Рішення

від 26.07.2013 по справі 147/579/13-ц

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/579/13-ц

Провадження № 2/147/236/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2013 року Тростянецький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді: Костюк Г.М.,

при секретарі: Плохій А.А.,

за участю позивача: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Тростянець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Альнаїра», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до ПП «Альнаїра», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу, мотивуючи свої вимоги тим, що 02.06.2012 року між ним та ПП «Альнаїра» було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого підприємство зобов'язалося прийняти та оплатити насіння соняшника за ціною 4000,00 грн. за тонну в строк до 30.06.2012 року. ПП «Альнаїра» за вказаним договором отримало 02.06.2012 року товар вагою 17,2 тонни на суму 68800,00 грн., та 2,7 тони на суму 10800,00 грн., а всього 19,9 тон насіння соняшника на загальну суму 79600,00 грн. Однак, відповідач не виконує взятих на себе зобов'язань за договором, а саме: ним не сплачено вказану суму за проданий товар.

20.06.2012 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до якого останній поручився за зобов'язаннями ПП «Альнаїра» за договором купівлі-продажу від 02.06.2012 року.

Станом на 22.03.2013 року заборгованість за договором купівлі-продажу відповідачів перед позивачем становить 89343,10 грн., що складає собою суму заборгованості за договором - 79600,00 грн., пеню в сумі 8615,90 грн., та три проценти річних в сумі 1727,20 грн. Позивач просив стягнути вказану заборгованість солідарно з відповідачів на його користь, а також витрати по оплаті судового збору в сумі 899,50 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав за обставин, викладених в позовній заяві. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Додатково суду пояснив, що заборгованість за договором купівлі-продажу не погашена відповідачами, вони уникають виконання зобов'язань за договором. Не заперечив, що надавав розписку ОСОБА_2 про те, що в рахунок боргу за вказаним договором отримав від нього автомобіль «Мерседес». Зазначений автомобіль йому був переданий відповідачем на підставі генеральної довіреності. Маючи намір продати автомобіль, звернувся до органів ДАІ за зняттям його з обліку, однак в цьому йому було відмовлено, оскільки номера агрегатів автомобіля були «перебитими», що унеможливлювало ідентифікувати автомобіль. Для підтвердження даної обставини, він звернувся до спеціаліста. Згідно висновку спеціаліста з трасологічного дослідження автомобіля «Мерседес», ідентифікаційний номер даного автомобіля змінювався шляхом видалення номерної наклейки і номерної площадки з позначенням первинного номера та подальшого вварювання кустарним способом фрагменту днища з видимим позначенням номера з іншого автомобіля. У зв'язку з цим він позбавлений можливості реалізувати автомобіль, щоб покрити суму боргу за договором купівлі-продажу від 02.06.2012 року. Автомобіль знаходиться на стоянці в м. Києві, відповідач ОСОБА_2 відмовляється прийняти його назад, та суму боргу не погашає.

Відповідач ОСОБА_2, він же представник відповідача в судові засідання 17.07.2013 року, 26.06.2013 року повторно не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом вручення судової повістки під розписку та також телеграмами, направленими за місцем реєстрації та фактичного проживання, юридичної адреси підприємства, які згідно повідомлення «Укрпошти» йому вручені, причини неявки суду не повідомив, не надав суду доказів перебування на лікарняному та його тривалості (а.с.65, 73-75).

Суд, враховуючи думку позивача, вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача, він же представник відповідача, по наявним у справі доказам про взаємовідносини сторін.

В попередньому судовому засіданні та в подальших судових засіданнях відповідач ОСОБА_2, він же представник відповідача позов не визнав, надав письмові заперечення проти позову. Суду пояснив, що не заперечує факт укладення договорів купівлі-продажу насіння соняшника та поруки, факт отримання ПП «Альнаїра» товару за договором вагою 19,9 тон на загальну суму 79600,00 грн. та обов'язок його оплатити до 30.06.2012 року. Вказав, що у зв'язку з скрутним матеріальним становищем своєчасно підприємство не розрахувалось за куплений у позивача товар. Однак, за домовленістю з останнім, йому по генеральній довіреності, в рахунок погашення боргу в сумі 79600,00 грн. був переданий автомобіль «Мерседес», про що позивачем 15.12.2012 року було дано розписку. Вважає, що зобов'язання за договором виконане в повному обсязі, а тому позивач не має права вимагати стягнення суми боргу з нарахованою пенею та трьома відсотками річних. Зазначив, що не несе відповідальності за те, що автомобіль не можливо зняти з обліку та реалізувати внаслідок невідповідності номерів його агрегатів, оскільки автомобіль вибув з його володіння 15.12.2012 року. Про долю автомобіля йому більше нічого не відомо. Не виключив, що позивач міг сам змінити ідентифікаційний номер автомобіля. Вважає, що позивач набув право власності на автомобіль на підставі наданої ним генеральної довіреності, борг на підставі розписки позивача погашений, а тому просив в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ПП «Альнаїра» в особі директора ОСОБА_2 02.06.2012 року було укладено договір купівлі-продажу (а.с.5).

Відповідно до п.1.1. умов договору позивач зобов'язався передати належний йому товар - соняшник у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

Договором обумовлено загальну кількість товару - 25 тон, за ціною 4000,00 грн. за тону. Строк оплати товару до 30.06.2012 року (а.с.5).

Позивач свої зобов'язання виконав своєчасно та якісно, поставши товар у кількості та терміни, відповідно до умов договору, що підтверджено видатковими накладними, а саме № 10 від 02.06.2012 року; № 11 від 02.06.2012 року на отримання товару - соняшника, загальною вагою 19,9 тон на загальну суму 79600,00 грн. (а.с.6,7).

Відповідно до п.5.1. та п.5.2 договору купівлі-продажу продавець передає, а покупець приймає та оплачує товар на умовах згідно цього договору.

Відповідно до розділу 4 договору купівлі-продажу ціна за одиницю товару - 4000,00 грн., строк здійснення оплати до 30.06.2012 року.

Відповідач ПП «Альнаїра» розрахунків за поставлений товар у вказаний у договорі купівлі-продажу строк не провів, що не заперечується представником в судовому засіданні.

За таких обставин, суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 54 ЦК України.

Так, відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі - продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар у строк, визначені договором купівлі-продажу (ст.ст. 662,663 ЦК України).

Покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його після прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ст.ст. 689,691,692 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідач ПП «Альнаїра» в порушення вимог договору купівлі-продажу та вказаних норм ЦК України, не виконав взятого на себе зобов`язання.

20.06.2012 року в забезпечення виконання ПП «Альнаїра» договору купівлі-продажу, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір поруки (а.с.9-10), відповідно до якого останній, як поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед ОСОБА_1 відповідати по борговим зобов'язанням боржника - ПП «Альнаїра», які виникають з умов договору купівлі-продажу від 02.06.2012 року, а саме: здійснити оплату за проданий товар за договором купівлі-продажу (п.2.1 договору). У випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих зобов'язань по договору, поручитель несе відповідальність перед кредитором ОСОБА_1 за виконання боргових зобов'язань в повному обсязі (п.3.1).

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за невиконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Права позивача порушені невиконанням зобов'язання відповідачами, а тому підлягають судовому захисту.

Твердження відповідача та представника відповідача ОСОБА_2 про те, що ним погашено заборгованість по вказаному договору шляхом передачі в рахунок боргу автомобіля «Мерседес», про що надано позивачем розписку, суд вважає необґрунтованими та не приймає до уваги з огляду на наступне.

За змістом ст. 655 ЦК України договір купівлі-продажу є консенсуальним, відплатним та двостороннім (взаємним). При цьому він має чітко виражену мету, зміст якої полягає у відчуженні майна (товару) від однієї сторони та передання його у власність іншій стороні. Основними обов'язками покупця як сторони за договором є прийняття товару, що передається у власність, а також сплата за цей товар певної грошової суми. При цьому, відповідним правам однієї сторони- продавця, передати товар кореспондують відповідні обов'язки іншої сторони - покупця, прийняти і оплати грошовими коштами товар.

Обов'язок покупця щодо оплати товару буде вважатись виконаним лише з моменту фактичного отримання продавцем (зарахування на його рахунок) необхідної грошової суми. Порядок, форма та строк оплати товару за договором купівлі-продажу визначаються сторонами в договорі.

Так, за договором купівлі-продажу від 02.06.2012 року покупець зобов'язаний оплати товар грошовими коштами. Іншого порядку та форми оплати, як - то передача іншого майна в рахунок боргу, договір купівлі-продажу не містить. При таких обставинах, такий договір матиме ознаки договору міни.

Представник відповідача стверджує, що здійснив оплату поставленого товару шляхом передачі позивачу по довіреності автомобіля, внаслідок чого останній набув право власності на нього.

Відповідно до розписки від 15.12.2012 року ОСОБА_1 отримав у якості боргу автомобіль Мерседес, д.н. НОМЕР_1. Борг складав 79600,00 грн. (а.с.42).

09.12.2008 року Могилів-Подільським МРЕВ було проведено реєстрацію транспортного засобу Мерседес, д.н. НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_3 Право керування даним транспортним засобом має лише ОСОБА_3 (а.с.60). Відповідно до довіреності від 19.08.2011 року право користування, розпоряджатися (продати, обміняти, тощо) передано ОСОБА_2 (а.с.41), який 14.12.2012 року надав довіреність ОСОБА_1 на користування та розпорядження даним транспортним засобом без права передоручення (а.с.46).

В процесі експлуатації транспортного засобу позивачем було виявлено, що до ідентифікаційних номерів кузова автомобіля були внесені зміни, про що свідчить висновок 0228/1 спеціаліста з трасологічного дослідження автомобіля Мерседес (а.с.26).

Згідно вимог ст. 37 Закону України «Про дорожній рух», державна реєстрація транспортних засобів здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 37 цього ж Закону містить вичерпний перелік випадків, коли експлуатація автомобіля забороняється, зокрема у випадках невідповідності реєстраційних даних записам у свідоцтві про реєстрацію (технічному паспорті, технічному або реєстраційному талоні).

Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 року, встановлюють обов'язок власників транспортних засобів їх зареєструвати. Перед відчуженням, передачею такий транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ. Відчуження, передача власником придбаних транспортних засобів, не зареєстрованих у підрозділах ДАІ, не проводиться.

З огляду на викладене, позивач не набув права власності на автомобіль, та враховуючи, що договір купівлі-продажу від 02.06.2013 року не передбачив іншої форми розрахунку, ніж оплата коштами, твердження відповідача про виконання обов'язку за договором є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 07.11.2011 року, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, правовідносини, що склалися між сторонами на підставі договору купівлі-продажу, є грошовими зобов'язаннями, а тому на них поширюється дія ч.2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Крім того, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Таким чином, пеня - це санкція, яка нараховуються з першого дня прострочення виконання зобов'язання й до того дня, доки зобов'язання не буде виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 даного Закону визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6.1 договору купівлі-продажу від 02.06.2012 року, у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який встановлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки НБУ.

Станом на 22.03.2013 року за відповідачем ПП «Альнаїра» рахується заборгованість в сумі 89373,10 грн., та згідно наведеного позивачем розрахунку складається із: заборгованості за основним зобов'язанням в сумі 79600,00 грн., пені за період з 01.07.2012 року по 22.03.2013 року, обрахованої на рівні подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 8615,90 грн., трьох процентів річних за період з 01.07.2012 року по 22.03.2013 року, в розмірі 1727,20 грн. Вказаний розрахунок представником відповідача не спростований.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

Враховуючи те, що відповідач ПП «Альнаїра» в порушення вимог договору купівлі-продаж та норм ЦК України, не виконав взятого на себе зобов`язання, а ОСОБА_2, будучи ознайомленим з положеннями даного договору, цілком розуміючи його зміст, підписавши договір поруки, дав згоду виступити поручителем по борговими зобов'язаннями ПП «Альнаїра» перед ОСОБА_1 по договору купівлі-продажу, тому сума заборгованості по договору купівлі-продажу від 02.06.2013 року підлягає солідарному стягненню з відповідачів - боржника ПП «Альнаїра» та поручителя ОСОБА_2, в повному обсязі.

Оскільки позивачем при подачі позову до суду були понесені витрати по оплаті судового збору в розмірі 899,50 грн., суд вважає необхідним стягнути солідарно з відповідачів дану суму на користь позивача, відповідно до ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 549, 550, 553, 554, 610, 625, 655, 656, 662, 663, 689, 691, 692 ЦК України, ст.ст. 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст.ст. 10, 11 ,60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з Приватного підприємства «Альнаїра» (код ЄДРПОУ 38051727) та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором купівлі - продажу від 02.06.2013 року в сумі 79 600 (сімдесят дев'ять тисяч шістсот) грн., пеню в сумі 8 615 (вісім тисяч шістсот п'ятнадцять) грн. 90 коп., три проценти річних в сумі 1727 (одна тисяча сімсот двадцять сім) грн. 20 коп., а всього 89 343 (вісімдесят дев'ять тисяч триста сорок три) грн. 10 коп., а також судові витрати в сумі 899 (вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 50 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області через Тростянецький районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду, а особами, які не були присутніми під час проголошення судового рішення, в той же строк з дня отримання його копії.

Суддя