Постанова

від 12.11.2013 по справі 910/3983/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2013 р. Справа№ 910/3983/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Папоротна Н.Ф.

від відповідача - Гуцал О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнісоларгруп» на рішення Господарського суду м. Києва від 23.07.2013 року (суддя - Прокопенко Л.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мусон-Енерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнісоларгруп"

про стягнення грошових сум та розірвання Генеральної угоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Мусон-Енерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Юнісоларгруп» про розірвання генеральної угоди та стягнення безпідставно отриманих коштів.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.07.2013 року позовні вимоги задоволено частково. Розірвано з 30.07.2013 року генеральну угоду № 1 від 17.05.2012 року, укладену між ТОВ «Мусон-Енерго» та ТОВ «Юнісоларгруп». Стягнуто з відповідач на користь позивача 119680 грн. безпідставно отриманих коштів. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнісоларгруп" звернулося з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення прийняте при неповному з`ясуванні обставин справи, а тому просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 23.07.2013 року та прийняти нове рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Юнісоларгруп» відновлено строк подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду.

Через відділ документального забезпечення до суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заначено, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Представники позивача та представник відповідача в судове засідання на вказану дату з`явилися та дали усні пояснення стосовно предмету спору.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

17.05.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мусон-Енерго», як замовником, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнісоларгруп», як виконавцем, було укладено Генеральну угоду № 1, яка підписана повноважними представниками замовника та підрядника і посвідчено печатками сторін.

Відповідно до п. 1.1 відповідач зобов`язується на постійній основі виконувати комплекс робіт, що необхідні для початку будівництва сонячної електростанції на даху існуючої споруди в м. Севастополі по вул. Вакуленчука 29, а замовник зобов'язувався оплачувати роботи відповідно до умов угоди.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що загальний перелік робіт за етапами визначається специфікацією етапів робіт, що є невід'ємною частиною генеральної угоди.

Забезпечення виконання спеціалізованих видів робіт, підготовка і контроль за їх виконанням, впровадження (використання), а також авторський супровід продукції, створеної в результаті виконання робіт за Генеральною угодою, здійснюється виконавцем. Для забезпечення реалізації етапів Генеральної угоди згідно Специфікації етапів робіт між сторонами укладаються відповідні Договори за етапами. (п. 1.2-1.4 угоди).

На виконання вимог п. 1.4 Генеральної угоди № 1 сторони уклали договір № 1 від 17.05.2013 року, відповідно до п.1.1 якого замовник замовляє, а виконавець приймає на себе обов'язки по підготовці технічної та нормативної документації для побудови фотоелектричної станції, розташованої за адресою м. Севастополь, вул. Вакуленчука 29.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що договірна вартість робіт, обумовлених договором. становить 119 680 грн.

Відповідно до п.2.3 договору, протягом 5-ти днів з моменту підписання договору замовник перераховує на рахунок виконавця аванс у розмірі 70 % вартості робіт, обумовленої п. 2.1 договору.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на виконання умов договору № 1 позивач 24.05.2012 року перерахував на рахунок відповідача авансовий платіж в сумі 83 776 грн. згідно платіжного доручення № 1 та 35 904 грн. платіжним дорученням № 5 від 23.08.2012 року.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що оскільки відповідач на першому етапі порушив умови договору, він прийняв рішення про дострокове розірвання генеральної угоди № 1, про що повідомив ТОВ «Юнісоларгруп» листом № 600 від 02.10.2012 року щодо неналежного виконання останнім умов укладеного договору та пропозиції розірвання генеральної угоди № 1 та додаткового договору № 1 та повернення перерахованих коштів.

Відповідно до ч.1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначалося вище, в обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що відповідачем не виконано умов Генеральної угоди, оскільки в порушення розділу 5 Генеральної угоди виконавцем належним чином не передано роботи.

Зокрема, до п. 5.1 Генеральної угоди визначено, що перелік документації та результатів робіт, які підлягають оформленню та передачі виконавцем замовнику на кожному етапі виконання генеральної угоди, визначається відповідним договором за етапом.

Після закінчення виконання робіт окремо за кожним договором за етапом виконавець передає замовнику результати робіт та підписаний у 2-х примірниках акт приймання-передавання робіт.

Замовником протягом 3 робочих днів від дати одержання акту приймання-передавання робіт повинен надіслати виконавцю підписаний акт або надати мотивовану відмову від приймання робіт. У разі мотивованої відмови сторонами укладається двосторонній акт виявлених порушень вимог специфікації та технічного завдання до відповідного договору за етапом з переліком необхідних додаткових робіт, доопрацювань документації, інших заходів та термінів їх виконання.

Представник відповідача, заперечуючи проти заявлених вимог позивачем та їх обґрунтування, вказує, що ТОВ «Юнісоларгруп» 27.11.2012 року направлявся акт про прийняття-передачі виконаних робіт від 30.07.2012 року.

Проте представник позивача в своїх поясненнях в судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги зазначав, що такий акт ними не був отриманий.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідачем направлявся вказаний акт на адресу позивача. Копія зворотного повідомлення, надана відповідачем не приймається колегією суддів як належний доказ, оскільки дане повідомлення не підтверджує факт направлення саме акту приймання-передачі від 30.07.2012 року, а не будь-якого іншого документу на адресу позивача.

В своїх поясненнях представник позивача зазначав, що відповідач, для виконання своїх зобов`язань за генеральною угодою та договору до неї, уклав договір з ТОВ «Цетус», проте виконання певних робіт вказаним товариством не може вважатися належним виконанням відповідача взятих на себе зобов`язань за договором, оскільки дане питання не було узгоджено з замовником.

В матеріалах справи наявні пояснення відповідача, відповідно до яких останній зазначає про повне виконання своїх зобов'язань за Генеральною угодою № 1 перед ТОВ «Мусон-Енерго», що підтверджується за твердженням відповідача виконанням ТОВ «Цетус» зобов'язань за Генеральним договором № 2. Оскільки між ТОВ «Юнісоларгруп» та ТОВ «Цетус» була укладена генеральна угоду № 2, на підтвердження факту виконання якої ТОВ «Цетус» було надано копії підтверджуючих документів, а саме копії укладених договорів з ТОВ «Юнісоларгруп» на виконання робіт на об'єкті позивача, копії наказів про відрядження представників на територію об'єкту, світлини з об'єкту.

Так, відповідно до п. 4.4.5 генеральної угоди № 1, виконавець в разі необхідності зобов`язаний від свого імені укладати необхідні для виконання своїх зобов`язань договори з підрядними організаціями та нести повну відповідальність перед замовником за їх виконання.

Згідно із ч.2 ст. 319 ГК України, підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору третіх осіб субпідрядників, на умовах, укладених з ним субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи.

Як зазначав представник позивача та не заперечував представник відповідача, питання, стосовно укладання ТОВ «Юнісоларгруп» субпідрядних договорів з ТОВ «Цетус» із замовником робіт ТОВ «Мусон-Енерго» не узгоджувалося.

Тобто в даному випадку колегія суддів погоджується з твердженням позивача проте, що роботи, виконанні субпідрядником, не можуть бути прийняті як доказ виконання відповідачем своїх зобов`язань за генеральною угодою та договорів до неї.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що виконавець зобов'язується виконати роботи за п. 1.2 договору протягом 30-ти робочих днів з моменту надходження суми авансу на рахунок виконавця.

Як зазначалося вище, авансовий платіж позивачем був перерахований відповідачу 24.05.2012 року в сумі 83 776 грн. згідно платіжного доручення № 1 та 35 904 грн. платіжним дорученням № 5 від 23.08.2012 року, проте акт приймання-передачі виконаних робіт відповідачем був складений лише 27.11.2012 року. Отже, якщо допустити, що ТОВ "Юнісоларгруп" таки виконувалися певні роботи на виконання умов Генеральної угоди та договору до неї, то вони були здійснені з порушення строків, встановлених у вказаних документах. Крім того, зазначений акт був складений відповідачем після того, як останній направив на адерсу ТОВ "Юнісоларгруп" лист про дострокове розірвання Генеральної угоди від 17.05.2012 року.

Позивач, в своїх поясненнях зазначає, що відповідачем були порушені строки виконання зобов`язань за договором, а тому вони були змушені звернутися з листом до відповідача про дострокове розірвання генеральної угоди та договорів до неї.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Представником відповідача не було надано ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції належних доказів того, що ними в повному обсязі та у визначені договором строки без будь-яких порушень були виконані зобов`язання.

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 852 ЦК України за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Враховуючи зазначені вище норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога про розірвання генеральної угоди підлягає задоволенню.

В позовній заяві позивач також просить стягнути з відповідача на його користь авансовий платіж в розмірі 119680 грн. та 1 143,46 грн. процентів за користування чужими коштами.

Відносно повернення сплати авансового платежу у розмірі 119680 грн., слід зазначити наступне.

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Тобто, до відсутності правової підстави вищенаведена стаття відносить також і випадок, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.

Розірвання генеральної угоди № 1 від 17.05.2012 року і є тією підставою, яка відпала в розумінні ст. 1212 ЦК України.

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що заявлені вимоги про стягнення з відповідача 119680грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Крім стягнення авансових платежів в розмірі 119680 грн. позивач також просив стягнути проценти в розмірі 1 143,46 грн.

При цьому позивач посилається на те, що відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до Цивільного кодексу України користування чужими грошовими коштами покладено в основу кредитних відносин, у тому числі комерційного кредиту.

Згідно з ч. 3 ст. 198 ГК України відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, ні договором № 1 до додатково угоди № 1 від 17.05.2012, ні ст. 536 ЦК України, на яку посилається позивач, не визначено розмір процентів за користування чужими коштами, сплаченими позивачем в якості виплати авансу

Тобто, відповідач (продавець) не може бути примушений до дій щодо сплати процентів за користування належними позивачу коштами в сумі сплачено авансу, які не є обов'язковими для відповідача в силу невизначеності законом та договором.

Отже господарським судом міста Києва обґрунтовано та правомірно було відмовлено в частині стягнення 1143,46 грн. процентів за користування чужими коштами.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно частково задоволені позовні вимоги ТОВ «Мусон-Енерго», а тому апеляційна скарга ТОВ «Юнісоларгруп» не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга ТОВ «Юнісоларгруп» залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнісоларгруп» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 23.07.2013 року у справі № 910/3983/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/3983/13/ повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов