Ухвала

від 25.07.2013 по справі 2а-1480/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2013 р. Справа № 27245/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С.М.,

суддів Затолочного В.С., Ліщинського А.М.,

за участю секретаря Корнієнко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ТзОВ "РІ.ПА Україна" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2010 року по справі № 2а-1480/10/1370 за позовом ТзОВ "РІ.ПА Україна" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Державної податкової служби про визнання дій протиправними,-

в с т а н о в и в :

У лютому 2010 року ТзОВ "РІ.ПА Україна" звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Державної податкової служби про визнання протиправним дій відповідача щодо невизнання як податкової звітності поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із даною постановою суду, позивач, ТзОВ "РІ.ПА Україна" подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вищевказану постанову суду, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права. Зокрема, вказує на те, що 20 січня 2010 року ТзОВ „РІ.ПА Україна" було подано відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2009 року,яка була прийнята податковим органом та зареєстрована за номером 120903. Проте, 28.01.2010 року надійшло повідомлення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова вих.№935\15-214 від 22.01.2010 року "Про визнання податкової декларацїї з податку на додану вартість непрйнятою", з якого вбачається, що подана товариством декларація не визнана як податкова звітність,оскільки заповнена всупереч нормам чинного законодавства. Позивач вважає дїї ДПІ неправомірними, оскільки вважає, що податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2009 року містить заповнені усі обов"язкові реквізити, підпис відповідальної особи,скріплений печаткою підприємства. Також вказує на те, що додаток №3до податкової декларації не здано,оскільки норма абзацу 5 пп.4.1.2. п.4.1. ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ, не містить такої підстави як неподання додатку,за наявності якої податкова декларація визнається неприйнятою.

Просить скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представники апелянта дали пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Відповідач у судове засідання року не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, а тому, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи у його відсутності.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення представників апелянта, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач подав до ДПІ У Галицькому районі м. Львова податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2009 року, яка була прийнята податковим органом 20.01.2010 року, тобто в строк, зазначений пп 4.1.4. п.4.1. ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року.

25.01.2010 року позивачу надійшло повідомлення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова вих.№935\15-214 від 22.01.2010 року "Про визнання податкової декларацїї з податку на додану вартість неприйнятою",з якого вбачається,що що подана товариством декларація не визнана як податкова звітність,оскільки заповнена всупереч нормам чинного законодавства.

Зокрема,в листі повідомляється,що позивачем допущені наступні порушення:

-п.4.2. Наказу ДПА України від 30.05.1997 р. №166 із внесеними змінами та доповненнями від 17.03.2008 року №159 „Про порядок затвердження форми податкової декларацїї та Порядку її заповнення і подання", (далі Порядок), зареєстрованим в Міністерстві юстицїї України за №250\2054,оскільки одночасно з декларацією не подано додаток №3 .Означений додаток №3 повинен бути поданий, оскільки вимогами п.5.12 Порядку визначено, що якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов"язань та податкового кредиту,з урахуванням залишку такого від"ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду, має від"ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подається Розрахунок суми бюджетного відшкодування. Зазначено, що позивач у графі податкової декларацїї з податку на додану вартість за грудень 2009 року визначив залишок від"ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду,однак Додаток №3 з розрахунком суми бюджетного відшкодування не подав. Тому ДПІ не визнала податкову декларацію як податкову звітність і запропонувала привести вказану звітність у відповідність з вимогами чинного законодавства та подати до державного податкового органу.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про підставність невизнання поданих ТзОВ "РІ.ПА Україна" податкових декларацій з податку на додану вартість - податковою звітністю.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, одержавши письмову відмову в визнанні звітності як податкової декларацїї, позивач не скористався правом виправлення помилки, і оскаржив дїї відповідача .

Відповідно до абз.5 пп.4.1.2. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-Ш, від 21.12.2000 р.. податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена всупереч правилам, зазначеним у затвердженому Порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація.

Підпунктом 4.2. Наказу ДПА України від 30.05.1997 р. №166 із внесеними змінами та доповненнями від 17.03.2008 року №159 „Про порядок затвердження форми податкової декларацїї та Порядку її заповнення і подання", (далі Порядок), зареєстрованим в Міністерстві юстицїї України за №250\2054 встановлено, що в складі деларацїї повинні подаватись всі необхідні додатки до декларацїї, подання яких передбачено цим Порядком, в тому числі розшифровки податкових зобов"язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Підпунктом 5.12 Наказу встановлено, що якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов"язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від"ємного значення милого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного податку разом з податковою декларацією подаються Довідка щодо сум залишку від"ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Додаток №3) до податкової декларацїї з податку на додану вартість. При цьому платник, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування ,заповнює відповідну графу.

В тексті Додатку № 3 до податкової декларацїї з податку на додатну вартість зазначено, що розрахунок суми бюдженого відшкодування подається платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування відповідно до підпункту 7.7.2. пункту 7.7. Закону (заповнено рядок 24 податкової декларацїї звітного податкового періоду), тобто заповнивши рядок 24 позивач зобовязаний був разом з податковою декларацію подати Додаток №3, тим більше, що відповідно до вимог, вказаних в Додатку №3, позивач має право на подачу розрахунку.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що подана Товариством декларація підставно не визнана податковою звітністю, оскільки заповнена всупереч нормам законодавства.

На думку колегії суддів, апелянт не навів достатніх підстав та не надав належних доказів на підтвердження своїх вимог, які б були підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ТзОВ "РІ.ПА Україна" - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2010 року по справі № 2а-1480/10/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлений 30.07.2013 року.

Головуючий суддя : Кузьмич С.М.

Судді: Затолочний В.С.

Ліщинський А.М.