Постанова

від 22.07.2013 по справі 815/3492/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3492/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколенко О.М.

при секретарі судового засідання - Громовій К.Д.

за участю: представника позивача - Рогозного І.М. (за довіреністю),

представника відповідача - Павлової В.О. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВКС» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВКС» (далі - ТОВ «ВКС», або Позивач) до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси, або Відповідач), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 04.02.2013 № 0000202210.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ ОХОРОННА АГЕНЦІЯ «Варяг» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з платником податків ТОВ «КАСКАД-СЕРВІСТРЕЙД» за податкові періоди грудень 2010 року та січень 2011 року, за результатом якої відповідачем складено акт від 29.12.2012 № 8111/22-1/24762246, яким встановлено порушення позивачем: пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього в розмірі 205950,00 грн., у тому числі в розрізі податкових періодів: грудень 2010 року - в розмірі 120450 грн., січень 2011 року - в розмірі 85500 грн. На підставі складеного за результатами перевірки акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.02.2013 року № 0000202210, яким ТОВ ОХОРОННА АГЕНЦІЯ «Варяг» збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 236064 грн., у тому числі за основним платежем - 205950 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 30114 грн.

При цьому, позивач зазначає, що 22.02.2013 року рішенням зборів учасників ТОВ ОХОРОННА АГЕНЦІЯ «Варяг» відповідно до протоколу №11 зборів учасників ТОВ ОХОРОННА АГЕНЦІЯ «Варяг» внесені зміни до установчих документів підприємства, зокрема, змінено склад учасників, найменування (нове найменування - ТОВ «ВКС»), місцезнаходження, призначено нового директора та затверджено статут у новій редакції, та 27.02.2013 року проведено Державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.02.2013 року № 0000202210 ґрунтується на безпідставних та не відповідаючим дійсним обставинам висновках акта перевірки, а отже прийняте відповідачем без достатніх правових підстав, у зв'язку із чим є протиправним і підлягає скасуванню.

В обґрунтування неправомірності прийняття оскаржуваного рішення позивач вказує на відсутність в його діях порушень, викладених в акті перевірки, посилаючись на те, що ним при включенні до податкового кредиту відповідних спірних сум дотримано вимоги податкового законодавства, а реальність та фактичність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом ТОВ «КАСКАД-СЕРВІСТРЕЙД» підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, в тому числі, господарським договором (договір поставки), видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями та іншими супутніми документами, оформленими належним чином відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України.

При цьому, позивач вказує, що до висновку про порушення позивачем п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України та пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідач дійшов не з аналізу господарських операцій позивача за договором із його контрагентом, а на підставі висновків, що міститься в акті ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 15.03.2011 року № 1080/23-1/37351611 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «КАСКАД-СЕРВІСТРЕЙД» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.12.2010 по 31.12.2010» та в акті ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 21.03.2011 №1199/2301/37351611 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «КАСКАД-СЕРВІСТРЕЙД» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість», в яких зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «КАСКАД-СЕРВІСТРЕЙД» ч.1, ч.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог цих статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «КАСКАД-СЕРВІСТРЕЙД», і як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Як стверджує позивач, відповідачем не було доведено, що зміст правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Разом з цим, позивач зазначив, що ні Податковий кодекс України, ні жодний інший акт в сфері податкових відносин не передбачає права органів державної податкової служби на визнання чи невизнання правочинів недійсними або нікчемними. Станом на період проведення перевірки та подання до суду позову, як вказує позивач, договір, укладений між позивачем та його контрагентом в установленому законом порядку недійсним не визнавався; зміст цих договорів не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, незаконне заволодіння ним. При цьому, позивач вказує, що відповідачем в акті перевірки не було доведено факту відсутності поставки товару відповідно до умов договору поставки, а також фату відсутності можливості контрагента вести господарську діяльність, та не наведено документів, які б містили вказані відомості. Також, позивач зазначає, що відповідач при перевірці не врахував той факт, що на момент здійснення господарських операцій, обґрунтованість віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість підтверджується тим, що контрагент позивача був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі та мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Крім того, позивач зазначив, що враховуючи, що контрагент позивача був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі та мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, він як покупець не може нести відповідальність ні за можливу несплату податку його контрагентом та відповідно його постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, внесених до ЄДР, реєстру платників ПДВ.

Позивач також зазначає про помилковість та безпідставність висновків відповідача щодо відсутності позивача за його місцезнаходженням станом на момент проведення перевірки.

Отже, враховуючи вищевикладене, позивач просив суд задовольнити його позов.

Відповідач надав до суду заперечення на адміністративний позов (т.1 а.с.179-182), в яких зазначив, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси в ході проведення перевірки ТОВ ОХОРОННА АГЕНЦІЯ «Варяг» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з платником податків ТОВ «КАСКАД-СЕРВІСТРЕЙД» за податкові періоди грудень 2010 року та січень 2011 року, правомірно зроблені висновки про завищення позивачем податкового кредиту у розмірі 205950 грн., сформованого за рахунок відображених господарських операцій із ТОВ «КАСКАД-СЕРВІСТРЕЙД», у зв'язку із тим, що згідно актів ДПІ у Суворовському районі м.Одеси по ТОВ «КАСКАД-СЕРВІСТРЕЙД» встановлено, що правочини, здійснені ТОВ «КАСКАД-СЕРВІСТРЕЙД» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними. Таким чином, відповідач вважає, що винесене податкове повідомлення-рішення від 04.02.2013 року № 0000202210 за порушення позивачем вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України є правомірним, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з підстав викладених в обґрунтування адміністративного позову та посилаючись на надані до суду докази.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлений адміністративний позов не визнала та просила суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов та на надані докази.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, показання свідка, ознайомившись з запереченнями відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що ТОВ ОХОРОННА АГЕНЦІЯ «Варяг» (ідентифікаційний код 24762246) зареєстровано Виконавчим комітетом Одеської міської ради як юридична особа шляхом перетворення 19.04.2004 року, та 27.02.2013 року до ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про державну реєстрацію змін до установчих документів цієї юридичної особи, а саме: зміна повного найменування - товариство з обмеженою відповідальністю «ВКС» (ідентифікаційний код 24762246); зміна скороченого найменування ТОВ «ВКС»; зміна місцезнаходження - м.Одеса, вул. Новосельського, буд.64-а, кв.18; зміна складу або інформації про засновників - ОСОБА_3 - керівник з 22.02.2013 року згідно статуту, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи №251352, копія якого наявна в матеріалах справи (т.1 а.с.28) та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 20.06.2013 серії АВ №448143 (т.2 а.с.43-47).

Позивач як ТОВ ОХОРОННА АГЕНЦІЯ «Варяг» згідно довідки від 17.01.2008 №52 знаходилось на податковому обліку в державній податковій інспекції у Приморському районі м. Одеси (т.1 а.с.30), та у період, за який проводилась перевірка, ТОВ ОХОРОННА АГЕНЦІЯ «Варяг» було зареєстровано, зокрема, платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 23211574 (т.1 а.с.29) та п. 2.8 акту перевірки (т.1 а.с.18).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення, виданого державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 25.12.2012 № 003895/3679 (т.1 а.с.214), згідно із п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI та відповідно до наказу державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 25.12.2012 № 3164 «Про проведення позапланової виїзної перевірки платника податків ТОВ ОХОРОННА АГЕНЦІЯ «Варяг» (код ЄДРПОУ 24762246) щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «КАСКАД-СЕРВІСТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 37351611) за податкові періоди грудень 2010 року та січень 2011 року» (т.1 а.с.213) , посадовою особою ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС проведена позапланова виїзна перевірка платника податків ТОВ ОХОРОННА АГЕНЦІЯ «Варяг» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «КАСКАД-СЕРВІСТРЕЙД» за податкові періоди грудень 2010 року та січень 2011 року.

За результатами даної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 29.12.2012 № 8111/22-1/24762246 (т.1 а.с.16-26), яким встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього в розмірі 205950 грн., у тому числі в розрізі податкових періодів: грудень 2010 року в розмірі 120450 грн., січень 2011 року в розмірі 85500 грн.

На підставі складеного за результатами перевірки акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.02.2013 № 0000202210, яким ТОВ ОХОРОННА АГЕНЦІЯ «Варяг» збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 236064 грн., у тому числі за основним платежем - 205950 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 30114 грн. (т.1 а.с.15).

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 04.02.2013 року № 0000202210 позивач 13.02.2013 року звернувся зі скаргою до державної податкової служби в Одеській області (т.2 а.с.58-63). Рішенням державної податкової служби в Одеській області від 08.04.2013 №764/10/10-2007 про результати розгляду первинної скарги (т.2 а.с.52-57) податкове повідомлення-рішення від 04.02.2013 № 0000202210 залишено без змін, а скарга товариства - без задоволення.

Разом з цим, за розглядом скарги позивача як ТОВ «ВКС» на податкове повідомлення-рішення від 04.02.2013 року № 0000202210, поданої до вищого рівня податкового органу, рішенням Міністерства доходів і зборів України від 13.05.2013 №2362/6/99-88-10-01-15 про результати розгляду скарги (т.2 а.с.66-70), податкове повідомлення-рішення від 04.02.2013 року № 0000202210 залишено без змін, а скарга товариства - без задоволення.

Не погодившись з висновками податкового органу та винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення базується на викладених в акті перевірки висновках відповідача про те, що взаємовідносини між ТОВ ОХОРОННА АГЕНЦІЯ «Варяг» та ТОВ «КАСКАД-СЕРВІСТРЕЙД» не спричиняють реального настання правових наслідків, у зв'язку із чим ТОВ ОХОРОННА АГЕНЦІЯ «Варяг» безпідставно сформовано податковий кредит з ПДВ у перевіряємому періоді по податкових накладних на суму 205950 грн. по фінансово-господарських операціях з ТОВ «КАСКАД-СЕРВІСТРЕЙД» в розрізі податкових періодів: грудень 2010 року - у розмірі 120450 грн., січень 2011 року - 85500 грн.

Доходячи висновку про наявність вказаного порушення з боку позивача, відповідач при проведенні перевірки використовував наступні дані:

- матеріали, що знаходяться у справі ТОВ ОХОРОННА АГЕНЦІЯ «Варяг»;

- інформаційні бази даних: АІС «РПП», «Бест-Звіт», «Журнал звірки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» щодо результатів автоматичного співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, що використовуються в ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС;

- акт №7216/23-1/24762246 від 13.10.2011 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ ОХОРОННА АГЕНЦІЯ «Варяг» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2011 року (т.1 а.с.49-106);

- акт ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 15.03.2011 року № 1080/23-1/37351611 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «КАСКАД-СЕРВІСТРЕЙД» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.12.2010 по 31.12.2010» та акт ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 21.03.2011 року №1199/2301/37351611 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «КАСКАД-СЕРВІСТРЕЙД» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість» (т.1 а.с.183-212), в яких зазначається, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «КАСКАД-СЕРВІСТРЕЙД» ч.1, ч.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог цих статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «КАСКАД-СЕРВІСТРЕЙД», і як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Як наслідок встановлених порушень, в акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього в розмірі 205950 грн.

Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій позивача із ТОВ «КАСКАД-СЕРВІСТРЕЙД», їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також, питання щодо нікчемності угод, зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно даних з ЄДР вбачається, що одним із видів діяльності позивача за КВЕД станом на момент здійснення господарських операцій із його контрагентом була діяльність приватних охоронних служб, що в тому числі підтверджується копією ліцензії серії №157181 на період дії з 27.06.2006 року по 27.06.2011 року на надання позивачу послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності (т.2 а.с.51).

Судом встановлено, що здійснюючи свою господарську діяльність, позивач (покупець) уклав із ТОВ «КАСКАД-СЕРВІСТРЕЙД» (постачальник) договір №1/10-П від 01.11.2010 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується здійснити поставку товару в обумовлений договором строк, а покупець прийняти та оплатити даний товар згідно накладних або інших документів, підтверджуючих відпуск товару (т.1 а.с.126-128, 239-241).

Умовами вказаного Договору передбачено, що постачальник зобов'язаний поставити товар у строк, визначений сторонами, згідно заявки, наданої покупцем та згідно цін, визначених постачальником. Заявку на поставку товару Покупець зобов'язаний направляти по факсу або по електронній пошті із зазначенням асортименту та кількості товару. Поставка товару здійснюється на умовах EXW згідно з правилами Інкотермс в редакції 2000 року. Право власності переходить до покупця в момент поставки товару.

Так, зокрема, згідно, наданих позивачем копій заявок від 26.11.2010 року та від 06.12.2010 року вбачається, що позивач здійснював заявки згідно укладеного договору, в тому числі, електронною поштою, на відвантаження СЗУ на 01.06.2012 року, 06.12.2012 року у кількості 1275 та 1280 одиниць (т.1 а.с.242-243). При цьому, як зазначив представник позивача в судовому засіданні, частина заявок була направлена факсимільним зв'язком на адресу контрагента та не збереглась на підприємстві станом на момент розгляду справи.

На виконання умов цього договору ТОВ «КАСКАД-СЕРВІСТРЕЙД» було здійснено поставку приладів контролю за перевезенням вантажу замовників СЗУ-15 відповідно до видаткової накладної від 01.12.2010 № 120104 на загальну суму 191250,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 31875,00 грн. (т.1 а.с.133); видаткової накладної від 06.12.2010 № 120605 на загальну суму 192000,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 32000,00 грн. (т.1 а.с.134); видаткової накладної від 10.12.2010 № 121002 на загальну суму 191700,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 31950,00 грн. (т.1 а.с.135); видаткової накладної від 13.12.2010 № 121303 на загальну суму 147750,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 24625,00 грн. (т.1 а.с.136); видаткової накладної від 04.01.2011 № 040101 на загальну суму 193500,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 32250,00 грн. (т.1 а.с.129); видаткової накладної від 07.01.2011 № 070101 на загальну суму 192000,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 32000,00 грн. (т.1 а.с.130); видаткової накладної від 10.01.2011 № 100101 на загальну суму 190500,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 31750,00 грн. (т.1 а.с.131); видаткової накладної від 14.01.2011 № В-140101 на загальну суму 130500,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 21750,00 грн. (т.1 а.с.132).

ТОВ «КАСКАД-СЕРВІСТРЕЙД», яке є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 05.11.2010 року № 100308557 (т.2 а.с.73), були виписані відповідні податкові накладні: від 01.12.2010 №120104 на загальну суму 191250,00 грн. в тому числі ПДВ - у сумі 31850,00 грн. (т.1 а.с.137); від 06.12.2010 № 120605 на загальну суму 192000,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 32000,00 грн. (т.1 а.с.138); від 10.12.2010 № 121002 на загальну суму 191700,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 31950,00 грн. (т.1 а.с.139); від 13.12.2010 № 121303 на загальну суму 147750,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 24625,00 грн. (т.1 а.с.140); від 04.01.2011 № 040101 на загальну суму 193500,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 32250,00 грн. (т.1 а.с.141); від 07.01.2011 № 070101 на загальну суму 192000,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 32000,00 грн. (т.1 а.с.142); від 10.01.2011 № 100101 на загальну суму 190500,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 31750,00 грн. (т.1 а.с.143); від 14.01.2011 № В-140101 на загальну суму 130500,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 21750,00 грн. (т.1 а.с.144).

На підтвердження факту сплати поставки товару в матеріалах справи наявні надані позивачем: платіжне доручення від 18.01.2011 №28 на суму 191250,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 31875,00 грн. (т.1 а.с.145); платіжне доручення від 19.01.2011 №29 на суму 192000,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 32000,00 грн. (т.1 а.с.146); платіжне доручення від 24.01.2011 №35 на суму 191700,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 31950,00 грн. (т.1 а.с.147); платіжне доручення від 24.01.2011 №36 на суму 5306,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 884,33 грн. (т.1 а.с.148); платіжне доручення від 24.01.2011 №37 на суму 7000,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 1166,67 грн. (т.1 а.с.149); платіжне доручення від 15.02.2011 №85 на суму 135444,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 22574,00 грн. (т.1 а.с.150); платіжне доручення від 17.02.2011 №93 на суму 56500,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 9416,67 грн. (т.1 а.с.151); платіжне доручення від 17.02.2011 №92 на суму 193500,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 32250,00 грн. (т.1 а.с.152); платіжне доручення від 21.02.2011 №98 на суму 135500,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 22583,33 грн. (т.1 а.с.153); платіжне доручення від 21.02.2011 №99 на суму 114500,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 19083,33 грн. (т.1 а.с.154); платіжне доручення від 22.02.2011 №100 на суму 76000,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 12666,67 грн. (т.1 а.с.155); платіжне доручення від 09.03.2011 №130 на суму 80000,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 13333, 33 грн. (т.1 а.с.156); платіжне доручення від 10.03.2011 №132 на суму 30000,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 5000,00 грн. (т.1 а.с.157); платіжне доручення від 11.03.2011 №134 на суму 20500,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 3416,67 грн. (т.1 а.с.158).

Доставка товару відповідно до умов договору здійснювалась на умовах EXW - самовивіз товару зі складу постачальника. Так, на підтвердження того, що позивач здійснював самовивизів придбаного товару, в матеріалах справи наявний договір оренди автомобілю від 01.07.2009 №04/09-Ар (т.2 а.с.127-128), укладений між ТОВ «Біном-Юг» (орендодавець) та ТОВ ОХОРОННА АГЕНЦІЯ «Варяг» (орендар), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування на умовах оренди 2 (два) автомобіля, зазначених у додатках до даного договору оренди з метою використання у господарській діяльності. Відповідно до умов договору термін оренди автомобілів - з 01.07.2009 по 18.02.2011. Передача автомобілів за даним договором оренди та їх використання у спірний період позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі автомобілів відповідно до додатків №1, 2 до договору; актами здачі-приймання робіт (надання послуг з оренди автомобілів) за грудень 2010 року та січень 2011 року; платіжними дорученнями про сплату коштів за оренду автомобілів у спірний період (т.2 а.с.129-136).

На підтвердження того, що у позивача було наявне приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського,64 для зберігання придбаних приладів як на момент їх придбання, так і на момент проведення перевірки, представником позивача надано до суду копії договорів оренди із ТОВ «Біном-Юг» як орендодавцем, додаткові угоди до них, актів приймання-передачі приміщень за грудень, актів здачі-приймання робіт (надання послуг з оренди приміщень), платіжних доручень та квитанцій про сплату коштів за оренду приміщення (т.2 а.с.15-42).

Також, позивачем було надано до суду інструкцію по застосуванню з описом придбаних приладів СЗУ (т.2 а.с.125-126), згідно якої вбачається, що основне призначення вказаного приладу - це відслідкування позицій автотранспортних засобів, моніторинг переміщення вантажів.

В свою чергу, судом встановлено, що придбані прилади позивач використовував безпосередньо у своїй господарській діяльності шляхом укладання договорів з третіми особами на охорону та супроводження вантажів замовників з використанням зазначених приладів контролю СЗУ-15. Так, позивачем на підтвердження вказаних обставин, були надані до суду наступні договори на охорону та супроводження вантажів: договір від 21.06.2010 з ТОВ «Континент Нафто Трейд», договір від 01.11.2010 №6/10-ОС з ТОВ «Квадрус», договір від 01.12.2010 № 8/10-ОС з ТОВ «Реал-НП», договір від 06.12.2010 №7/10-ОС з ТОВ «Украгротехсервіс», договір від 31.12.2010 №1/1-2-10/609 з ПП «ОККО-БІЗНЕС», договір від 31.12.2010 № 1/1-2-10/611 з ПАТ «Концерн Галнафтогаз» (т.2 а.с.90-124) та відповідні акти приймання-передачі наданих послуг за цими договорами на охорону та супроводження вантажів та із іншими контрагентами позивача (т.1 а.с.244-250, т.2 а.с.1-25).

Відображення даних операцій в бухгалтерському обліку позивача підтверджуються наявними в матеріалах справи актом списання пристроїв контролю СЗУ від 31.12.2010 №В-00000031 на суму 1205000,00 грн., додатком до акта списання - розрахунком СЗУ за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку: 201 (ТМЦ) за грудень 2010 року; актом списання пристроїв контролю СЗУ від 31.01.2011 №00000001 на суму 1153750,00 грн., додатком до акта списання - розрахунком СЗУ за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку: 201 (ТМЦ) за січень 2011 року (т.1 а.с.230-237).

Тобто, як вбачається з вищезазначеного, за відповідними господарськими операціями позивач придбав у його контрагента товар для подальшого використання у своїй господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість до 01.01.2011 року були врегульовані Законом України «Про податок на додану вартість», а з 01.01.2011 року регулюються Податковим кодексом України (надалі - ПК України), ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон Про бухгалтерський облік).

Відповідно до п.п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

П.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, податковий кредит відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Пунктом 201.8 ст.201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, суд зазначає, що нормами Податкового кодексу України та Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.2.1.,2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Водночас у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування податкового кредиту за рахунок відповідної суми податку на додану вартість.

Вищезгадані обставини свідчать про те, що викладені відповідачем в акті перевірки відомості не відповідають вимогам п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, згідно з яким факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Як вже встановлено судом, позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіряємий період були надані отримані від його контрагента належним чином оформлені податкові накладні та інші супутні бухгалтерські та первинні документи, відповідно до договору на кількість придбаного товару за договором поставки.

При цьому, суд зазначає, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Жодна норма Податкового кодексу України, жоден законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Окрім того, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом встановлено, що і позивач, і його контрагент на час укладання спірного правочину, були зареєстровані як платники податку на додану вартість (т.1 а.с.29, т.2 а.с.73). Згідно інформації станом на 26.04.2013 з веб-сайту Державної податкової служби України, 11.03.2011 року ТОВ «Каскад-Сервістрейд» було анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (т.1 а.с.159).

Разом з цим, наявні в матеріалах справи копії довідки з ЄДРПОУ та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи підтверджує місцезнаходження ТОВ «КАСКАД-СЕРВІСТРЕЙД» за своєю юридичною адресою, що була зазначена в податкових накладних, виписаних позивачу (т.1 а.с.71-72).

Необхідно також враховувати і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також враховуючи приписи ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.

Європейський суд з прав людини (п'ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (заява №3991/03) у справі "Булвес"АД проти Болгарії зазначив наступне: "Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Окрім того, суд зазначає, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Водночас, стосовно посилання відповідача в акті перевірки на те, що угоди, укладені між позивачем і ТОВ «КАСКАД-СЕРВІСТРЕЙД» мають ознаки нікчемності та не спричиняють реального настання правових наслідків, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, суд встановив, що договір поставки укладений в письмовій формі, виконання вказаного договору підтверджується відповідними видатковими накладними, здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом підтверджується виданими податковими накладними, а тому суд робить висновок, що сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутку у відповідності до ст. 3 ГК України.

Таким чином укладена угода відповідає загальним вимогам, встановленим Цивільним кодексом України та додержання яких необхідно для чинності правочину.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язанні із його недійсністю.

Згідно зі ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В даному випадку договори поставки та виконаних робіт, як вже зазначалося вище відповідають вимогам ст. 203 ЦК України, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також данні договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

Слід також зазначити, що незнаходження юридичної особи за її місцезнаходженням тягне наслідки передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», із застосуванням певної процедури, встановленої цим законом, серед яких невизнання органом ДПС даних податкової звітності контрагентів такої юридичної особи, як і встановлення ознак нікчемності його угод не значиться.

При цьому, посилання відповідача на відсутність позивача за юридичною адресою, що знайшло своє відображення в акті щодо невстановлення місцезнаходження платника податків (посадових осіб) ТОВ ОХОРОНА АГЕНЦІЯ «Варяг» від 29.12.2012 №2611/22-1/24762246 (т.2 а.с.167) суд оцінює критично з наступних підстав.

Згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 №251352 (т.1 а.с.28) ТОВ ОХОРОНА АГЕНЦІЯ «Варяг», код ЄДРПОУ 24762246, в графі місцезнаходження юридичної особи зазначена адреса: 65029, м. Одеса, вул. Новосельського, 64.

При цьому, як вже встановлено судом, відомості щодо зміни місцезнаходження позивача - м.Одеса, вул. Новосельського, буд.64-а внесені до ЄДР 27.02.2013 року.

В свою чергу, на підтвердження, знаходження позивача за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 64, як на момент здійснення господарських операцій із його контрагентом, так і на момент проведення перевірки, позивачем надані до суду копії: договорів оренди, укладених між ТОВ ТОВ «Біном-Юг» (орендодавець) та ТОВ ОХОРОННА АГЕНЦІЯ «Варяг» (орендар), відповідно до яких орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення (з орг. технікою та меблями) площею 98,9 кв.м. та нежитлові приміщення №12, 011 площею 10,2 кв.м., 8,8 кв.м. відповідно за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 64., та умовами яких передбачено використання даного приміщення під офіс, для зберігання матеріалів, які застосовуються при здійсненні охорони та супроводженні вантажів у межах у відповідності з господарською діяльністю орендаря; актів приймання-передачі приміщення до договору оренди; актів здачі-приймання наданих послуг (надання послуг з оренди приміщення); платіжних доручень та квитанції про сплату коштів за послуги оренди, які вже досліджені судом.

Згідно із ч. 5 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» № 755-IV від 15.05.2003 року місцезнаходження юридичної особи - це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до п. 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АВ № 448146 станом на 20.06.2013 року вбачається, що на момент здійснення операцій між позивачем та ТОВ «КАСКАД-СЕРВІСТРЕЙД», а також на час здійснення перевірки жодних записів відсутності позивача або зміни його юридичної адреси не має; відповідний запис щодо відсутності юридичної особи ТОВ ОХОРОННА АГЕНЦІЯ «Варяг» за вказаною адресою внесений тільки 08.01.2013 року, при цьому проведення перевірки відбулось 29.12.2012 року.

Крім того, в матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (акта перевірки) від 29.12.2012 керівнику ТОВ ОХОРОННА АГЕНЦІЯ «Варяг» Мілашевича С.В. на адресу: м. Одеса, вул. Новосельського, 64, з відміткою про вручення 21.01.2013 та підписом отримувача, а також копія квитанції поштового зв'язку від 17.01.2013 (т.2 а.с.172), що також спростовує висновки відповідача про відсутність позивача за його місцезнаходженням.

Під час розгляду справи судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст укладеного договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, незаконне заволодіння ним.

Суд зазначає, що укладений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване заниження податку на додану вартість, - судом не встановлено.

Слід зазначити, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, видані ТОВ «КАСКАД-СЕРВІСТРЕЙД» за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Підстав для висновку про те, що позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в межах виконання угод, які суперечать вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемними, судом не встановлено.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Таким чином, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним постачальником ТОВ «КАСКАД-СЕРВІСТРЕЙД», та зв'язок між фактом придбання позивачем товару, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку. Як наслідок суд приходить до висновку про фактичне здійснення господарських операції щодо придбання позивачем товару у ТОВ «КАСКАД-СЕРВІСТРЕЙД», а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Разом з цим, враховуючи, що податкові накладні видані ТОВ «КАСКАД-СЕРВІСТРЕЙД» до дати анулювання свідоцтва платника ПДВ, тобто до 11.03.2011 року, вони видані правомірно, а отже, з урахуванням викладеного вище, суд робить висновок про правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по зазначеним податковим накладним.

Оцінивши у взаємному зв'язку наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що факти, викладені в акті перевірки від 29.12.2012 № 8111/22-1/24762246, з урахуванням висновків акту від 13.10.2011 №7216/23-1/24762246 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ ОХОРОННА АГЕНЦІЯ «Варяг», щодо встановлених з боку ТОВ ОХОРОННА АГЕНЦІЯ «Варяг» порушень норм податкового законодавства не підтверджуються документально. Поряд з цим, наявні у матеріалах справи первинні документи свідчать про правомірність формування позивачем податку на додану вартість та витрат по взаємовідносинах з ТОВ «КАСКАД-СЕРВІСТРЕЙД».

Отже, судом встановлено, що господарські операції позивача з його контрагентом ТОВ «КАСКАД-СЕРВІСТРЕЙД» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, та позивачем дотримано умов, встановлених податковим законодавством для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Таким чином, суд вважає, що визначення відповідачем позивачу суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість є протиправним, а отже і накладення штрафних (фінансових) санкцій на підставі цих порушень є також протиправним.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно п.1 ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи його окремих положень.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 04.02.2013 року № 0000202210 є протиправним, у зв'язку із чим підлягає скасуванню, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 70, 71, 72, 79, 86, 158 -163,167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВКС» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 04.02.2013 року № 0000202210.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 22.07.2013 року.

Суддя О.М. Соколенко

17 липня 2013 року

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 04.02.2013 року № 0000202210.

22 липня 2013 року.

.