Рішення

від 25.07.2013 по справі 917/629/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2013 р. Справа №917/629/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Радка-Україна", вул.Січових Стрільців, 10, оф.13, м. Івано-Франківськ,76014

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металоконструкція", вул.Перемоги, 3-А, м. Кременчук, Полтавська область,39600

про стягнення грошових коштів в сумі 184420,57 гривень

Суддя Тимощенко О.М.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 25.07.2013 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача на користь позивача 184420,57 грн. боргу за договором № 45/07-12 від 17.07.2012 року з яких: 169002,00 гривень основного боргу, 2569,78 гривень 3% річних, 12848,79 гривень пеня.

Судове засідання по справі призначене на 23.07.2013 року не відбулося в зв'язку з відпусткою судді Тимощенко О.М. Наступне судове засідання по справі було призначене судом на 25.07.2013 року, про що сторони були повідомленні телеграмою.

Позивач в судове засідання призначене на 25.07.2013 року не з'явився.

25.06.2013 року від позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог в якій він просить суд стягнути з відповідача 169002,00 гривень основного боргу, 2388,58 гривень 3% річних, 11945,90 гривень пені, що разом складає 183336,48 грн. (дані вимоги в ідентичній редакції були продубльовані позивачем двічі в прохальній частині заяви). Також позивач просить суд стягнути з відповідача 1658,85 гривень витрат пов'язаних з забезпеченням участі представника в судовому засіданні.

Відповідно до п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:- подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

З урахуванням викладеного суд розцінює подану позивачем заяву, як заяву про зменшення розміру позовних вимог, приймає її до розгляду та розглядає позовні вимоги в новій редакції. Стосовно викладення позивачем в прохальній частині заяви двічі одних і тих самих вимог, суд розцінює дане дублювання як описку.

Відповідач в судове засідання призначене на 25.07.2013 року не з'явився, телеграма, яка направлялася відповідачу за адресою: вул. Перемоги, буд. 3-А, м. Кременчук, 39600, не була доставлена в зв'язку тим, що адресат невідомий.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцем знаходження відповідача є вул. Перемоги, буд. 3-А, м. Кременчук, 39600, тобто адреса, зазначена у позовній заяві, на яку і здійснювались направлення ухвал суду та телеграми.

Відповідно до ч.3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою судом стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи наведене суд вважає відповідача належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання.

Керуючись ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив :

17.07.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Радка-Україна" (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металоконструкція" (відповідач, покупець) було укладено договір № 45/07-12.

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язувався продати, а покупець прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності, надалі товар, по цінам в кількості, асортименті, умовам поставки вказаним в додатках (специфікаціях), які є невід'ємною частиною даного договору.

Загальна сума договору визначалася на підставі додатків (специфікацій), які є невід'ємною частиною даного договору (п.2.1. договору).

Так, відповідно до додатків до вказаного договору № 2 від 12 вересня 2012 року та № 3 від 20 вересня 2012 року (арк. с. 25-26), видаткових накладних № РН-0000700 від 12.09.2012 та № РН-0000721 від 20.09.2012 (арк.с.18-19), по довіреностях № 2/09 від 11.09.2012 та № 2/09 від 20.09.2012 року (арк. с. 20-21) відповідачем було одержано товари BAYMER SPRAY та DESMODUR 44 V 20 L на загальну суму 553119,84 грн., в т.ч. ПДВ 92186,64 грн..

Умовами договору (п. 6.1., п. 6.2. договору) передбачено, що ціна на товар узгоджується сторонами та вказується в додатках (специфікаціях). Покупець здійснює оплату продавцю згідно додатку (специфікації) на кожну поставку.

Додатком №2 від 12.09.2012 року до договору №45/07-12 від 17.07.2012 року сторони погодили наступний порядок розрахунків: аванс 50%, залишок 50% впродовж 15 календарних днів.

Додатком №3 від 17.09.2012 року до договору №45/07-12 від 17.07.2012 року сторони погодили наступний порядок розрахунків: оплата 37% протягом 7 календарних днів, залишок 63% впродовж 21 календарного дня від дати відвантаження товару.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частина друга ст. 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

Відповідач частково оплатив товар, поставлений за договором у сумі 384 117,84 грн., що підтверджується довідкою банку (арк. с. 17).

Станом на момент розгляду справи в суді непогашеним залишається борг відповідача за поставлений згідно договору товар у сумі 169 002,00 грн., що стало підставою для звернення позивача до суду.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Під штрафними санкціями, згідно зі ст. 230 ГК України, слід розуміти господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст.2 цього закону, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що при порушенні термінів оплати покупець сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми неоплаченої, відвантаженої партії товару за кожний календарний день несвоєчасної оплати.

Позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення 2388,58 грн. річних, а також11945,90 грн. пені на підставі п.7.2 договору.

Однак при нарахуванні пені та річних позивачем невірно визначено початок перебігу строку прострочення. Так, згідно додатку №3 від 17.09.2012 року до договору №45/07-12 від 17.07.2012 року сторони погодили наступний порядок розрахунків: оплата 37% протягом 7 календарних днів, залишок 63% впродовж 21 календарного дня від дати відвантаження товару. Згідно видаткової накладної №РН-0000721 товар був відвантажений відповідачу 20.09.2012 року, отже прострочення платежу за поставлений товар виникло у відповідача лише з 12.10.2012 року.

Крім того, судом було перевірено розрахунок відповідача та здійснено перерахунок розміру пені та і та річних, заявлених до стягнення, з використанням калькулятора "ЛІГА: ЗАКОН ЕЛІТ " та з урахуванням вищенаведеного.

Сума пені, що підлягає стягненню становить - 11444,35 грн., 3% річних відповідно - 2291,96 грн..

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Жодних заперечень щодо позовних вимог відповідачем не заявлено.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 169002,00 грн. основного боргу, 11444,35грн. пені, 2291,96 3% річних обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами, відповідачем не заперечуються і підлягають задоволенню.

Судові витрати відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення 1658,85 гривень витрат пов'язаних з забезпеченням участі представника в судовому засіданні, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В пункті 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Ухвалами суду від 25.04.2013 року та від 30.05.2013 року явка представників сторін була визнана судом обов'язковою. В судовому засіданні, яке відбувалося 11.06.2013 року був присутній представник позивача за довіреністю Маринчак О.С.

Позивачем в якості доказів понесених витрат пов'язаних з явкою представника в судове засідання було надано суду проїзді документи на Маринчака О.С.

На підставі вище викладеного суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1658,85 грн. - витрат пов'язаних з забезпеченням участі представника в судовому засіданні.

На підставі матеріалів справи та керуючись 33,43,49,75,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Металоконструкція" (вул. Перемоги, 3-А, м. Кременчук, Полтавська область,39600, р/р 26005035849001, "Імексбанк", м. Дніпропетровськ, МФО 307093, код ЄДРПОУ 32990039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Радка-Україна" (вул. Січових Стрільців, 10, оф.13, м. Івано-Франківськ,76014, код ЄДРПОУ 32872882) 169002,00 гривень основного боргу, 11444,35гривень пені, 2291,96 гривень 3% річних, 3 654,76 гривень судового збору, 1658,85 гривень витрат пов'язаних з забезпеченням участі представника в судовому засіданні.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Копію рішення направити сторонам по справі.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

повне рішення складено 29.07.2013 року

Суддя Тимощенко О.М.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією