Постанова

від 29.07.2013 по справі 910/4704/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2013 р. Справа№ 910/4704/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Скрипки І.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Григоренко В.І. (довіреність б/н від 25.12.2012 р.)

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційних скарг Фермерського господарства «Нове відродження»

на рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2013 року

у справі №910/4707/13 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»

до 1. Фермерського господарства «Нове відродження»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімінвест-плюс»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фермерського господарства «Нове відродження» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімінвест-плюс» про стягнення з відповідачів солідарно суми основного боргу у розмірі 64033,86 грн. та стягнення з відповідача 1 12555,14 грн. відсотків річних, 3343,29 грн. пені, 12905,08 грн. штрафу в розмірі 15% від ціни договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.05.2013 р. позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідачів солідарно на користь позивача 64033,86 грн. основного боргу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімінвест-плюс» 640,30 грн. судового збору. Стягнуто з Фермерського господарства «Нове відродження» на користь позивача 12555,14 грн. процентів річних, 3343,29 грн. пені, 12905,08 грн. штрафу та 1216,45 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в якій просить скасувати вказане рішення, прийняти нове, яким стягнути з відповідача 1 пеню у розмірі 3343,29 грн. В частині стягнення штрафу у розмірі 12905,08 грн. та річних відсотків в сумі 12555,14 грн. відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що при розгляді даної справи судом першої інстанції не були всебічно та повно з'ясовані усі обставини, що мали істотне значення для справи та прийняття рішення, а також порушено норми процесуального та матеріального права, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 в судове засідання 29.07.2013 р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача 1 та відповідача 2.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою від 15.07.2013 р. явка сторін у судове засідання, призначене на 29.07.2013 р., обов'язковою не визнавалась.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (продавець) та Фермерським господарством «Нове відродження» (покупцем) укладено договори поставки № АП-15-0104 від 07.05.2012 р., № АП-15-0104ДС1 від 14.05.2012 р., № АП-15-0104ДС2 від 29.05.2012 р., АП-15-0104ДС3 від 06.06.2012 р. та № АП-15-0292 від 26.09.2012 р.

Відповідно до п. 1.1 вказаних договорів, продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобовязується прийняти і оплатити вказані у договорі засоби захисту рослин.

В подальшому перелік засобів захисту рослин було доповнено шляхом укладення додаткових угод.

Згідно умов договорів, розрахуватися за поставлений позивачем товар відповідач 1 повинен: за договорами № АП-15-0104 від 07.05.2012 р., № АП-15-0104ДС1 від 14.05.2012 р., № АП-15-0104ДС2 від 29.05.2012 р., АП-15-0104ДС3 від 06.06.2012 р. - до 10.10.2012 р., а за договором № АП-15-0292 від 26.09.2012 р. до 01.11.2012 р.

27.09.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімінвест-плюс» (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (кредитор) укладено договір поруки № ПР-15-0292, відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3 якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язків Фермерським господарством «Нове відродження» за договорами передбаченими розділом 2 цього договору. У разі порушення боржником основного договору боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Обсяг відповідальності поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми основного боргу.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем поставлено, а відповідачем 1 прийнято товар.

Відповідач 1 товар оплатив частково, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем на суму 64033,86 грн..

Частинами 1, 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо)або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржникавиконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

Частиною 2 ст. 554 ЦК України передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Факт наявності боргу у відповідача-1 перед позивачем в сумі 64033,86 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем 1 не спростований, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів солідарно 64033,86 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

Частиною 2 ст. 554 ЦК України передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктами 5.2, 5.4 вищевказаних договорів поставки передбачено, що покупець відповідає за несвоєчасну оплати товару (порушення розділу 2 даного договору) й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

У випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 даного договору, більше ніж 30 днів винна сторона додатково сплачує стороні за даним договором штраф у розмірі 15% від ціни договору.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з Фермерського господарства «Нове відродження» 3343,29 грн. пені та 12905,08 грн. штрафу є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленному розмірі.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом п. 5.5 договорів сторони встановили відповідальність за порушення грошового зобов'язання в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений, та 96% річних від несплаченої ціни товару до повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів.

За таких обставин, апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з Фермерського господарства «Нове відродження» 12555,14 грн. процентів річних є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем 1, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2013 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Нове відродження» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2013 р. у справі №910/4704/13 залишити без змін.

Справу №910/4704/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Алданова С.О.

Судді Дикунська С.Я.

Скрипка І.М.