Постанова

від 22.07.2013 по справі 826/6936/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 липня 2013 року 09:46 № 826/6936/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В., за участю секретаря судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:

від позивача: Чорного О.В.,

від відповідача: Пушкаря Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Техком» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень-рішень від 19 грудня 2012 року №0001142260, №0001152260,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Техком» (далі - позивач, ТОВ «Техком») з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва (далі - відповідач, ДПІ у Оболонському районі міста Києва), в якому після уточнення позовних вимог просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 грудня 2012 року №0001142260, №0001152260.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2013 року провадження у даній справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

Враховуючи вибуття первинного відповідача (ДПІ у Оболонському районі м. Києва) зі спірних правовідносин на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» від 21.09.2011 року № 981 судом відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (ДПІ у Оболонському районі міста Києва ДПС) .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та завищення розміру від'ємного значення по податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ПрАТ «Укрзахіденерго», оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ПрАТ «Укрзахіденерго», яке на момент здійснення даних господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та зареєстроване як платник податку на додану вартість, а витрати, понесені в рамках укладеного договору, підтверджуються відповідними первинними документами.

Крім того, позивач вказував на те, що укладання договору було спрямоване на реальне створення правових наслідків, оскільки документами, що були надані під час перевірки, повністю підтверджується фактичне придбання товару та подальше його використання в господарській діяльності позивача, а тому висновок відповідача про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат за вказаними операціями є таким, що не ґрунтується на вимогах закону.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем неправомірно було задекларовано податковий кредит у розмірі 349 191,00 грн. та сформовано валові витрати у розмірі 227 364,00 грн. за наслідками взаємовідносин з ПрАТ «Укрзахіденерго» (код ЄДРПОУ 37584902), оскільки правочини між позивачем і вказаним контрагентом не були спрямовані на реальне настання юридичних наслідків.

В обґрунтування даних висновків відповідач посилався на отриманий від ДПІ у Сихівському районі м. Львова акт «Про результати позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Укрзахіденерго» (код ЄДРПОУ 37584902) з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість за лютий 2012 року при здійсненні взаєморозрахунків з ПП «Контракт ЛВ» (код ЄДРПОУ 37741071) від 30.08.2012 р. №1444/22-20/37584902, в якому податковим органом досліджувалася господарська діяльність контрагентів позивача у другому ланцюгу поставок - ПП «Контракт ЛВ» та ТОВ «Тел-сервіс».

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 липня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд, -

В С Т АН О В И В:

Позивач - ТОВ «Техком» (код ЄДРПОУ 23154935) зареєстроване Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією 27.03.1995 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 02.07.2013 року серії АБ №004046 (а.с.130-131).

Як платник податків позивач перебуває на обліку в ДПІ у Оболонському районі м. Києва з 08.06.1995 р. за №10-119/КОД, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №200005023 від 17.10.2011 року, індивідуальний податковий номер 231549326540.

У період з 19.11.2012 р. по 23.11.2012 р. ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку суб'єкта господарювання ТОВ «Техком» (код ЄДРПОУ 23154935) по взаємовідносинам з ПрАТ «Укрзахіденерго» (код ЄДРПОУ 37584902) за період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 р. з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 30.11.2012 року №1005/22-6/23154935 (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) - а.с.30-49.

19 грудня 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001152260, яким позивачу за порушення ст.200, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 349 191,00 грн. (а.с.11) та податкове повідомлення-рішення №0001142260, яким позивачу, у зв'язку із порушенням п.138.1, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 59 683,00 грн., з яких основного платежу - 47 746,00 грн., штрафних санкцій - 11 937,00 грн. (а.с.10).

Під час перевірки було встановлено, що позивачем всупереч п.138.1, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, ст.200, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України задекларовано податковий кредит на загальну суму 349 191,00 грн., в тому числі лютий 2012 року - 45 473,00 грн., березень 2012 року - 303 718,00 грн. та сформовано валові витрати за І квартал 2012 року у розмірі 227 364,00 грн. за наслідками операцій з контрагентом - ПрАТ «Укрзахіденерго» (код ЄДРПОУ 37584902).

Висновок податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток зводиться до безтоварності господарських операцій позивача з ПрАТ «Укрзахіденерго».

Як вбачається з Акту перевірки, в ході перевірки податковим органом було використано акт ДПІ у Сихівському районі м. Львова «Про результати позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Укрзахіденерго» (код ЄДРПОУ 37584902) з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість за лютий 2012 року при здійсненні взаєморозрахунків з ПП «Контракт ЛВ» (код ЄДРПОУ 37741071) від 30.08.2012 р. №1444/22-20/37584902 (а.с.102-106), в якому вказується, що ПрАТ «Укрзахіденерго» виступало вигодотранспортуючим суб'єктом (транзитером), який здійснив посередницьку функцію між вигодоформуючими суб'єктами - ТОВ «Тел-сервіс», ПП «Контракт ЛВ» та вигодонабувачами - ТОВ «Техком» та ТОВ «ГРТ-Електронік». В свою чергу, актами перевірок ТОВ «Тел-сервіс», ПП «Контракт ЛВ» встановлено відсутність реального здійснення останніми господарської діяльності

Таким чином, висновок ДПІ у Оболонському районі міста Києва ДПС про порушення позивачем вимог податкового законодавства фактично ґрунтується на вищеописаних обставинах діяльності контрагентів позивача в другому ланцюгу поставки товарів (робіт, послуг) - ТОВ «Тел-сервіс», ПП «Контракт ЛВ», що не є прямими контрагентами, у яких позивач безпосередньо придбавав товар і мав можливість перевірити їх правовий статус.

Дослідивши висновки Акту перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, інші фактичні обставини, що мають значення для вирішення спору, суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли після 01 січня 2011 року, коли набув чинності Податковий кодекс України, судом при вирішенні справи застосовуються норми вказаного Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні висновки з питань визначення правомірності формування валових витрат можна зробити також з положень пункту п. 138.2 ст. 138 ПК України та розділу ІІІ ПК України.

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат , обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення Податкового кодексу України, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку придбаних товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства, тобто придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу та підтвердження господарських операцій з придбаних товарів (робіт, послуг) первинним документами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що діючим законодавством визначений такий порядок формування валових витрат та податкового кредиту, за яким платник податку має право на включення до складу валових витрат та податкового кредиту суми не будь-яких витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів, а тільки тих, які придбаються таким платником податку для їх подальшого використання безпосередньо у власній господарській діяльності, направленої на отримання доходу.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ПрАТ «Укрзахіденерго» позивачем було надано суду договір поставки №210/12 від 10.02.2012 р. , за умовами якого ПрАТ «Укрзахіденерго» (далі - Постачальник) зобов'язується поставити, а ТОВ «Техком» (далі - Покупець) прийняти і сплатити товар за кількістю та вартістю: вимикач елегазований високовольтний 750 кВ, кількість 2, ціна без ПДВ - 9 470 200,00 грн., сума - 18 940 400,00 грн., всього без ПДВ - 18 940 400,00 грн., ПДВ 20% - 3 788 080,00 грн., разом з ПДВ - 22 728 480,00 грн. (пункт 1.1.). Також сторонами було підписано додаткові угоди 1 та 2 (а.с.17-18), якими змінювався термін поставки та порядок розрахунків за товар.

На виконання умов зазначеного Договору ПрАТ «Укрзахіденерго» було поставлено позивачу вимикач елегазований високовольтний 750 кВ в кількості 1 шт., що підтверджується видатковою накладною №РН-8-22008 від 22.08.2012 р. (а.с.21).

За наслідками поставки товару ПрАТ «Укрзахіденерго» було виписано на користь ТОВ «Техком» податкову накладну від 29.02.2012 р. №28 (а.с.20).

Поставка вимикача елегазованого високовольтного 750 кВ (в частково розібраному вигляді) від постачальника - ПрАТ «Укрзахіденерго» до покупця (ТОВ «Техком) підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними від 21.08.2012 р. №821/1, від 21.08.2012 р. №821/2, від 21.08.2012 р. №821/3 (а.с.22-24).

Оплата поставленого товару підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром оплачених платіжних документів за 29.02.2012 року (а.с.19).

Також позивачем було укладено з ПрАТ «Укрзахіденерго» договір поставки №124/12 від 24.01.2012 р. (а.с.184), за умовами якого ПрАТ «Укрзахіденерго» (Постачальник) зобов'язується поставити, а ТОВ «Техком» (Покупець) прийняти та оплатити електротехнічне обладнання (надалі - продукція) (пункт 1.1.). Повне найменування, одиниці вимірювання, технічні параметри, кількість та ціна продукції вказані у Специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного Договору (пункт 1.3.). Загальна сума Договору складає 1 141 880,00 (один мільйон сто сорок одна тисяча вісімсот вісімдесят) гривень 00 копійок, в т.ч. ПДВ 20% - 190 313,33 грн. (пункт 2.1.). Ціна продукції включає в себе вартість тари, упаковки, маркування, транспортування (пункт 2.2.). Розрахунки за даним договором Покупець здійснює грошовими коштами в гривнях України на поточний рахунок Постачальника наступним чином: оплата поставленої продукції впродовж 60 календарних днів з дати поставки відповідної партії Продукції у пункт поставки.

До даного договору сторони підписали 10 додатків (специфікацій), а.с.185-194.

На виконання умов зазначеного Договору ПрАТ «Укрзахіденерго» було поставлено позивачу різноманітне електротехнічне обладнання (акумулятори, кабельні кріплення, кнопки тривожного виклику, сповіщувач, прилад приймально-контрольний та інше, що підтверджується видатковими накладними: №РН-01002 від 01.02.2012 р., №РН-2-21004 від 21.02.2012 р., №РН-2-22001 від 22.02.2012 р., №РН-2-23001 від 23.02.2012 р., №РН-2-24002 від 24.02.2012 р., №РН-2-01002 від 01.02.2012 р., №РН-3-21001 від 21.03.2012 р., №РН-3-22001 від 22.03.2012 р., №РН-03-2300 від 23.03.2012 р., №РН-04-11003 від 11.04.2012 р. (а.с.168, 170, 172, 174, 176, 178, 179, 181, 182).

За наслідками поставки товару ПрАТ «Укрзахіденерго» було виписано на користь ТОВ «Техком» податкові накладні на загальну суму - 272 836,86 грн., в тому числі ПДВ - 45 472,81 грн.: від 01.02.2012 року №1 на загальну суму 40 116,74 грн., в тому числі ПДВ - 6 686,12 грн., від 21.02.2012 року №8 на загальну суму 58 195,15 грн., в тому числі ПДВ - 9 699,19 грн., від 22.02.2012 року №15 на загальну суму 58 192,42 грн., в тому числі ПДВ - 9 698,74 грн., від 23.02.2012 року №16 на загальну суму 58 173,70 грн., в тому числі ПДВ - 9 695,62 грн., від 24.02.2012 року №20 на загальну суму 58 158,83 грн., в тому числі ПДВ - 9 693,14 грн. (а.с.169,171, 173, 175, 177, 180, 183).

Оплата поставленого товару підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами оплачених платіжних документів та банківськими виписками, (а.с.195-198).

Формування валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаними операціями є предметом спору у даній справі.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно пункту 201.10 ст. 201 ПК України являється податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Досліджені судом податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит та копії яких знаходиться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, стосовно порядку оформлення та підстав її видачі.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Відповідно до вимог статті 183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента позивача в стані, власне, платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції .

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних, контрагент позивача - ПрАТ «Укрзахіденерго» (індивідуальний податковий номер 375849013500) був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно свідоцтва №100339173 від 01.06.2011 року (а.с.101).

Із залученого судом до матеріалів справи витягу з бази «Реєстр платників ПДВ» Міністерства доходів і зборів України (а.с.199), створеної відповідно до п.183.13 ст.183 Податкового кодексу України для інформування платників ПДВ про осіб, позбавлених реєстрації як платників ПДВ, випливає, що свідоцтво платника ПДВ ПрАТ «Укрзахіденерго» №100339173 від 01.06.2011 року є чинним станом на момент розгляду справи.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Наявний в матеріалах справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 02.07.2013 року (а.с.132-133) підтверджує, що ПрАТ «Укрзахіденерго» зареєстроване як юридична особа 11.03.2011 року, станом на момент здійснення господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та продовжує перебувати у Єдиному державному реєстрі також на момент розгляду даної справи.

З наведеного суд приходить до висновку, що вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Вирішуючи питання про реальність правочинів між позивачем та ПрАТ «Укрзахіденерго», придбання товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Матеріали справи свідчать, що товар, поставлений ПрАТ «Укрзахіденерго», фактично замовлявся позивачем з метою використання у власній господарській діяльності. Так, отриманий за договором поставки №210/12 від 10.02.2012 р. від ПрАТ «Укрзахіденерго» вимикач елегазовий високовольтний 750 кВ позивачем був проданий згідно умов договору №859(1) 11 УК від 19.12.2011 року Державному підприємству «Запорізька АЕС» (а.с.25-27), що підтверджується видатковою накладною №822 від 22 серпня 2012 року (а.с.28) та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №3/5441 від 20.08.2012 року (а.с.29).

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 02.07.2013 року (а.с.130) основними видами господарської діяльності ТОВ «Техком» є: «Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту» (46.19), «Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах» (71.12), «Неспеціалізована оптова торгівля» (46.90), Електромонтажні роботи» (43.21), «Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням» (46.69) , «Будівництво житлових і нежитлових будівель» (41.20).

Таким чином, придбання товару у ПрАТ «Укрзахіденерго» здійснювалось позивачем з метою здійснення звичайної господарської діяльності - оптової торгівлі машинами й устаткуванням.

Викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ПрАТ «Укрзахіденерго» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що придбавалися (замовлялись) позивачем у вказаного підприємства, замовлялись з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Як вбачається з Акту перевірки, підставою для висновку контролюючого органу щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та зменшення суми від'ємного значення податку на прибуток були висновки акту перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львова «Про результати позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Укрзахіденерго» (код ЄДРПОУ 37584902) з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість за лютий 2012 року при здійсненні взаєморозрахунків з ПП «Контракт ЛВ» (код ЄДРПОУ 37741071) від 30.08.2012 р. №1444/22-20/37584902 (а.с.102-106), в якому вказується, що ПрАТ «Укрзахіденерго», в якому вказувалося, що ПрАТ «Укрзахіденерго» виступало вигодотранспортуючим суб'єктом (транзитером), який здійснив посередницьку функцію між вигодоформуючими суб'єктами - ТОВ «Тел-сервіс», ПП «Контракт ЛВ» та вигодонабувачами - ТОВ «Техком» та ТОВ «ГРТ-Електронік».

Суд звертає увагу на те, що постановою Львівського Окружного адміністративного суду від 21.01.2013 року по справі 2а-10729/12/1370 (а.с.149-158), яка набрала законної сили за результатами апеляційного оскарження (ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 р. №876/3400/13, а.с.159), визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби, які полягають у викладені, зокрема, в акті перевірки №1261/2210/37584902 від 31.07.2012 р., №1444/22-20/37584902 від 30.08.2012 р., №1466/22-10/37584902 від 31.08.2012 р., №1801/22-10/37584902 від 19.09.2012 р. протиправних та незаконних висновків щодо безтоварності господарських операцій приватного акціонерного товариства «Укрзахіденерго» з ПП «Галичторг», ПП «Промекспо» та ПП «Контракт ЛВ», завищення валового доходу, валових витрат, податкових зобов'язань та податкового кредиту.

За результатами дослідження письмових доказів Львівський Окружний адміністративний суд прийшов до висновку, що господарські взаємовідносини ПрАТ «Укрзахіденерго» з ПП «Галичторг», ПП «Промекспо» та ПП «Контракт ЛВ» мали реальний характер (а.с.157).

Крім того, слід зазначити, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції , вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, що вказано, зокрема, у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Порушення контрагентом платника та/або його постачальниками вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб'єкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Зі змісту Акту перевірки не вбачається дослідження обставин реальності отримання товару позивачем від його безпосереднього контрагента, рівно як і не наведено жодних фактів, які б свідчили про неможливість виконання таких операцій.

Слід також враховувати, що порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб'єкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд зазначає, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремо платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі контрагентів.

Відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ПрАТ «Укрзахіденерго», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, - висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ПрАТ «Укрзахіденерго» з мотивів не спрямованості правочину на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не надано допустимих та достатніх доказів для підтвердження порушення позивачем податкового законодавства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «Техком» правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ та валові витрати за лютий-березень 2012 року, висновки Акту перевірки про порушення позивачем п.138.1, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, ст.200, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України є помилковими, а відтак, прийняті ДПІ у Оболонському районі міста Києва ДПС податкові повідомлення-рішення №0001142260, №0001152260 від 19 грудня 2012 року, якими позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 349 191,00 грн. та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 59 683,00 грн., є неправомірними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги встановлені в ході судового розгляду обставини, достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 294,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №83 від 29.04.2013 р. (а.с.3).

За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму судового збору в розмірі 2 294,00 грн.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби №0001142260, №0001152260 від 19 грудня 2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техком» судові витрати у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій

Повний текст постанови складено та підписано: 26 липня 2013 року.