Ухвала

від 23.07.2013 по справі 2а-10894/12/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-10894/12/0170

23.07.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Миронова Є.А.

за участю сторін:

представник позивача- Приватного підприємства "Іман" - Дробязко Тетяна Анатоліївна, довіреність № 16 від 22.07.13,

представник позивача- Приватного підприємства "Іман"- Головков Петро Вікторович, довіреність № 15 від 22.07.13,

представник відповідача- Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби - не з'явився,

розглянувши матеріали справи № 2а-10894/12/0170 за апеляційною скаргою Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М. ) від 25.03.13

за позовом Приватного підприємства "Іман" (вул.Курортна, 25 кв.59, м. Саки, Автономна Республіка Крим,96500)

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Курортна, 57, м. Саки, Автономна Республіка Крим,96500)

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.09.12р. №0001032301 та №0001042301,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.03.13 позовні вимоги Приватного підприємства "Іман" до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.09.12р. №0001032301 та №0001042301 - задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС від 26.09.12р. №0001042301 про донарахування податку на додану вартість у сумі 40179,00грн. та штрафних санкцій у сумі 8334,00грн., №0001032301 про донарахування податку на прибуток у сумі 396508,00грн. та штрафних санкцій у сумі 85427,65грн.; стягнуто з Державного бюджету на користь Приватного підприємства «Іман» (АР Крим, м. Саки, вул. Курортна, 25, кв. 59, ЄДРПОУ 31203251) за рахунок коштів на утримання Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим ДПС 2146,00грн. судового збору.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.03.13 та прийняти нове рішення по справі.

В судовому засіданні представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просили залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 26.07.12р. по 08.08.12р., із подовженням з 09.08.12р. по 15.08.12р., посадовими особами відповідача була проведена позапланова перевірка ПП «Іман» з питань своєчасності нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість, при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «ВТК «Окнополь», ТОВ БВП «Строитель Плюс», КП «Альянс», ПП «Пан Буд», ПП «Команд» за період з 01.01.09р. по 31.03.12р.

Результати перевірки відображені у Акті від 22.08.12р. №600/22-00/3120325 (а.с. 29-70, том 1), якими встановлені порушення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 134.1.1, п. 134.1 ст. 134 ПК України, в результаті чого встановлено завищення валових витрат, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 396487,00грн. по взаємовідносинам із ТОВ «ВТК «Окнополь», ТОВ БВП «Строитель Плюс», ПП «Пан Буд», ПП «Команд», п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 185, ст. 188 ПК України, в результаті чого встановлено завищення валових витрат, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 396487,00грн. по взаємовідносинам із ТОВ «ВТК «Окнополь», ТОВ БВП «Строитель Плюс», ПП «Пан Буд», ПП «Команд».

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 26.09.12р. №0001042301 про донарахування податку на додану вартість у сумі 40179,00грн. та штрафних санкцій у сумі 8334,00грн. (а.с. 24, том 1), №0001032301 про донарахування податку на прибуток у сумі 396508,00грн. та штрафних санкцій у сумі 85427,65грн. (а.с. 22, том 1).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно нарахував позивачеві податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки помилково дійшов висновку про нікчемність господарських операцій позивача з його контрагентами та як наслідок, безпідставно виніс податкові повідомлення - рішення щодо позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що між ПП «Іман» (Замовник) та ТОВ БВП «Строитель Плюс» (Підрядник) укладено ряд договір на виконання робіт з проведення капітального ремонту, а саме від 25.11.09р. №44/2388 (а.с. 218-219, том. 2), від 12.04.2010 №4/46 (а.с. 16-17 т.3), від 10.09.10р. №7/1018 (а. с. 25-26, том 3), від 01.02.11р. №5/240 (а. с. 46-47, том 3), від 29.03.11р. №7/414 (а.с. 70-71, том 3), від 18.04.11р. №9/474 (а.с. 131-132, том 1), від 29.06.11р. №11/745 (а.с. 115-116, том 3), від 04.07.11р. №14/861 (а.с. 146-147, том 3), від 01.08.11р. №16/950 (а.с. 181-182, том 1), від 03.10.11р. №27/1223 (а. с. 225-226, том 3), від 01.11.11р. №28/1341 (а.с. 52-53, том 4), від 06.12.11р. №30/1483 (а.с. 73-74, том 4), від 07.12.11р. №31/1508 (а.с. 102-103, том 4), від 15.12.11р. №32/1507 (а.с. 125-126, том 4).

Сплата виконаних робіт позивачем підтверджується платіжним дорученнями, на підставі чого ТОВ БВП «Строитель Плюс» були видані позивачу відповідні податкові накладні (а.с. 141-146, 190-191, 204-205, том 1, а.с. 234-240, том 2, а.с. 14-15, 34-36, 56-57, 83-84, 90-95, 127-131, 160-162, 170-171, 179, 188-189, 237-240, том 3, а.с. 20-21, 40-41, 63-64, 88-89, 114-115, том 4).

При зіставленні актів виконаних робіт, проведених підрядчиком ТОВ БВП «Строитель Плюс» на об'єктах покупців ПП «Іман» за період грудень 2009 року - грудень 2011 року встановлено, що всього виконані роботи ТОВ БВП «Строитель Плюс» на загальну суму 1590465,57грн., без ПДВ 1325 387,98грн., сума ПДВ 265077,66грн.

Між ПП «Іман» (Замовник) та ТОВ «ПТК «Окнополь» (Постачальник) укладено договори постачання будівельних матеріалів від 02.08.11р. №15/108 (а.с. 175-176, том 1), від 04.08.11р. №18/1000/126 (а.с. 192-193, том 1), від 21.09.11р. №23/132 (а.с. 239-240, том 1), від 04.10.11р. №25/143 (а.с. 11-12, том 1), від 01.11.11р. №29/562.

В підтвердження придбання ПП «Іман» у ПП «Панд Буд» будівельних приладів, позивачем отримані податкові накладні та розрахунки на загальну суму 21100,32грн., у тому числі ПДВ 3516,72грн., яка, відповідно до платіжних доручень, була сплачена позивачем (а.с. 41-45, том 2).

Відповідно до регістрів бухгалтерського обліку ПП «Іман» при отриманні будівельних матеріалів та будівельних послуг ПП «Пан -буд» було зроблено наступну кореспонденцію рахунків, по яким сума 27 504,11грн. була включена до складу валових витрат: Д-т20 К-т631-10366,89грн. в серпні 2010р; Д-т20 К-т631-7216,71грн. в серпні 2010р; Д-т20 К-т631-7851,41грн. в жовтні 2010р; Д-т20 К-т631-2069,10грн. в жовтні 2010р.

Тобто, позивачем сформовано та внесено до податкової звітності валові витрати за рахунок господарських операцій з ТОВ «ВТК «Окнополь», ТОВ БВП «Строитель Плюс», ПП «Пан Буд», ПП «Команд», на підставі належних документів бухгалтерського обліку, в яких відображається зміст господарської операції, а тому у позивача відсутнє завищення валових витрат за період, що перевірявся.

На підтвердження формування податкового кредиту, позивачем до податкового органу були надані податкові накладні, виписані контрагентами, платіжні доручення про перерахування позивачем грошових коштів на рахунки контрагентів за укладеними договорами, а також надані видаткові накладні.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вищевказаного Закону визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктами 201.4, 201.5, 201.6 статті 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно до положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Спірні суми ПДВ включені за фактом отримання від постачальників - ТОВ «ВТК «Окнополь», ТОВ БВП «Строитель Плюс», ПП «Пан Буд», ПП «Команд», податкових накладних , які є належним чином оформленими.

П.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначають єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки встановлено не було.

Судом першої інстанції встановлено, що товар від ТОВ «ВТК «Окнополь», ТОВ БВП «Строитель Плюс», ПП «Пан Буд», ПП «Команд», позивач отримав, що підтверджується видатковими накладними сплатив вартість товару, в тому числі ПДВ та використав придбаний товар в своїй господарській діяльності.

Колегією суддів безперечно встановлено та вказано вище, що правовідносини цих суб'єктів господарської діяльності мали реальний характер, господарські операції пов'язані з видами діяльності позивача та підтверджені первинними господарськими документами, оформленими належним чином.

Колегія суддів зазначає, що висновок про нікчемність угоди ґрунтується непідтвердженістю реальності здійснення ТОВ "ВТК "Онкополь" фінансово-господарських операцій з придбання та реалізації товарів.

Статтею 215 Цивільного Кодексу встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК ).

Належними та допустимими доказами відповідач не довів нікчемність угод, в акті перевірки не надано оцінку первинним документам позивача, натомість суд зазначає, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок по ТОВ «ВТК «Окнополь», ТОВ БВП «Строитель Плюс», ПП «Пан Буд», ПП «Команд» не є належним доказом відсутності реального виконання господарських операцій між вказаними особами та позивачем.

Стосовно посилань відповідача на матеріали кримінальної справи щодо ОСОБА_4 колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже вирок суду по кримінальні справі має набрати законної сили, та стосуватись дій чи бездіяльності особи, правові наслідки яких розглядає адміністративний суд, та у вироку повинно бути надано оцінку питанням, чи мало місце діяння, та чи вчинене воно конкретною особою.

Самі по собі окремі процесуальні документи в кримінальній справі не можуть бути доказами відсутності або наявності будь-яких обставин, які є предметом доказування в адміністративній справі.

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням висновку комплексної експертизи від 25.02.13р. №11, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового Кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги в зв'язку з їх спростуванням матеріалами справи і встановленими обставинами, а тому, відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, отже підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.03.13 у справі № 2а-10894/12/0170 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.03.13 у справі № 2а-10894/12/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 29 липня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко