Постанова

від 24.07.2013 по справі 922/720/13-г

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2013 р. Справа № 922/720/13-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Кравець Т.В., суддя Крестьянінов О.О.

при секретарі Деркач Ю.О.

сторони не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис" (вх. № 1696 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 10.04.2013 року у справі № 922/720/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАРЛЕТТ", м.Харків

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис" в особі Першої Харківської філії Публічного АТ "АКБ"Базис", м.Харків

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ТОВ «СКАРЛЕТТ» звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис" в особі Першої Харківської філії Публічного АТ "АКБ"Базис", м.Харків грошових коштів у розмірі 14883,90 грн., які належать позивачу на підставі договору банківського рахунку.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.04.2013 року у справі №922/720/13-г (суддя Светлічний Ю.В.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАРЛЕТТ" задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк" Базис" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАРЛЕТТ" грошові кошти у розмірі 14883,90 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк" Базис" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАРЛЕТТ" судовий збір у розмірі 1720,50 грн. Видано наказ після набрання рішенням законної сили.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк" Базис" із зазначеним рішенням місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 10.04.2013 року по справі № 922/720/13-г скасувати повністю. Прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СКАРЛЕТТ" відмовити повністю.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2013р. прийнята до провадження та призначена до розгляду на 02.07.2013р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.07.2013р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 18.07.2013р.

Сторони у призначене судове засідання не з*явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового розгляду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 березня 2004 року між позивачем та відповідачем було укладено договір банківського рахунку № 750/3-04 (далі по тексту - Договір) для здійснення розрахунково-касового обслуговування, відповідно умов якого банк зобов'язався здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку позивача.

Відповідно до п.1.1 Договору, Банк відкрив клієнту поточний рахунок в українській гривні № 26006301750.

Пунктом 2.1.1 Договору визначено, що Клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства, крім випадків обмеження права розпорядження коштами у випадках встановлених законодавством України.

Пунктом 2.3.1 Договору встановлений обов'язок Банку приймати і зараховувати на рахунок, відкритий Клієнтові, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

19 січня 2006 року між позивачем, як клієнтом та відповідачем було укладено договір 750/3-КБ за яким відповідач (банк) взяв на себе банківське обслуговування позивача (клієнта) в системі електронних платежів, а також інших документів довільного формату по рахунках згідно додатку № 1 з використанням програмного комплексу Клієнт-Банк "Стиль". До вказаного договору між сторонами було підписано додатки № 1-3.

Позивач платіжним дорученням: №47 від 18.04.12 р., №48 від 20.04.12 р. надав відповідачу розпорядження про перерахування грошових коштів, які знаходяться на рахунку позивача, згідно з призначенням платежу, зазначеному в дорученні.

Відповідач не виконав розпорядження позивача у вигляді платіжного доручення та грошові кошти не перерахував. 23.04.12 р. та 25.04.12 року надав позивачу повідомлення про невиконання розрахункового документа, у зв'язку із тим, що немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку.

Згідно постанови Правління НБУ від 20.04.12 р. №168 у ПАТ "АКБ "Базис" призначена тимчасова адміністрація строком на шість місяців та введено повний мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на три місяці з 23.04.12 р. по 23.07.12 р.

26.04.2012 р. позивач звернувся до тимчасової адміністрації банку з листом, в якому просить розблокувати грошові кошти на поточному рахунку 26006301750 на суму 13851,51 грн., для сплати податків та зборів до Пенсійного фонду, виплати заробітної плати, оренди приміщень.

24.05.2012 р. відповідач відповів на лист позивача, в якому, посилаючись на Закон України «Про банк та банківську діяльність», зазначив, що після закінчення строку дії мораторію, у випадку покращення фінансової ситуації банку вимога позивача буде виконана у повному обсязі.

23.08.2012 року Постановою Національного банку України №357 "Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора ПАТ "АКБ" Базис" з 28.08.2012 р. року у відповідача відкликано банківську ліцензію, ініційовано процедуру ліквідації та призначено ліквідатора ПАТ "АКБ" Базис" Ладоненко Віру Миколаївну. В подальшому 21.01.2013р. Постановою Правління Національного банку України №19 «Про зміну ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Базис» з 21.01.2013р. припинено повноваження ліквідатора ПАТ «АКБ «Базис» Ладоненко Віри Миколаївни та призначено ліквідатором ПАТ «АКБ «Базис» Гонтар Ганну Анатоліївну.

Згідно з вимогами пункту 3 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» процедура ліквідації банку, ініційована до набрання чинності цим законом, здійснюється у відповідності до законодавства, що діяло до набрання чинності вказаним законом.

19 вересня 2012 року позивач звернувся до банку з вимогою про визнання його кредиторських вимог на суму 14883,90 грн., відповідно до договору банківського рахунку (Договору банківського вкладу) №750/3-04 від 16.03.2004р., які знаходяться на рахунку банку №26006301750.

3 жовтня 2012 року ліквідатор банку повідомив позивачу, що його вимоги акцептовані у загальній сумі 14883,90 грн. та віднесені до переліку акцептованих вимог у 7-му чергу задоволення вимог кредиторів банку.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд зазначив, що враховуючи, що у банка відкликано ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації, на час прийняття рішення банк має право здійснювати банківські операції, до яких відноситься і виконання платіжного доручення, а отже, на думку господарського суду, у відповідача виникає обов'язок повернути залишок позивачу, що знаходиться на розрахунковому рахунку позивача в розмірі 14883,90 грн.

Проте, з такими висновками не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.

Статтею 1066 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком.

Статтею 1068 Цивільного кодексу України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" розрахунково-касове обслуговування - це послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом грошей з рахунку (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також, здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

У відповідності до ст. 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність", мораторій - це зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

В ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначені поняття клієнта та кредитора банку: клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку; кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Відповідно до статті 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (в редакції, що діяла на момент ініціювання ліквідації банку - 28.08.2012р.), Національний банк України під час здійснення тимчасової адміністрації має право повністю або частково на строк не більше ніж три місяці ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів банку.

Національний банк України розміщує в день прийняття рішення про введення мораторію інформацію про це на своєму офіційному веб-сайті та протягом трьох днів у газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України".

Протягом дії мораторію:

1) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України;

2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ч. 3 ст. 89 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (далі -Закон), протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку.

Згідно з ч. 1 ст. 93 Закону, ліквідатор припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення одного місяця з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури.

Протягом трьох місяців з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури ліквідатор здійснює передбачені ч. 2 ст. 93 Закону заходи щодо задоволення вимог кредиторів, зокрема, визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; відхиляє вимоги у разі їх непідтвердження; складає перелік акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України; сповіщає кредиторів про акцептування вимог, та інше.

Таким чином, тільки після затвердження Національним банком України переліку акцептованих вимог, він набуває статусу реєстру кредиторських вимог до банку і у ліквідатора з`являється можливість задовольнити вимоги кредиторів у порядку встановленому статтею 96 Закону України «Про банки та банківську діяльність», та у визначеній цим законом певній черговості.

Частина 9 ст. 96 Закону передбачає, що вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Аналіз норм глави 16 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (Ліквідація банків) вказує, що з моменту відкриття ліквідаційної процедури вирішення питання щодо визнання та задоволення вимог до банку належить до компетенції ліквідатора банку; вимоги до банку, який знаходиться у процедурі ліквідації, можуть бути заявлені у формі заяви про визнання кредиторських вимог до банку та зобов'язання включити їх до переліку вимог кредиторів банку.

Задоволення вимог кредиторів банку окремо від ліквідаційної процедури здійснюватися не може, оскільки встановлення у Законі України "Про банки і банківську діяльність" особливого порядку та черговості задоволення вимог до банку не припускає задоволення вимог окремих кредиторів у індивідуальному порядку поза межами ліквідаційної процедури, оскільки це фактично є погашенням вимог окремого кредитора та порушенням прав та інтересів інших кредиторів банку.

Відтак, висновок господарського суду щодо наявності підстав для задоволення позову та стягнення з банку заборгованості за договором банківського рахунку в період дії процедури ліквідації банку спростовується вищенаведеними нормами законодавства.

Крім того, як зазначалось вище, Законом України «Про банки та банківську діяльність» урегульовано статус кредитора банку та клієнта банку, відповідно до якого клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку; кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

На момент відкликання банківської ліцензії та ініціювання ліквідаційної процедури на поточних рахунках клієнтів банку є грошові кошти, вони відповідно до статті 93 закону про банки мають право протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури звернутись до ліквідатора банку з метою задоволення своїх кредиторських вимог.

В подальшому, ліквідатор протягом трьох місяців з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури визначає суму заборгованості кожному кредитору та вносить до певної черги погашення, або відхиляє вимоги у разі їх не підтвердження.

Отже, твердження суду першої інстанції стосовно того, що у відповідача (банку) відсутнє грошове зобов'язання перед позивачем, який не є кредитором банку, спростовується вищенаведеним.

Згідно ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Отже, на думку колегії суддів, позиція позивача по справі не знайшла свого відображення у нормах чинного законодавства, а господарський суд, приймаючи рішення по даній справі не забезпечив дотримання цих норм.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 23.03.2012р. № 6 «Про судове рішення», рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення господарського суду Харківської області від 10.04.2013р., з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 2, ст. 103, п.4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ «АКБ «Базис» в особі Першої Харківської філії задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.04.2013р. по справі №922/720/13-г скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст підписаний 23.07.13р.

Головуючий суддя Фоміна В.О.

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Крестьянінов О.О.