Постанова

від 23.07.2013 по справі 914/876/13-г

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2013 р. Справа № 914/876/13-г

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Юрченка Я.О.

суддів: Давид Л.Л.

Данко Л.С.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"БЕРЕСТ ІВ", м.Комарно Городоцького району Львівської області б/н від 31.05.2013 року

на рішення господарського суду Львівської області від 14.05.2013 року

у справі №914/876/13-г

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Морган Феніче", смт. Квасилів

Рівненського району Рівненської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЕСТ ІВ", м. Комарно

Городоцького району Львівської області

про стягнення в сумі 216 974,00 грн.

за участю представників:

від позивача: Васинюк С.В. (довіреність б/н від 04.01.2013 року);

від відповідача: не з'явилися;

Рішенням господарського суду Львівської області від 14.05.2013 року у справі №914/876/13-г (суддя Запотічняк О.Д.) позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЕСТ ІВ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Морган Феніче" - 216 974,00 грн. боргу, 4339,48 грн. - судового збору.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕРЕСТ ІВ», не погоджуючись із прийнятим рішенням подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що договір №6-012 від 28.05.2012 року є неукладений, оскільки, вважає, що сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору. Крім того, вказує про неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, а саме - ст.693 Цивільного кодексу України з огляду на те, що сторонами в договорі не визначено строк поставки товару, а вимоги про здійснення позивачем поставки товару, відповідачем не заявлялись.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Морган Феніче" заперечуючи вимоги апеляційної скарги у відзиві на неї, враховуючи приписи ст.180 Господарського кодексу України зазначає, що сторонами в укладеному договорі не досягнуто згоди щодо кількості продукції, тому, вважає доводи скаржника про досягнення згоди щодо всіх істотних умов договору необґрунтованими. Покликаючись зокрема, на ст.693 Цивільного кодексу України, стверджує про наявність обов'язку у відповідача повернути сплачені за товар кошти.

Львівський апеляційний господарський суд ухвалою від 14.06.2013 року у складі колегії суддів: Юрченка Я.О. (головуючий), Матущака О.І. та Гриців В.М., визнав подані матеріали достатніми для прийняття апеляційної скарги до провадження та призначив до розгляду в судовому засіданні на 09.07.2013 року. Цією ж ухвалою, скаржника зобов'язано надати суду докази сплати та зарахування судового збору за подання апеляційної скарги. Однак, скаржником вищевказані вимоги суду не виконано, витребуваних доказів не подано.

Розпорядженням в.о. голови суду від 08.07.2013 року в склад колегії для розгляду даної справи, замість суддів Матущака О.І. та Гриців В.М., введено суддів Давид Л.Л. та Данко Л.С.

Ухвалою суду від 09.07.2013 року розгляд даної справи відкладався. Цією ж ухвалою, скаржника повторно зобов'язано надати суду докази сплати та зарахування судового збору за подання апеляційної скарги, що останнім не виконано.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча, належним чином повідомлявся про час і місце розгляду даної справи, що підтверджується копією витягу із списку згрупованих рекомендованих відправлень Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2013 року. Тому, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності уповноваженого представника відповідача, оскільки, наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та просив у її задоволенні відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Львівської області від 14.05.2013 року у справі №914/876/13-г залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України), де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, Товариством з обмеженою "Морган Феніче" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕРЕСТ ІВ" (Продавець) 28.05.2012 р. підписано Договір купівлі-продажу № 6-012 від 28.05.2012р. (далі - "Договір"), відповідно до умов якого Продавець зобов'язується виготовити та передати у власність Покупця дерев'яні заготовки відповідно до наданих Покупцем креслень та специфікацій, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар на умовах визначених даним договором.

У відповідності до п.п.4.1, 4.2 даного Договору Покупець проводить попередню оплату в сумі 50% від повної вартості тижневої поставки товару. Розрахунки за товар проводяться на 5-й банківський день після доставки товару Продавцем.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що договір №6-012 від 28.05.2012 року є укладеним, колегією суддів встановлено, що такі не відповідають вимогам чинного законодавства, та спростовуються наступним.

Статтею 638 ЦК України передбачено зокрема, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що ціна, якість, асортимент, терміни виготовлення й поставки товару обумовлюються Заявкою, яка є невід'ємною частиною цього Договору та вказуються в накладних та рахунку на Товар.

Згідно з п. 3.2 Договору кількість та асортимент товару визначається відповідно до заявки покупця та погоджується продавцем шляхом виставлення рахунку на товар або за домовленістю сторін.

Відповідно до п.5.1 Договору покупець робить постачальнику письмову заявку, терміном на 1 місяць, але не пізніше 16 числа попереднього місяця в якій вказує назву Товару та дату поставок.

Отже, виходячи з аналізу вищевказаних умов договору, підписаного сторонами, його істотними умовами відповідно до ст.638 ЦК України сторони визначили предмет, ціну, кількість та асортимент товару, терміни виготовлення та поставки товару. Вказані істотні умови договору, повинні були обумовлюватись сторонами, зокрема, у письмових заявках (ч.2 ст.639 ЦК України).

В матеріалах справи відсутні, а сторонами суду не надано письмові заявки, необхідність складання яких передбачена умовами п.п.1.3.,3.2.,5.1. підписаного сторонами договору. Поставка товару здійснювалась шляхом узгодження в усній формі асортименту та кількості товару. Тому, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що договір купівлі продажу №6-012 від 28.05.2012 року слід вважати неукладеним, оскільки порушено вимоги ч. 1 ст. 638 ЦК України, згідно якої договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Таким чином, в даному випадку має місце позадоговірна поставка.

З матеріалів справи встановлено, що позивач перерахував відповідачу грошові кошти на загальну суму 1 132 324,00 грн., що підтверджується банківською випискою №26001331921500 (а.с.35-36). Відповідно до платіжних доручень, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 67 - 88) посилання на договір, в таких платіжних документах, відсутні.

Відповідачем поставлено товар ТзОВ "Морган Феніче" тільки на суму 915 350,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 6/2 від 07.06.2012 р., № 9 від 09.07.2012 р., № 13 від 16.07.2012 р., № 14 від 22.08.2012 р., № 15 від 29.08.2012 р., № 16 від 05.09.2012 р., № 17 від 14.09.2012 р., № 20 від 02.10.2012 р., № 20-1 від 03.10.2012 р., № 22 від 11.10.2012 р., № 23 від 15.10.2012 р., № 23 від 17.10.2012 р., № 24 від 22.10.2012 р., № 25 від 26.10.2012 р., № 26 від 31.10.2012 р., № 27 від 02.11.2012 р., № 28 від 16.11.2012 р., № 29 від 30.11.2012 р. (а.с.17-34).

Сума попередньо сплачених коштів, на які товар не було поставлено становить 216 974,00 грн. Наведені обставини вірно встановлені місцевим господарським судом та не заперечується сторонами.

Частиною другою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України - якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

25.12.2012 року позивач надіслав відповідачу претензію за вих. № 246/12 від 24.12.2012 р. (а.с.37-38) з вимогою про повернення попередньо сплачених коштів в розмірі 216 674,00 грн., яка відповідно повідомлення про вручення поштового відправлення отримана відповідачем 04.01.2013 року (а.с.6), однак, залишена останнім без відповіді та виконання.

Доводи апеляційної скарги, проте, що сума коштів, яка є предметом стягнення у даній справі, перерахована позивачем на поставку іншого товару є необґрунтованими, не підтверджуються жодними документальними доказами, а відтак, висновку місцевого господарського суду про задоволення позову не спростовують.

Згідно із ст. 1212 ЦК України - особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 216 974,00 грн. є обґрунтована, підтверджується документальними належними документальними доказами, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому, задоволена місцевим господарським судом підставно.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 14.05.2013 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи те, що скаржником всупереч вимог ст.94 ГПК України не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги та вимоги ухвал Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2013 року, від 09.07.2013 року в частині надання доказів сплати судового збору в розмірі 2 169,74 грн. не виконано, вказаний розмір судового збору слід стягнути із відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЕСТ ІВ".

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЕСТ ІВ", м.Комарно Городоцького району Львівської області б/н від 31.05.2013 року відмовити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 14.05.2013 року у справі №914/876/13-г залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЕСТ ІВ" (81562, Львівська область, Городоцький район, м. Комарно, пл. І. Франка, 32А, Код ЄДРПОУ: 37714074) в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2 169,74 грн. за наступними реквізитами: банк ГУДКСУ у Львівській області, МФО банку 825014, отримувач УДКСУ у Личаківському районі м.Львова, код отримувача (код ЄДРПОУ) 38007620, рахунок 31216206782006.

4. Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

5. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено: 29.07.2013 року.

Головуючий-суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.