Ухвала

від 23.07.2013 по справі 2а-17268/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-17268/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

23 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Романчук О.М. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ян Йенсен Фудс" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00049822-7 та № 00049922-7 від 01.10.2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2012 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ян Йенсен Фудс» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00049822-7 та № 00049922-7 від 01.10.2012 року, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 00049822-7 та № 00049922-7 від 01.10.2012 року, складені Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2013 року та прийняти нову, якою повністю відмовити у задоволенні позовних вимог позивача. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилався на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2013 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції проведені позивачем з контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю «НВО Мета» (код ЄДРПОУ 37401232) та ТОВ «Телерадіокомпанія Реклама дизайн» (код ЄДРПОУ 37500602) підтверджуються наявними у справі податковими накладними, договорами, звітами про виконання організації трансляції рекламних матеріалів на регіональному телебаченні, ефірними довідками, монтажними листами, відповідними графіками виходу програм, розрахунки за вказаними господарськими операціями підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банку про їх виконання, усі первинні документи складені юридичними особами, зареєстрованими в установленому порядку та такими, що є платниками податку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в суді першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ян Йенсен Фудс" зареєстровано Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією 06.08.2004 р., взято на податковий облік у ДПІ у Солом'янському районі м. Києва 17.08.2004 р., зареєстровано як платник податку на додану вартість 13.09.2004 р.

У період з 30.08.2012 року по 05.09.2012 року посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «НВО Мета» та ТОВ «Телерадіокомпанія Реклама дизайн» за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої, відповідачем було складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ян Йенсен Фудс» (код за ЄДРПОУ 33051764) з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «НВО Мета» (код за ЄДРПОУ 37401232) та ТОВ «Телерадіокомпанія Реклама дизайн» (код за ЄДРПОУ 37500602) за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2012 р. №5919/22-7/33051764 від 12.09.2012р. (надалі - Акт перевірки №5919/22-7/33051764).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки №5919/22-7/33051764, позивачем порушено вимоги:

- п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "про оподаткування прибутку підприємств" та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого, занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 122246,00 грн., в т.ч. за 1 кв. 2011 р. - на суму 75620,00 грн., за 2 кв. 2011 р. - на суму 46626,00 грн., за 2-3 кв. 2011 р. - на суму 46626,00 грн., за 2-4 кв. 2011 р. - на суму 46626,00 грн.;

- п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 101040,00 грн., в т.ч. за січень 2011 р. - на суму 20032,00 грн., за лютий 2011 р. - на суму 20332,00 грн., за березень 2011 р. - на суму 20132 грн. та за травень 2011 р. - на суму 20172,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки №5919/22-7/33051764 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №00049922-7 від 01.10.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 122247,00 грн., з яких 122246,00 грн., - за основним платежем та 1,00 грн., - за штрафними (фінансовими) санкціями та №00049822-7 від 01.10.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 101041,00 грн., з яких 101040,00 грн. - за основним платежем, та 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями контролюючого органу позивач звернувся до суду.

Обговорюючи правомірність позовних вимог колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п . 198.1 та 198.2 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.4 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, відповідно до п. 198.6 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 4.1.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Пунктом 5.1 - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України, зокрема п. 138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.1.1 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно із п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як було правомірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем, як замовником та його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Мета", як виконавцем, було укладено Договір про виконання робіт (послуг) №042-11 від 04.01.2011 року (надалі - Договір №042-11), згідно п.1.1. та п.2.4. якого замовник замовляє, а виконавець зобов'язується здійснити комплекс заходів по організації трансляції рекламних матеріалів замовника на регіональних телерадіокомпаніях України згідно сітки трансляції та завдання на трансляцію рекламних матеріалів. Надання послуг по цьому договору оформлюється відповідним Актом здачі-прийняття послуг, що підписується обома сторонами. Договір №042-11 від імені ТОВ "НВП "Мета" підписаний директором ОСОБА_3

Відповідно до Завдань на виконання організації трансляції рекламних матеріалів ТОВ "Ян Йенсен Фудс" на регіональному телебаченні України №1-№3 до Договору №042-11 ТОВ "НВО "Мета" зобов'язувалось надати послуги позивачу на загальну суму 485208,00 грн., в т.ч. ПДВ 80868,00 грн.

На виконання умов Договору №042-11, ТОВ "НВО "Мета" здійснило комплекс заходів по організації трансляції рекламних матеріалів на регіональному ТБ України на загальну суму 485208,00 грн., в т.ч. ПДВ 80868,00 грн., що підтверджується Актами виконаних робіт (наданих послуг) (№33101 від 31.01.2011 р. на суму 120192,00 грн., в т.ч. ПДВ 20032,00 грн., №21 від 28.02.2011 р. на суму 121992,00 грн., в т.ч. ПДВ 20332,00 грн., №68 від 31.03.2011 р. на суму 120792,00 грн., в т.ч. ПДВ 20132,00 грн., №42 від 30.04.2011 р. на суму 122232,00 грн., в т.ч. ПДВ 20372,00 грн.), які складені та підписані директором ТОВ "НВП "Мета" ОСОБА_3 та містять всі обов'язкові реквізити.

Виконання умов вказаного Договору №042-11 підтверджується також відповідними Звітами про виконання організації трансляції рекламних матеріалів ТОВ "Ян Йенсен Фудс" на регіональному телебаченні України за січень 2011 р. - квітень 2011 р., ефірними довідками, монтажними листами до програми "Соган-TV", відповідними графіками виходу програм "Соган-TV" на телеканалах.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "НВО "Мета" були оформлені на користь позивача податкові накладні на загальну суму 485208,00 грн., в т.ч. ПДВ 80868,00 грн. (№33101 від 31.01.2011 р. на суму 120192,00 грн., в т.ч. ПДВ 20032,00 грн., №21 від 28.02.2011 р. на суму 121992,00 грн., в т.ч. ПДВ 20332,00 грн., №68 від 31.03.2011 р. на суму 120792,00 грн., в т.ч. ПДВ 20132,00 грн., №42 від 30.04.2011 р. на суму 122232,00 грн., в т.ч. ПДВ 20372,00 грн.).

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що усі вищезазначені податкові накладні оформлені у відповідності до вимог ст.201 Податкового кодексу України та містять всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону для первинних документів.

Окрім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ян Йенсен Фудс", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Реклама-Дизайн", як виконавцем, був укладений Договір про виконання робіт (послуг) №043-11 від 01.05.2011 року (надалі - Договір №043-11), згідно п.1.1. та п.2.4. якого замовник замовляє, а виконавець зобов'язується здійснити комплекс заходів по організації трансляції рекламних матеріалів замовника на регіональних телерадіокомпаніях України згідно сітки трансляції та завдання на трансляцію рекламних матеріалів. Надання послуг по цьому договору оформлюється відповідним Актом здачі-прийняття послуг, що підписується обома сторонами. Договір №043-11 від імені ТОВ "Телерадіокомпанія "Реклама-Дизайн" підписаний директором ОСОБА_3

Відповідно до Завдання на виконання організації трансляції рекламних матеріалів ТОВ "Ян Йенсен Фудс" на регіональному телебаченні України №1 до Договору №043-11 ТОВ "Телерадіокомпанія "Реклама-Дизайн" зобов'язувалось надати послуги позивачу на загальну суму 121032,00 грн., в т.ч. ПДВ 20172,00 грн.

На виконання умов Договору №043-11, ТОВ "Телерадіокомпанія "Реклама-Дизайн" здійснило комплекс заходів по організації трансляції рекламних матеріалів на регіональному ТБ України на загальну суму 121032,00 грн., в т.ч. ПДВ 20172,00 грн., що підтверджується Актом здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) №16 від 31.05.2011 р. на суму 121032,00 грн., в т.ч. ПДВ 20172,00 грн.), що складений та підписаний директором ТОВ "Телерадіокомпанія "Реклама-Дизайн" ОСОБА_3 та містить всі обов'язкові реквізити.

Виконання умов вказаного Договору №043-11 підтверджується також відповідними Звітом про виконання організації трансляції рекламних матеріалів ТОВ "Ян Йенсен Фудс" на регіональному телебаченні України за травень 2011 р., ефірними довідками, монтажними листами до програми "Соган-TV", відповідними графіками виходу програм "Соган-TV" на телеканалах.

ТОВ "Телерадіокомпанія "Реклама-Дизайн" була оформлена на користь позивача податкова накладна №16 від 31.05.2011 р. на суму 121032,00 грн., в т.ч. ПДВ 20172,00 грн., яка складена та підписана директором ТОВ "Телерадіокомпанія "Реклама-Дизайн" ОСОБА_3

Як правомірно зазначено судом першої інстанції, вищевказана податкова накладна оформлена у відповідності до вимог ст.201 Податкового кодексу України та містить всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону для первинних документів.

На підтвердження реальності укладених договорів, позивачем надано до суду платіжні доручення з відповідною відміткою банку про проведення операції (№1231 від 10.03.2011 р. на суму 120192,00 грн., в т.ч. ПДВ 20032,00 грн., №1253 від 24.03.2011 р. на суму 121992,00 грн., в т.ч. ПДВ 20332,00 грн., №1285 від 15.04.2011 р. на суму 120792,00 грн., в т.ч. ПДВ 20132,00 грн., №1312 від 16.05.2011 р. на суму 122232,00 грн., в т.ч. ПДВ 20372,00 грн.), а також встановлено, що на виконання умов Договору №043-11 позивачем були сплачені кошти всього на загальну суму 121032,00 грн., в т.ч. ПДВ 20172,00 грн., що підтверджується, дослідженим судом, платіжним дорученням з відповідною відміткою банку про проведення операції №1364 від 29.06.2011 р.

Окрім того, з матеріалів справи та змісту апеляційної скарги вбачається, що висновок податкового органу щодо порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» зроблено виключно на підставі допиту гр.. ОСОБА_3, та Акту ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Телерадіокомпанія Реклама дизайн» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 28.01.2011 року по 29.02.2012 року від 03.07.2012 року № 1579/22-222/37500602.

Колегія суддів критично відноситься до таких посилань відповідача, як на доказ недійсності чи нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ "Телерадіокомпанія "Реклама-Дизайн", ТОВ "НВП "Мета", оскільки відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Так, відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеною в Листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Окрім того, відповідачем було зазначено, що податкові накладні складені з порушенням вимог порядку заповнення податкової накладної, а саме - податкові накладні та інші первинні документи складені та підписані гр.. ОСОБА_3, який, відповідно до протоколу допиту жодного відношення до діяльності контрагентів не мав, нічого не підписував.

Колегія суддів вважає такі доводи відповідача недоведеними та сумнівними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1397 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення» всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що при дослідженні вищевказаних податкових накладних, останні заповнені у відповідності до норм чинного законодавства - виписані контрагентом позивача та скріплені печаткою. Відповідач не надав суду доказів щодо спростування даного факту.

Податкова накладна видається для покупця, отримувача робіт або послуг, однак вона є податковим документом постачальника (продавця), і саме останній несе персональну відповідальність за порядок її складання та оформлення.

Окрім того, відповідно до норм КАС України, а саме ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Так, відповідачем не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції вироку у кримінальній справі із встановленням нікчемності оспорюваних договорів або вироку щодо гр.. ОСОБА_3

Відповідно до змісту ст. 204, 215, 228 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Проте відповідачем, всупереч ст. 71 КАС України, не доведено того факту, що оспорювані договори були укладені не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності та наявність умислу на укладання договорів про надання послуг з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вказані правочини не можуть розглядатися як нікчемні з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого для встановлення дійсності укладеного договору необхідно враховувати, що особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Відповідачем, натомість не оспорюється той факт, що на момент вчинення вищевказаних господарських операцій контрагенти позивача знаходилися у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а отже позивачем було вчинено усіх можливих дій щодо встановлення правосуб'єктності контрагента.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 71, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді О.М. Романчук

С.Б. Шелест

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Романчук О.М

Шелест С.Б.