" (а.с. 42-44).

Отже, якщо у відносинах з виробниками/виконавцями комунальних послуг відповідач є споживачем, то у відносинах з позивачем відповідач є виконавцем, а позивач - споживачем, оскільки саме відповідач надає позивачу послуги з водопостачання та комунальні послуги, а позивач отримував та мав у подальшому отримувати ці послуги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 затверджені Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Вказаними правилами передбачений перелік послуг: централізоване постачання холодної та гарячої води, централізоване опалення та централізоване водовідведення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 затверджений також Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» на виконавця покладено зобов'язання підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Таким чином, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» саме на відповідача, як на виконавця житлово-комунальних послуг, покладений обов'язок підготувати та укласти з позивачем договір на надання житлово-комунальних послуг.

Судом встановлено, що після закінчення строку дії договору про надання послуг від 31 травня 2011 року та додаткового договору №1 про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення від 31 травня 2011 року, укладених між сторонами відносно літнього будинку АДРЕСА_2, розташованого на території бази відпочинку «Прибій», за адресою: АДРЕСА_4, відповідач надав позивачу для укладання договір (договори) про надання комунальних послуг, зокрема з водопостачання та водовідведення. Примірники типового договору від 24 травня 2012 року були отримані позивачем, підписані та згідно супровідного листа від 24 травня 2013 року направлені виконавцю. Так, лист позивача з підписаними ним примірниками типового договору від 24 травня 2012 року був отриманий нарочним уповноваженим представником відповідача про що у нижньому правому куті листа зроблено відповідний запис.

Незважаючи на те, що відповідно до частини 5 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» процедура погодження договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору, відповідач будь-яких дій, спрямованих на узгодження умов договору, у вказаний термін, не здійснив.

Предметом цього договору є забезпечення виконавцем (відповідачем) надання послуг з постачання холодної води та водовідведення, зокрема, до літнього будинку АДРЕСА_2, а споживачем (позивачем) своєчасної оплати наданих послуг відповідно до умов договору.

Судом встановлено, що з 2008 року спірний будинок було підключено до систем водопостачання, електропостачання, тобто комунальні послуги до цього приміщення

надавались.

Представник відповідача також не заперечувала той факт, що до спірного будинку тривалий час безперебійно надавались комунальні послуги.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що згідно статуту відповідача та відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними напрямками діяльності підприємства є, серед іншого, забір, очищення, постачання води, каналізація відведення та очищення стічних вод. Також, судом встановлено, що підприємство є виконавцем послуг на базі відпочинку «Прибій» у м. Саки, а позивач - власником розташованого на території бази відпочинку «Прибій» літнього будинку АДРЕСА_2, та споживачем житлово-комунальних послуг.

Частинами 3, 4 та 5 статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що комунальні послуги повинні надаватись споживачу безперебійно, за винятком часу перерв на: 1) проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з діючими будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативними документами; 2) міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов, згідно з діючими будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації та іншими нормативними документами; 3) ліквідацію наслідків, пов'язаних з дією непереборної сили. У разі застосування перерви в наданні послуг виконавець/виробник зобов'язаний повідомити через засоби масової інформації про таку перерву споживача не пізніше ніж за 10 днів (за винятком перерви, що виникла внаслідок аварії або дії непереборної сили). У повідомленні необхідно зазначити причину та строк перерви в наданні відповідних послуг У разі перевищення нормативно встановлених термінів, за винятком настання форс-мажорних обставин, виконавець/виробник несе відповідальність згідно із законом.

Інших підстав переривання надання комунальних послуг Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не передбачає.

Права та обов'язки виконавця встановлені статтею 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Згідно частини 1 статті 21 цього Закону у виконавця відсутнє право відключати споживача від комунальних послуг.

Отже, судом встановлено, що Закон України «Про житлово-комунальні послуги» не надає виконавцю права припиняти надання комунальних послуг споживачу. Переривання надання комунальних послуг може мати місце лише у випадках, передбачених частиною 3 статті 16 Закону Країни «Про житлово-комунальні послуги»

За приписами статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У

разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

У справі що розглядається господарським судом, встановлено, що отриманий від виконавця, підписаний позивачем та направлений відповідачу договір про надання послуг з постачання холодної води та водовідведення від 24 травня 2012 року, який був підготовлений на основі типового договору, наданого відповідачем, не відступає від змісту типового договору та не суперечить вимогам статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що договір про надання послуг з постачання холодної води та водовідведення від 24 травня 2012 року вважається укладеним і також враховує норми типового договору про надання послуг, які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавцем), і фізичною особою та юридичною особою (споживачем), яка отримує або має намір отримувати послуги з постачання холодної води і водовідведення (послуги), пункт 3 Правил, яким встановлено, що послуги надаються споживачам безперебійно, пункт 31 Правил, який визначає права виконавця і у якому не передбачається право виконавця відключати споживача постачання холодної води і водовідведення.

Разом з тим, доводи відповідача про те, що підставою для ненадання комунальних послуг стала відсутність договору з позивачем про надання таких послуг внаслідок неправильного оформлення такого договору, спростовуються матеріалами справи. Відповідач, якому належить база відпочинку, підготував типовий договір про надання комунальних послуг, зокрема з водопостачання та водовідведення, який підписаний позивачем та 24 травня 2013 року направлений відповідачу за супровідним листом.

Отже, відсутність договору, у даному випадку, не могла бути підставою для припинення надання комунальних послуг.

За змістом частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до приписів статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У відповідності до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно частини 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим

суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди, приймаючи до уваги загальні положення статей 1166, 1167 Цивільного кодексу України, необхідною є наявність загальних умов деліктної відповідальності, тобто протиправної поведінки (дії або бездіяльності), шкідливого результату такої поведінки (шкоди, збитків), прямого причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою й спричиненою шкодою та вини. При цьому відповідно до пункту 6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/215 від 01 квітня 1994 року "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди", встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Необхідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Судом встановлено, що відповідач необґрунтовано, без наявності на це права, встановленого діючим законодавством, припинив надання комунальних послуг до нежилого приміщення, належного позивачу та своєчасно не підписав новий договір про надання послуг. Через ці дії відповідача позивач не виконав своїх обов'язків по наданню сімейних путівок та розміщенню відпочиваючих на базі відпочинку «Прибій», розташованої за адресою: АДРЕСА_4 в строк з 01 червня 2012 року по 20 вересня 2012 року, передбачених договором від 30 квітня 2012 року, укладеного з первинною профспілковою організацією відокремленого підрозділу «Шахта «Степова» державного підприємства «Лвіввугілля», внаслідок чого договір №5 від 30 квітня 2012 року за ініціативою останнього був розірваний в односторонньому порядку. Факт розірвання вказаного договору підтверджується повідомленням від 30 липня 2012 року.

Надання профспілковій організації сімейних путівок для відпочинку не відбулась внаслідок того, що на об'єкті (спірному будиночку) були відсутні комунальні послуги водопостачання та водовідведення про що неодноразово складались акти. Вказане зазначила і профспілкова організація у своєму повідомленні про розірвання договору. Тобто єдиною перешкодою для надання сімейних путівок була відсутність в літньому будинку АДРЕСА_2 комунальних послуг. За інших обставин (при наявності у приміщенні водопостачання) передача путівок та розміщення у будинку відпочиваючих згідного договору №5 від 30 квітня 2012 року відбулась і позивач отримував би від замовника - первинної профспілкової організації відокремленого підрозділу «Шахта «Степова» державного підприємства «Лвіввугілля» повну вартість путівок у розмірі 1850,00 грн. за одну людину у заїзд за період з 01 червня 2012 року по 20 вересня 2012 року не менш як за 107 днів, що встановлено договором №5. Відповідно позивач не отримав прибуток, на який розраховував при укладанні договору №5 від 30 квітня 2012 року.

Стосовно наданих позивачем розрахунків розміру понесених збитків суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно частини 3 статті 225 Господарського кодексу України, при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Так, сума не отриманої позивачем плати за надання сімейних путівок за червень 2012 року - вересень 2012 року, розрахунок якої наведений у позові, є упущеною (втраченою)

вигодою позивача та складає 197950,00 грн., розрахунок є вірним.

Таким чином, суд вважає, що позивач належним чином довів завдання йому збитків у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, яку б він гарантовано отримав, якщо б його право не було порушено відповідачем.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що оскільки відповідачем не були надані докази відшкодування збитків в добровільному порядку, вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є обґрунтованими, з огляду на що, підлягають задоволенню.

Судові витрати, суд покладає на відповідача згідно з приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 22 липня 2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 29 липня 2013 року.

Керуючись статтею 49, ч. 3 ст. 50, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з комунального підприємства Сакська районна міжгосподарська база відпочинку "Прибій" (АДРЕСА_4, код 23435108) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) суму збитків у розмірі 197950,00 грн. та судовий збір у розмірі 3959,00 грн.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний