Рішення

від 26.07.2013 по справі 914/2244/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2013 р. Справа № 914/2244/13

За первісним позовом:

Позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю спортивний клуб «Л-проф-Електрон»

відповідач : Публічне акціонерне товариство «Концерн-Електрон»

третя особа 1: Фінансова-лізингова компанія «Електрон- Лізинг»

третя особа 2: ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»

про визнання права власності

ціна позову: 5 156, 48 грн.

та зустрічним позовом: ПАТ «Концерн-Електрон»

до ТзОВ спортивний клуб «Л-проф-Елктрон»

треті особи :

1. Фінансово-лізингова компанія «Електрон-Лізинг»

2. ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»

про визнання права власності,

Суддя Фартушок Т.Б.

Секретар Полюхович Х.М.

Представники:

Позивача (за первісним позовом) : Ковальчук А.Л.- представник, довіреність в матеріалах справи;

Відповідача (за первісним позовом) : Піхоцький В.В.- представник, довіреність в матеріалах справи;

Третя особа 1: не з'явився;

Третя особа 2: не з'явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб «Л-проф-Електрон» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Концерн-Електрон», треті особи - Фінансово-лізингова компанія «Електрон-Лізинг», Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», про визнання права власності на тенісні корти по вул.П.Грабовського, 11 в м. Львові.

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 10.06.2013р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 16год. 30хв. 01.07.2013р.

Крім того, Публічним акціонерним товариством «Концерн-Електрон» заявлено зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб «Л-проф-Електрон», треті особи - Фінансово-лізингова компанія «Електрон-Лізинг», Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», про визнання права власності за Публічним акціонерним товариством «Концерн-Електрон» на споруди - тенісні корти по вул.П.Грабовського, 11 в м. Львові.

01.07.2013р. ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі за зустрічним позовом та розгляд справи призначено спільно з первісним позовом в судовому засіданні на 16год. 45хв. 08.07.2013р.

Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі від 01.07.2013р., 08.07.2013р. та 22.07.2013р.

Протягом розгляду справи Учасникам процесу по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20,22,27,28,38 ГПК України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які вручені чи скеровані Учасникам процесу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки учасників визначені ст.ст.20, 22, 27, 28, 38 ГПК України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача за первісним позовом в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала повністю, проти зустрічного позову заперечила, надала усні пояснення по суті спору щодо підстав для визнання за Позивачем за первісним позовом права власності на спірне майно.

Протягом розгляду справи представником Позивача за первісним позовом подано суду довіреність на право здійснення представництва.

Представник Відповідача за первісним позовом в судове засідання з'явився, проти позовних вимог заперечив, зустрічний позов підтримав, надав пояснення по суті спору з обґрунтуванням наявності підстав для визнання за ним права власності на спортивні споруди.

Протягом розгляду справи представником Відповідача за первісним позовом подано суду наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; пояснення в порядку ст. 22 ГПК України з додатками згідно опису, в тому числі копією інвентаризаційної справи; клопотання про долучення до матеріалів справи документів згідно опису від 25.07.2013р.

Третя особа 1 , ФЛК «Електрон-Лізинг», в судове засідання з'явилася, проти позовних вимог заперечила, зустрічний позов підтримала, надала усні пояснення по суті спору.

Протягом розгляду справи представником Третьої особи 1 подано суду наступні документи: довіреність на право здійснення представництва, клопотання про долучення документів до матеріалів справи документів з додатками згідно опису.

Третя особа 2 ОКП ЛОР БТІ та ЕО в судове засідання жодного разу не з'явилась, була належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суду не повідомила.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 ГПК України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалах господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) ГПК України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4.-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо первісного позову.

14.04.2000р. ВАТ «Концерн-Електрон» (Лізингодавець) із ФЛК «Електрон-Лізинг» (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу, відповідно до якого Лізингодавець передав згідно акту приймання-передачі Лізингоодержувачу майно, в тому числі тенісні корти по вул. Грабовського, 11 в м. Львові.

03.01.2001р. ТОВ СК «Л-проф-Електрон» укладено із ФЛК «Електрон-Лізинг» договір оперативного лізингу №5\2001-о, згідно з п.1.1 якого Лізингодавець надав Лізингоодержувачу у платне користування корти для тенісу, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Грабовського, 11.

Пунктом 6.1 Договору оперативного лізингу №5\2001-о передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 03.01.2002р.

20.03.2001р. складено акт передачі-приймання кортів для тенісу.

02.01.2001р. ТОВ СК «Л-проф-Електрон» укладено із ФЛК «Електрон-Лізинг» угоду №2/5/2001-0, відповідно до умов якої строк дії договору оперативного лізингу №5\2001-о продовжено до 01.01.2003р.

Після закінчення строку дії договору корти залишились у користуванні ТОВ СК «Л-проф-Електрон».

Як на підставу свого порушеного права Позивач за первісним позовом посилається на те, що з 01.03.2001р. він відкрито і безперервно володіє вказаним майном, утримує його в належному технічному стані, здійснює ремонт.

У зв'язку з наведеним вважає, що на підставі п.1 ст.344 Цивільного кодексу України, у нього за набувальною давністю виникло право власності на спірні тенісні корти.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п.1 ст.181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

При цьому суд зазначає, що відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Згідно п.п. 14.1.238 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, споруда - це земельні поліпшення, що не належать до будівель і призначені для виконання спеціальних технічних функцій.

Відповідно до державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, під спорудами розуміється будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

Додатком А до ДБН В.2.2-13-2003 "Спортивні та фізкультурно-оздоровчі споруди", затверджені наказом Держбуду України від 10 листопада 2003 року N 184, встановлено, що до спортивних споруд належать спеціалізовані спортивні та фізкультурно-оздоровчі майданчики для тенісу.

Як встановлено судом з огляду інвентаризаційної справи спортивних споруд (тенісних кортів) по вул. П.Грабовського, 11 в м. Львові, вказані споруди складаються з тенісних кортів №1, №2, №3, облаштованих трьома шарами покриття та огорожених металевою сіткою на металевих стовпах, тренувального майданчика, облаштованого трьома шарами покриття та бетоними плитами, та будівлі під літерою «І» площею 16,9кв.м.

Крім цього, відповідно до звіту про оцінку майна (об'єкт оцінки - спортивні споруди (тенісні корти), розташовані за адресою м.Львів, вул.Грабовського, 11), виконаного станом на 23.07.2013р. оціночною компанією «Апекс» (реєстраційний №1301е/07-13), спірні споруди є нерухомим майном.

За таких обставин суд доходить до висновку про те, що зазначені тенісні корти є земельними поліпшеннями та будівельними системами, пов'язаними із землею, тобто - спорудами, а відтак є об'єктом нерухомого майна.

Відповідно до ПРИКІНЦЕВИХ ТА ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Цивільного кодексу України, цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності; проте, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Враховуючи вищенаведене, в суду наявні правові підстави для застосування положень Цивільного кодексу України при вирішенні даної справи.

Відповідно до п.1 ст.344 Цивільного кодексу України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом; набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

Згідно п.4 ст. 344 Цивільного кодексу України, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Разом з тим, всупереч вимогам ч.ч.1,2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, Позивачем за первісним позовом не подано суду належних і допустимих доказів того, що він протягом дванадцяти років відкрито і безперервно володіє вказаними тенісними кортами. Не надано доказів їх використання Позивачем за первісним позовом, здійснення витрат і виконання робіт на їх утримання.

Листом №13 від 19.02.1998 року Позивач за первісним позовом звертався до ВАТ «Концерн-Електрон» з проханням про надання згоди на передачу йому корпусу №14 по вул. Грабовського, 11 разом з тенісними кортами.

Відтак йому було відомо, кому належать спірні тенісні корти, що спростовує доводи Позивача за первісним позовом про добросовісність користування ним кортами без належної правової підстави.

Також, відповідно до акту приймання-передачі, складеного між Позивачем за первісним позовом та Відповідачем за первісним позовом на підставі рішення Правління ВАТ «Концерн-Електрон» від 24.12.2002р. (Протокол №32), Позивачем за первісним позовом передано Відповідачу за первісним позовом шляхом вилучення з договору фінансового лізингу спірного майна.

Крім того, відповідно до п. 3 ст. 344 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності.

Також, з договору оперативного лізингу №5\2001-о чітко вбачається, що спірне майно належить Відповідачу за первісним позовом.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі того, що Позивачем за первісним позовом не доведено добросовісне задоволення спірним майном, тривалість такого володіння, беручи до уваги також те, що Позивачем за первісним позовом був відомий як власник спірного майна Відповідача за первісним позовом, враховуючи також те, що Позивачем за первісним позовом в установленому законом порядку поверталось спірне майно Відповідачу за первісним позовом, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Позивача за первісним позовом, пред'явлених до Відповідача за первісним позовом, щодо визнання права власності за Позивачем на нерухоме майно (тенісні корти), що знаходиться за адресою м. Львів, вул. П.Грабовського, 11.

Щодо зустрічного позову.

Між Прикарпатським військовим округом та Виробничим об'єднанням "Електрон" (на даний час - ПАТ «Концерн-Електрон») укладено угоду, затверджену 10, 16.01.1978р. Командуючим військами Прикарпатського військового округу та Заступником міністра промисловості засобів зв'язку СРСР.

Згідно з угодою Прикарпатський військовий округ прийняв централізовані капіталовкладення на план капітального будівництва округу в об'ємі 3,0 млн. руб., та зобов'язався передати Львівському виробничому об'єднанню "Електрон" Міністерства промисловості засобів зв'язку військове містечко по вул. Грабовського, 11 у .м. Львові.

27.11.1978р. будівлі і споруди Міністерства оборони в м. Львові по вул. Грабовського, 11 передано Виробничому об'єднанню "Електрон".

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів № 596 від 16.11.1978 року, Львівському ВО "Електрон" відведено земельну ділянку по вул. Грабовського, 11 з правом використання існуючих на ній будівель і споруд загальною площею 26,4 тис. кв. м. для потреб спеціального конструкторського бюро та науково-дослідних інститутів.

Рішенням виконкому Львівської обласної ради народних депутатів №548 від 05.12.1978 року, затверджено рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів № 596 від 16.11.1978 року "Про відвод земельної ділянки виробничому об'єднанню "Електрон" по вул. Грабовського, 11".

На території колишнього військового містечка по вул. Грабовського, 11 в м.Львові Відповідачем за первісним позовом споруджено спортивну споруду - тенісні корти. Наказом Президента АТ «Концерн-Електрон» № 44 від 09 квітня 1992р. тенісні корти введено в експлуатацію.

14.04.2001р. Відповідачем за первісним позовом та Третьою особою 1 укладено договір фінансового лізингу. На підставі цього договору ВАТ «Концерн-Електрон» передало у фінансовий лізинг ФЛК «Електрон-Лізинг» рухоме і нерухоме майно, в тому числі, тенісні корти по вул. Грабовського, 11 в м. Львові.

На підставі рішення Правління ВАТ «Концерн-Електрон» від 24.12.2002р. тенісні корти передано від ФЛК «Електрон-Лізинг» на ВАТ «Концерн-Електрон» згідно акту передачі-приймання.

Позивач за зустрічним позовом покликається на те, що його право власності на тенісні корти оспорюється та заперечується Позивачем за первісним позовом.

Частина 1 ст.321 ЦК України визначає непорушність права власності та передбачає, що право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч.2 ст.321 ЦК України, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно ст.328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно ст. 329 Цивільного кодексу України, юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Згідно п.п. 1, 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Постановою Кабінетом Міністрів України від 05.08.1992р. № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення» встановлено, що порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не включених до державного замовлення, повинен бути визначений Радою Міністрів Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за погодженням з Міністерством інвестицій і будівництва.

Суд зазначає, що прийняття тенісних кортів в експлуатацію на підставі наказу керівника АТ «Концерн-Електрон» не суперечило нормам діючого на той час законодавства, оскільки до 05.08.1992р. закон не передбачав порядку прийняття в експлуатацію об'єктів, що не були включені до державного замовлення.

Згідно п.4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Відповідно до чинного станом на час прийняття в експлуатацію тенісних кортів законодавства, право власності на нерухоме майно не підлягало обов'язковій державній реєстрації - до 1 січня 2004 року - часу набрання чинності Цивільним кодексом України.

Таким чином, право власності Відповідача за первісним позовом на спірні тенісні корти виникло з моменту завершення їх будівництва та прийняття їх в експлуатацію, тобто з 09 квітня 1992р. Право власності Відповідача за первісним позовом на споруду не припинялось з підстав, зазначених у ст.346 Цивільного кодексу України.

При цьому суд зазначає, що незважаючи на оспорювання права власності Позивача за зустрічним позовом на спірне майно Позивачем за первісним позовом, відповідно до вищезгаданих документів Позивач за первісним позовом визнавав та не оспорював до 2003р. права власності на спірне майно за Позивачем за зустрічним позовом.

У відповідності до п.1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Враховуючи наведене, суд доходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення зустрічного позову та визнання права власності ПАТ «Концерн-Електрон» на спортивні споруди (тенісні корти) по вул. П.Грабовського, 11 в м. Львові.

Відповідно до вимог ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

26.07.2013 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено повний текст рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі за первісним позовом слід покласти на Позивача за первісним позовом; судові витрати за зустрічним позовом слід покласти на Відповідача за зустрічним позовом. При цьому суд враховує, що згідно звіту про оцінку майна (об'єкт оцінки - спортивні споруди (тенісні корти), розташовані за адресою м.Львів, вул.Грабовського, 11), виконаного станом на 23.07.2013р. оціночною компанією «Апекс» (реєстраційний №1301е/07-13), вартість спірного майна становить 127211грн.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами ст.ст. 4-3, 4-7, 20, 22, 28, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 69, 75, 82-87, 115-116 ГПК України, - суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб «Л-проф-Електрон» (79018, м.Львів, вул.Стороженка, 25-а, ідентифікаційний код 19331840) до Публічного акціонерного товариства «Концерн-Електрон» (79018, м.Львів, вул..Стороженка, 32, ідентифікаційний код 13801109) відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задовольнити повністю.

3. Визнати за Публічним акціонерним товариством «Концерн-Електрон» (м.Львів, вул.Стороженка, 32, ідентифікаційний код 13801109) право власності на спортивні споруди (тенісні корти) по вул.П.Грабовського, 11 в м.Львові, що складаються з тенісного корту №1, тенісного корту №2, тенісного корту №3, тренувального майданчика та будівлі «І» площею 16,9кв.м.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб «Л-проф-Електрон» (79018, м.Львів, вул.Стороженка, 25-а, ідентифікаційний код 19331840) на користь спеціального фонду Державного бюджету України 823,72грн. судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб «Л-проф-Електрон» (79018, м.Львів, вул.Стороженка, 25-а, ідентифікаційний код 19331840) на користь Публічного акціонерного товариства «Концерн-Електрон» (79018, м.Львів, вул..Стороженка, 32, ідентифікаційний код 13801109) 2544,22грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Фартушок Т.Б.