Ухвала

від 25.07.2013 по справі 824/248/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/248/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Брезіна Т.М.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Матохнюка Д.Б. Совгири Д. І.

при секретарі: Бернацькій І.А.

за участю представників сторін:

представника позивача: Войтенка С.Р.

представника позивача: Заяц Л.Г.

представника відповідача: Швець О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальність "Променергобудсервіс" до Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Променергобудсервіс» (Позивач) звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції (Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000012300 від 23.01.2013 року.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представник Позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник Відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Також представник Відповідача зазначила, що згідно Постанови КМУ від 20.03.2013 р.№299 утворено Сокирянську ОДПІ Головного управління Міністерства доходів і зборів у Чернівецькій області, яка є правонаступником всіх прав та обов'язків Сокирянської ОДПІ Державної податкової служби у Чернівецької області.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що Позивач є юридичною особою, зареєстрованою відповідно до вимог чинного законодавства, є платником податку на додану вартість та відповідно до ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції України здійснює господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури.

27.12.2012 року Сокирянською ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року. На підставі Акту перевірки №405/2200/35876743 від 27.12.2012 року Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000012300 від 23.01.2013 року, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), основний платіж - 330044 грн.; за штрафними санкціями - 82511 грн.

Підставою прийняття Відповідачем такого рішення стало те, що договір поставки №65/1 від 03.10.2010 року, який укладений між ТОВ "Променергобудсервіс" та ТОВ "Авант Союз" податковим органом визнано таким, що не був спрямований на реальне настання правових наслідків, та те, що ТОВ "Променергобудсервіс" безпідставно включено до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 354516,12 грн. з вартості придбаних ТМЦ від постачальника ТОВ "Авант - Союз".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості та незаконності прийнятого Відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000012300 від 23.01.2013 року, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ "Променергобудсервіс" та ТОВ "Авант-Союз" було укладено договір поставки №65/1 від 03.10.2010 року, де ТОВ "Авант-Союз" - Постачальник, а ТОВ "Променергобудсервіс" - Покупець. Згідно умов договору Постачальник зобов'язується передати у встановлений строк Покупцю у власність товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його в порядку та на умовах, що вказуються в Договорі. Строк дії договору до 31.12.2010 року, а в частині своєчасних поставок та розрахунків між сторонами - до повного погашення.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогам первинності в розумінні ст. 9 Закону №996-ХIV, і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновків, що надані Позивачем документи свідчать про реальність здіснення господарський операцій за умовами укладеного договору між Позивачем та ТОВ «Авант-Союз». Зокрема, судом досліджено: податкові накладні, на підставі яких ТОВ "Променергобудсервіс» сформовано податковий кредит по ПДВ на загальну суму 354 516,12 грн., платіжні доручення про здіснення оплати за поставлений товар, рахунки-фактури, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, що свідчать про здійснення поставки товару.

Крім того, з наданих Позивачем документів є можливим прослідкувати подальше використання отриманого товару у його господарській діяльності, оскільки у справі наявні акти приймання виконаних робіт, у яких ТОВ "Променергобудсервіс» використовувало придбаний товар, та потоварний реєстр накладних, з якого прослідковується списання товарно-матеріальних цінностей

Висновки податкового органу про неможливість здійснення Позивачем господарських операцій виходячи із того, що контрагент Позивача не міг придбати товар у підприємства щодо якого порушено кримінальну справу за ознаками здійснення фіктивного підприємництва, в силу незнаходження за місцем реєстрації і т.д., що, на думку Відповідача, свідчить про нереальність операцій є лише припущенням, що не ґрунтується на вимогах закону. Згідно положень ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Незважаючи на відсутність вироку суду стосовно притягнення контрагента ТОВ "Авант Союз" - ТОВ "Росаріо" до кримінальної відповідальності за ознаками здійснення фіктивного підприємництва, податковий орган у своєму акті робить висновки про їх фіктивність.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно норм Податкового кодексу України обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Не виконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, порушення допущені платником податків контрагентом Позивача у відображенні в податковому обліку певної господарської операції з придбання товарів (робіт) від інших постачальників, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Позивач не може нести відповідальність за неналежне оформлення контрагентом Позивача документації по взаємовідносинах з третіми особами, за неподання контрагентами будь-яких документів чи за неналежне ведення контрагентами позивача бухгалтерського та/чи податкового обліку.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 30 липня 2013 року .

Головуючий Курко О. П.

Судді Матохнюк Д.Б.

Совгира Д. І.