Рішення

від 29.07.2013 по справі 922/2774/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2013 р.Справа № 922/2774/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом приватного підприємства "Аванта-Трейд", 61166, місто Харків, проспект Леніна, будинок 40, офіс 323, код ЄДРПОУ 32563558; до товариства з обмеженою відповідальністю "Демос-Агро", 62459, Харківська область, Харківський район, селище міського типу Високий, вулиця Миру, будинок 58, код ЄДРПОУ 37131555; про про стягнення 13360, 36грн. за участю представників:

позивача - Пелих В.М., довіреність №04 від 03.01.2013р.;

відповідача - не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Аванта-Трейд" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Демос-Агро" про стягнення заборгованості, яка виникла у зв'язку з невиконанням умов договору поставки №609 від 24.11.2011р.: суму основного боргу - 12822,02грн., 281,90грн. - пені, 256,44грн. штрафу.

Свої позовні вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №609 від 24.11.2011р., а саме щодо повної та своєчасної оплати отриманого від позивача товару, в зв"язку з чим позивачем, окрім суми основного боргу, заявлено до стягнення з відповідача пеню та штраф. В якості правового обґрунтування позивач вказує на приписи статей 549-551, 625 ЦК України.

Представник позивача в судовому засіданні 29.07.2013р. позовні вимоги підтримав частково, лише в частині стягнення штрафних санкцій, оскільки зазначив, що сума основного боргу сплачена відповідачем в повному обсязі, надавши підтвердження сплати відповідачем суми основного боргу в повному (копії банківських виписок за період за 08.07.2013р. та 11.07.2013р., акт звірки, підписаний обома сторонами, станом на 22.07.2013р., з якого вбачається, що кінцеве сальдо 0,02грн. на користь відповідача. При цьому підтримав доповнення до позовної заяви (вх.№27395 26.07.2013р.), які фактично є додатковими поясненнями, в яких надає зазначає про те, що адреса відповідача, на яку направлено позовну заяву і додані до неї докази, співпадає з адресою, вказаною у довідці з ЄДР, 62459, Харківська область, Харківський район, селище міського типу Високий, вулиця Миру, будинок 58, долучивши докази на підтвердження викладених у поясненнях обставин, у тому числі, витяг з ЄДР щодо відповідача станом на 23.07.2013р. та

Відповідач відзиву на позов суду не надав, в судове засідання 29.07.2013р. не з'явився, але до канцелярії суду 29.07.2013р. надійшов супровідний лист, підписаний повноважним представником відповідача згідно довіреності (вх.№27521) з додатком - копіями платіжних доручень як доказами сплати основного боргу.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Між приватним підприємством "Аванта-Трейд" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Демос-Агро" (покупець) 24.11.2011р. укладено договір поставки №609, згідно умов якого постачальник зобов'язався постачати покупцю, а покупець приймати та оплачувати постачальнику у обумовлений у договорі сторонами строк, товар. Право власності на товар переходить з моменту передачі товару, датою вважається дата, вказана у накладній.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що він вступає в силу після його підписання сторонами та діє протягом одного календарного року, а у відношенні розрахунків між сторонами - до повного виконання покупцем зобов'язань за договором. У разі, якщо жодна зі сторін за тридцять календарних днів до дня закінчення строку дії даного договору письмово не заявить про намір розірвати його, дія договору вважається продовженою на наступний рік з аналогічною пролонгацією на кожен наступний рік на тих же умовах. Кількість пролонгацій не обмежена.

Документи, що містяться в матеріалах справи, дають підстави вважати договір поставки №609 від 24.11.2011р. є діючим.

На виконання умов договору поставки №609 від 24.11.2011р. позивачем, в період з 22.05.2013р. по 15.06.2013р., поставлено відповідачу товар на суму 7847,93грн. (копії видаткових та податкових накладних, оригінали яких оглядалися у судовому засіданні 16.07.2013р., завірені печатками, що візуально співпадають зі зразками у повідомлені про зразки печаток та штампу, знаходяться в матеріалах справи , арк. спр. 98-108, 14).

За змістом п.5.3. договору покупець проводить оплату товару в строк у сім календарних днів з моменту отримання товару за накладною. Ціни на товар зазначаються у накладних на товар.

Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору, останній по своїй правовій природі є договором поставки, і на підставі ст. 712 ЦК України до нього застосовуються загальні положення про купівлю - продаж.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як стверджує позивач, відповідач вартість отриманого товару сплатив частково - в сумі 14262,02грн. (банківські виписки, арк. спр. 44-59, 94-97), та мав заборгованість за період до 30.04.2013р. в сумі 19236,11грн., що також підтверджується підписаним сторонами актом звірки за станом на 30.04.2013р.,(арк. спр. 42), внаслідок чого, станом на день подання позову залишився не оплаченим борг в сумі 12822,02грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Водночас, як слідує з матеріалів справи, відповідач після звернення позивачем до суду з даним позовом сплатив суму основного боргу в повному обсязі, на підтвердження чого останнім надано копії банківських виписок за період за 08.07.2013р. та 11.07.2013р., а позивачем - акт звірки, підписаний обома сторонами, станом на 22.07.2013р., з якого вбачається, що кінцеве сальдо 0,02грн. на користь відповідача.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 12822,02грн підлягає припиненню на підставі ст. 80 п.1-1 ГПК України із-за відсутності предмету спору на день його розгляду.

Окрім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 281,90грн. пені та штраф у розмірі 256,44грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.2 Договору, у якому сторони дійшли згоди, що у разі затримки платежу, передбаченого п.5.3. договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу, від суми заборгованості за поставлений товар за кожен прострочений день, а також штраф за прострочення платежу у розмірі 2% від суми неоплаченого в строк товару, нараховано пеню в сумі 281,90грн. (розраховано окремо за кожною накладною, з урахуванням часткових оплат, за подвійною обліковою ставкою НБУ та на кількість днів, що не перевищує півроку, арк. спр. 5-6) та штраф в сумі 256,44грн. (2% від простроченої суми окремо за кожною накладною, арк. спр.6-7).

Враховуючи вищевикладене, перевіривши правильність нарахування пені та штрафу за розрахунком позивача, суд визнав позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, п.1-1. ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Демос-Агро" (62459, Харківська область, Харківський район, селище міського типу Високий, вулиця Миру, будинок 58, код ЄДРПОУ 37131555) на користь приватного підприємства "Аванта-Трейд" (61166, місто Харків, проспект Леніна, будинок 40, офіс 323, код ЄДРПОУ 32563558) 281,90грн. пені, 256,44грн. штрафу та 1720,50грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

4. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 12822,02грн. - припинити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 31.07.2013 р.

Суддя Френдій Н.А.