Рішення

від 23.07.2013 по справі 910/3983/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3983/13 23.07.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мусон - Енерго"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнисоларгруп"

Про стягнення грошових сум та розірвання Генеральної угоди

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Папоротна Н.Ф. - представник (дов. № 1 від 14.01.2013)

Від відповідача Гуцал О.В. - представник (дов. № 5 від 19.03.2013)

Суть спору:

Товариством з обмеженою відповідальністю " Мусон - Енерго " заявлений позов до Товариства з обмеженою відповідальністю " Юнисоларгруп " про стягнення грошових сум та розірвання Генеральної угоди.

Ухвалою суду від 04.03.2013 за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 910/3983/13 та призначено розгляд справи на 22.03.2013.

19.03.2013 відділом діловодства суду від представника позивача отримано телеграму, в якій просить перенести розгляд справи.

В судовому засіданні 22. 03.2013 представник позивача не з'явився.

Представник відповідача в судове засідання 22.03.2013 з'явився, заперечив проти задоволення позовних вимог з причин, вказаних у відзиві.

Ухвалою суду від 22.03.2013 відкладено розгляд справи на 19.04.2013.

19.04.2013 до початку судового засідання представник позивача через відділ діловодства суду подав пояснення по справі.

В судовому засіданні 19.04.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні 19.04.2013 представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, надав суду заяву про продовження строку розгляду спору по справі № 910/3983/13.

Відповідно до приписів ст. 69 ГПК України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору по справі.

Клопотання задоволено.

Ухвалою суду від 19.04.2013 продовжено строк розгляду спору по справі № 910/3983/13.

В судовому засіданні 19.04.2013 оголошено перерву до 14.05.2013.

14.05.2013 відділом діловодства суду від представника отримано клопотання про витребування доказів та клопотання про залучення третьої особи.

В судовому засіданні 14.05.2013 представник позивача надав суду заяву про уточнення розміру позовних вимог, а саме: розірвати договір № 1 до Головної угоди від 17.05.2012 достроково в зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань за договором. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнисоларгруп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мусон - Енерго" аванс в розмірі 119680 грн, а також проценти в розмірі 1143,46 грн, витрати по сплаті судового збору.

В судовому засіданні 14.05.2013 представник відповідача надав суду письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 14.05.2013 оголошено перерву до 24.05.2013.

Ухвалою суду від 24.05.2013 відкладено розгляд справи на 19.06.2012 та направлено судові запити до ТОВ "Мусон Енерго" та ПАТ "ЕК"Севастопольенерго".

14.06.2013 через відділ діловодства від представника позивача отримано клопотання про відкладення розгляду справи.

17.06.2013 через відділ діловодства суду від ПАТ «ЕК «Севастопольенерго» отримано відповідь на судовий запит.

19.06.2013 через відділ діловодства від представника відповідача отримано пояснення по справі.

В судовому засіданні 19.06.2013 представник відповідача з?явився надав суду пояснення по суті справи.

В судовому засіданні 19.06.2013 представник позивача не з?явився.

Ухвалою суду від 19.06.2013 розгляд справи відкладено на 23.07.2013.

В судовому засіданні 23.07.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.05.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мусон-Енерго", як замовником, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮнісоларГруп", як виконавцем, було укладено Генеральну угоду № 1, яка підписана повноважними представниками замовника та підрядника і посвідчено печатками сторін. Оригінал вказаного договору було досліджено в судовому засіданні, а належним чином засвідчена позивачем копія наявна в матеріалах справи.

Предметом вище зазначеної угоди, відповідно до п. 1.1 є виконання відповідачем на постійній основі комплексу робіт, що необхідні для початку будівництва сонячної електростанції на даху існуючої споруди в м. Севастополі по вул. Вакуленчука 29, а замовник зобов'язувався оплачувати роботи відповідно до умов угоди.

Загальний перелік робіт за етапами визначається Специфікацією етапів робіт(Додаток 1) що є невід'ємною частиною Генеральної угоди. Забезпечення виконання спеціалізованих видів робіт, підготовка і контроль за їх виконанням, впровадження (використання), а також авторський супровід продукції, створеної в результаті виконання робіт за Генеральною угодою, здійснюється виконавцем. Для забезпечення реалізації етапів Генеральної угоди згідно Специфікації етапів робіт між сторонами укладаються відповідні Договори за етапами. (п. 1.2-1.4 Угоди)

На виконання вимог п. 1.4 Генеральної угоди № 1 сторони уклали Договір № 1 від 17.05.2013, відповідно до п.1.1 якого замовник замовляє а виконавець приймає на себе обов'язки по підготовці технічної та нормативної документації для побу4дови фотоелектричної станції, розташованої за адресою м. Севастополь, вул. Вакуленчука 29.

Відповідно до п. 1.2 до підготовки технічної та нормативної документації входять наступні роботи:

Предпроектний аналіз вхідної інформації з виїздом на місце

Подання заявки на отримання технічних умов на систему встановленою потужністю 970 кВт

Отримання технічних умов на систему.

Розробка ескізного проекту.

Розробка та затвердження ТЗ.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що договірна вартість робіт, обумовлених договором. становить 119 680 грн.

Протягом 5-ти днів з моменту підписання Договору замовник перераховує на рахунок виконавця аванс у розмірі 70 % вартості робіт, обумовленої п. 2.1 Договору. (п. 2.3).

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що виконавець зобов'язується виконати роботи за п. 1.2 Договору протягом 30-ти робочих днів з моменту надходження суми авансу на рахунок виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на виконання умов Договору № 1 позивач 24.05.2012 перерахував на рахунок відповідача авансовий платіж в сумі 83 776,00 грн. згідно платіжного доручення № 1 та 35 904 грн. платіжним дорученням № 5 від 23.08.2012.

Пунктом 4.4.5 Генеральної угоди № 1 виконавець зобов'язаний в разі необхідності від свого імені укладати необхідні для виконання своїх зобов'язань договори з підрядними організаціми та нести повну відповідальність перед замовником за їх виконання.

З матеріалів справи, зокрема, з пояснень відповідача вбачається, що на виконання умов договору між ТОВ Юнісоларгруп" та ТОВ "ЦЕТУС" укладено Генеральну угоду № 2 від 25.05.2013. Відповідно до п. 1 Генеральної угоди № 2 виконавець (ТОВ "ЦЕТУС" ) зобов'язується на постійній основі виконати комплекс робіт, що необхідний для початку та супроводженню будівництва сонячної електростанції на даху існуючої споруди в м. Севастополі по вул. Вакуленчука 29, а замовник зобовязуэться оплачувати роботи.

В матеріалах справи наявний направлений на адресу відповідача лист № 600 від 02.10.2012 щодо неналежного виконання останнім умов укладеного договору та пропозиції розірвання Генеральної угоди № 1 та Додаткового договору № 1 та повернення перерахованих коштів.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору та відшкодування збитків.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що відповідачем не виконано умов Генеральної угоди, оскільки в порушення розділу 5 Генеральної угоди виконавцем належним чином не передано роботи.

Розділом 5 Генеральної угоди № 1 від 17.05.2012 передбачено порядок приймання -передавання робіт.

Зокрема, до п. 5.1 Генеральної угоди визначено, що перелік документації та результатів робіт, які підлягають оформленню та передачі виконавцем замовнику на кожному етапі виконання Генеральної угоди, визначається відповідним договором за етапом. Після закінчення виконання робіт окремо за кожним договором за етапом виконавець передає замовнику результати робіт та підписаний у 2-х примірниках акт приймання-передавання робіт. Замовником протягом 3 робочих днів від дати одержання Акту приймання-передавання робіт повинен надіслати виконавцю підписаний акт або надати мотивовану відмову від приймання робіт. У разі мотивованої відмови сторонами укладається двосторонній акт виявлених порушень вимог специфікації та технічного завдання до відповідного договору за етапом з переліком необхідних додаткових робіт, доопрацювань документації, інших заходів та термінів їх виконання. (п. 5.2-5.3 Генеральної угоди).

Представник відповідача зазначає, що акти - приймання виконаних робіт направлені на адресу позивача 27.11.2012. Оскільки відповіді від ТОВ "Мусон - Енерго" та/або мотивованої відмови від приймання робіт отримано не було, то відповідно до п. 5.4 Генеральної угоди Акти приймання передавання робіт вважаються підписаними.

Проте представник позивача зазначає, що акти - приймання виконаних робіт на адресу позивача не надходили, крім того, доказів отримання позивачем актів приймання виконаних робіт матеріали справи також не містять.

В матеріалах справи наявні пояснення відповідача, відповідно до яких останній зазначає про повне виконання своїх зобов'язань за Генеральною угодою № 1 перед ТОВ "Мусон-Енерго", що підтверджується за твердженням відповідача виконанням ТОВ "ЦЕТУС" зобов'язань зо Генеральним договором № 2. Оскільки між ТОВ "Юнісоларгруп" та ТОВ "ЦЕТУС" було укладено Генеральну Угоду № 2, на підтвердження факту виконання якої ТОВ "ЦЕТУС" було надано копії підтверджуючих документів, а саме копії укладених договорів з ТОВ "ЮнісоларГруп" на виконання робіт на об'єкті позивача, копії наказів про відрядження представників на територію об'єкту, світлини з об'єкту.

Належних доказів виконання робіт за Генеральною угодою № 1 та передачі їх замовнику суду не надано, а саме в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт отримання позивачем актів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 2 ст. 852 ЦК України за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Зі змісту листа № 600 від 02.10.2012 слідує, що позивач у зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору просить останнього розірвати Договір.

Частиною 1 ст. 206 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Враховуючи вище зазначені норми суд задовольняє вимогу позивача про розірвання Генеральної угоди № 1.

В позовній заяві позивач також просить стягнути з відповідача на його користь авансовий платіж в розмірі 119 680, 00 грн. та 1 143,46 грн. процентів за користування чужими коштами.

Відносно повернення сплати авансового платежу у розмірі 119 680 грн., слід зазначити наступне.

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Тобто, до відсутності правової підстави вищенаведена стаття відносить також і випадок, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.

Розірвання Генеральної угоди № 1 від 17.05.2012 і є тією підставою, яка відпала в розумінні ст. 1212 ЦК України.

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 119 680,00 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Крім стягнення авансових платежів в розмірі 119 680,00 грн. позивач також просить стягнути проценти в розмірі 1 143,46 грн.

При цьому позивач посилається на те, що відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до Цивільного кодексу України користування чужими грошовими коштами покладено в основу кредитних відносин, у тому числі комерційного кредиту.

Враховуючи викладене, позивачем нараховані відповідачу проценти за користування чужими грошовими коштами. в сумі 1 143,46 грн.

Однак, суд не погоджується з твердженням позивача з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 198 ГК України відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Як встановлено судом, ні Договором № 1 до Додатково угоди № 1 від 17.05.2012, ні ст. 536 ЦК України, на яку посилається позивач, не визначено розмір процентів за користування чужими коштами, сплаченими позивачем в якості виплати авансу

Тобто, відповідач (продавець) не може бути примушений до дій щодо сплати процентів за користування належними позивачу коштами в сумі сплачено авансу, які (дії) не є обов'язковими для нього (відповідача) в силу невизначеності законом та договором.

Таким чином, суд відмовляє в частині стягнення 1 143,46 грн. процентів за користування чужими коштами.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до приписів ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно.

Враховуючи, що представником позивача було подано заяву про уточнення розміру позовних вимог відповідно до ст. 22 ГПК України, відповідно до якої майнову вимогу позовної заяви було збільшено до 120 823,46 грн. Проте представником позивача не було додано платіжного доручення про сплату судового збору в установленому порядку.

Відповідно до п. 2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі, коли позивач на підставі ч. 4 ст. 22 ГПК України до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог чи до початку розгляду справи по суті змінив предмет або підставу позову, в зв'язку з чим зросла ціна позову, він відповідно до абзацу другого частини другої статті 6 Закону повинен сплатити недоплачену в зв'язку з цим суму судового збору до звернення з відповідною заявою до господарського суду. Якщо до останньої не додано доказів такої доплати, заява повертається без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України, що згідно з ч. 3 згаданої статті ГПК України не перешкоджає позивачеві повторно звернутися до господарського суду з відповідною заявою після доплати ним необхідної суми судового збору; у цьому випадку до відповідного звернення суд здійснює розгляд раніше заявленої позовної вимоги (позовних вимог), якщо позивач не відмовився від неї. З урахуванням конкретних обставин справи суд може розглянути й змінені вимоги позивача без доплати останнім суми судового збору з подальшим розподілом останнього між сторонами за правилами ст. 49 ГПК України. За таких підстав, не сплачені у встановленому порядку та розмірі суми судового збору підлягають стягненню за результатами розгляду справи.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (від 1 720,50 грн. до 68 820,00 грн.), а за вимогу немайнового характеру 1 147,00 грн.

Відповідно до п. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Зважаючи, що заявлена сума позову складає 120 823,46 грн., та враховуючи, що позовна заява крім майнової вимоги містить вимогу немайнового характеру, судовий збір повинен бути сплачений у розмірі 3563,47 грн.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мусон-Енерго" задовольнити частково.

2. Розірвати з 30 липня 2013 року Генеральну угоду № 1 від 17.05.2013, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мусон-Енерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнісолар Груп".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Товариство з обмеженою відповідальністю "Мусон-Енерго" (99053, м. Севастополь, вул.. Вакуленчука, 29, код ЄДРПОУ 38125196) в доход Державного бюджету витрати по сплаті не доплаченого судового збору в розмірі 40 (сорок ) грн.. 01 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісолар Груп" (02090, м. Київ, вул.. Сосюри, 6 код ЄДРПОУ 38014004) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариство з обмеженою відповідальністю "Мусон-Енерго" (99053, м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 29, код ЄДРПОУ 38125196) 119 680 (сто дев'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят ) грн. безпідставно отриманих коштів та 3527 (три тисячі п'ятсот двадцять сім) грн. 84 коп. - судового збору.

5 В іншій частині позовних вимог відмовити.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст складено 30.07.2013

Суддя Л.В. Прокопенко