Ухвала

від 20.11.2013 по справі 815/3492/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2013 р.Справа № 815/3492/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Соколенко О. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Лук'янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКС" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКС" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ ОХОРОННА АГЕНЦІЯ «Варяг» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з платником податків ТОВ «КАСКАД-СЕРВІСТРЕЙД» за податкові періоди грудень 2010 року та січень 2011 року, за результатом якої відповідачем складено акт від 29.12.2012 № 8111/22-1/24762246, яким встановлено порушення позивачем: пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього в розмірі 205950,00 грн., у тому числі в розрізі податкових періодів: грудень 2010 року - в розмірі 120450 грн., січень 2011 року - в розмірі 85500 грн. На підставі складеного за результатами перевірки акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.02.2013 року № 0000202210, яким ТОВ ОХОРОННА АГЕНЦІЯ «Варяг» збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 236064 грн., у тому числі за основним платежем - 205950 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 30114 грн. В обґрунтування неправомірності прийняття оскаржуваного рішення позивач вказує на відсутність в його діях порушень, викладених в акті перевірки, посилаючись на те, що ним при включенні до податкового кредиту відповідних спірних сум дотримано вимоги податкового законодавства, а реальність та фактичність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом ТОВ «КАСКАД-СЕРВІСТРЕЙД» підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, в тому числі, господарським договором (договір поставки), видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями та іншими супутніми документами, оформленими належним чином.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 04.02.2013 року № 0000202210.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління міндоходів в Одеській області в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення почтових відправлень, однак в судове засідання вони не з'явилися, поважність своєї неявки суду не повідомили, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ТОВ ОХОРОННА АГЕНЦІЯ «Варяг» (ідентифікаційний код 24762246) зареєстровано Виконавчим комітетом Одеської міської ради як юридична особа шляхом перетворення 19.04.2004 року, та 27.02.2013 року до ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про державну реєстрацію змін до установчих документів цієї юридичної особи, а саме: зміна повного найменування - товариство з обмеженою відповідальністю «ВКС» (ідентифікаційний код 24762246); зміна скороченого найменування ТОВ «ВКС»; зміна місцезнаходження - м. Одеса, вул. Новосельського, буд.64-а, кв.18; зміна складу або інформації про засновників - ОСОБА_1 - керівник з 22.02.2013 року згідно статуту, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи №251352, копія якого наявна в матеріалах справи (т.1 а.с.28) та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 20.06.2013 серії АВ №448143 .

Позивач ТОВ ОХОРОННА АГЕНЦІЯ «Варяг» згідно довідки від 17.01.2008 №52 знаходилось на податковому обліку в державній податковій інспекції у Приморському районі м. Одеси , та у період, за який проводилась перевірка, ТОВ ОХОРОННА АГЕНЦІЯ «Варяг» було зареєстровано, зокрема, платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 23211574 та п. 2.8 акту перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення, виданого державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 25.12.2012 № 003895/3679 (т.1 а.с.214), згідно із п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI та відповідно до наказу державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 25.12.2012 № 3164 «Про проведення позапланової виїзної перевірки платника податків ТОВ ОХОРОННА АГЕНЦІЯ «Варяг» (код ЄДРПОУ 24762246) щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «КАСКАД-СЕРВІСТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 37351611) за податкові періоди грудень 2010 року та січень 2011 року» (т.1 а.с.213), посадовою особою ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС проведена позапланова виїзна перевірка платника податків ТОВ ОХОРОННА АГЕНЦІЯ «Варяг» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «КАСКАД-СЕРВІСТРЕЙД» за податкові періоди грудень 2010 року та січень 2011 року.

За результатами даної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 29.12.2012 № 8111/22-1/24762246 (т.1 а.с.16-26), яким встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього в розмірі 205950 грн., у тому числі в розрізі податкових періодів: грудень 2010 року в розмірі 120450 грн., січень 2011 року в розмірі 85500 грн.

На підставі складеного за результатами перевірки акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.02.2013 № 0000202210, яким ТОВ ОХОРОННА АГЕНЦІЯ «Варяг» збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 236064 грн., у тому числі за основним платежем - 205950 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 30114 грн.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення базується на викладених в акті перевірки висновках відповідача про те, що взаємовідносини між ТОВ ОХОРОННА АГЕНЦІЯ «Варяг» та ТОВ «КАСКАД-СЕРВІСТРЕЙД» не спричиняють реального настання правових наслідків, у зв'язку із чим ТОВ ОХОРОННА АГЕНЦІЯ «Варяг» безпідставно сформовано податковий кредит з ПДВ у перевіряємому періоді по податкових накладних на суму 205950 грн. по фінансово-господарських операціях з ТОВ «КАСКАД-СЕРВІСТРЕЙД» в розрізі податкових періодів: грудень 2010 року - у розмірі 120450 грн., січень 2011 року - 85500 грн.

Для визначення товарності господарських операцій, які були досліджені в ході перевірки судом першої інстанції були досліджені наступні обставини.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що здійснюючи свою господарську діяльність, позивач (покупець) уклав із ТОВ «КАСКАД-СЕРВІСТРЕЙД» (постачальник) договір №1/10-П від 01.11.2010 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується здійснити поставку товару в обумовлений договором строк, а покупець прийняти та оплатити даний товар згідно накладних або інших документів, підтверджуючих відпуск товару .

Так, зокрема, згідно, наданих позивачем копій заявок від 26.11.2010 року та від 06.12.2010 року вбачається, що позивач здійснював заявки згідно укладеного договору, в тому числі, електронною поштою, на відвантаження СЗУ на 01.06.2012 року, 06.12.2012 року у кількості 1275 та 1280 одиниць .

На виконання умов цього договору ТОВ «КАСКАД-СЕРВІСТРЕЙД» було здійснено поставку приладів контролю за перевезенням вантажу замовників СЗУ-15 відповідно до видаткових накладних.

На підтвердження факту сплати поставки товару в матеріалах справи наявні надані позивачем: платіжне доручення від 18.01.2011 №28 на суму 191250,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 31875,00 грн. (т.1 а.с.145); платіжне доручення від 19.01.2011 №29 на суму 192000,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 32000,00 грн. (т.1 а.с.146); платіжне доручення від 24.01.2011 №35 на суму 191700,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 31950,00 грн.; платіжне доручення від 24.01.2011 №36 на суму 5306,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 884,33 грн.; платіжне доручення від 24.01.2011 №37 на суму 7000,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 1166,67 грн.; платіжне доручення від 15.02.2011 №85 на суму 135444,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 22574,00 грн. (т.1 а.с.150); платіжне доручення від 17.02.2011 №93 на суму 56500,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 9416,67 грн.; платіжне доручення від 17.02.2011 №92 на суму 193500,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 32250,00 грн.; платіжне доручення від 21.02.2011 №98 на суму 135500,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 22583,33 грн.; платіжне доручення від 21.02.2011 №99 на суму 114500,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 19083,33 грн.; платіжне доручення від 22.02.2011 №100 на суму 76000,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 12666,67 грн.; платіжне доручення від 09.03.2011 №130 на суму 80000,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 13333, 33 грн.; платіжне доручення від 10.03.2011 №132 на суму 30000,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 5000,00 грн.; платіжне доручення від 11.03.2011 №134 на суму 20500,00 грн., в тому числі ПДВ - у сумі 3416,67 грн.

Доставка товару відповідно до умов договору здійснювалась на умовах EXW - самовивіз товару зі складу постачальника. Так, на підтвердження того, що позивач здійснював самовивіз придбаного товару, в матеріалах справи наявний договір оренди автомобілю від 01.07.2009 №04/09-Ар , укладений між ТОВ «Біном-Юг» (орендодавець) та ТОВ ОХОРОННА АГЕНЦІЯ «Варяг» (орендар), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування на умовах оренди 2 (два) автомобіля, зазначених у додатках до даного договору оренди з метою використання у господарській діяльності. Відповідно до умов договору термін оренди автомобілів - з 01.07.2009 по 18.02.2011. Передача автомобілів за даним договором оренди та їх використання у спірний період позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі автомобілів відповідно до додатків №1, 2 до договору; актами здачі-приймання робіт (надання послуг з оренди автомобілів) за грудень 2010 року та січень 2011 року; платіжними дорученнями про сплату коштів за оренду автомобілів у спірний період (т.2 а.с.129-136).

На підтвердження того, що у позивача було наявне приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського,64 для зберігання придбаних приладів як на момент їх придбання, так і на момент проведення перевірки, представником позивача надано до суду копії договорів оренди із ТОВ «Біном-Юг» як орендодавцем, додаткові угоди до них, актів приймання-передачі приміщень за грудень, актів здачі-приймання робіт (надання послуг з оренди приміщень), платіжних доручень та квитанцій про сплату коштів за оренду приміщення .

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч.1 ст.208 ГК України).

Положення ст.ст.207, 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абз.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.09р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З наведених норм законодавства слідує, що висновки про нікчемність правочинів, тим більш визнання правочинів нікчемними відносяться виключно до компетенції судів, а не податкових органів.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних засобів) для подальшого використання в межах господарської діяльності.

Дата виникнення права на податковий кредит визначається підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР, відповідно до якої право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач мав передбачені податковим законодавством фінансово-бухгалтерські документи на підставі яких мав підстави для включення сум ПДВ, сплачених та підтверджених податковими накладними, до складу податкового кредиту.

Отже суд першої інстанції виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи.

Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та з огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції, тому суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.07.2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.

суддя Шевчук О.А.

суддя Лук'янчук О.В.