Рішення

від 29.07.2013 по справі 911/2065/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-23-25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2013 р. Справа № 911/2065/13

За позовом Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу „Виробничий комплекс „Галант"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма столична"

про спонукання до укладення договору

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Піддубна О.В. (дог. про надання правової допомоги від 05.06.2013р.);

Меленний О.Б. (дов. № 41 від 01.02.2013р.)

від відповідача не з'явилися.

Обставини справи:

Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу „Виробничий комплекс „Галант" (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма столична" (далі - відповідач) про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма столична" укласти із Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу „Виробничий комплекс „Галант" договір про надання послуг з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів на умовах і за тарифами, визначеними постановою КМУ від 26.07.2001р. № 915.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є компанією, укладення договорів про організацію збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини, з якою передбачено постановою КМУ від 26.07.2001р. № 915. Відповідач, в порушення ст. 17 Закону України „Про відходи" та постанови Кабінету Міністрів України № 915 від 26.07.2001р., не відповів на пропозицію позивача щодо укладення договору, жодних дій з приводу укладення договору про надання послуг з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів не вчинив. Враховуючи викладене, позивач просить суд зобов'язати відповідача укласти з Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу „Виробничий комплекс „Галант" договір про надання послуг з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів на умовах і за тарифами, визначеними постановою КМУ від 26.07.2001р. № 915.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.05.2013р. порушено провадження у справі № 911/2065/13, розгляд справи призначено на 14.06.2013р.

Ухвалами господарського суду Київської області від 14.06.2013р. та 05.07.2013р. розгляд справи відкладено на 05.07.2013р. та 29.07.2013р. відповідно.

25.07.2013р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 16057 від 25.07.2013р.), згідно якого останній визнав позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, який прийнято судом.

У судовому засіданні 29.07.2013р. представник позивача підтримав позов повністю.

Відповідач в судове засідання 29.07.2013р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач в якості обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 14.01.2013р. він на виконання постанови Кабінету Міністрів України „Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини" № 915 від 26.07.2001р. разом з проектом договору про надання послуг з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів звернувся до відповідача з листом № 11 від 14.01.2013 (а.с. 19), згідно якого просив останнього підписати обов'язковий до укладення договір.

Відповідач на вказану пропозицію позивача не відповів, запропонований проект договору підписаним не повернув.

Водночас судом встановлено, що 22.01.2013р. між відповідачем та ТОВ „Укрвторенергоресурс", яке має ліцензію серії АВ № 527482 від 17.05.2010р. (а.с. 93) на збирання, заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини укладено договір на приймання твердих побутових відходів № 31-П/13 від 22.01.2013р., за умовами якого ТОВ „Укрвторенергоресурс" зобов'язалося в 2013р. надати відповідачу послуги з видалення твердих відходів (сортування, закопування, викидання на контрольовані звалища чи в сховища).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем, належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, суду не доведено, що відповідач також самостійно не забезпечує приймання та утилізацію тари і пакувальних матеріалів відповідно до встановлених п. 3

Предметом позову є вимога про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма столична" укласти із Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу „Виробничий комплекс „Галант" договір про надання послуг з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів на умовах і за тарифами, визначеними постановою КМУ від 26.07.2001р. № 915.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою ст. 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства (ст. 648 ЦК України).

Згідно ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Відповідно до п. б). ч. 1 ст. 17 Закону України „Про відходи" (далі - Закон) суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств, установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію.

Згідно п. 5 постанови Кабінету Міністрів України „Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини" № 915 від 26.07.2001р. підприємства, установи та організації усіх форм власності, які використовують в Україні тару і пакувальні матеріали або імпортують їх разом з продукцією, зобов'язані самостійно з дотриманням вимог законодавства забезпечити приймання та утилізацію використаних тари і пакувальних матеріалів відповідно до встановлених пунктом 3 цієї постанови мінімальних норм утилізації або укласти з Компанією договори про організацію їх збирання, заготівлі та утилізації з оплатою послуг за тарифами, затвердженими пунктом 2 цієї постанови.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суд встановив, що станом на момент судового розгляду справи між відповідачем та ТОВ „Укрвторенергоресурс" укладено договір на приймання твердих побутових відходів № 31-П/13 від 22.01.2013р., за умовами якого ТОВ „Укрвторенергоресурс" зобов'язалося в 2013р. надати відповідачу послуги з видалення твердих відходів (сортування, закопування, викидання на контрольовані звалища чи в сховища).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем, належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, суду не доведено, що відповідач також самостійно не забезпечує приймання та утилізацію використаних тари і пакувальних матеріалів відповідно до встановлених п. 3 постанови Кабінету Міністрів України „Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини" № 915 від 26.07.2001р. мінімальних норм утилізації.

Водночас суд звертає увагу сторін, що серед способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин (в тому числі шляхом зобов'язання особи до укладення відповідних договорів).

Разом з тим виходячи із загальних засад судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків (ст.ст. 3, 6, 12 - 15, 20 ЦК України) можна дійти висновку про те, що в разі невизнання особою права на укладення договору про надання послуг з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 10.10.2012р. у справі № 6-110цс12.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що ст. 17 Закону України „Про відходи" та положення п. 5 постанови Кабінету Міністрів України „Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини" № 915 від 26.07.2001р. передбачено альтернативний обов'язок суб'єктів господарської діяльності: самостійно приймати та утилізовувати використанні пакувальні матеріали в тари або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію, що відповідає загальним принципам господарювання в Україні, закріпленим у ст. 6 Господарського кодексу України, зокрема: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма столична" укласти із Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною в особі відокремленого підрозділу „Виробничий комплекс „Галант" договір про надання послуг з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів на умовах і за тарифами, визначеними постановою КМУ від 26.07.2001р. № 915 є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено: 31.07.2013р.

Суддя П.В. Горбасенко